Сутність грошових розрахунків підприємств
У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також ви­конання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх пла­тежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру гро­шового обороту на підприємстві справляють вплив стадії вироб­ництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який по­требує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшен­ня платежів, пов'язаних з їх придбанням. Збільшення трудоміст­кості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійс­нюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошово­го обороту.

Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання ін­шого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації переві­ряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та су­спільною потребою в них.

У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організа­ції процесу відтворення і його складових — виробництва, розподілу, споживання.

Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, ка­піталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійс­нюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продав­ця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кож­ний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кош­ти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише по­тенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залу­чаються в активний грошовий оборот.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову.

Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту — грошової маси.

Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підпри­ємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:

— забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, ма­теріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

— реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування ви­трат і формування доходів;

— сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

— забезпечення спільної діяльності підприємств;

—отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю на­званих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінан­сового та банківського контролю.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприєм­ницької діяльності.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому зале­жить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народ­ному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

Безготівкові й готівкові розрахунки

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безго­тівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безго­тівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійс­нення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприя­ють банківські установи, у них також заінтересована держава — не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вив­чення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Го­тівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування насе­лення — виплата заробітної плати, матеріального заохочення, диві­дендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійсню­ються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кош­ти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тіс­ний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установле­ному порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалі-зуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з поста­чальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фон­дами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Розвиток ринкових відносин зробив необхідними певні зміни в колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зо­крема збільшив можливість застосування готівкової форми. З кін­ця 1998 p. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 p. №473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть проводитись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок ви­ручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та ін­ших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'я­заних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підпри­ємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів в бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства ма­ють податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачаль­ником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

— класифікацію розрахунків;

— організацію розрахунків;

— форми відповідних документів;

— взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

— розрахунки за товарними операціями;

— розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять пе­реважну частину всього грошового обороту в державі й обслугову­ють поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розра­хунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після ре­алізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

Відповідно до територіального розміщення підприємств (покуп­ців — продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготів­кові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальни­ком продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому насе­леному пункті.

Міжміські — це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знахо­дяться в різних регіонах.

Міжнародні — це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (пере­казуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахун­ків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків ви­ходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зара­хуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахун­кових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповід­но оформлений документ на переказ грошових коштів. Використо­вуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями:

— чеками;

— акредитивами:

— векселями;

— інкасові доручення (розпорядження).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) засто­совуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінан­сових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нарахо­вані державними податковими органами.

Правові основи організації безготівкових розрахунків у госпо­дарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивни­ми документами. Національний банк України виступає як методич­ний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

— зміцнення комерційного розрахунку на підприємстві;

— підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в пов­ному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

— зміцнення договірної дисципліни;

— прискорення обороту оборотних коштів.
Случайные рефераты:
Реферати - Олександр Потебня
Реферати - Поети "Молодої музи"
Реферати - Листопадовий рейд
Реферати - Володимр Сосюра
Реферати - Іван Драч
Реферати - Марійка Підгірянка. Талант відданий дітям
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія