Регулювання ринку цінних паперів
Регулювання ринку цінних паперів — це об'єднання в одну систему методів і засобів, що дають змогу регламентувати здійснення операцій та угод, дотримання ними певних вимог і правил, а також впорядкувати діяльність учасників ринку з боку організацій, уповноважених суспільством на такі дії. Мета регулювання — створити механізм підтримки рівноваги взаємних інтересів учасників ринку за правилами чесної гри.

Розглянемо причини необхідності регулювання РЦП.

1. На РЦП реалізуються національні інтереси держави, тобто сукупність економічних і політичних пріоритетів у сучасних умовах:
• підтримання процесу розширеного відтворення суспільного виробництва як основи формування та подальшого розвитку соціальне орієнтованої економіки країни;
• зміцнення політичного та економічного суверенітету держави;
• підвищення міжнародного авторитету держави;
• забезпечення активної та збалансованої інвестиційної політики країни;
• встановлення соціальної стабільності в суспільстві;
• формування сучасної структури власності та методів управління в галузях, що мають загальнодержавне значення, з урахуванням інтересів суспільства;
• відновлення довіри населення до держави.
2. Інтереси учасників РЦП (емітентів, інвесторів, торгівців та ін.) можуть вступати у суперечність, для забезпечення стабільності та правового врегулювання ринку необхідно регламентувати відносини суб'єктів РЦП.
3. Найчисленнішим інвестором на РЦП є населення, яке найчастіше не має спеціальних знань і кваліфікації у сфері фондового ринку й потребує створення надійної системи захисту прав та майнових інтересів на РЦП.
Державне регулювання РЦП означає здійснення державою та її інститутами системи заходів впорядкування, контролю та нагляду за РЦП з метою забезпечення його соціальної справедливості, прозорості, надійності й відкритості та запобігання порушень на ньому.
Держава з метою реалізації своєї політики на РЦП застосовує цілісну систему взаємопов'язаних заходів, спрямовану на досягнення таких цілей:
• залучення як вітчизняних, так і іноземних інвестицій (для чого потрібно мати сприятливе та стабільне законодавство, державний моніторинг, розкриття інформації, розвинену інфраструктуру, захист інвесторів);
• обмеження інфляційних процесів (шляхом поширення державних цінних паперів, емісії цінних паперів органами місцевого самоврядування, продажу державних пакетів акцій інвестиційне привабливих підприємств);
• реструктуризації (шляхом продовження приватизації, створення умов для конкуренції та ефективного менеджменту);
• інтеграції в міжнародні фінансові ринки (шляхом впровадження міжнародних стандартів діяльності в Україні, обігу іноземних інструментів в Україні та українських фінансових інструментів за її межами; міжнародного співробітництва);
• соціальної стабільності в суспільстві (шляхом всебічного аналізу соціально-економічних аспектів та напрямків удосконалення, захисту прав власності, розвитку інститутів спільного інвестування, інформування та освіти населення).
Регулювання ринку цінних паперів має наступні завдання:
• підтримки порядку на ринку, створення нормальних умов для діяльності всіх учасників ринку;
• захисту учасників ринку від шахрайств і зловживань;
• забезпечення вільного і відкритого процесу ціноутворення цінних паперів на основі попиту та пропозиції, запобігання монополізації на РЦП;
• створення ефективного ринку, що матиме стимули для підприємницької діяльності й на якому кожний ризик адекватно винагороджуватиметься;
• створення необхідних ринкових структур;
• впливу на ринок задля досягнення певних суспільних цілей. Державне регулювання РЦП повинно базуватися на певних принципах:
• першочергової реалізації загальнонаціональних інтересів;
• оптимальності державного регулювання (тобто делегування частини повноважень професійним учасникам РЦП, об'єднаним у саморе-гулівні організації);
• послідовності державного регулювання;
• орієнтованості на світовий досвід функціонування фінансових ринків (урахування інтеграційних тенденцій, реалізація завдань входження в міжнародний РЦП на основі створення конкурентоспроможного вітчизняного РЦП, розвиток співробітництва з іноземними регулюючими та контролюючими органами тощо);
• єдності державного регулювання (єдність нормативно-правової бази, концентрація регулюючих та контролюючих функцій у спеціальному державному органі, координація діяльності інших органів державної влади з питань функціонування РЦП в Україні).
Процес регулювання РЦП перевищує:
• створення нормативної бази функціонування ринку (законів, постанов та інших нормативних актів);
• ліцензування професійних учасників ринку;
• контроль за виконанням норм і правил учасниками ринку;
• систему санкцій у разі виявлення порушень норм і правил;
• створення єдиної системи інформування про стан ринку і забезпечення відкритості для інвестора;
• створення системи захисту інвесторів. Основними є такі методи регулювання РЦП;
• реєстрація випусків та проспектів емісії цінних паперів;
• атестація професійних учасників ринку;
• страхування дрібних інвесторів;
• аудиторський і рейтинговий контроль за фінансовим станом емітента;
• постійне інформування інвесторів;
• нагляд та інспектування фондових операцій.
Регулювання РЦП охоплює всі види діяльності й усі види операцій на ньому і здійснюється органами чи організаціями, уповноваженими виконувати ці функції. Розрізняють дві форми регулювання РЦП: державно-правова — переважно через державні органи з пе-реданням незначної кількості повноважень професійним учасникам ринку; інституційно-правова — більшість повноважень надається об'єднанням професійних учасників ринку при збереженні за державою контрольних функцій.
Безумовно, за будь-якої форми основним елементом є законодавче регулювання РЦП державою. Саме цей елемент створює необхідну нормативно-правову базу для ринкових відносин учасників РЦП.
В основу регулювання РЦП саморегулівними організаціями (СРО) покладено такі принципи: зацікавленість учасників ринку у підтриманні порядку; перенесення частини витрат з регулювання безпосередньо на ринок. У світовій практиці саморегулівними визнаються не-комерційні, недержавні організації, створені професійними учасниками РЦП на добровільній основі з метою регулювання окремих аспектів ринку на базі державних гарантій, що відображені в наданні їм державного статусу СРО. Вперше СРО виникли у США після прийняття в 1934 р. закону про фондові біржі. Згідно з цим законом фондові біржі використовувались як засіб регулювання на РЦП. Саморегулівні організації існують як на міжнародному рівні (Міжнародна федерація фондових бірж), так і на національному (NASD у США, ПАРТ АД у Росії, ПФТС в Україні). До прав СРО належать такі:
• розробка обов'язкових правил і стандартів професійної діяльності й операцій на ринку;
• професійна підготовка кадрів і встановлення вимог, обов'язкових для функціонування на певному ринку;
• контроль за дотриманням учасниками ринку правил і нормативів;
• інформаційна діяльність на ринку;
• забезпечення зв'язку, представництва і захисту інтересів учасників ринку в державних органах управління.
Переваги регулювання СРО: розробка стандартів діяльності учасниками ринку відповідно до його особливостей; зменшення витрат держави на утримання бюрократичного апарату; створення етичних норм взаємодії, що неможливо шляхом правового регулювання; контроль з боку учасників ринку, що значно вимогливіший, оскільки учасники безпосередньо зацікавлені в нормальному функціонуванні ринку.
До недоліків такої форми регулювання належать можливість зловживань з боку СРО з метою перешкоджання проникненню конкурентів на ринок; можливе дублювання державного регулювання, оскільки уряд може контролювати ті ж питання; СРО можуть виявляти небажання застосовувати санкції проти своїх членів. Нині форма інституційно-правового регулювання вважається допоміжною, а її застосування на ринках, що розвиваються, потребує особливих застережень.
Регулювати РЦП переважно на рівні рекомендацій можуть також міжнародні організації з метою зближення національних законодавств, інтеграції національних ринків у світовий фінансовий ринок, створення умов для захисту інвесторів. До таких організацій належать IOSCO — Міжнародна організація комісій з цінних паперів і згадувана FIBS — Міжнародна федерація фондових бірж.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Буренин А. Н. Рынки производных финансовых инструментов. — ?.: ИНФРА-М, 1996.
2. Губсъкий Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. — К.: Наук, думка, 1998.
3. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. —К.: Алер-та, 2003.
4. Загорсъкий В. С. Ринок цінних паперів. — Львів, 1995.
5. Иванов В. М. Финансовый рынок. —К.: МАУП, 1999.
6. Інвестування: Навч.-метод, посіб. / А. А. Пересада та ін. — К.: Вид-во КНЕУ,2001.
7. Калина А. В., Корнеев В. В. Рынок ценных бумаг: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999.
8. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. — К.: ВІРА-Р, 1998.
9. МендрупО. Т.,ШевчукІ. А. Ринок цінних паперів: Навч. посіб.—К.:Вид-воКНЕУ, 1998.
10. Мерпгенс А. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. — К.: Изд-во КИА, 1997.
11. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999.
12. Мозговой О. Н. Зарубежный фондовый рынок. — К.: Феникс, 1998.
13. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. —К.: Феникс, 1997.
14. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. — К.,1993.
15. Пересада А. А. Інвестиційні процеси в Україні. — К.: Лібра, 1998.
16. Пилипенко І. І., Жук О. П. Цінні папери в Україні. — К., 2001.
17. Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестування. — К.: МАУП, 2000.
18. Фондовий ринок України: Навч. посіб. / За ред. акад. В. В. Оскольського. — К.: Скарбниця, 1994.
19. Шарп У., Александер Г., БейлиДж. Инвестиции. —?.: ИНФРА-М, 1998.
Случайные рефераты:
Реферати - Значення творчості Т. Г. Шевченка
Реферати - Олена Теліга
Реферати - Життя та творчість Степана Васильченка
Реферати - Поема Івана Франка "Мойсей"
Реферати - Життя і творчість Григорія Чупринка
Реферати - Біографія Григорія Сковороди
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта