Софія Василівна Ковалевська (1850—1891 рр.)
Софія Василівна Ковалевеька народилась 15 січня 1850 р. в Москві. Батько її — Василь Васильович Крюковський був військовий. Він брав участь у трьох військових похо­дах, був нагороджений найвищими військовими орденами і медалями.

У 1858 р. в чині генерала генерала батько вийшов в відставку і переїхав з родиною до свого маєтку в с. Палібіно Вітебської губернії. Тут і пройшли дитячі роки Соні.

Змалку в дівчини проявилися та­кі риси характеру, як зосередженість, наполегливість у досягненні мети і цілковита самостійність. Читати Соня навчилася сама. Пізніше до дітей взяли вчителів. Гувернантка-англійка вчила Соню хороших манер і англійської мови. Учитель Малевич викладав російську граматику, літературу, математику та інші предмети. Він був широко освіче­ною людиною, передовим педагогом.

Спочатку арифметики Соня не любила, але згодом захопилась нею: вона розв'язувала задачі за допомогою різних комбінацій чисел, ви­являючи в цьому неабияку кміт­ливість. Малевич дав їй вивчати двотомний курс арифметики фран­цузького математика Бурдона, на­писаний для студентів Паризького університету. Вивчення геометрії також ішло успішно. Інколи, ви­слухавши доведення вчителя, вона доводила деякі теореми по-своєму.

Коли Соні сповнилось 11 років, під час зимового перебування родини Крюковських у Петербурзі викладачем математики то неї запро­сили лейтенанта флоту О.М. Страннолюбського. Вже на перших заняттях викладача здивувало те, що дівчина так швидко засвоювала перші поняття з вищої математи­ки — поняття границі, похідної то­що, «начебто вона їх раніше знала».

Соня пояснила: «У ту хвилину, коли ви пояснювали мені ці поняття, мені раптом пригадалося, що все це бу­ло написано в лекціях Остроградського, якими була обклеєна наша кімната, і саме поняття про грани­цю здалося мені давно відомим».

Щоб жити самостійно і вчитися, восени 1808 р. Софія Василівна вступає у фіктивний шлюб (який піз­ніше став фактичним) з Ковалевським Володимиром Онуфрійовичем.

У житі Софії Василівни починається новий період: вона із захопленням відвідує лекції з фізіології професора Сєченова у Медичній академії, анатомію вивчає в лабораторії професора Грубера, біоло­гію - у Мечникова, хімію - у Зініна і математику — в Страннолюбського. Така багатопредметність у навчанні пояснюється тим, що Софія Василівна готується складати екзамени на атестат зрілості. Крім цього, вона мріє стати лікарем, щоб бути ближче до народу і краще слу­жити йому. Але склавши екзамени на атестат зрілості, вона віддає перевагу математиці. У тодішній Росії до вищої школи жінок не приймали. Тому подружжя Ковалевських ра­зом із сестрою Софії Ганною виїжджають за кордон. У Гейдельберзі, де в університеті працювали видат­ні німецькі вчені Кірхгоф, Гельмгольц, Бунзен та ін., вона добилася дозволу відвідувати лекції. Щотижня вона слухала по 22 лекції, з яких 16 – з математики. Навчання в університеті йшло дуже добре.

Наприкінці 1870 р. Софія Васи­лівна закінчує навчання в Гейдель­берзі і переїздить до Берліна, щоб продовжувані математичну освіту в столиці Пруссії. У берлінському університеті працював тоді визначний учений-математик Вейєрштрасс — великий знавець вищих трансцендентних функцій, абелевих і особливо складних еліптичних та ультраеліптичних.

Софію Василівну він прийняв до­ма і, уважно вислухавши її прохан­ня, запропонував кілька завдані з математики. Завдання виявились досить складними, але Ковалевська з ними впоралась своєчасно. Пере­конавшись, що завдання розв'язані блискуче, Вейєрштрасс погодився працювати з нею двічі на тиждень по 2 години. Учитись у Вейєрштрасса було нелегко. Німецький математик Фелікс Клейн говорив, що інтелектуальні сила Вейєрштрасса більше пригнічувала слухачів, ніж спри­яла їх самостійній творчості. Софія Василівна, працюючи у Вейєрштрасса вела власну творчу роботу. Першу невелику працю вона написала для математичного журналу, але вона не була надрукована через те, що до редакції кількома днями раніше надійшла аналогічна праця іншого автора. У цей період Софія Василівна написала три складних математичних праці. Пер­ша з них називалася «Зведення де якого класу абелевих інтегралів тре­тього рангу до інтегралів еліптичних», її дуже високо оцінив профе­сор Вейєрштрасс.

Друга її праця - «Про форму кільця Сатурна» — доповнювала дослідження Лапласа з цього питання. Третя праця— «До теорії диферен­ціальних рівнянь у частинних по­хідних» узагальнювала відповідні дослідження самого Вейєрштрасса. До Вейерштрасса цю тему дослі­джував відомий французький мате­матик Коші. Теорема, що її довела Ковалевська, належить до класич­них, вона увійшла до математичних курсів університету під назвою «тео­рема Коші-Ковалевської”.

У 1874 р. проф. Вейєрштрасс по­ставив питання перед Геттінгенським університетом про надання С. Ковалевській заочно і без екза­менів ступеня доктора філософії. Він писав, що С. Ковалевська силь­на в усіх галузях математики і що кожна і її трьох праць може бути достатньою підставою для прису­дження їй степеня доктора наук. Математичний факультет університету розглянув ці праці і дав їм найвищу оцінку. На підставі постанови факультету рада Геттінгенського університету в липні 1871 р. ухвалила надати С.В. Ковалевській без екзамену і диспуту, заоч­но ступінь доктора філософії і найвищою відзнакою.

Того ж року Ковалевська повер­тається до Петербурга. Зайняти по­саду викладача математики у вищій школі вона не могла, бо це було жінкам категорично заборонено. Со­фія Василівна змушена була відійти на деякий час від наукової роботи. Вона поринула у літературно-публіцистичну діяльність писала для газет наукові нариси і театральні ре­цензії. У домі Ковалевських можна було зустріти таких визначних учених, як Сєченов, Менделєєв, Чебишов, письменників — Тургенєва, Достоєвського та ін.

Ковалевська показує свої матема­тичні праці Чебишову. Він дав їм високу оцінку за свіжість, глибину думок і порадив одну з них прочитати на VI з'їзді природодослідни­ків і лікарів, що мав відбутися у Петербурзі в 1879 р. Доповідь Ковалевської на тему «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів” вислухали з великою увагою. Видатні вчені М.Є. Жуковський і К.А. Тимирязєв щиро радили їй працювати й далі в цій галузі, бо вона «народилася для математики».

У 1880 р. Ковалевська переїжджає в Москву і просить дозволу складати екзамени на ступінь магістра, але її прохання було відхи­лено. У 1881 р. вона виїхала у Бер­лін, а потім у Париж. Але і тет не змогла знайти місця викладача у вищій школі. Того ж 1881 р. Ко­валевська повернулася до Росії.

У серпні 1883 р. VII з'їзд приро­додослідників і лікарів, що відбув­ся її Одесі, одноголосне обрав Со­фію Василівну головою математич­ної секції. Тут було зачитано дві до­повіді - доктора філософії С.В. Ковалевської і професора Московсько­го університету Л.Є. Жуковського. Доповідь, С.В. Ковалевської „Про інтегрування диференціальних рів­нянь з частинними похідними, що визначають заломлення світла в прозорому кристалічному середови­щі» викликала великий інтерес. На­ступного, 1884 р. Софія Василівна зробила доповідь на цю саму тему на засіданні Паризької академії наук. Пізніше її було надруковано в запис­ках Паризької академії наук і Сток­гольмської академії наук. Праця була високо оцінена вченими всього світу, вона принесла авторці широ­ку популярність у наукових колах.

На VII з'їзді природодослідни­ків Софія Василівна зустрілась з професором Стокгольмського уні­верситету Міттаг-Леффлером і ді­стала запрошення зайняти посаду приват-доцента в новому Стокгольмському університеті. Ковалевська дала згоду і незабаром була запро­шена в Стокгольм офіційно.

До Стокгольма Софія Василівна приїхала в листопаді 1883 р, а з січня 1884 р. почала читати лекції про диференціальні рівняння з час­тинними похідними. У першому семестрі вона читала лекції німецькою мовою, а до початку другою семестра оволоділа шведською мовою настільки, що читала цією мо­вою лекції шведським студентам.

Рада університету обрала С. В Ковалевську штатним орди­нарним професором. Шведські газе­ти помістили її портрети і біогра­фію. Професор Міттаг-Леффлер одержував листи від газетярів Па­рижа, Лондона і Відня з проханням надіслати портрет і біографію С. В. Ковалевської. Наступного ро­ку в Стокгольмському університеті С. В. Ковалевській запропонували читати, крім лекцій з чистої мате­матики, курс лекцій з механіки.

Поряд з читанням лекцій в уні­верситеті Софія Василівна наполег­ливо проводила дослідження. Сві­тову славу Ковалевській принесла її фундаментальна праця «Обертання твердого тіла навколо нерухомої точки». До Ковалевської над цим питанням працювали Ейлер і Лагранж. Після їх праць тільки праці Ковалевської просунули вперед розв'язання цієї задачі.

У 1888 р. Паризька академія наук оголосила третій конкурс ні кращу працю з цієї темп з видачею премії Бордена на три тисячі фран­ків. Перші два конкурси не дали очікуваних результатів, і премію ні­кому не присудили. Софія Василів­на надіслала свою роботу на кон­курс, узявши за девіз французьку приказку: «Говори, що знаєш, роби, що повинен; що буде, те й буде”. На конкурс було подано 15 праць. Спеціальна комісія Паризької академії визнала, що твір під девізом «Говори, що знаєш», відмінний, що в ньому відкрито новий випадок. Враховуючи всі наукові якості цієї праці, комісія ухвалила присудити авторові твору збільшену премію: замість трьох тисяч — п'ять тисяч франків. Ця праця була надруко­вана в наукових записках Паризь­кої академії наук за 1889 р.

Повернувшись у Стокгольм, Со­фія Василівна з властивою їй наполегливістю знову взялася за до­слідження і написала ще дві праці про рух тіла навколо нерухомої точ­ки, за які Стокгольмська академія наук видала їй премію 1500 крон.

Але слава, блискучі успіхи в на­уці, вечори і прийоми, що влашто­вувались на її честь, не могли за­глушити в Ковалевської бажання жити і працювати на рідній землі. Вона робить останню спробу: у квітні 1889 р. виїздить у Росію з на­дією, що її оберуть членом Петер­бурзької Академії наук. Зустріли її н Петербурзі сердечне, з радістю. Група визначних учених щиро під­гримувала наміри Ковалевської і намагалася допомогти їй. У листо­паді 1889 р. за пропозицією акаде­міків Чебишова, їм ненецького і Буняковського її було обрано почес­ним членом-кореспондентом Петер­бурзької Академії наук, проте це обрання не давало їй ніяких прав щодо роботи в Росії.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя і творчість Т. Г. Шевченко
Реферати - Життя і творчість Івана Нечуя-Левицького
Реферати - Естетична функція кольору в романах Павла Загребельного
Реферати - Освіта, наука Т.Г.Шевченка і культурне самоутворення нації
Реферати - Іван Кочерга
Реферати - Життя і творчий шлях Василя Еллан-Блакитного
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 19
    Гостей: 19
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта