Пропозиція в умовах олігополії
Прояв олігопольного взаємозв'язку.
Олігополія - це ринкова структура, в якій у реалізації якого-небудь товару домінує декілька фірм, а входження нових виробників у ринок ускладнене чи неможливе. Товар, реалізований олігопольними фірмами, може бути і диференційованим і стандартизованим. Прикладом олігополії, при якій продукт є стандартизованим, служить ринок алюмінію. На цьому ринку в продажах у США домінують "Alcoa", "Reynolds" і "Kaiser". Автомобілі, нафтопереробка, сигарети і пиво є прикладами диференційованих товарів, що виробляються олігополіями. Звичайно на олігополістичних ринках панує від двох до десяти фірм, на які припадає половина і більше загальних продажів продукту. Фірми усвідомлюють загальну взаємозалежність: приймаючи рішення, вони вимушені зважати на реакцію своїх конкурентів. Реакція, яку очікує фірма з боку суперників у відповідь на зміну встановлених цін, обсягів випуску продукції або маркетингової діяльності, впливає на рівновагу олігополістичного ринку. У багатьох випадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими на бар'єри для монопольних фірм. Природна олігополія існує, коли декілька фірм можуть поставляти продукцію для всього ринку при більш низьких довгострокових середніх витратах, ніж вони були б у багатьох фірмах.
Головні труднощі в аналізі олігополії складаються у визначенні того, з якими обмеженнями стикаються фірми на ринку, де існують кілька конкуруючих компаній. Фірми при олігополії, так само як при досконалій конкуренції і на монополізованих ринках, стикаються з обмеженнями витратної кривої й умов попиту. Але, крім того, вони стикаються ще з одним обмеженням: діями конкуруючих фірм . Зміна прибутку, що фірма може одержати за рахунок зміни цін, обсягів випуску, якісних характеристик продукту, залежить не тільки від реакції споживачів (як при інших ринкових структурах), але також від того, як на це відреагують інші фірми-учасниці даного ринку.
Залежність поводження кожної фірми від реакції конкурентів називається олігополістичним взаємозв'язком.
Зміст олігополістичного взаємозв'язку полягає в тому що, будь-яка модель олігополії повинна містити, насамперед, схему дій фірми у вiдповiдь на реакцію конкурентів, викликану зміною положення на ринку.
Олігополістичний взаємозв'язок виявляється:
у цінових війнах;
таємній чи явній змові.

Цінова війна
- це цикл послідовних зменшень цін на олігополістичному ринку фірмами-суперниками. Вона є одним з багатьох можливих наслідків олігополістичного суперництва. Цінові війни є позитивними для споживачів, але негативними для прибутків продавців.
Припустимо, що на місцевому ринку існує кілька продавців реалізуючих такий стандартизований товар, як цегла. Цінова політика будь-якої даної фірми на ринку залежить від ринкового попиту на цеглу і від того, як уявляє собі фірма реакцію конкурентів на її цінову політику. Припустимо, що кожна фірма на ринку прагне максимізувати прибуток. Допустимо, що кожна фірма припускає, що її конкуренти виберуть ціну і будуть твердо дотримуватися свого рішення. Таким чином, будь-який даний виробник цегли зробить припущення, що якщо він знизить свої ціни, то його суперники, у відповідь на такий крок, не будуть знижувати свої ціни. Вони можуть почати цінову війну. Оскільки кожен продавець думає, що інший не буде реагувати на його зниження цін, тому в кожного з них виникає спокуса збільшити щомісячні продажі, скорочуючи ціни. Знижуючи ціну нижче ціни свого конкурента, кожен продавець може захопити весь ринок і тим самим збільшити прибуток.
Цінова війна продовжується доти, доки ціна не падає до рівня середніх витрат. У рівновазі обидва продавці призначають ту саму ціну, а економічні прибутки дорівнюють нулю. Загальний ринковий випуск такий самий, який був би при досконалій конкуренції.

Р = АТС = МС

Рівновага існує тоді, коли жодна фірма більше не може одержувати вигоди від зниження ціни. Зниження ціни нижче цього рівня приведе до збитків. Оскільки кожна фірма допускає, що інші не будуть змінювати свою ціну, то в неї немає стимулу збільшувати ціну.
Загалом, рівновага на олігополістичному ринку залежить від припущень, що роблять фірми про реакцію своїх суперників. Іноді на олігополістичних ринках дійсно спостерігаються цінові війни. Час від часу таку тактику застосовують автомобільні заправки в якому-небудь районі. Банки, що обслуговують невеликі ринки, також іноді займаються ціновою війною, пропонуючи низькопроцентні позики чи ведення поточних рахунків за невелику плату, меншу за звичайну. Кожний намагається зробити свій товар більш привабливим для споживачів, призначаючи набагато меншу ціну, ніж суперники, а суперники відповідають ще більшим зниженням цін.
Цінові війни звичайно недовготривалі. Олігополістичні фірми вступають між собою в співробітництво для встановлення ціни і розподілу ринків таким чином, щоб уникнути перспективи цінових війн і їхніх несприятливих впливів на прибуток.

Угоди (картелі, таємні змови).
Олігополістичний взаємозв'язок може призвести не тільки до запеклого протиборства, але і до угоди, що має місце тоді, коли фірми - олігополісти бачать можливості спільного збільшення своїх доходів шляхом підвищення цін і укладають угоду про поділ ринку. Якщо угода є відкритою, то вона може і втягнути всіх чи велику частину виробників на ринку, його результатом є утворення картелю.
Картель - це об'єднання фірм, які відкрито домовляються про ціни та обсяг випуску продукції так, ніби вони були єдиною монополією. У Сполучених Штатах Америки картелі заборонені законом. Фірми, які обвинувачуються у змові заради спільного встановлення ціни і контролю над обсягами випуску продукції, піддаються штрафам.
Розглянемо на простому прикладі, як працюють картелі. Уявимо собі галузь, утворену 100 малими фірмами. Припустимо, що граничні витрати виробництва усіх фірм складають 1 гривню на одиницю продукції незалежно від обсягу випуску. Через те, що граничні витрати однакові при будь-якому обсязі випуску, крива граничних витрат буде одночасною із кривою довгострокових середніх витрат, а також довгостроковою кривою пропозиції в галузі. Ця абсолютна еластична крива довгострокової галузевої пропозиції показана на мал. 56 разом із кривою попиту. Пропозиція в умовах олігополії
Мал.56. Максимізація прибутку: картель.
Де:
Р – ціна в доларах за одиницю;
Q – в одиницях щомісяця;
Ек – точка рівноваги для картелю;
Е – точка рівноваги в умовах досконалої конкуренції.

На графіку показана галузь, утворена 100 фірмами, кожна з яких має постійні довгострокові середні і граничні витрати. В умовах досконалої конкуренції рівновага в галузі наступить у точці перетину кривих попиту і граничних витрат. Однак, якщо фірми утворять картель, вони зможуть спільно отримувати прибуток, скоротивши випуск продукції до положення рівності граничних витрат граничному доходу і піднявши ціни з 1 гривні до 2.
Рівноважна ціна й обсяг випуску залежать від того, як організован ринок. Припустимо спочатку, що усі фірми діють в умовах досконалої конкуренції. Це приведе до рівноваги, при якій ринкова ціна складе 1 гривню за одиницю продукції (і буде дорівнювати довгостроковим середнім витратам і довгостроковим граничним витратам), і буде вироблятися 400000 одиниць продукції на місяць. При такій рівновазі фірми не одержують економічного прибутку.
Утворення картелю . Тепер уявіть, що один раз керівники 100 фірм зустрілися для організації картелю. Вони сподіваються, що всім їм буде вигідно замінити конкуренцію співробітництвом, за допомогою якого вони зможуть максимізувати загальні доходи галузі і чесно поділити їх між учасниками угоди.
Менеджер картелю стикається з такою ж проблемою максимізації прибутку, яка була перед монополістом. Доходи галузі максимальні при такому обсязі випуску, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам — 200 000 одиниць продукції на місяць. Якщо обсяг випуску скоротити до цієї величини, то ціна може бути підвищена до 2 гривень за одиницю, що принесе галузі 200 000 гривень чистого прибутку на місяць. Щоб поділити цей дохід між усіма членами картелю, менеджер надасть кожній фірмі квоту випуску — 2 000 одиниць на місяць, тобто половину тієї кількості, що кожна фірма зробила би до утворення картелю. Таким чином, фірми, що беруть участь у картелі, одержують переваги чистої монополії, незважаючи на свій маленький розмір і велике число фірм.
Проблема стабільності картелі .Незважаючи на те, що картелі вигідні для їхніх членів, вони далеко не такі позитивні для споживачів. Для них картелі означають зменшення пропозиції товарів і підвищення цін. Однак , у картелів є і внутрішні проблеми, які ускладнюють їхнє утворення і роблять їх нестабільними:
• Перша проблема , що виникає перед картелем – це контроль над виходом на ринок. Тому що галузі, де ціни вище, ніж довгострокові середні витрати, залучають нові фірми. Але вихід на ринок нових фірм зовсім не збільшує загальну кількість продукції, що картель може продати за ціною, яка максимізує прибуток. Велика кількість фірм означає, що загальні доходи будуть розділені на менші частини. Отже, будь-який картель повинен знайти засоби контролю над входом у ринок.
• Друга (внутрішня) проблема — це встановлення квот випуску продукції. У кожного члена картелю існують стимули і можливості робити більше продукції, ніж дозволяє квота. Візьміть картель на мал. 56 . Додаткові 2 000 одиниць продукції на місяць вплинуть на ринкову ціну, тому що це складе лише 1% збільшення обсягу випуску галузі. Зробивши 4 000 одиниць продукції, порушник подвоїть свій місячний дохід і буде одержувати його в таких розмірах доти, доки інші фірми галузі не порушать угоду.
Але якщо 99 фірм порушили угоду і збільшили свій випуск до 4000 одиниць на місяць, і тільки 1 фірма дотрималася слова? Через те, що місячний обсяг випуску в галузі зросте до 398 000 одиниць, ціна упаде до конкурентного рівня - 1 гривня за одиницю. Фірма, що не збільшила обсяг, нічого за це не одержить.
Таким чином, у кожного члена картелю є стимул обдурити своїх колег, якщо він впевнений, що усі грають чесно.
Існує багато відомих міжнародних картелів. Вірогідно, що найвідоміший - це картель Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК). ОПЕК прагне регулювати випуск сирої нафти його членами з метою контролю ціни, щоб максимізувати групові прибутки. Центральна організація по продажах компанії "De Beers" фактично теж діє як картель. Вона діє так, виступаючи у формі синдикату, через який основні виробники необроблених алмазів можуть продавати свої продукти.
Формальні картелі не є невідомими, але зустрічаються рідко, через свою внутрішню нестабільність. Існують і неформальні картелі – таємні змови , що полегшують координацію між компаніями по формуванню цін і обсягів випуску.

Припустимо, що фірма в умовах олігополії перебуває в положенні рівноваги Е(PE, QE). Теорія « ламаної кривої попиту» починається з простого припущення про реакцію олігополістів на зміну цін конкурентами. При зниженні ціни конкуренти теж будуть знижувати ціну, щоб не втратити своїх клієнтів, тому попит D1 на продукцію фірми в цьому випадку низькоеластичний. При підвищенні ціни на свою продукцію конкуренти залишать власні ціни без змін, тому що фірма різко почне втрачати своїх покупців – попит D2 у цьому випадку високоеластичний ( мал. 59 ). ламана крива попиту
мал. 59. Ламана крива попиту.
Об'єднана крива попиту зображується ламаною лінією, що складається з двох відрізків ВЕ і EF ( мал. 59 ). Об'єднана лінія граничного доходу MR теж складається з двох відрізків BA і KC , що утворюються з двох ліній граничного доходу, MR1 (при Q>QE ) і MR 2(при QВикористання правила граничного випуску, MR=MC , при максимізації прибутку фірми, ілюструє жорстокість цін при олігополії в порівнянні з конкурентним ринком: зміна граничної вартості з МС1 до МС2 не призводить ні до змін обсягу QE ,, ні до змін ціни PE (через існування вертикального розриву на криву граничного доходу). Так само як і теорія Курно, теорія « ламаної кривої попиту» проста й оригінальна. Її припущення про те, як монополісти реагують на дії своїх конкурентів, більш правдоподібно, ніж припущення Курно. Але теорія «ламаної кривої попиту» також має істотні обмеження. Пояснюючи, чому олігополіст може протистояти зміні установленої ціни один раз, вона не відповідає на запитання про те, як визначається первісний рівень цієї ціни.

Реклама при олігополії .
На олігополістичних ринках окремі фірми враховують можливу реакцію своїх конкурентів до того, як починають рекламу і застосовують інші витрати по просуванню товару на ринок. Олігополістична фірма може істотно збільшити свою частку ринку за допомогою реклами тільки в тому випадку, якщо конкуруючі фірми не нанесуть відповідного удару, почавши свої власні рекламні кампанії.
Є деякі докази того, що реклама на олігополістичних ринках здійснюється в обсягах вищих за ті, котрі були б виправдані максимізацією прибутку. Галузь по виробництву цигарок являє гарну можливість для дослідження конкретного подібного випадку. Ця галузь завжди відрізнялася великими витратами на просування товару. На початку 70-х років, коли реклама цигарок по телебаченню була заборонена, рекламні витрати фірм галузі значно упали. Однак прибутки галузі значно зросли. Можна припустити, що загальний вплив реклами не сприяв збільшенню прибутку. Очевидно, реклама в олігополістичних галузях веде до росту витрат, але не збільшує ринкову частку окремої фірми. Фірми-суперники просто зводять нанівець рекламні зусилля один одного.
Інші дослідження довели, що реклама сприяє зростанню прибутку. Ці дослідження вказують на те, що чим вища частка витрат на рекламу стосовно обсягу продажів у галузі, тим вище галузева норма прибутку. Оскільки більш високі прибутки вказують на наявність монопольної влади, то можна вважати, що реклама веде до більшого монопольного контролю над ціною. Однак незрозуміло, чи обумовлюють високі рекламні витрати більш високі прибутки чи більш високі прибутки викликають великі витрати на рекламу.
Случайные рефераты:
Реферати - Василь Еллан-Блакитний
Реферати - Іван Драч
Реферати - Життя та творчість Леоніда Глібова
Реферати - Місце Марка Вовчка в історії розвитку української прози
Реферати - Літературний гурт "Молода муза"
Реферати - Засудження егоїзму і бездуховності у повісті Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім’я"
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 73
    Гостей: 72
    Пользователей: 1

    Партнеры сайта