Твори Юрія Мушкетика
Після цього видання, до якого ввійшли романи "Біла тінь", "Крапля крові", "Жорстоке милосердя" та історична повість "Семен Палій", побачили світ нові романи — "Позиція", "Рубіж", "Яса", "Вернися в дім свій" та повісті "Біль", "Обвал", "Білий лебідь на чорному березі".

Гостроконфліктні, проблемні, сповнені і радощами й болем за нашу історію, життя, людину, аналітичні щодо минулого й прогностичні щодо тенденцій сучасності, ці твори стали помітними віхами в розвитку всієї української прози, частина з них перекладена іноземними мовами й визнана зарубіжними читачами.

Зріс авторитет Ю. Мушкетика і як громадського діяча: депутат Верховної Ради, керівник Спілки письменників України, він ставить життєво важливі питання екології, мови й національної самосвідомості та історичної пам'яті народу, його суверенності і умов розвитку гуманізму, культури, і це знаходить гарячий відклик у серцях читачів.

Стає очевидним: Ю. Мушкетик — продовжувач великих традицій Панаса Мирного, М. Коцюбинського, В. Стефаника, А. Головка, але водночас — яскрава індивідуальність, що має свою тему, свій ідеал, метод та стиль. Все це бере соки з джерел історичного, соціального, духовного життя народу та з глибин мислення самого митця.

Перше джерело формування особистості Юрія Михайловича Мушкетика — його рідна Чернігівщина. Там, у с. Вертіївка Ніжинського району, він народився, виріс, закінчив школу, звідти вступив на філологічний факультет Київського університету, і пішов у великий світ.

Ця земля багата історичними традиціями. Тут розпочався славнозвісний похід і визріло "Слово о полку Ігоревім" — один з найзначніших шедеврів світового героїчного епосу, тут розвивалися освітні й культурні осередки, з друкарень йшли по Україні книжники й розмаїті видання. Чернігівщина була одним з центрів національно-визвольної боротьби та зумовленого нею державного й культурного відродження українського народу, а потім — революційного руху та партизанських дій у роки Великої Вітчизняної війни.

На цій землі виріс автор проекту космічної ракети М. Кибальчич, розвивались шедеври фольклору, кобзарського мистецтва, живопису, музики, творили П. Куліш, Б. Грінченко, А. Свидницький і Л. Глібов, М. Коцюбинський і П. Тичина, В. Еллан-Блакитний, В. Чумак і О. Довженко. Ю. Мушкетик дуже рано виявив не лише жагу знань правди-істини, а й мужність характеру: він звертається до сторінок героїчної боротьби за свободу України, й 1954 р. виходить його перший історичний роман "Семен Палій".

Пізніше автор зізнається: не все в творі задовольняє й читачів, і, тим більше, його самого. Зокрема в трактуванні ситуацій, конфліктів, подій і характерів історичних героїв він мусив іти за офіціозними канонами. Однак мусив — не означає йшов. Погляд Ю. Мушкетика зупиняється на епічній постаті героя, який приваблював і роздумом, і лицарським благородством. Лірично, з синівською любов'ю зображено й посполитих, і козаків; нетрадиційно — без зайвого шаржування, спрощення, одномірної негативної демонізації, а через призму реальності соціальних відносин — гетьмана Мазепу.

Ще в першому творі Ю. Мушкетик виявив прагнення до поглибленого психологізму, об'єктивних критеріїв оцінки людей і подій. Цей метод бачення минулого виявляється домінуючим і в наступному творі — повісті "Гайдамаки" (1957), а особливо в романі "Яса" (1987).

Можна сказати: це природно, адже проміжок часу між творами — у тридцять років. Але правда в іншому. Осмислення історії не полишало Ю. Мушкетика ніколи. Більше того, щоб повніше й глибше осмислити історію України, письменник звертається до аналізів історії стародавніх Греції і Риму.

Предметом його повсякденних студій стають філософія, релігія, етика й культура, при тому як на рівні сім'ї й держави, буття окремих людей, так і цілих соціальних верств. Як наслідок з'являються філософсько-аналітичні, глибоко полемічні твори "Смерть Сократа" (1971), "Суд над Сенекою" (1978), призначення яких полягало в паралельному освітленні досвіду свого та інших народів. Досвіду й позитивного (громадянська мужність Сократа, що воліє прийняти смерть, але не зрадити своїм ідеалам та друзям, своїй педагогіці), і гіркого, болючого (Сенеки), зокрема у сфері людської совісті, гідності, честі.

Мета письменника — пробудження й піднесення індивідуальної, класової, національної самосвідомості, духовності сучасників, тому він і зображує "суд над Сенекою" студентів другої половини XX століття, через призму якого постає справжня сутність не лише "підсудного", а й їх самих. Пізніше Ю. Мушкетик напише повість "Білий лебідь на чорному березі" (1989), в якій постають Рим і наша Вітчизна, доля гнаного режимом Октавіана Овідія й знищеного сталінським терором Поета.

Письменник ще десять років тому завершує свій кращий історичний роман "Яса", який, проте, знаходить шлях до читача лише в роки перебудови.

Справді: панорамний твір, в якому постають Україна, Крим, Турція упродовж десятиліть, має кілька сюжетних ліній, пов'язаних з долями патріота Сироватки і його сина, турецького бранця Лаврі-на, гетьманів Дорошенка й Самойловича, зрадницького існування безпринципного Марка, — але й на цей раз в центрі зображення — життя кошового Запорозької Січі Сірка.

Це і показ життя народу в трагічний період історії після смерті Богдана Хмельницького, коли беззахисний край облягли і зовнішні вороги (в особі ратоборців Криму й лицемірних владик Туреччини, жорстоких, кривавих колонізаторів шляхетської Польщі й підступних, корисливих московських царедворців) і свої, внутрішні, ті, що прирікали свій народ на безсилля і муки або класово-гнобительською, або угодівською чи й зрадницькою політикою.

Знову привертають увагу риси творчого методу романіста: події загальнонаціонального значення постійно простежуються Ю. Муш-кетиком за допомогою всебічного аналізу й нещадного самоаналізу, мук совісті, часом — справжнього самокатування героя. Не завжди висновки й оцінки Сірка співпадають з визначеними історією.

Романіст і не прагне ідеалізувати загалом мужнього, чесного й далекоглядного не тільки полководця, а й політичного діяча, яким був Сірко. Його мета — через правду про Сірка дійти до істини про історичну долю нації. Тому романіст дає широкий — і в плані інтимних, родинних стосунків Сірка, драми його сім'ї, і в плані воєнно-політичної діяльності героя — одного з справжніх вождів — життєпис центрального персонажа. Але завжди і за кожним описом ми бачимо інтереси суспільства: чи то у війні з татарами й шляхтою, чи то у складних взаємовідносинах з гетьманами.

У творі "Позиція" його герой Федір Грек у момент тривожних роздумів робить висновок: "Певно, людині іноді все-таки потрібно обдумати себе і своє життя", інакше не зміниться на краще ні вона, ні її світ.

Про Сірка Ю. Мушкетик також пише, дбаючи про сучасність та будучину. Не випадково вершиною духовного життя й цього персонажа стає епізод, коли він думає: буття треба бачити у всьому його багатстві, різноманітності, суперечностях, неприпустимі одно-мірність і однолінійність. Ось і він, Сірко, "був молодий і дикий, як степовий вітер. І нічого йому не було потрібно, тільки степ та кінь, та зорі над головою. Лише після смерті синів збагнув, що людина — то не тільки степ, кінь і зорі. Людина — вона тоді, коли думає про інших людей, коли молиться за інших і коли їй болять їхні рани".

Через роздуми про людину, про своїх соратників, Сірко піднявся до розуміння обов'язків перед дружиною, синами, рідною землею, бойовим товариством, а тим самим піднявся до величі і безсмертя. Такими виявилися справжні народні натури Сироватка та Лаврін, що стали символами людської величі, вічності. А гетьманів Дорошенка, Самойловича не порятували ні багатство, ні хитрість, ні військова кмітливість та влада: їх імена назавжди пов'язані з символами двоєдушності, слабосилості, бездуховності, а то й зради. Отже, — cмерті ще за життя.

Соціальна справедливість, національна свобода, гуманізм та висока духовність особистості — ось ідеали Ю. Мушкетика. Він зупиняє наш погляд на подіях і постатях драматичних, а то й трагічних. До того ж не лише з найдавнішої історії. Роки війни з фашизмом та повоєнні — предмет роздумів митця у романах, повістях "Вогні серед ночі" (1959), "Чорний хліб" (I960), "Останній острів" (1969), "Жорстоке милосердя" (1973). Характерні навіть заголовки: "Жорстоке милосердя" — про зраджену віру в кохання та дружбу, в романтику юнацької вірності і винагороду за страждання; "Останній острів" — про спробу відсидітися, перечекати, виплисти на поверхню тих, хто ніс в собі антидуховність сталінізму, жорстокість апостолів влади.

Глибокі роздуми про сутність та призначення, можливості людини визначають і зміст, і форму творів "Біла тінь" (1977), "Біль" (1978), "Старий у задумі" (1978), "Позиція" (1979), "Вернися в дім свій" (1981), "Рубіж" (1984), "Обвал" (1985), "Жовтий цвіт кульбаби" (1987), "Суд" (1989).

Прикметно: персонажі цих творів — і історичні постаті (як Гоголь, Кукольник у повісті "Жовтий цвіт кульбаби"), і типізовані образи людей села ("Позиція", "Рубіж") та міста ("Вернися в дім свій", "Біла тінь"); представники як трудових професій (мати у повісті "Біль"), так і науки, творчої інтелігенції ("Старий у задумі"). Так само розмаїта й палітра жанрів Ю. Мушкетика: маємо історичні, соціально-психологічні романи ("Гайдамаки", "Крапля крові"), повісті-притчі ("Старий в задумі", "Біль"), філософсько-психологічні драми ("Смерть Сократа").

Але є те спільне, що визначає цілісність ліро-епосу Ю. Мушкетика — пошук сутності людини, меж її можливостей, причин смерті і безсмертя, добра і зла. Це також прагнення досліджувати людину, щоб бачити її зсередини, а тим самим спонукати читача пройти шляхи від аналізу до самоаналізу, від оцінки об'єктивної реальності до вироблення суб'єктивного ставлення, власних оцінок та особистої позиції, вибору в найголовніших питаннях буття.

Саме прагнення допомогти людині знайти шлях до істини, а тим піднятися до гуманістичного етичного й естетичного ідеалу, спонукає Ю. Мушкетика зображувати Гоголя в трагічні, а Кукольника в комічні (з точки зору історії) моменти життя. Так само в ім'я пізнання причин величі або нікчемності людини письменник в повісті "Біль" зображує учасника війни Івана через призму болючих роздумів матері (вона не знає, що син відступився у час біди від товаришів, однак відчуває його драму: неповноцінності існування живого, коли побратими з його вини — мертві).

Тільки глибини самоаналізу почуттів, дій, роздумів, потаємних замірів допомагають і героєві "Позиції" Греку Відстоювати добро від зазіхань сільських та районних чиновників, а героєві "Рубежа" Оресту повстати проти влади Пароконя, що виступав як благодійник народу, а насправді був геніальним втіленням лицемірства та фальші, демагогії сталінсько-брежнєвського шталту.

Як правило, герої Ю. Мушкетика — максималісти в ставленні до себе, а тому й до інших людей. Через це їхнє життя чесне, красиве, але доля нерідко трагічна. Така вона в архітектора Тищенка (героя роману і п'єси "Вернися в дім свій"), така в героїні оповідання "Суд" — талановитої трудівниці, колись уславленої за благородну працю, а нині підсудної Ганни.

Знову властивий методу Ю. Мушкетика принцип: в центрі зображення — кульмінаційна подія (совість села постає як його ганьба), за якою — історія життя Ганни, а водночас — історія не лише села, а й усього селянства, держави, в якій сталінізм афішував себе як втілення народолюбства, а був прикладом найжорстокішого антигуманізму.

І на цей раз окремий факт набуває значення символу, "буденна" подія — метафоричності та притчевості. Драма Ганни жорстока, бо судять її ті, хто вчора хвалив, отже — лицемірні й фальшиві друзі. А твір, лаконічний за об'ємом, суворо-реалістичний за стилем, набуває значної узагальнюючої сили, бо картина суду над довірливою жінкою — то суд над всім тим, що зумовило кризу соціальних, національних, духовних відносин суспільства і саме мусило стати підсудним.

Правда життя — в ім'я торжества істини, справедливості, духовної честі, свободи — така громадянська й художня мета творів Ю. Мушкетика. Це й визначає високу суспільну значущість доробку митця, його новаторську сутність, перспективу творчого розвитку.

Література

Дубина М. І. Українська ліература. -К:Освіта, 1997. -360с.
Непорожній О. С. Українська література. -К:Освіта, 1995. -623с.
Петренко А. О. Юрій Мушкетик. -К.: Освіта, 1978. -280с.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя і творчість Леоніда Смілянського
Реферати - Олександр Потебня
Реферати - Історія української літератури 1917-1919 рр.
Реферати - І злитись знову зі своїм народом (Олена Теліга)
Реферати - Ключові слова в художньому творі
Реферати - Михайло Грушевський
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія