Територіальна організація зернових господарств України
ПЛАН.

Вступ.

1. Основні зони спеціалізації сільського господарства.

2. Основні зони спеціалізації сільського господарства.

3. Територіальне розміщення зернових господарств у

відповідності до основних зон спеціалізації сільського

господарства.

Висновки.

Додатки.

ВСТУП

Розвиток та підвищення економічної ефективності зернового господарства є необхідна умова не тільки забезпечення населення продуктами харчування, а й підвищення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства.

Концепція розвитку зернового господарства України на період до 2005року передбачає суттєве збільшення виробництва зерна на основі неухильного підвищення урожайності зернових культур, структурної перебудови зернового господарства з метою забезпечення внутрішніх потреб у зернових та перетворення України з імпортера в експортера зерна.

В наш час у землеробстві використовується 1,5 тис. видів культурних рослин. Сучасний вигляд цієї галузі людської діяльності – результат досвіду кількох тисячоліть, протягом яких землероби окультурювали корисні рослини, виводили їх нові сорти і гібриди. Розширювалися площа і географія вирощування культурних рослин. Основні райони рослинництва повністю збігаються з основними ареалами орних земель та багаторічних насаджень.

У структурі землеробства розрізняють вирощування: зернових (пшениці, рису, кукурудзи, жита, проса, гречки та ін.), технічних (олійних, цукрових, волокнистих), коренеплодів (картопля, маніок та ін.), овочевих, баштанних, садових культур (див. Додаток №1). Найважливішою галуззю землеробства є зернове господарство. Під зерновими в Україні знаходиться більша частина площ орних земель (див. Додаток № 2).

Важливою галуззю сільського господарства є рослинництво, рівень розвитку якого впливає і на тваринництво. Розміщення галузей рослинництва значною мірою залежить від посівних площ, їх структури та раціонального використання.

1. Основні зони спеціалізації сільського господарства.

На території України залежно від природних, економічних та

історичних умов виділяють три основні зони спеціалізації сільського господарства: Полісся, Лісостеп, Степ, а також гірські і передгірські райони Карпат і Криму.

Поліська сільськогосподарська зона охоплює Волинську, Рівненську, більшу частину Житомирської, північні райони Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Із зернових культур найбільш поширені озиме жито і гречка, а також овес, пшениця.

Лісостепова господарська зона займає частину Львівської, Чернівецької областей, східну частину Івано-Франківської області, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку області, північну частину Кіровоградської області та Черкаську, Полтавську, Харківську області.

Основною зерновою культурою є озима пшениця, висівають також кукурудзу, ячмінь, гречку, просо.

Степова сільськогосподарська зона охоплює всі південні області, або майже 40% території України.

Степова зона - головний виробник товарного зерна країни. Основними зерновими культурами є озима пшениця і кукурудза; вирощують також ячмінь і просо.

Передгірські та гірські райони Українських Карпат охоплюють частину Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей. У передгірських районах висівають жито, пшеницю, кукурудзу, озиму пшеницю.

Передгірські і гірські райони Криму займають південну частину півострова.

2. Структура виробництва зерна. Види зернових культур та основні зони їх виробництва.

Зернові культури мають найвищу питому вагу в структурі посівних площ і валових зборів сільськогосподарських культур (див. Додаток № 3). Це пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням. Але зараз ми бачимо як різко скорочуються посівні площі. Для порівняння, в 1985 р. під посівами сільськогосподарських культур було зайнято 32656 тис. га, а в 1995 р. – лише 30963 тис. га. Також скорочуються площі з яких було зібрано урожай зернових в 1985р. 16064 тис. га, а в 1995 р. – 13963 тис. га.

Зернові культури займали останніми роками 42-47 % посівних площ, а посівні становлять 30,3 млн. га.

Для нашої країни хліб і хлібопродукти є основою харчування. За останні роки споживання хлібопродуктів на душу населення зросло з 138 кг. (у 1985 р.) до 145 кг. (1993 р.) при фізіологічній нормі його споживання - 101 кг (див. Додатки № 4,5).

В цілому, продовольчим зерном ми забезпечуємо свої потреби, але не вистачає якісного зерна, сильної і твердої пшениці, круп'яних культур. В зв'язку з цим у вирішенні зернової проблеми приоритетне значення надається збільшенню виробництва високоякісного зерна твердих і сильних пшениць, посівні площі під якими мають збільшуватися в степових і лісостепових областях України.

Основними зонами виробництва зерна є Степ і Лісостеп, де виробляють відповідно 45 і 40 % його загального обсягу (див. Додаток № 6).

В структурі виробництва зерна більше половини припадає на озиму пшеницю. Друге місце за валовим збором посідає ячмінь (1/5 збору), на третьому місці знаходиться кукурудза (»15%), на четвертому - жито (»4%). За обсягом валового збору їм значно поступаються овес, просо, гречка, рис, зернобобові.

Основна продовольча зернова культура України - озима пшениця. Її посіви займають до половини зернового клину, що складає 6-7 млн. га. (43 % посівів усіх зернових культур).

Яра пшениця використовується в основному як страхова культура у випадку, коли доводиться пересівати пошкоджені ділянки озимини. Озиму пшеницю висівають восени, вегетує вона до настання холодів, а потім відновлює свій ріст навесні. Вона раніше дозріває і має вищу врожайність, проте не витримує сильних морозів. Вегетаційний період - 220-250 днів. Вибаглива до грунтів, дає кращі врожаї на багатих поживними речовинами чорноземах, а також на сірих лісових ґрунтах.

Отже, природно-кліматичні умови більшої частини України, меншою мірою - Полісся і Карпат, сприяють вирощуванню озимої пшениці. Її посіви зосереджені в степу де розміщено більше половини її посівної площі в Україні - 3,5 млн. га., 1/3 в Лісостепу - 2,5 млн. га. і найменше в Поліссі - близько 10% і в районах Карпат. Значна концентрація посівів озимої пшениці в Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Кіровоградській, Харківській, Полтавській, Вінницькій, Одеській, Миколаївській, Херсонській областях та Автономній Республіці Крим.

Озима пшениця характеризується високою урожайністю - 30-40 ц/га.

Основне виробництво продовольчого зерна озимої пшениці і надалі буде концентруватись у степовій і лісостеповій зонах, де природні умови сприяють вирощуванню зерна високої якості.

Озиме жито - друга важлива продовольча культура, менш вимоглива до грунтово-кліматичних умов, ніж пшениця. Це морозостійка і посухостійка культура, з коротким вегетаційним періодом (80-120 днів), невисокою сумою активних температур (1000 - 1250 градусів). Вона дає хоч і не високі, проте стабільні врожаї і росте непогано на кислих, бідних поживними речовинами дерново - підзолистих ґрунтах. Основні її посіви зосереджені в Поліссі, в Карпатах і в деяких (переважно північних) районах Лісостепу.

Під озимим житом зайнято 0,5 - 0,7 млн. га., при середній врожайності - 20 ц/га. Україна отримує близько 1,3 млн. т. цієї культури.

Основними зернофуражними культурами в нашій країні є ячмінь, овес, кукурудза на зерно та зернобобові.

Ячмінь - основна фуражна і частково продовольча зернова культура. Це скоростигла, посухостійка, невибаглива культура. Має короткий вегетаційний період (60-90 днів) з невеликими сумами активних температур (950 - 1450 градусів). Переносить кислі ґрунти, але найкращі врожаї дає на чорноземах, темних каштанових ґрунтах. Найсприятливішими для неї є грунтово-кліматичні умови західного і північного Степу та Лісостепу. В Україні вирощують озимий та ярий ячмінь. Переважають посіви ярого ячменю, більше в Степу, менше - в Лісостепу і Поліссі, передгір'ях Карпат. Озимий ячмінь дає високі врожаї лише в південних степових районах. За площею (3-4 млн. га). і валовими зборами поступається лише озимій пшениці.

Кукурудза - це продовольча і фуражна культура, посухостійка, тепло - і світлолюбна. Має короткий вегетаційний період (90-150 днів). Вона вибаглива до ґрунтів, добре реагує на внесені добрива. Найкращі грунтово-кліматичні умови для її вирощування в лісостеп овій та степовій зонах. Особливо сприятливі умови для вирощування гібридного насіння склалися в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській областях; менш сприятливих - в Поліссі і в Карпатах (за винятком Закарпаття),де кукурудза дає високі врожаї на зерно-70ц/га при середній врожайності по Україні -30-35ц/га.

Овес - фуражна продовольча культура. Це холодостійка, вологолюбна і невибаглива до ґрунтів зернова культура. Має короткий вегетаційний період (90-120 днів), потребує 1000 – 1600 активних температур. Найбільшу частку у структурі посівних площ овес займає в Волинській, Рівненській, Житомирській, північних районах Київської, Чернігівської, Сумській областях і в районі Карпат. Посівна площа цієї культури 0,5 – 0,6 млн. га.

Зернобобові культури мають велике фуражне і частково продовольче значення. Посіви зернобобових мають і агротехнічне значення, збагачуюче ґрунт азотом. До основних зернобобових культур належать горох, віка, кормовий люпин, а також квасоля, соя, сочевиця та інші.

Основними продовольчими круп'яними культурами, що вирощуються в Україні, є гречка, просо і рис. Гречка – цінна культура. Але посіви її порівняно невеликі (0,3 – 0,4 млн. га), через низьку врожайність (7 – 10 ц/га), складність очищення тощо. Гречка – тепло - і вологолюбна рослина, що має короткий вегетаційний період (76 – 85 днів). Добре витримує кислі, піщані та торфоболотні ґрунти. Отже, найбільш сприятливі умови для її вирощування – північні райони Лісостепу і Полісся, де зосереджені основні її посіви. Значно менше її вирощують у степу. В Україні виділяється два ареали з високою концентрацією посівів гречки:

1. Чернігівська і Сумська області, центральні і північні райони Полтавської і Черкаської областей.

2. Південь Житомирської і Київської областей, північно – східні райони Вінниччини.

Просо вирощують переважно в степу завдяки його посухостійкості. Воно має короткий вегетаційний період (90 – 120 днів) з сумами активних температур 1400 – 1800. Посівна площа становить 0,2 – 0,3 млн. га., валові збори 0,3 млн. т.

Рис – нова для України круп'яна культура, яку почали вирощувати в 30-ті роки. Росте на зрошувальних землях Автономної Республіки Крим, Херсонської, Одеської та Миколаївської областей. Посівна площа – 23 тис. га.

3. Територіальне розміщення зернових господарств у відповідності до основних зон спеціалізації сільського господарства.

Зернове господарство розміщене у відповідності з особливостями природно-економічних зон України. В Поліссі зернові займають 2,1 – 2,3 млн. га, або 40 – 45% посівної площі цієї зони. Тут більше всього вирощують жита (60 -65% його валового збору в Україні) та зернобобових культур; виробляється 6% товарного зерна, 1/6 валового збору гречки та ячменю, 10% пшениці.

В Лісостепу зернові вирощують на площі близько 5 млн. га, що становить 40-50% всієї посівної площі. Основна зернова культура Лісостепу - озима пшениця, площа якої становить більш як 2 млн. га; вирощують також кукурудзу на зерно, ячмінь та зернобобові. Лісостепова зона виробляє близько 40% пшениці, 35% кукурудзи, 40% ячменю, 40% проса, 64 % гречки, 27% жита.

В Степовій зоні площа під зерновими дорівнює 6,5-7 млн. га, що становить 55% всієї посівної площі зони. Основні зернові культури Степу - озима пшениця і кукурудза на зерно, ячмінь, про, рис. В Степу вирощують 50-48% всього зерна України, 50% пшениці, 60% кукурудзи, 43 % ячменю, 53 % рису. В Степовій зоні виробляється найбільш якісне зерно.

ВИСНОВКИ.

Зернове господарство є основною базою, що формує зернопродуктовий підкомплекс АПК. До його складу входять: вирощування зерна, його заготівля, зберігання; ряд галузей харчової промисловості, що переробляють і використовують перероблену зернову продукцію (борошномельна, хлібопекарська, макаронна, кондитерська, виробництво харчових концентратів, спиртова, крохмале-патокова та пивоварна); селекція і насінництво зернових культур, виробництво засобів виробництва, що забезпечують його функціонування; інфраструктура, що обслуговує цей підкомплекс.

ДОДАТКИ.

Додаток № 1.

Структура посівних площ

основних сільськогосподарських культур у 2000 році

(в процентному співвідношенні).

1.

Зернові і зернобобові культури

50,2 %

2.

Кормові культури

26,0%

3.

Технічні культури

15,4 %

4.

Картопля і овоче-баштанні.

8,4 %
Случайные рефераты:
Реферати - Іван Кочерга
Реферати - Короткий літопис життя і творчості Василя Стуса
Реферати - Життя і творчість Михайла Коцюбинського
Реферати - Григір Михайлович Тютюнник
Реферати - В своїй хаті своя правда і сила, і воля! (Тарас Шевченко)
Реферати - Голодомор в українській поезій і прозі
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія