Роль та значення соціальної відповідальності та бізнес-етики у банківській системі
У нинішніх високодинамічних умовах розвитку цивілізації підприємництво покликане враховувати людські та соціальні аспекти впливу бізнесу на працівників, споживачів, а також сприяти вирішенню проблем суспільства в цілому. Люди, як правило, очікують від бізнесу не тільки високих економічних результатів, а й істотних досягнень з точки зору соціальної мсти і соціальних інтересів.

Підприємці повинні активно діяти в таких сферах, як захист довкілля, охорона здоров'я і суспільна безпека, громадянські права, захист інтересів споживача тощо. Бізнес має бути соціальне відповідальним. Таке бачення його ролі вельми актуальне в умовах України.

Роль етики бізнесу у вирішенні соціальних проблем в економіці країни

Відповідальність бізнесу щодо вирішення соціальних проблем підтримують політичні і громадські інститути. Це те, що виходить за межі визначених законами вимог або над-вимог. Серед останніх а аспекті соціальної відповідальності можна виділити основні:

довгострокові перспективи в соціальне зорієнтованому суспільстві;
сприятливі умови для бізнесової діяльності, які сприяли б формуванню привабливого образу підприємця;
зміна потреб. Пов'язані з бізнесом соціальні очікування сьогодні радикально змінилися і залучення компаній до вирішення соціальних проблем стає вкрай необхідним;
наявність важливих ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем;
моральні норми соціальної поведінки підприємця. Як член суспільства він повинен керуватися нормами моралі.
Соціально-економічний досвід розвинених країн засвідчує, що ринкова економіка базується на економічній етиці, культурі праці і її високій продуктивності, наукових методах організації праці, обов'язковості партнерів, яка закріплена не тільки договором, а й чесним словом підприємця, і ґрунтується на високих заробітках працівників. Економічна етика стверджує верховенство людини над матеріальними цінностями, якими вона управляє у процесі виробництва. Без неї неможлива ринкова економіка.

Перші практики економічної етики: Г. Форд і М. Вебер

Першим успішним практиком економічної етики був Г. Форд — під час економічної кризи 1920—1930-х років. Він встановив високу заробітну платню і такі низькі ціни на кінцевий продукт, що робітники його заводів могли купити автомобіль, який самі ж і зробили. Це дало йому змогу зберегти виробництво. Форд купив земельні ділянки, створив сільськогосподарські товариства, допоміг своїм робітникам, пенсіонерам збудувати власні житла, придбати трактори і сільськогосподарські машини, організував на власних заводах продаж споживчих товарів, харчування робітників, забезпечив їх теплом і паливом. Форд одним із перших залучив робітників у компаньйони через акції, завдяки чому вони відчули себе господарями виробництва.

Втім, в управлінській ієрархії існують і багато прикладів неетичної поведінки керівників, її спричинюють недобросовісна конкурентна боротьба, недостатнє заохочення керівників за етичну поведінку, загальне зниження значення етики в суспільстві, тиск з боку організації на працівників з метою пошуку компромісу між їх особистими цінностями і цінностями керівників. Дослідження засвідчують, що на прийняття неетичних рішень службовцями впливає насамперед поведінка їх керівників. Отже, поводячись етично, керівник може підняти етику поведінки підлеглих на новий якісний рівень.

Не секрет, що сьогодні частина економіки нашої країни знаходиться в "тіні", багато коштів, які могли б відчутно поліпшити соціальне становище народу, переводяться в "податкові сховища" за кордон. За таких обставин говорити про соціальне орієнтовану ринкову економіку не доводиться. Проте Україна прагне будувати саме таку — соціально орієнтовану економіку, а отже, її успіхи на цьому шляху будуть прямо пропорційні рівню досягнень українського бізнесу на ниві соціальної відповідальності.

Господарство — основна сфера життєдіяльності людини та її взаємодії з природою, створення і споживання базових людських цінностей. Саме в господарській діяльності відбувається становлення людини, її перетворення з біологічного організму в соціального індивіда й особистість. Людина бере участь у господарській практиці, де реалізуються ЇЇ природні і духовні сили. Тому при філософському аналізі господарства як фактора виробництва обмежитися згадкою про людину, залишивши за межами розгляду її пристрасті, бажання, потреби, тобто все те, що, власне, і робить її homo sapiens, буде неправильним.

Специфічного філософського аспекту проблема людини набуває тоді, коли ми наголошуємо на особливій ролі трудової етики у функціонуванні й розвитку господарських систем. Із відкриттям М. Вебером ролі трудової етики, трудової мотивації в становленні господарства проблема набуває також і практично-філософського змісту. В наших умовах вона актуалізується у зв'язку з тим, що в XXI століття ми ввійшли з недостатньою трудовою і етичною мотивацією життя і праці. Це змушує визнати, що стару, традиційну, трудову етику ми залишили в 30—80-х роках минулого століття, а нової не створили.

Натомість запропонували трудову естетику, яка могла активно спонукати до праці лише за умов насильства. Сьогодні треба створити трудову етику, яка відповідала б трудовому суспільству. Етичні питання є продуктом реального господарського життя, і від них не можна абстрагуватися, адже вони — суть господарювання.

Вияви господарського безладдя і негараздів свідчать, що господарське життя не організовано розумно і раціонально, що йому бракує моральних засад. Моральна краса несумісна з користолюбством, корупцією і взагалі з будь-якими злочинами проти людей. Діловий успіх — це своєрідний іспит не тільки інтелігентності, а й моральної культури підприємця. Діловий успіх високоморальної, тим більше релігійної людини, визначається не прибутком, а служінням ближньому. Домінування матеріальних інтересів і стосунків у людському суспільстві, за словами В. Соловйова, є лише випадком поганої життєвої філософії, яка в дійсності не ґрунтується ні на чому. Засадою лишаються загальні вимоги розуму й совісті, підвладні вищій — моральній — основі господарського життя.

Стан етики бізнесу в економіці нашої країни

Одна з актуальних проблем сьогодення — роль і значення бізнес-стики — етики індивідуальної праці та особистої відповідальності. Вона постає нині в ширшому і гострішому соціально-історичному контексті. Йдеться про формування трудової етики сучасного суспільства, яка приходить на зміну традиційній; інакше кажучи — про формування "економічної людини" з новими стимулами до праці й новою трудовою мотивацією. Приголомшливо, але факт: найчудовіші ідеї наших нинішніх економістів сьогодні розбиваються, як правило, об той же здавна не помічений камінь спотикання: бракує людини-хазяїна, котра з ентузіазмом береться за справу, орієнтуючись на адресовані їй економічні реформи.

Сьогодні очевидно, що економічна реформа, з якою спочатку пов'язували всі свої надії радикально настроєні вітчизняні економісти, буксуватиме, допоки на допомогу їй не прийде реформування моральних основ нашого світогляду, не виникне трудова мотивація нового типу, котра відповідає умовам сучасного українського суспільства. Моральність —це сфера найпростіших і водночас найглибших відносин людей, що визначають їх мотивацію і поведінку. Без неї, без її "простих" законів (а для цього потрібно насамперед відновити їх у споконвічних правах) ми навряд чи просунемося вперед в інших галузях життя. Тільки з моральним реформуванням наша господарська, політична і правова реформи нарешті дадуть результати.

В основу раціональної дії людини-господаря Вебер поклав етику християнства. У християнстві, за його словами, немає "ніякого релігійного тлумачення світу як цілого". Це, по суті, етичне вчення, яке орієнтує діяльність у світі, але не дає теологічного тлумачення. Ця етика, орієнтована на внутрішній світ людини, і є моментом внутрішнього переконання. Вона не містить жодних табу щодо дійсних чи бажаних умов діяльності у світі.

Але таке етичне розуміння християнства Вебер не вважає результатом особистих можливостей. Для нього воно — закономірне, послідовне, продумане, раціональне. Ідея раціональності трактується Вебером не тільки як фактична, неминуча вимога, а й як фундаментальна умова відповідального морального поводження в сучасному світі. Раціональність не є ні чимось далеким і зовнішнім щодо релігії, ні тим, що має замінити її в дусі просвітительських уявлень.

Щоденну управлінську діяльність у кожній організації здійснюють конкретні менеджери і виконавці відповідно до своїх функцій і посадових обов'язків, які можуть бути зафіксовані у документах (посадових інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені керівники добре знають: жодна найдетальніша інструкція не може визначити всі аспекти дій. Тому нерідко всупереч інструктивним документам чи постановам вони керуються власними уявленнями і цінностями під час виконання тієї чи іншої роботи. Йдеться про етичні аспекти менеджменту, котрі відображають надзвичайно важливий механізм його взаємодії з суспільством.

Форми поведінки, яким в США дають різні етичні оцінки

Далеко не завжди одні й ті ж вчинки, дії, форми поведінки отримують однакову етичну оцінку — в різних країнах вони розцінюються по-різному. Скажімо, американське законодавство хабарі вважає злочином. А проте так звані "підмазки" — виплата певних сум іноземним державним чиновникам американськими компаніями з метою прискорити прийняття потрібних їм рішень — не вважається злочином, мало того — нерідко вони не оподатковуються, тобто напівпідпільні "подачки" готівкою не враховуються при оподаткуванні: ці витрати спрямовуються на прискорення митних формальностей, дрібні подарунки, чайові тощо, натомість не можуть використовуватися на підтримку збуту або, наприклад, започаткування нового бізнесу. Винятком із цієї практики є хіба що виплати, що порушують Закон 1977 року "Про корупцію у справах з іноземними організаціями", який було прийнято після того, як з'ясувалося, що великі суми були передані високопоставленим іноземним чиновникам у зв'язку з продажем американських літаків.

Інший приклад типової стичної проблеми стосується дотримання антидемпінгового законодавства США металургійними підприємствами України, що експортували в 1996 році майже півмільйона тонн сталевого високоякісного вуглецевого обрізного листа на суму близько 200 млн. доларів. Департамент торгівлі Сполучених Штатів у результаті антидемпінгового процесу, ініційованого американськими компаніями "General Steel Co" і "Gulf States Inc", увів із 1 липня 1997 року нові ставки ввізного мита для наших підприємств: для "Азовсталі" — 100%, для комбінату ім. Ілліча — 177%, а для решти — 238%.

Наші менеджери і політики, причетні до цих процесів, це несподіване рішення розцінили як несправедливе. Адже рівень рентабельності відносно собівартості дорівнює лише 7—10%. Здавалося б, підстав для того, щоб вважати ціни на українську металопродукцію демпінговими, немає. Однак американська сторона мала свої аргументи. По-перше, українські підприємства близько 100 тис. тонн металопродукції поставляли через фірми-посередники із південноазіатських країн, що вважається піратськими поставками. Це негативно позначилося на іміджі українських підприємств. Нині фірми-посередники збанкрутували або ж були ліквідовані, а питання українського металу існує.

По-друге, і це головне, українська економіка не має статусу ринкової, а вважається перехідною. Це дає право американському департаменту торгівлі вдаватися до широких вольностей щодо визначення "реальних" цін. Тому нині одне з першочергових питань — надання вітчизняній економіці статусу ринкової. А на переговорах між учасниками зазначеної антидемпінгової процедури українська сторона намагається призупинити введення в дію нових ставок ввізного мита на метал на 5 років. До речі, у США розглядають іще кілька питань стосовно дотримання українськими постачальниками вимог антидемпінгового законодавства цієї країни. Все це свідчить про актуальність етичних питань у сфері міжнародного бізнесу.

Етика — система моральних принципів, яка зобов'язує відрізняти правильну поведінку від хибної. А саме розуміння бізнес-етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих моральних цінностей менеджерів та виконавців. Важливо розрізняти внутрішню етику організації та етику її взаємовідносин із навколишнім середовищем. Стосовно організаційної етики, то її аспекти зазначені у поширеному в США тесті на етику організації. Що ж до зовнішньої етики взаємовідносин організації з навколишнім середовищем, то вона визначається вимогами, яких дотримуються у своїй діяльності провідні міжнародні компанії.

Можна навести чимало факторів, які спонукають до неетичної поведінки. Серед них — недостатність законодавчої та нормативно-правової бази, значний обсяг "тіньової" економіки, конкурентна боротьба, що примушує нехтувати етичними міркуваннями, прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто в кожному квартальному звіті, відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників, загальне зниження ролі етики в суспільстві, певний тиск на рядових працівників з боку організації чи установи з метою пошуку компромісів між їх цінностями і цінностями вищого керівництва, низькі моральні якості членів суспільства.

Роль банкіра в ступені благополуччя всіх учасників економічних відносин

Цілком закономірно постає питання про можливості поліпшення етичної поведінки. Такі можливості є і, як свідчить досвід зарубіжних країн, вони доволі значні, адже пов'язані з соціально-політичним життям суспільства. Щодо цього надзвичайно важливу роль відіграють політичні партії, органи влади і державного управління, громадські організації (зокрема товариства споживачів), населення. Не меншу роль відіграє інструментарій поліпшення етичності поведінки в організаціях: етичні стандарти (кодекси), що описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники банківських установ.

Зокрема, Кодекс честі українського банкіра проголошує: "Цивілізований ринок є економічною основою гармонійного розвитку сучасної правової держави. Неможливо уявити собі розвинуту країну без банків. Банки, об'єднуючи як своїх клієнтів виробника, продавця і споживача, значною мірою виступають охоронцями комерційної моралі. Вони природно заохочують чесність, пунктуальність, підприємливість і засуджують безпечність, азарт та марнотратство. Від дій банкіра суттєво залежить ступінь благополуччя всіх учасників економічних відносин. "

У своїй професійній щоденній діяльності банкір утверджує:

обов'язковість. Банкір тримає слово. Його слово цінне і надійне. Банкір бездоганний у додержанні "правил гри";
чесність. Банкір не бере участі у незаконних та аморальних справах, вживає заходів, щоб не допускати їх;
повагу до інтересів клієнтів; Банкір цінує інтереси клієнта як свої власні.
надійність у збереженні таємниць. Банкір надійно зберігає конфіденційні відомості, довірені йому іншими особами чи організаціями;
коректність. Банкір утримується від дій, що наносять шкоду будь-кому. Він визнає лише чесну конкуренцію як засіб боротьби за лідерство. Банкір коректний у словах і діях;
відповідальність. Банкір несе відповідальність перед людиною, суспільством, природою. Він не керується особистими, груповими чи відомчими інтересами, якщо вони суперечать законам суспільства або загальнолюдським цінностям;
гуманність. Банкір підтримує традиції національного підприємництва, благодійність та милосердя. Він допомагає нужденному, використовуючи всі наявні можливості;
єдність і солідарність у міжбанківських відносинах. Банкір дотримується принципів єдності, солідарності, взаємодопомоги, стверджує дух корпоративності та довіри у стосунках з іншими банкірами.
Бізнес-етика тісно пов'язана із соціальною відповідальністю. Йдеться про певне добровільне реагування організації на соціальні проблеми.

Соціальна і юридична відповідальність, як складова сучасної моделі бізнесу

Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії та рівні.

Хоча проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці XIX — початку XX століть, стосовно неї досі не вщухають дискусії. Часто при цьому згадують ім'я Е. Карнегі. Ендрю Карнегі — провідний бізнесмен у виробництві сталі — видав у 1900 році працю "Євангеліє процвітання", де виклав доктрину капіталістичної благодійності, згідно з якою прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства.

Він вклав понад 350 млн. доларів у соціальні програми і побудував більш як 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн. доларів і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв'язання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури. Прибічником ідеї соціальної відповідальності ділових організацій був також Роберт Вуд — президент торговельної фірми "Сіре Рьобакенд К", який у звіті за 1936 рік нагадував своїм акціонерам про соціальні зобов'язання організації.

Чимало прикладів участі бізнесменів у розв'язанні соціальних проблем можна навести і з вітчизняної практики. У минулому підтримка мистецтва, створення бібліотек, благодійність тощо посідали важливе місце в діяльності українських промисловців, банкірів, представників ділових кіл. І все ж до 50-х років XX століття такі вчинки були швидше винятком, дивацтвом. Бізнесмени переважно орієнтувалися на прибуток і задоволення інтересів власників.

Широковідомий вислів американського залізничного магната Вільяма Вандервільда: "До біса народ! Я працюю на акціонерів", оприлюднений восени 1918 року газетами "Нью-Йорк Тайме" і "Нью-Йорк Геральд", відображав позицію переважної більшості бізнесменів і політиків. Уважно придивившись до нашого сьогодення, можна оцінити актуальність зазначеної вище тези для багатьох представників українського бізнесу і політики.

Висока соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній, і навпаки — нехтування нею звужує можливості їх успіху. Це дало змогу сформулювати "залізний закон відповідальності", згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу з користю для суспільства, ризикують втратити її. Втім, деякі українські бізнесмени, не знаючи цього закону, доходять аналогічних висновків.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що соціальна відповідальність вносить чимало змін у менеджмент організації. По-перше, виникає потреба визначити відповідні пріоритети стосовно кожної базової сфери діяльності: виробництва, маркетингу, інформаційних зв'язків, корпоративної філософії тощо. По-друге, істотно змінюються основні функції менеджменту щодо планування, організації, комплектування штатів, мотивації, керівництва, комунікацій, контролю. По-третє, принципових змін зазнає сама філософія бізнесу, яка еволюціонує відповідно до інноваційних ідей та явищ постійно оновлюваного світового співтовариства.
Случайные рефераты:
Реферати - Володимир Шухевич
Реферати - Євген Маланюк
Реферати - Життя і творчість Романа Андріяшика
Реферати - Ідейно–художній аналіз роману І. Багряного "Тигролови"
Реферати - Життя та творчість Василя Еллана-Блакитного
Реферати - Життя і творчість Валерій Шевчук
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 11
    Гостей: 11
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта