Санітарні втрати: загальна характеристика і класифікація

Історія війн свідчить про безперервний ріст людських втрат як в абсолютних так і в інтенсивних показниках. Особливо чітко виражена ця тенденція в ХХ сторіччі. Так, в першу світову війну у 36 державах, які воювали, втрати склали пораненими 20 млн. і загиблими – 10 млн. чоловік. В другій світовій війні приймала участь уже 61 держава. Втрати пораненими склали більше 90 млн. і загиблими до 50 млн. чоловік. За один рік першої світовій війни середні втрати воюючих держав вбитими склали 2,5 млн. чоловік, за такий же період другої світової війни ці втрати перевищили 10 млн., тобто виросли в 4 рази.

При цьому мова ведеться не тільки про абсолютне збільшення втрат в живій силі, що могло бути зв’язаним зі збільшенням чисельності військ, які беруть участь у війні, але і в підвищенні інтенсивності втрат.

Так, якщо на 100 чоловік населення держав, які воювали в першій світовій війні, був вбитий один, то в другій світовій війні майже кожний четвертий

Величина санітарних втрат, як відомо, не є постійною і залежить від багатьох факторів, і перш за все, від виду і масштабу застосування засобів масового ураження. Основним і найбільш ефективним засобом ураження живої сили противника в теперішній час є ракетно-ядерна зброя. Саме вона рішуче впливає на формування санітарних втрат під час окремих опера цій і всієї війни в цілому. Відповідну роль може зіграти також хімічна і бактеріологічна зброя.

В результаті аналізу і отриманих даних при проведенні спеціальних досліджень, можна твердо сказати, що в сучасній війні, особливо в її початковий період, величина і структура санітарних втрат в основному будуть залежати від видів зброї, складу угрупування військ, їх ешелонування, ступеня захисту, а також від виду бойових дій.

Так, за результати досліджень, санітарні втрати військ фронту від ядерної зброї (на Західному ТВД) можуть коливатись від 37% до 66%, причому при раптовому нанесенні першого ядерного удару вони можуть скласти до 40% і більше процентів від чисельності військ.

Необхідно відмітити, що приведені показники можливих санітарних втрат необхідно розглядати творчо, враховуючи характер бойових дій, застосування противником засобів ураження, стан військ, клімато-географічні і інші умови.

Також необхідно враховувати, що санітарні втрати є величиною, яка може змінюватись в залежності від модернізації і удосконалення засобів і способів проведення збройної боротьби.

Усі втрати особового складу військ під час війни чи у період бойових дій мають назву загальних втрат і діляться на 2 види – незворотні та санітарні.

До незворотних втрат відносять убитих і тих, що пропали без вісті, або потрапили у полон.

Під санітарними втратами військ прийнято вважати осіб, які за станом здоров’я втратили боєздатність чи працездатність не менше ніж на одну добу і потрапили в медичні пункти або лікувальні заклади. В залежності від причин, що викликали втрату боєздатності.

До І групи відносяться ті, які постраждали від дії усіх видів зброї і супутніх уражаючих факторів. До бойових втрат відносяться також втрати особового складу від впливу інших несприятливих факторів бойової обстановки (перегрівання, охолодження, відмороження, гострі реактивні стани і інше).

Бойові санітарні втрати за етіологією і видами ураження діляться на такі класи:

А – механічні ушкодження (кульові, осколочні поранення, закриті травми і інші);
Б – термічні ураження (опіки і відмороження);
В – радіаційні ураження (гострі, хронічні, комбіновані);
Г – ураження отруйними речовинами;
Д – ураження бактеріальними засобами (біологічною зброєю);
Є – реактивні стани (особливо при застосуванні ЗМУ).
Крім цього, у числі санітарних втрат виділяють такі групи:

комбіновані ураження, які викликаються різними видами зброї (наприклад, поранення кулею та ураження ОР), або різними уражаючими факторами одного виду зброї (механічне ушкодження від ударної хвилі, опік від світлого випромінювання і ураження проникаючою радіацією ядерного вибуху);
поєднані ураження – ураження декількох анатомічних частин або органів тіла одним уражаючим фактором (пошкодження носа, ока, головного мозку при кульовому пораненні в голову);
множинні поранення – викликаються двома, або декількома снарядами одного виду зброї декількох ділянок однієї або різних анатомічних частин тіла.
За важкістю стану пораненні і хворі поділяються на три групи:

тяжкопоранені (тяжкохворі) – коли є загроза для життя, або втрати боєздатності;
легкопоранені (легкохворі) – відсутні загроза для життя і втрати боєздатності, вони спроможні самостійно пересуватися, термін лікування – до 2-х міс. (швидке виліковування цієї категорії поранених і хворих має особливе значення для поповнення і відновлення бойових втрат);
поранені і хворі середньої тяжкості і займають проміжне місце серед вищеназваних груп, вони здатні самостійно пересуватися на невеликі відстані.
За профілем допомоги, яка надається, поранені і хворі поділяються на дві основні групи:

хірургічного профілю;
терапевтичного профілю.
Центральною проблемою в 2-й світовій війні була вогнепальна травма і її наслідки. Доля тих, кому потрібна була хірургічна допомога складала 65,3% від усіх санітарних втрат.

Терапевтичний профіль уражених складають:

Терапевтичний контингент уражених – ураження іонізуючим випромінюванням, ОР, ВЗ, контужені (легкої форми ураження), особи з реактивними станами і гострими психічними розладами.
Ті, що мають комбіновані ураження з наявністю компонента терапевтичного профілю (поранення + променева хвороба, ураження ОР, бактеріальними засобами).
Хірургічні контингенти уражених при наявності ускладнень і захворювань внутрішніх органів на основі механічних пошкоджень; більшість обпечених, які спочатку потребують терапевтичної допомоги в боротьбі з інтоксикацією.
Санітарні втрати терапевтичного профілю будуть виникати так само, як і хірургічні, в масовій кількості в зв’язку з застосовуванням противником зброї масового ураження.

Таким чином, виникає нова, якісно відміна і раніше не вивчена категорія санітарних втрат, яку прийнято називати "бойова терапевтична патологія".

Специфічні особливості цієї травми:

можливість одномоментного виникнення багатьох вогнищ масових санітарних втрат;
складність і різноманітність структури уражень і їх клінічного перебігу; високу питому вагу важких захворювань і отруєнь, які потребують проведення термінових заходів безпосередньо у вогнищах уражень і на усіх етапах медичної евакуації;
висока летальність, тривалість і важкість клінічного перебігу значної частини ускладнень;
відносна новизна і недостатня вивченість патогенезу, клініки терапії бойової терапевтичної травми, обумовлена відсутністю попереднього досвіду і труднощами з накопиченням його в мирний час.
Величина (розміри) санітарних втрат є одним з найважніших факторів, який істотно впливає на організацію медичного забезпечення військ. Об’єм медичної допомоги в медичних пунктах і лікувальних закладах, потреба в засобах збору і евакуації, в лікувальних закладах, в медичному майні та ін. знаходяться в прямій залежності від величини санітарних втрат військ у бою або операції. Тому в період планування медичного забезпечення бойових дій військ, а також у ході бою і операції оцінці очікуваних або наявних уже санітарних втрат приділяється велика увага.

На величину санітарних втрат впливають багаточисельні елементи обстановки, найважливішим з яких є:

завдання військ і характер бойових дій,
співвідношення сил і засобів сторін,
властивості застосованих видів зброї,
масштаби її застосування,
ефективність і своєчасність використання засобів і способів захисту особового складу від уражаючої дії зброї,
моральний стан військ,
характер місцевості,
ступінь її інженерного обладнання та ніш.
В зв’язку з цим розміри санітарних втрат війсь можуть значно коливатись.

Отже, для правильного визначення величини санітарних втрат у майбутньому бою або бойовій операції необхідно провести всебічний аналіз обстановки в кожному конкретному випадку. Разом з цим суттєву допомогу в прогнозуванні можливих втрат від звичайних видів зброї дає знання досвіду медичного забезпечення військ у ВВВ, локальних конфліктів (В’єтнам, Афганістан, Близький Схід, Чеченський конфлікт та ін.)

У період ВВВ полки за день наступального бою втрачали від 2% до 20-25% особового складу і більше.

В умовах сучасної війни величина бойових санітарних втрат буде коливатися у ще більших межах, особливо при застосуванні противником зброї масового ураження:

при наступі – від 25% до 50%;
в обороні – від 10 до 20% чисельності особового складу полку.
Проведені в останні роки дослідження дозволили одержати дані про можливі санітарні втрати, які зв’язані з діями військ на зараженій радіоактивними речовинами місцевості. Величина їх може також коливатись в значних межах. Величина втрат від ХЗ і бактеріальних токсинів знаходиться в прямій залежності від ряду факторів найважливішими з яких є: масштаби, способи застосування ХЗ, раптовість, властивості отруйних речовин, досконалість системи протихімічного захисту військ, на зараженій площі, характер бойових дій, моральний і фізичний стан військ.

Орієнтовні розрахунки дозволяють передбачити, що розміри санітарних втрат від ХЗ у полку можуть в середньому скласти: в наступі - 4-6%, в обороні – 5-8% чисельності особового складу за добу.

При плануванні медичного забезпечення не завжди вдається мати дані для розрахунку санітарних втрат. Тому необхідно в усіх випадках активно збирати дані про обстановку, які дозволяють визначити можливі санітарні втрати, а також рубежі і напрямки, де вони можуть бути найбільшими.

Крім цього, нестача вихідних даних для розгорнутої оцінки очікуваних втрат і стислі терміни планування медзабезпечення військ диктують необхідність застосування методик прискорених розрахунків, з якими ви познайомитесь на практичних заняттях.

Для начальника медслужби частини і з’єднання важливе значення має постійне знання і правильна оцінка, санітарних втрат, що вже виникли у ході бою, особливо в результаті застосування противником ядерної (хімічної) зброї. Начальник медслужби негайно приймає заходи для вияснення, у якій саме частині бойового порядку виникло вогнище масового ураження, яка потужність ядерного вибуху, або вид ОР і масштаб їх застосування.

Література

Підручник "Військово-медична підготовка". Ф. І. Комаров, Медицина, 1984 р.
"Ядерна зброя". Посібник для офіцерів, 1988 р.
"Втрати у минулих війнах" 1756-1918 р. р. Довідкова книга. Медгіз, 1974 р. Камінський Л. С., Новосельський С. А.
"Зарубіжний військовий огляд" "8, 1989 р.
Військово-медичний журнал № 5, 1990 р., № 7, 1991 р.