Щодо визначення поняття “стратегія життя”
Генеза визначення дефініції "стратегія життя” пов'язана з визначенням двох складових цього поняття: "стратегія” та "життя”.

Стратегія. Етимологія слова "стратегія” походить від грецького strategos– "мистецтво генерала” [9,257]. У Великій Радянській Енциклопедії поняття "стратегія” визначається, як "можливий відповідно до правил стратегічної гри спосіб дії гравця чи коаліції” [3,547]. Першу теоретичну розробку поняття "стратегія” і його практичне застосування одержало у виді військової стратегії, як складової частини військового мистецтва, що представляє його вищу частину й охоплює питання теорії і практики підготовки збройних сил до війни, її планування та ведення [3,547].

Галузь управління, точніше, стратегічний менеджмент (управління) визначає стратегію як "довгостроковий якісно визначений напрямок розвитку організації, що стосується сфери, коштів і форм її діяльності, системи взаємин усередині організації, а також позиції організації в навколишньому середовищі” [4,220]. З погляду американських дослідників М.Мескона, М.Альберта і Ф.Хедоури стратегія– це "детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей” [9,257]. На думку автора Р.Фатхутдинова, стратегія являє собою програму, план, генеральний курс суб'єкта керування по досягненню їм стратегічних цілей у будь-якій області діяльності [11,7]. У самому загальному виді стратегія визначається, як "генеральний напрямок дій організації, проходження якого в довгостроковій перспективі повинно привести її до мети” [4,222].

Термін "стратегія” в філософському значенні починає розглядатися в наукових працях вітчизняних дослідників С.Л.Рубінштейна, Л.Н.Когана, Б.Г.Анан'єва, Г.М.Андрєєвої, А.Н.Леонт'єва, Н.М.Амо­сова, А.Т.Москаленко і В.Ф.Сержантова. Однією з перших робіт, що була присвячена проблемі філософського осмислення поняття "стратегія”, стала монографія К.А.Абульханової-Славскої "Стратегія життя”. Вона визначала стратегію в широкому змісті, як здатність особистості з'єднувати "свої індивідуальні особливості, свої статусні і вікові можливості, власні домагання з вимогами суспільства”, чи у вузькому змісті, як "спосіб рішення життєвих протиріч” [1,66-67].

Життя. Велика Радянська Енциклопедія дає нам наступне визначення поняттю "життя”: "Життя– вища, в порівнянні з фізичною і хімічною, форма існування матерії” [2,205-206]. А.Нечипорович визначає життя, як систему добре збалансованих взаємозалежних перетворень органічних речовин, основою яких є атоми вуглецю чи перетворення, що характеризують діяльність живих організмів і є основою таких біологічних функцій, наприклад, як харчування, ріст, зв'язаний з нагромадженням великої енергії біомаси і формуванням функціональних структур, розвиток, що визначає проходження життєвих циклів живих форм на всіх рівнях її організації, розмноження різних генотипів з наступною їх еволюцією і просторовою експансією [8,12].

Нажаль, у всіх цих визначень є недолік– вони не враховують соціального аспекту життя. Найбільш повно до вивчення феномена життя підійшла Г.В.Воловик. Дане автором визначення поєднує біологічний і соціальний рівні життя. Згідно Г.В.Воловик, життя– це "соціально-філософська категорія для позначення об'єктивних специфічних способів існування відкритих білкових систем на Землі, здатних до самовідтворення, асиміляції і дисиміляції, росту і розвитку, саморегуляції, що мають спадковість і мінливість, дискретність і цілісність, подразливість і ритмічність при обов'язковому, в умовах нашої планети, єдності складу біогенних речовин живих організмів, що відрізняються наявністю необмежених можливостей до саморозвитку, аж до виникнення мислячих форм, здатних усвідомлювати самих себе і необхідність збереження визначених цією категорією феномена як вищої цінності” [6,14]. Додаткову привабливість даного визначення додає свіжість дослідження (2001 рік).

У роботі Г.В.Воловик життя представлене як єдність двох рівнів– біологічного і суспільного. Біологічний рівень містить у собі: а)життя вірусів; б)життя рослин; в)життя тварин і г)життя людини. Громадське життя складається з: а)життя особистості; б)життя соціального співтовариства; в)життя суспільства в цілому [6,15].

Після розгляду складових частин поняття "стратегія життя”, перейдемо до аналізу сутності даного поняття. Як вихідне визначення, від якого ми відштовхуємося в дійсному дослідженні, є визначення стратегії життя К.А.Абульханової-Славскої. Поняття "стратегія життя” представлено в її роботі з двох точок зору: у широкому змісті, як здатність особистості з'єднувати індивідуальні особливості, можливості і домагання з вимогами соціального середовища, і, у вузькому змісті, як спосіб рішення життєвих протиріч.

Таким чином, життєва стратегія є спосіб вирішення протиріч. Виникає питання– між ким виникає протиріччя? Згідно К.А.Абульхановій-Славскій такі виникають між особистістю і суспільством, особистістю і соціальною групою. Якщо абстрагуватися від даних сторін стратегії життя, можна прийти до двох сторін: соціальний суб'єкт й об'єкту життя.

Соціальний суб'єкт. Спираючись на визначення стратегії, видно, що дане поняття припускає наявність носія стратегії. Носієм стратегії у військовому мистецтві виступає вище командування, у менеджменті– організація. Що стосується філософського аспекту, то в цьому випадку носієм стратегії є "суб'єкт життя” [1; 7].

Поняття "суб'єкт” (від лат. subjectus– лежачий унизу, що знаходиться в основі, від sub– під і jaco– кидаю, скарбу підстава) позначає носія предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямований на об'єкт [12,633]. "Суб'єкт завжди носить конкретний характер. Це виявляється, по-перше, у тім, що він виступає або як конкретна особистість, що діє свідомо і відповідально за свої дії, або як конкретне надособистісне соціальне утворення, за умови, що в утворюючих його людей є загальні інтереси, мети, дії, що вони являють собою деяку цілісність. Конкретність суб'єкта виявляється, по-друге, у тім, що його предметно-практична чи діяльність пізнання націлені на конкретний об'єкт” [5,79-80].

Ідею суб'єкта життя запропонував С.Л.Рубінштейн у середині 30-х років як своєрідний ідеал, оптимальний спосіб здійснення життя [10,10]. Для вивчення життєвого шляху, з'ясування причинного зв'язку активності і розвитку особистості зі змінами її життя, було запропоноване поняття "життєві відносини” особистості, серед них названі три: відношення до предметного світу, до інших людей і до самого себе. Рубінштейн вивчив того, хто зв'язує в самім житті її лінії своїм власним "вузлом” і назвав його суб'єктом, тому що людина зв'язує їх сама, а потім по-своєму і тим самим інакше, ніж інші– особистість, як суб'єкт життя. У нашій роботі ми будемо дотримувати визначення поняття "суб'єкт життя”, запропоноване М.А.Лепським, який визначає його, як "своєрідний ідеал, оптимальний спосіб здійснення життя, що виявляється в тім, як будуються вчинки, лінії поводження на основі бажань і реальних можливостей” [7,112].

Суб'єктом життя можуть виступати особистість, соціальна група, суспільство в цілому. Виходячи з того, що особистість, соціальна група, суспільство в цілому являють собою соціальний рівень життя, тому правомірним буде вважати носієм стратегії суб'єктів життя– особистість, соціальну групу, суспільство в цілому, що ми поєднуємо загальним поняттям "соціальний суб'єкт”.

Об'єкт життя. Поняттю "соціальний суб'єкт” протистоїть "об'єкт життя”. Об'єкт– "(лат. objectum– предмет, від objicio– кидаю вперед, протиставляю), те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-практичній і пізнавальній діяльності” [12,437]. Відповідно визначенню об'єкта, об'єкт життя визначається як те, що протистоїть соціальному суб'єкту в ході життєдіяльності на основі його потреб і реальних можливостей. На нашу думку, як об'єкт життя виступає навколишнє середовище, у якій приходиться існувати соціальному суб'єкту. Завдяки навколишньому середовищу він одержує можливість обмінюватися енергією, речовиною й інформацією як із усім середовищем, так і з окремими її частинами, що забезпечує збереження і розвиток соціального суб'єкта як такого. Складовою частиною навколишнього середовища соціального суб'єкта є середовище соціальне, обумовлене, як "навколишнє суспільне людини, матеріальні і духовні умови його існування, формування і діяльності” [12,624]. Як об'єкт життя можуть виступати особистість, соціальні групи, суспільство в цілому і біосфера Землі. Для об'єднання даних понять ми будемо використовувати поняття "життєве середовище”.

Друге питання, що виникає при аналізі визначення "стратегії життя”, це– при яких умовах виникають протиріччя? Таких випадків три: по-перше, коли інтереси, цілі, ідеали, наміри соціального суб'єкта не збігаються з інтересами, цілями, ідеалами і/чи намірами життєвого середовища (стосовно відношення наступних об'єктів життя: особистість, соціальна група і суспільство в цілому) [1]; по-друге, коли потреби, наміри і дії обмежуються тими рамками, у які ставить життєве середовище соціальний суб'єкт [1]; по-третє, коли виникають особливі умови, у яких існування соціального суб'єкта характеризується наявністю безлічі труднощів, аж до екстремальних ситуацій [7].

Отже, говорити про стратегію життя, як про спосіб дозволу протиріч можна в наступних випадках: по-перше, коли спосіб дозволу життєвих протиріч змінює напрямок життєвого шляху соціального суб'єкта (коли знайдена відповідь на питання– куди); по-друге, коли дозволяються найбільш життєвоважливі протиріччя соціального суб'єкта.

Також додамо наступне: крім життєвих протиріч у визначенні стратегії життя К.А.Абульханова-Славська використовує поняття "спосіб”, точніше "спосіб рішення”. Спосіб рішення означає варіативність поняття "стратегія життя”, коли вибір визначеної альтернативи залежить від суб'єктивних переваг, індивідуальних властивостей суб'єкта життя, а також умов і вимог об'єкта життя.

Таким чином, стратегія життя– це поняття, що відображає варіант вирішення життєвоважливих протиріч, що виникли в процесі життєдіяльності соціального суб'єкта.
Случайные рефераты:
Реферати - Життєвий шлях Богдана Лепкого
Реферати - Іван Нечуй-Левицький
Реферати - Життя та творчість Євгена Маланюка
Реферати - Микола Гоголь, життя та творчість
Реферати - Життя і творчий шлях Івана Франка
Реферати - Образ Пузиря за п 'єсою "Хазяїн" Івана Карпенка-Карого
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія