Шекспір - перший класик світової літератури
Перший період творчості Шекспіра завершується створен­ням уславленої ліричної трагедії «Р о м е о і Д ж у л ь є т т а». Трагічна історія кохання Ромео і Джульєтти неодноразово опи­сувалася італійськими новелістами епохи Відродження. За­гальноєвропейської слави набула новела Маттео Банделло (1554). У 1559 р. її переробив французький письменник П'єр Буато, переклад новели якого було здійснено в Англії 1567 р. Ще раніше, у 1562 p., в Англії була опублікована поема Артура Брука «Трагічна історія Ромеуса і Джульєтти», яка й прислу­жилася Шекспірові як головне джерело.

У «Ромео і Джульєтті» Шекспір змальовує хвилюючу істо­рію боротьби двох юних закоханих зі світом віджчлих уперед­жень і феодальної моралі. Голови ворогуючих родин — Монтеккі та Капулетті — й самі тяготилися віковою кривавою ворожнечею, причин якої вже ніхто не пам'ятав, але підтри­мували її, бо були вірними принципам феодальної честі. Ромео і Джульєтта стають жертвами цієї безглуздої ворожнечі, проте їхня загибель утверджує перемогу нової, гуманістичної засади: припиняє непримиренну ворожнечу.

Другий період творчості

На початку XVII ст. у творчості Шекспіра відбувається до­корінний злам2. Оптимістична життєрадісна тональність, ха­рактерна для його ранніх творів, змінюється на трягічне світовідчуття. Але це зовсім не свідчить про кризу його таланту. Другий період творчості, навпаки, виявляється для Шекспіра часом створення найбільших драматургічних шедеврів — «Гамлета», «Отелло», «Короля Ліра» і «Макбета».

Зміна світовідчуття, зрозуміло, не була в Шекспіра не­сподіваною, а стала наслідком діалектики його світогляду. Ка­талізатором у цьому процесі послужили суспільно-політичні події тогочасної англійської дійсності, позначеної особливим драматизмом і контрастами.

Як вже зазначалося, Шекспір ступив на літературний шлях у роки найвищого піднесення національно-патріотичних на­строїв і райдужних надій„ Пояснюючи причини загального піднесення й оптимізму тих років, сучасний прогресивний англійський історик і шевсспірознавець Волтер Ралі досить красномовно і правильно підкреслює основні фактори тодішніх настроїв англійського суспільства. «Відкриття античності, — пише він, — виявило широку та прекрасну далечінь минулого, вивіз товарів з Нового світу, здавалося, підняв завісу чудового майбутнього, 1 англійці, «обмежений» народ, який віками оброб­ляв ниви і пас худобу на свсаєму острові, відрізаний від великих політичних змін у Європі, раптом виявив себе у мистецтві море­плавства, у торгівлі по всій землі. 1 не дивно, що серце його на­повнилося гордістю від усвідомлення сили і слави. Нове почуття захвату оволоділо країною, захвату від знань і могутності»1.

Для розуміння діалектики шекспірівського світогляду доцільно згадати основні гдодії англійської дійсності останніх тридцяти років XVI ст. у середині XVI ст. внаслідок інтенсивного розвитку мануфактурного виробництва, аграр­них реформ і завершення церковної Реформації в Англії відбуваються глибокі соціальні зміни, які стали передумовою для поширення ідеології гуманізму.

Шекспірові твори другого періоду поділяються на кілька циклів, у кожному з яких переважає певна проблематика. ІІри цьому самий розподіл драм за циклами не залежить від їхніх жанрових ознак. Тому обидві комедії цього періоду виявляють­ся в одній групі з трагедією «Гамлет». До другого циклу нале­жать «Отелло», «Король Лір», «Макбет»; до третього — «Ан-тоній і Клеопатра», «Коріолан», «Тімон Афінський». Для першого циклу характерне невелике значення комічних еле­ментів у сюжеті, залежність особистих доль героїв від цілого комплексу проблем суспільної моралі, надзвичайне багатство і значущість ідейного змісту.

У трагедіях другого циклу Шекспір створює найвищі зразки драми пристрастей. Глибокі страждання героїв зумовлені тут не стільки їхнім конфліктом із зовнішнім середовищем, скільки їхніми особистими помилками під впливом власних пристра­стей.

У драмах третього циклу спостерігається поступове зміщення самого центру ваги трагічної дії. У. творах перших двох груп Шекспір розкриває усі життєві та суспільні супереч-

ності через характери й душевний світ героїв, а у п'єсах третього циклу — через показ діалектики самих суспільних відносин.

В основі трагедії Шекспіра «О т е л л о» (1604), як і в «Гам-леті», лежить конфлікт між особистістю і навколишньою дійсністю, але розв'язується він дещо в іншому плані. Основу сю­жету Шекспір запозичив з новели італійського письменника Чінтіо, опублікованої в 1566 р.

«Отелло» Шекспіра — розповідь про велике кохання і тра­гедію обманутої довіри. Велике кохання Отелло й Дездемони гине внаслідок зіткнення із світом зла, честолюбства й ли­цемірства, втіленими в образі Яго.

Сюжет трагедії «Король Лір» Шекспір запозичив з «Хронік» Голіншеда, одного із своїх найулюбленіших пись­менників. Проблематика родинних стосунків щонайтісніше пе­реплетена тут з проблематикою суспільно-політичною. З при­голомшливою силою і дивовижною правдивістю у трагедії відтворено внутрішню еволюцію Ліра. «Дивлячись на нього, — писав М. Добролюбов, — ми спочатку відчуваємо ненависть до цього розпутного деспота; але, йдучи за розвитком драми, все більше примирюємося з ним як з людиною і закінчуємо тим, що сповнюємося гнівом і палкою злобою вже не до нього, а за нього і за цілий світ—до того дикого, нелюдського становища, яке мо­же доводити до такого безпутства навіть людей, подібних Ліру».

Запозичивши основи сюжету із старовинних хронік, у «М а к б е т і» Шекспір ще раз повернувся до давно цікавої для нього проблеми узурпації королівської влади, розкриттю якої присвятив свого часу п'єсу «Річард НІ». Філософський смисл «Макбета» розкритий у словах головного героя:

...Та здійсниться суд Ще в нинішнім житті. І той, хто вчить Кривавої науки, мусить сам її боятись: вірне правосуддя Убивчий трунок наш само підносить Донащих уст...

У великіх трагедіях другого періоду творчості Шекспір відобразив кризу англійського гуманізму початку XVII ст. Він прагнув розв'язати в них найскладніші й найактуальніші про­блеми сучасності.

У роздуми й слова своїх героїв Шекспір, звичайно, вклав ба­гато власних думок, почуттів і переживань, але цілком ототож­нювати його з жодним із цих героїв, зрозуміло, не можна. У са­мого Шекспіра ніколи не було того глибокого песимізму та відчаю, тієї втрати довіри долюдей, які властиві Гамлету, Отелло, Лірові. Шекспір завжди вірив у прийдешнє визволення люд­ства від зла й брехні, в остаточну перемогу правди і справедли­вості. У цьому сенс епілогів усіх його великих трагедій. Шекспір був переконаний, що доля людини — результат взаємодії пев­ної особистості з навколишніми обставинами. Він переконливо довів, як у сучасному йому світі найбільш благородні, розумні й обдаровані люди гинуть під навалою темних, ворожих чистоті й людяності сил (Гамлет, Отелло, Лір), з якою легкістю душами людей оволодіває інколи зло і до чого це призводить (Клавдій, Макбет).

Трагедія «Гамлет»

Основні деталі сюжету «Гамлета», «найблискучішого діаманта у променистій короні царя драматичних поетів» (В. Г. Бєлінський), Шекспір запозичив із старовинної хроніки ісландського літописця XII ст. Саксона Граматика.

Суть його розповіді така: колись у Ютландії правив Хор-венділ, який мав сина Амлета. Брат Хорвенділа, Фенго, з яким він ділив владу, був заздрісною й підлою людиною. Вирішивши захопити одноосібну владу в країні, він убив свого брата Хор­венділа й одружився з його вдовою Герутою, матір'ю Амлета. Останній вирішує помститися за батька. Щоб обманути дядька й довколишніх, він прикидається божевільним. Один з при­дворних Фенго (у Шекспіра — Полоній) вирішив перевірити, чи справді Амлет безумець, і вивідати його секрети. Він сховав­ся під ліжко, щоб підслухати розмову Амлета з матір'ю. Проте, увійшовши до кімнати, обережний Амлет старанно обшукав усі її куточки. Виявивши придворного, він вбив його, розрізав труп на шматки і, зваривши їх в окропі, викинув свиням. Переляка­ний Фенго відправив Амлета з двома придворними до Англії, їм він передав листа, у якому просив англійського короля позбути­ся Амлета. Проте на шляху до Англії Амлету вдалося підмінити листа, і англійський король замість нього стратив посланих з ним придворних, а самого Амлета зустрів з пошаною та пова­гою. Скоро Амлет одружився з дочкою англійського короля, після чого, на чолі добірної дружини, повернувся на батьківщину і жорстоко розправився з убивцею свого батька та зрадниками-придворними. Пізніше Амлет був убитий на полі бою іншим своїм дядьком, королем Данії Віглетом.

«Гамлет» — одна з найбільш «театральних» п'ос світової драматургії. За напруженістю і багатством дії вона взагалі, можливо, не має рівних. В основі Шскспірової п'сси лежить до­ля Гамлета, і цілком природно, що саме з ним пов'язана головна лінія дії трагедії. Проте Шскспір не обмежує себе розкриттям тільки однієї людської долі й одного характеру. У кожного з провідних героїв трагедії своє життя, своя історія і своя драма, і всі вони виявляють свого індивідуальність в дії.

«Гамлет» — твір багатотемний і багатопроблсмний. У сюжеті трагедіїорганічно поєднані такі різноманітні й важливі теми, як кохання, дружба, сім'я, обов'язок, суспільні відносини, совість, честь, вірність. Це певною мірою утруднює визначення жанру трагедії, тому це питання трактувалося по-різному. Проте сама .специфіка тематики й проблематики дає змогу віднести «Гам­лета» до жанру філософської трагедії. Можна сказати, що це — найбільша філософська трат сдія світової драматургії.

На українській сцені «Гамлета» вперше було поставлено в Києві в 1837 р. У 1956 і 1957 pp. перм'єри «Гамлета» відбулися у Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка та Львівському українському драматично­му театрі ім. М. Заньковецької.

Творчість Шекспіра — одна з найвищих вершин літератури доби Відродження. Вона га рмонійно поєднує в собі елементи ре­несансного класицизму (вплив Сенеки в «Річарді III», Плавта в «Комедії помилок»), високу романтику (майже всі комедії, «Ромео і Джульєтта»), фантастику («Сон літньої ночі», «Бу­ря»), характерні ознаки пасторалі («Як вам це сподобається», «Зимова казка»). Основу художнього методу ІДекспіра стано­вить поетичний реалізм. Твори Шекспіра відбивають правду

1 У дослівному перекладі назва цієї комедії звучить «Назвіть, як хочете».

життя, її найпіднесеніші, найпрекрасніші, найтрагічніші мо­менти. Шекспір використовує розмаїття жанрів лірики, широ­ко відомих у тогочасній літературі (сонет, канцону, епіталаму, альбу та ін,), досвід класиків античного світу та провідних англійських драматургів. Трагедії Шекспіра свідчать про його широку ерудованість у сфері досягнень ренесансної думки (зок­рема, про його ґрунтовну обізнаність з «Дослідами» Мішеля де Монтеня).

Шекспір був першим класиком світової літератури, який дав глибоке психологічно й логічно зумовлене зображення харак­терів у розвитку. Геніальність Шекспіра виявилася й у його ми­стецтві зображення руху історії, виникнення та розвитку клю­чових історичних подій. Найважливішим художнім відкриттям Шекспіра було його глибоке проникнення у внутрішній світ людської особистості, зображення діалектики душі. Тому Шекспіроні герої' завжди поєднують типове з неповторно індивідуальним.
Случайные рефераты:
Реферати - Дитяча творчість Івана Франка
Реферати - Павло Грабовський
Реферати - Легенди рідного краю
Реферати - Настроєний життям, як скрипка (за творчістю Б. Лепкого)
Реферати - Книгодрукування та література
Реферати - Життя і творчість Микола Сингаївський
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 21
    Гостей: 20
    Пользователей: 1

    Партнеры сайта