Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку методів банківського кредитування юридичних осіб
Основною проблемою, яка постає перед банком при кредитуванні юридичних осіб будь-яким з вище описаних способів є ризик. Ризик є невід'ємною складовою економічної діяльності. Недостатнє усвідомлення його нерідко призводить до сумних наслідків. Банківську справу неможливо уявити без ризику, тобто для функціонування комерційних банків ризик є притаманною складовою. Мінімізація кредитного ризику є основним завданням і проблемою для банка при здійсненні кредитування.

Саме під впливом кредитного ризику на Україні в повній мірі не знайшли свого практичного застосування світові методи надання банківських позичок такі як револьверне кредитування та контокорент. Але, варто зазначити, що на Україні знайшли своє практичне застосування овердрафт та кредитна лінія, які теж досить широко використовуються у зарубіжній практиці кредитування. Хоча ці методи надання позик не можна назвати найбільш розповсюдженими через безумовну перевагу разових позичок, все ж їх питома вага у загальному обсязі наданих позичок постійно зростає.

Варто зазначити, що постійний розвиток та вдосконалення на Україні методів кредитування, які широко використовуються в світовій банківській практиці, а саме овердрафту та кредитної лінії поступово призведе до появи на ринку банківських послуг контокоренту та револьверних позичок. Кредитування у вигляді контокоренту та надання револьверних позичок має багато спільного з вітчизняними аналогами: овердрафтом та кредитною лінією.

Перспективи розвитку кредитної лінії, револьверного кредитування, овердрафту та контокоренту, як методів надання позик на Україні величезні.

Гальмує цей розвиток низька платоспроможність та недовіра банків до позичальників. Досвід кредитування цими методами можна запозичити та пристосувати до наших умов зі світової практики кредитування. Звичайно це досить складно, оскільки надання позичок у вигляді контокоренту та револьверне кредитування, як вже було зазначено, можливо лише за умови стійкого фінансового стану, платоспроможності позичальника та високого рівня довіри до нього з боку банку. Отже, знову постає питання про кредитний ризик, який є невід'ємною частиною кредитування.

Відомо, що останнім часом банки розширили коло клієнтів, яким надають позички у вигляді овердрафту та кредитної лінії. Це свідчить про те, що все ж таки фінансовий стан окремих позичальників покращується.

За сучасних умов для українських комерційних банків особливого значення набуває вивчення зарубіжної банківської практики, насамперед вибір методів надання позики в тій чи іншій ситуації.

В світовій банківській практиці при кредитуванні позичальника у вигляді кредитної лінії кредитор лімітує суму використання капіталу, вимагає, щоб позичальник задля підтримки кредитної лінії тримав на безстроковому, безпроцентному депозитному рахунку в банку відповідні кошти в межах 20-30% від суми кредитної лінії, або створив резерв позички, щоб у разі виникнення сумнівів у погашенні заборгованості за рахунок цього резерву сплачувати позичковий процент.

Щоб переконатись, що лінія використовується по призначенню комерційні банки європейських країн іноді вдаються до так званого "періоду очищення" - 30-60 денного терміну, протягом якого не видається жодного траншу. У нас такі вимоги не практикуються, оскільки більшість позичальників (малих фірм) просто не мають змоги "очистити" лінію.

Крім того, тиск банківської конкуренції і бажання зберегти зв'язки з клієнтами утримують від легковажних спроб вдаватися до таких обмежень. Але саме ці вимоги до позичальників суттєво знижують кредитний ризик і вітчизняні банки в майбутньому при покращенні фінансового стану позичальників могли б використати цей зарубіжний досвід.

"Продовжуючи розгляд світового досвіду і можливості його використання у вдосконаленні вітчизняного методу надання позик у вигляді кредитної лінії варто зупинити увагу на перевазі у практиці українських банків невідновлюваної кредитної лінії над відновлюваною. Це пов'язано з нестабільною економічною ситуацією на Україні, тому що позичка у вигляді відновлюваної кредитної, лінії надається лише надійним клієнтам з стійким фінансовим станом. Прикладом відновлюваної кредитної лінії є револьверна або автоматично поновлювана позичка, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, яка використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданої суми.

Угода про револьверну позичку подібна до тієї, яку укладають на кредитну лінію, але як правило термін її дії - 2-3 роки протягом цього періоду клієнт неодноразово позичає і повертає борг.

Револьверна позичка зазвичай незахищена, вона ґрунтується на загальній фінансовій спроможності позичальника. Цей метод кредитування інколи відносять до бланкових позичок і практикують її використання за кордоном.

Термін такої позики у світовій практиці виходить за межі одного року. Українські банки практикують кредитування по відновлюваним кредитним лініям до року. Отже, повернувши частину боргу, позичальник може отримати нову позику в межах встановленого ліміту та терміну дії договору. Часто револьверна позичка може переглядатись щодо терміну її погашення. Заборгованість за такою кредитною лінією змінюється хвилеподібне, на позичковому рахунку завжди є непогашений залишок, який може бути постійним джерелом формування оборотних коштів. Саме тому цю позичку часто образно називають "вічнозеленою".

Не виключено, що незабаром за умови стабілізації економіки України довіра до позичальників з боку банків зросте і зарубіжна практика у вигляді револьверного кредитування стане у пригоді для вітчизняних банків.

Варто зазначити, що в останні роки все більше і більше українських банків починають кредитування клієнтів у вигляді овердрафту.

Зарубіжний досвід застосування у банківській практиці кредитування у формі овердрафту свідчить:

по-перше, банк відкриває овердрафт тим клієнтам, з якими має тривалі й міцні відносини і які відчувають регулярну потребу в банківській позиці;
по-друге, відносини між клієнтом і банком є добровільними, тобто вони не можуть нав'язуватись державними органами або третіми особами;
по-третє, позичка у формі овердрафту за своєю природою – це бланкова
позичка, яка не потребує забезпечення;
по-четверте, з метою забезпечення банківської ліквідності позичка у формі овердрафту надається в основному для фінансування поточного виробництва і обігу й не пов'язаний з фінансуванням інвестицій;
по-п'яте, через забезпечення клієнтам можливості оперативного користування правом залучення позичкових коштів для врівноваження зобов'язань і вимог за поточними рахунками, овердрафт належить до найбільш дорогих позик (для зарубіжних банків). Крім того, за обслуговування овердрафту банк в обов'язковому порядку стягує з клієнта обігову комісію;
по-шосте, використання позичальником овердрафту не виключає оформлення ним у банку й інших позичок, якщо очікується тимчасове збільшення потребу позичкових коштах, що перевищують запланований розмір дебетового сальдо за овердрафтом;
по-сьоме, відносини за овердрафтом регулюються особливим договором між банком і клієнтом, що містить ряд умов, які захищають як сторону, що найбільше ризикує при такому кредитуванні, від невигідних правових наслідків. Суттєвою умовою договору є необумовлене ніяким строком право банку на припинення такого кредитування.
Описані вищі принципові положення побудови овердрафтних відносин за кордоном можуть бути успішно використані нашими комерційними банками для розробки відповідних положень про порядок кредитування у формі овердрафту з урахуванням чинного законодавства у галузі кредитування, фінансів, податків, обліку і звітності.

Схожим способом кредитування клієнтів з овердрафтом є кредитування за контокорентом. Цей спосіб кредитування не використовується в практиці українських банків, а розповсюджений за кордоном.

Отже, за умов ринкової економіки класичним методом кредитування є контокорент - поточний рахунок. З метою прискорення платіжного обороту клієнта банк бере на себе всі його операції за поточними вимогами і зобов'язаннями. Для цього банк відкриває йому єдиний контокорентний рахунок (розрахунковий у такому разі закриває), за яким здійснюються всі розрахункові та кредитні операції: за дебетом відображаються виплати за дорученням клієнта і отримання банківських позик, а за кредитом – грошові надходження на користь клієнта або його внески.

Кредитове сальдо рахунка свідчить про наявність у клієнта власних коштів і означає, що він стосовно банку є кредитором. І навпаки: дебетове сальдо свідчить про залучення в оборот банківської позички. Отже, контокорент - це договір про взаємне кредитування.

Контокорент - активно-пасивний рахунок, за яким банк визначає граничну суму заборгованості завдяки встановленню лімітів кредитування, тобто визначенню максимально допустимого розміру дебетового або мінімально допустимого кредитового сальдо. За кінцевим сальдо нараховуються проценти або на користь клієнта, або на користь банку, причому в останньому випадку - за підвищеною ставкою, оскільки банк ризикує більше.

Крім процентів банки нараховують також, як і при кредитуванні за овердрафтом, комісійні за послуги. По закінченні контокорентного періоду (квартал, півріччя) сума плати за позичку капіталізується (дебетується на контокорентному рахунку), тобто збільшується борг клієнта. Такі взаємовідносини банк може будувати тільки з платоспроможним клієнтом, з'ясувавши попередньо його фінансовий стан і репутацію.

За своєю суттю контокорент - це визначена банком кредитна лінія (ліміт), з якої у разі потреби може скористатися клієнт. Ліміт кредитування для кожного позичальника при кредитуванні за контокорентом, як і при видачі позички у формі овердрафту, встановлюється індивідуально і залежить від його фінансового стану, оборотних коштів, масштабів виробничо-комерційної діяльності та репутації. У межах кредитної лінії позичальник отримує широку можливість маневрування оборотними коштами, оскільки може оперативно, у будь-який час, без попередньої домовленості з банком поповнити свій поточний рахунок відповідною сумою грошей. Тому контокорентний кредит вважається ідеальним резервом ліквідності.

Контокорентна позика може бути використана позичальником повністю або частково. Повнота її використання у межах виділеного ліміту залежить від конкретної фінансової ситуації клієнта та характеру підприємницької діяльності.

Такий режим використання контокоренту має принципове значення для клієнта, оскільки передчасне відкликання банком боргу може спричинити різке погіршення фінансового стану клієнта, спровокувавши ланцюг неплатежів.

Як було зазначено вище цей метод банківського кредитування на Україні, як правило, не застосовується, вітчизняні банки віддають перевагу кредитуванню у формі овердрафту, над кредитуванням за контокорентом. За умови подальшого розвитку, вдосконалення та впровадження в практику вітчизняних комерційних банків кредитування у вигляді овердрафту невиключена поява на ринку банківських послуг контокоренту.

Постійний розвиток та вдосконалення на Україні методів кредитування, які широко використовуються в світовій банківській практиці, а саме овердрафту та кредитної лінії поступово призведе до появи на ринку банківських послуг контокоренту та револьверних позичок, особливості кредитування за якими було досліджено. Кредитування у вигляді контокоренту та надання револьверних позичок має багато спільного з вітчизняними аналогами: овердрафтом та кредитною лінією.

Запропоновано принципові положення побудови овердрафтних відносин, які широко використовуються за кордоном і можуть бути успішно використані нашими комерційними банками для розробки відповідних положень про порядок. кредитування у формі овердрафту з урахуванням чинного законодавства у галузі кредитування, фінансів, податків, обліку і звітності.

Перспективи розвитку кредитної лінії, револьверного кредитування, овердрафту та контокоренту, як методів надання позик на Україні величезні. Гальмує цей розвиток низька платоспроможність та недовіра банків до позичальників. Досвід кредитування цими методами можна запозичити та пристосувати до наших умов зі світової практики кредитування.

Запропоновано, при вирішенні питань, пов'язаних із підвищенням ефективності кредитних операцій, вдосконалити організаційну структуру підрозділів банку. А саме, впровадити організаційну структуру кредитного процесу, засновану на розмежуванні функцій аналізу, супроводженні кредитних проектів та їх обліку між окремими структурними підрозділами, що є дієвим засобом підвищення ефективності кредитних операцій. Для цього потрібно розмежувати функції кредитного підрозділу і впровадити такі поняття, як "фронт-офіс", "бек-офіс" та "мідл-офіс", які поки що не мають широкого застосування у вітчизняній банківській практиці.
Случайные рефераты:
Реферати - Могутній і рідкісний талант Остапа Вишні
Реферати - Поєднання дидактичних і автобіографічних елементів у "Поученії" Володимира Мономаха
Реферати - Літературний портрет Степана Пушика
Реферати - Борис Ілліч Олійник
Реферати - Поет, культуролог і дослідник літератури – Яр Славутич
Реферати - Життєвий і творчий шлях В. Булаєнка
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 14
    Гостей: 14
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта