"Слово о полку Ігоревім" — велична пам'ятка генію нашого народу
Ліпше смерть, достойна слави,

аніж зганьблене життя.

Шота Руставелі

"Слово о полку Ігоревім" — найвидатніша пам'ятка давньоруської літератури. Зі "Слова..." ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. Справжніми патріотами були Святослав, Ігор, Всеволод. У поемі невідомий нам автор із великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі від половців у XII столітті.

Коли читаємо поему, у нашій уяві виразно постають мужні предки — оборонці Рускої землі; з великою любов'ю автор малює їхні образи.

Серед усіх персонажів поеми на першому плані ми бачимо хороброго князя Ігоря та відважну дружину, з якою він вирушив у похід проти ворогів.

З перших рядків поеми він виступає перед нами як патріот: мужньо обороняє рідну землю від найлютішого ворога Київської Русі — половців. Найсвятіший обов'язок для нього — залишитись вірним своїй вітчизні, навіть віддати за неї своє життя, але не зрадити її. Тому він і говорить такі глибоко патріотичні слова перед виступом у похід: "Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути".

Ігор — вірний син Руської землі. Такими ж патріотами і вірними захисниками рідної землі були і його воїни, їм дорога честь батьківщини, вони, як і їхній князь, також готові віддати за неї своє життя. Тому сміливо і відважно б'ються вони з половцями.

Ігор — безстрашний і рішучий. Сили природи віщували йому невдачу, прикмети були погані, та Ігор не завернув своїх полків, а ще з більшою рішучістю пішов на половців. У бою Ігор веде себе як мужній і хоробрий воїн. Мужністю князів Ігоря і Всеволода захоплюється київський князь Святослав. Він говорить: "Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в одвазі загартовані".

Разом з тим автор підкреслює і благородство Ігоря. Князь розуміє, як потрібні в бою взаємодопомога й взаємовиручка, і тому не залишає в біді Всеволода. Він не кидає свого брата на поталу ворогам, коли той потрапив у скрутне становище, негайно спішить йому на допомогу.

Коли ж вороги почали перемагати дружину, то князь не залишає поля бою, а б'ється разом з воїнами до кінця.

Ігор зазнав поразки в боротьбі з половцями тому, що діяв нерозсудливо. Він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть з київським князем Святославом. Та й похід він міг би відкласти, адже природа віщувала йому невдачу, ніби попереджувала, щоб Ігор зачекав. Ігор був занадто самовпевненим, і його необдумані дії призвели до поразки.

Прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор, разом з тим, засуджує його легковажність, честолюбство; він підкреслює, що лише у спільній боротьбі, об'єднаними зусиллями всіх князів можна розгромити половців.

Уже скільки століть пройшло з часу написання "Слова о полку Ігоревім", а воно живе і хвилює серця людей, воно дороге і близьке, бо в ньому відбито високі ідеали, що осявають життя, — любовь до батьківщини, любов до народу.

Ми переконуємось, що і в глибоку давнину наші хоробрі предки були великими патріотами й мужніми захисниками рідної землі від нападників, від тих, хто намагався посягнути на її свободу й незалежність.

Слово о полку Ігоревім" — великий твір східнослов'янської культури

Кожний народ, що створив дійсно велику цивілізацію, має у своїй скарбниці епічні твори, що зберегли історію, характери та звички, дух предків, ідеали нації, які пройшли випробування віками і тисячоліттями. У триєдиної гілки слов'ян, що складали Київську Русь, таким твором є "Слово о полку Ігоревім". Воно було створено у неспокійні часи формування слов'янської державності, потім на довгі віки була втрачена. Але твори, що вилилися з глибини народної душі, не гинуть. Справжнім дивом, але й історичною закономірністю, було друге відкриття "Слова..." напередодні Вітчизняної війни 1812 року, коли знов виникла необхідність спертися на загальнонародний дух.

"Слово о полку Ігоревім" — ліричний і героїчний твір. Поезія та героїка єдиним потоком злилися в ньому. Це не літопис, що тільки реєструє події. Сама ж така подія не зовсім звична тема для епосу. Не завоювання, не перемоги, а невдалий похід князя Ігора Новгород-Сіверського став для автора "Слова" приводом для висловлення гірких, просякнутих любов'ю та болем роздумів про рідну землю, її нинішнє та майбутнє. Рядова воєнна невдача дала змогу з небувалою натхненністю висловити ідею єдності, без якої загине, буде пошматована загарбниками рідна земля.

Починається "Слово..." із заклику до співців розповісти про похід "князя Ігоря, Ігоря Святославича" не за старими поетичними канонами, а правдиво і точно. І ллється пісня про давніх лицарів-воїнів, хоробрих, загартованих, що змалечку звикли до ратного життя. "А мої ті куряни-воїни вправні, під трубами повиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані..." Всеволода автор називає "буй-туром", могутнім і славетним воїном. Ігор — молодший, але теж відважний воїн іде зі своїм військом на половців. Початок походу переслідують страшні віщування — сонячне затемнення, дивовижна поведінка тварин, гроза. Над військом кружляють хижі птахи, наче очікуючи загибелі воїнів. Але Ігор каже: "Лучче ж потятим бути, аніж полоненим бути". З такими воїнами, як русичі, честю буде і перемога — "напитися шоломом з Дону", — і славна загибель.

Двічі зустрілися русичі та половці. У першій сутичці руські воїни перемогли, узявши багато здобичі. Але Ігор хоче продовжити похід на ворога, хоче визволити від нього рідну землю.

Другий, страшний бій попереду. Образи великої поетичної сили автор "Слова..." використовує, щоб розповісти про нього. Криваві зорі віщують велике побоїще, чорні хмари затьмарюють, ніби чотири сонця, чотирьох князів. Наче грім із дощем зі стріл, сунуть з Дону половецькі війська. Ріки змутніли, земля гуде, а над полями стоїть курява — це половці ідуть, "од Дону і од моря і зо всіх сторін руські полки обступили". І почалася велика битва. Але замало було русичів, не підтримали їх інші князі — і полягло військо Ігоря та Всеволода, а Ігор потрапив у полон. Йому вдалося втекти, одинадцять діб він іде, ховаючись від ворогів. Тут автор "Слова..." робить несподіваний хід. Ігор повертається без перемоги, без здобичі, але по всіх містах його зустрічають, як переможця, а в Києві дзвонять великі дзвони. Це свідчить про симпатію автора до людини, яка, незважаючи на безнадійність справи, продовжує боротьбу.

"Слово о полку Ігоревім" — не тільки коштовний камінець зі скарбниці світової культури. Це вічна поезія слов'янської землі, вічне прагнення до волі і заклик до єдності у боротьбі.
Случайные рефераты:
Реферати - Огляд творчості Юрія Яновського
Реферати - Життя і творчість Романа Іваничука
Реферати - Поезія і Містика
Реферати - Літературний портрет Степана Пушика
Реферати - Володимир Дрозд
Реферати - Володимир Винниченко
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 18
    Гостей: 18
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта