Роль фантастики, фентезі як окремого жанру в світовій літературі”
«... Одне з найбільш сильних спонукань, що ведуть до мистецтва і науки,– це бажання піти від буденного життя з її болісною жорстокістю і безутішною порожнечею, піти від кайданів вічно мінливих власних примх... Але до цієї негативної причини додається позитивна. Людина прагне... створити в собі просту і ясну картину світу; і це не тільки для того, щоб перебороти світ, у якому вона живе, але і для того, щоб у відомій мірі спробувати замінити цей світ створеною нею картиною».

А. Ейнштейн.

Сьогоднішня література просто не мислима без такого жанру як фантастика. Багато "нафантазованого” письменниками в минулому стало сучасною дійсністю сьогодні.

Фантастика! От стоять на книжковій полиці, сховавши в книжкові плетіння, тісно пригорнувши друг до друга, роботи і прибульці, що прибули на Землю на ракетах, що літають в тарілках чи невідомо як. Поруч з ними люди із зябрами чи з крилами, відважні переможці динозаврів, ураганів і вулканів, усіх хвороб, старості і смерті, мандрівники в надра Землі і на Місяць, на зірки й в інші галактики і простори, у минуле і майбутнє. І відразу, неподалік від людей, бродять знайомі усім з дитинства дивні істоти: домовики, лісовики, русалки, перевертні...

Так склалося в літературі, що художнє зображення майбутнього - не тільки техніки, але і суспільства майбутнього - і всього неймовірного як би доручено фантастиці.

Захоплені фантастикою люди знають, що фантастична література надзвичайно різноманітна. В одних творах фантастика - зміст, в інших - тільки форма, літературний прийом. Мало того, прийом цей може застосовуватися письменником для всіляких цілей: для популяризації науки, Чи ж для романтичної героїки, чи для їдкої сатири.

Так, ми зустрічаємо у фантастичній літературі книги, присвячені зображенню майбутнього: суспільства майбутнього, родини, школи, мистецтва майбутнього, моральних, технічних і наукових проблем майбутнього - такі твори називаються утопічними.

Є у фантастиці і подорожі в минуле, здавалося б, протилежність. Утім, для чого ми заглядаємо в минуле? Учимося в минулому будувати майбутнє.

Можна зустріти у фантастиці і романтичні мрії різного масштабу і різної обґрунтованості: і сміливий політ нічим не зв'язаної фантазії, і фундаментально вибудовані ідеї, чи ледве не проекти з розрахунками для здійснення самих неймовірних фантазій.

І що саме дивне, можна зустріти фантастику, що засуджує і критикує саму себе; фантастику, що висміює необґрунтовані мріяння.

Як відомо, фантастика, як рід, чи вірніше, вид літератури, виросла з казки. Виросла і майже що цілком пішла від казкової форми. Адже казка була усною, вона "призначалася" для слухачів. Коли ж була винайдена писемність, а слідом за тим і друкарство, з'явилася письмова форма мови. Саме слово "література" походить від слова "літера". Література - письмове мистецтво, зі своїми особливими засобами виразності і зі своїм стилем викладу. Причому літературні стилі мінялися від епохи до епохи. І переконливості заради фантастика "виряджається" у літературні одяги своєї епохи.

Якщо раніше до фантастичних оповідань відносилися оповідання про незвідані моря, то до початку 19 століття невідомих морів не залишилося. І фантастика відступає до полюсів, у нетрі Центральної Африки. Південної Америки й Азії. Але до середини століття і материки були пройдені.

І отут дійсною знахідкою для фантастики стало відкриття каналів на Марсі. Здавалося б, самі вчені засвідчували, що на цій планеті повинне бути розумне життя. Десятки письменників-фантастів відправляють своїх героїв на Марса. З Марса є безжалісні завойовники в Г.Уеллса ("Війна світів"). На Марс летить демобілізований червоноармієць Гусєв із мрійливим інженером Лосем ("Аеліта" А.Толстого).

Однак, учені "відкрили" Марс для фантастики і вони ж "закрили" його. Астрономи вимірили температуру поверхні планети і прийшли до висновку, що Марс - холодна високогірна пустеля з розрідженим повітрям. Занадто вивчений, занадто конкретний Марс почав стискувати простір для фантазії. І фантастика залишила його, перебралася на інші планети, а потім і за межі Сонячної системи - до далеких зірок.

Для вільного розвитку фантастики необхідно саме широке визначення: фантастика - це література, де істотну роль грає незвичайне, неіснуюче, невідоме, явно придумане. Наукова ж фантастика - це така область, де незвичайне створюється матеріальними силами - чи природою людиною за допомогою науки і техніки. Фантастику, де незвичайне створюється нематеріальними, надприродними силами, не слід називати наукової. У нашому літературознавстві її іменують "фантазією" чи "чистою фантастикою".

Чи значить це, що "ненаукова" фантастика завжди гірше? Зовсім ні! Адже художня література вся майже ненаукова. І не всяка наукова книга вдала. У свою чергу і наукову фантастику не завжди гарна. Уся справа в тому, що жанрові границі не збігаються з якісними. Може бути так, що тема гарна, а написана погано. Чи написано добре, а ідеї старі. Чи ідеї свіжі, але форма стандартна - набридла. Усяке буває. Усякі бувають образи - природні і надприродні. Питання в тому, для чого вони введені автором у твір. Хіба Русалка Пушкіна чи Демон Лермонтова служать прославлянню містики? З іншого боку, недавно потрапив мені в руки один американський роман, сугубо науково-фантастичною, напханою технікою до відмовлення, де події відбуваються на далекій планеті в 2500 р. І роботи там є, і машини часу, але усі зводиться до того, що кожні 500 років є месія, щоб врятувати Землю від зла, що у 2500 р. втілилося в машинах.

Так що не варто квапитися, зустрівши на сторінках книги чорта з рогами, чи лісовика домовика, закреслювати для себе весь твір, а книгу, де є машини - вітати. Усі набагато складніше.

У свій час Достоєвський назвав «верхом мистецтва фантастичного» повість А.С.Пушкіна «Пікова дама» саме за те, що читач до самого кінця не знаходить однозначного пояснення баченню Германа: « чи вийшло це бачення з природи Германа, чи дійсно він один з тих, які зіткнулися з іншим світом, злих і ворожих людству духів». Стверджуючи, що «фантастичне в мистецтві має межу і правила», Достоєвський вважав одним з найголовніших законів необхідність граничного зближення непоясненого і звичного: «Фантастичне повинне до того стикатися з реальністю, що Ви повинні майже повірити йому».

Правдоподібність неймовірної ситуації може ґрунтуватися, з одного боку, на особливостях натури героя, на аналізі умов життя і з іншого,– на передбаченні новітніх наукових відкриттів і винаходів, але це більш характерно вже для фантастики XX століття.

У будь-якому випадку предметом зображення стає саме пізнання, співвідношення інтуїції і логіки, здогаду і розрахунку, ілюзорного і щирого. Показові в цьому відношенні оповідання А. Погорєльського «Пагубні наслідки неприборканої уяви» і Н.Полевого «Блаженство божевілля», з описами оптичних досвідів і мнемо-фізико-магічних вечорів. Духи з язичеських переказів раптом одушевили природу, давши життя фольклорній фантастиці, світ якої повний таємничих істот, які незримо вершать долі, осмисленню поточних процесів природного буття. Загострений інтерес романтиків до народних обрядів і фольклору відбився і на фантастиці XIX століття, давши жанрове, «казкове» відгалуження («Русалка» О.Сомова), де незвичайне принципово не має потреби в поясненні.

У далекій давнині народ створив міфи. Ними відзначене «дитинство» людства. Час йде. Міняється життя, іншими стають і мрії. Уява народжує нові легенди.

Російському читачу одним з перших розкрив міф фантастики у своїх баладах В. А. Жуковський. До народних переказів тягнувся А. С. Пушкін, у двадцятилітньому віці, що написав поему «Руслан і Людмила». Але реальне життя народжувало фантасмагорії зовсім іншого характеру. Хіба не фантасмагоричним здавався Петербург, що виявляв собою відразливе з'єднання розкоші й убогості, краси і неподобства, щирості і фальші, веселощів і самітності?

Соціально сильною виявляється повість В. Одоєвського «Косморама». Успіх графа Б., якому допомагають пекельні сили, – доказ несправедливості соціального устрою. Зацікавлене розміщення характерів у системі двох «дзеркальних» світів-аналогів. Кожна людина має свого двійника в іншому світі, «вікном» у який стала дитяча іграшка – косморама. Але двійництво не означає ідентичності: у «зоряному світі» недалекий доктор Бін – розумний, простодушна Софія – демонічна. І тільки граф Б. усюди однаковий. Це негідник, що мордує дружину і дітей.

Дивно співвідносяться в Одоєвського світи-аналоги. Як правило, земна людина не підозрює про існування іншої сфери. Знання і влада двійників набагато глибше і сильніше. Вийняток складає тільки Володимир Петрович, якому на землі відкривається невідома сутність світобудови. Присвячений у таємницю, він може бачити «обидві сторін», вловити зв'язок подій, на перший погляд далеких друг від друга. Але це проникнення абсолютно не залежить від його волі і бажання.

Складна ієрархія земного і зоряного буття (причому зоряне, здається, ще не саме вище) дана письменником на опуклому і достовірному тлі повсякденності. Фантастичне пронизує всю дія повісті, здається часом неймовірним, майже містичним.

Дійсно, надприродних подій у повісті вистачить з надлишком. Герой спостерігає в чудесне віконце косморами знайомих і незнайомих людей, осягає таємні пружини їхніх учинків, здобуває здатність у зоряному світі страчувати і переслідувати нещасливих. Безневинна «земна» дівчина Софія, хитра і розважлива в «зоряному світі», рятує героя від загибелі ціною життя знов-таки свого земного двійника.

Фантастичне нерідко лише форма виявлення соціальної трагедії, самої сутності століття. Гине студент Вальтер Ейзенберг в однойменній повісті К.Аксакова – героя переслідує зла сила, що неминуче стає частиною його самого. Розоряється і втрачає царство Нурредін у новелі І.Кіреєвського «Обпа». І він також занадто пізно осягає просту істину: і зло, і добро, і реальність, і містика – усередині нас.

Завершують традицію психологічної і філософської фантастики XIX століття повісті І.Тургенєва й А.П.Чехова. На перший погляд, джерелом фантастичної могутності як і раніше залишаються сили зовнішні. У Тургенєва – Елліс, ідеальна істота, що показує оповідачу то одну, то іншу сторону життя, подорожуючи не тільки в просторі, але і в часі.

Основний прийом Тургенєва в «Примарах» – контрасти. Психологічні, емоційні, соціальні. Герой, що споглядає красу природи, раптово, майже без усякого переходу виявляється в центрі пристрастей і переживань людських, спостерігає за ходом Цезаря, бачить бунт Степана Разіна. Душу художника слухає стражданням і прикростям людським, усвідомлює несправедливість соціального пристрою, але не знаходить виходу.

Елліс наполегливо тягне свого обранця в минуле, показує йому сцени насильства і жорстокості, що він не хотів зауважувати. Сполоханим птахом віддаляється він від важких вражень, Елліс навіть дорікає його в малодушності. Адже художник не повинен відвертатися від болю і несправедливості.

Іншу модель світу пропонувала фольклорна фантастика, що спиралася на народні повір'я, звичаї, традиції. Вона також була дуже популярна, особливо в 20–30-і роки XIX століття. У такому «простонародному» дусі писали, наприклад, О. Сомів, М. Загоскін. Основою для їхніх розповідей ставала таємнича подія, зв'язане з утручанням нечистої сили. Сама неймовірність події начебто виключала можливість того, що воно відбулося в дійсності. У той же час народна свідомість сприймала їх як реально існуючі. У розповіді О. Сомова «Русалка» баба мати хоче повернути до життя, воскресити дочку, що з горя утопилася і перетворилася в русалку. До кого ж було звернутися бідної, як не до чаклуна? Так тільки нічого не допомогло – русалка не змогла і не стала жити в будинку як і раніше, як усі...

Більш традиційно, у дусі «фантастики пригод» і романтичної фантастики XIX століття, написана «Зірка Соломона» А. Купріна, «Граф Каліостро» А.Н.Толстого і «Агасфер» В. Іванова. Іван Цвет з повісті «Зірка Соломона» волею случаючи забирає владу над світом, кожне його бажання повинне виповнитися, тому що він знайшов магічне слово, якому підкоряються духи зла. І що ж? Це виявляється для нього важко й утомливо. Колір не побажав довідатися таємниць світобудови, але в той же час не захотів і підкорити собі увесь світ.

Ще німецький романтик Жан-Поль Ріхтер показав два помилкових способи створення фантастичного. Перший – у тому, щоб «викрити» чудо, матеріалізувати його. Другий, навпроти, нанизувати чудеса одне на інше, не зважаючи на правдоподібність. Щира фантастика, вважав Ріхтере, повинна не руйнувати чудесне, але змусити його стикнутися з нашим внутрішнім світом. Німецький романтик порівнював щиру фантастику з прекрасною «сутінковим метеликом».

Побачивши цієї «сутінкового метелика» пробуджуються таємні бажання людини, ясніше стають сховані рухи душі... Утім, «таємні» не означає тільки невідомі. Вища таємниця – у самій світобудові, у його організації. Вона стає доступної, коли виникає свого роду «гармонія» чи розуміння, зіткнення між душею людини і Всесвіт. Для такого зіткнення потрібно, зрозуміло, особливе відношення до чуда як до чого, що реально присутнє в нашому житті.

Гейне писав, що світ здається нам тієї привабливою юною красунею, то жахливою брокенською відьмою. Залежить це від того, через які окуляри дивитися – опуклі чи увігнуті. Фантастика дозволила людині побачити відразу обидві сторін дійсності, переконала, що світ схожий і красуню і на відьму. Таке спостереження багатьох спантеличує, позбавляє спокою.

Що робити – такий образ світу – і який радує і лякає. Розуміти його подвійність, приймати її сміливо й учить фантастика.

Список літератури

1. Російська і радянська фантастика. Повісті і розповіді. Москва, «Правда», 1989.

2. Нащадки Сонця. А. Платонов.

3. Гуревич Г.И. Беседы о научной фантастике.- М.: Просвещение, 1991.- 158с.

4. Грушко Е.А. Венки Обимура.- М.: Молодая гвардия, 1990.- 350 с.

5. Літературна енциклопедія. – К., 1990.
Случайные рефераты:
Реферати - Жанрова своєрідність творів О.Вишні
Реферати - Громадська і політична діяльність Миколи Куліша у 1917 – 1920 роках
Реферати - Короткий літопис життя і творчості І. Карпенка-Карого
Реферати - Життя Панаса Мирного
Реферати - Епічність прози Сави Божка
Реферати - Метафора, її різновиди та функції в ліриці Ліни Костенко
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 48
    Гостей: 48
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта