„Про вчене незнання” (1440) Миколи Кузанського
Вступ

Микола Кузанський «Про вчене незнання»("De docta ignorantia”)

Микола Кузанський (справжнє ім'я – Микола Кребс)(1401-1464) – центральна фігура переходу від філософії середньовіччя до філософії Відродження, народився у селищі Куза в Південній Німеччині. Отримав блискучу освіту: школа «Духовних братів життя», Падуанський університет, де в 1424 році отримав докторську ступінь по канонічному праву. Потім вступив в орден Августинів і прийняв священство. Микола Кузанський досяг вищих постів в ієрархії Римо-католицької церкви – кардинала і легата по всій Німеччині, а при папі Пії ІІ – генерального вікарія в Римі. Основні праці : «Про католицьку згоду» (1433), «Про вчене незнання» (1440), «Про прихованого Бога»(1442), «Апологія вченого незнання»(1449), «Про бачення Бога»(1453), «Про буття як можливість»(1460). Філософська концепція Миколи Кузанського може бути розглянута:

1) як підведення підсумків розвитку середньовічної філософської традиції, синтез її базової проблематики і підсумування основних досягнень як схоластичного, так і містичного її напрямків;

2) в якості прологу філософії відродження, що задав основні вектори розгортання проблематики і аксиологічні орієнтири ренесансної філософської культури (гуманізм, пантеїзм, емпіризм, натуралізм та ін.);

3) як передчуття філософських ідей Нового часу (закладені М. Кузанським основи диференціального числення, конгруентність багатьох фрагментів його концепції з ученнями більш пізніх Декарта й Лейбніца )

«Про вчене незнання» - головна праця Миколи Кузанського, що була надрукована в 1440 і визвала критику богословсько-філософських новацій автора. Їх смисл так і не став зрозумілим сучасникам, частково через «провінційну латинь», якою писав Кузанський , але в більшій мірі по причині принципіальної новизни основних інтуїцій мислителя, котрий вийшов за межі середньовічного світогляду.



Аналіз тексту

Трактат "Про вчене незнання" ("De docta ignorantia".) вміщує основні ідеї М.Кузанського: вчення про "збіг протилежностей", взаємозв'язок природних явищ, нескінченний Всесвіт і людину як мікрокосм, абсолютний і обмежений максимум. Вираз docta ignorantia автор запозичив у Августина. Зміст цього виразу, незважаючи на складність перекладу сучасними мовами, переважно трактовано як просвітлене, мудре, знаюче незнання.

Твір складається з трьох книг. Перша книга містить 23 глави. Автор викладає свої думки у логічній послідовності, широко застосовує математичне моделювання

Тема роботи (а саме Книги першої) – вчене незнання, абсолютний максимум, і пов'язані з ними проблеми. Спочатку Микола Кузанський дає характеристику процесу отримання нових знань: щоб відрізнити нове потрібно порівняти його зі старим. І тут автор вводить оригінальну міру порівняння – абсолютний максимум, дає центральне означення його твору. Згідно з ним абсолютний максимум – це те більше чого нічого бути не може. Ту роль, яку в греків грало неподільне (одиниця), яке вносить міру, у Кузанського виконує абсолютний максимум – тепер на нього покладено функцію бути мірою всього існуючого. Якщо нескінченність стає мірою, безглуздо говорити про точне знання.

Завдяки такому означенню стають можливі наступні міркування про єдність максимуму і мінімуму, що аргументується засобами математики, а особливо геометрії.

За максимум можна взяти нескінченність, і, оскільки ми не можемо її виміряти, вона залишається невідомою, і таким чином зостається невідомою істина. За Кузанським людський розум не здатний однозначно приводити невідоме до відомого Але автор не відмовляється від намагання пізнати істину, цілісність світу і його причину, Бога. Пізнаючи, ми залишаємося в межах невідання, але це невідання стає вченим, досвідченим незнанням. Тільки завдяки безперервному зусиллю пізнати Бога ми приходимо до розуміння, що його пізнати неможливо. Істина невловима й незбагненна у своїй чистоті, але незважаючи на це, чим більша вченість у "незнанні істини", тим ближче ми до неї наближаємось. Розум рухається до істини, і цей процес безмежний, подібно до того як багатокутник при нескінченному збільшенні числа сторін наближається до круга, але кругом не стає. Так і розум ніколи не зможе пізнати істину до кінця, хоча й буде нескінченно наближатися до неї.

Кузанський стверджує, що всі порівняння можна ототожнити з деяким вимірюванням, а вимірювання не може бути зрозумілим без чисел, тому велику роль у порівнянні відіграють числа. Таким чином у процесі наближення до істини велике значення надається математиці.

Фрагмент тексту для аналізу – це Глава 5 Книги першої „Про те, що максимум – єдине”.

Цей фрагмент особливо цікавий мені по двом причинам : 1) у ньому виражається одна з основоположних тез філософії Миколи Кузанського; 2) використовується математична інтерпретація сказаного. Розглядаючи світоглядну концепцію Кузанського і його погляди на природу Бога, якого він ототожнює з абсолютним максимумом, теза про єдність максимуму є просто необхідною.

Взагалі кажучи, Кузанський у своїх переконання розділяє принципи християнського монізму і відхиляє античний дуалізм і заявляє, що "єдиному ніщо не протилежно". А звідси він робить висновок: "єдине є усе" - явно пантеїстична формула.

Ця формула неприйнятна для християнського теїзму, що принципово відрізняє витвір ( "усе" ) від творця (єдиного) але, що не менш важливо, вона відрізняється і від концепції неоплатоніків, що ніколи не ототожнювали єдине з "усім". З твердження, що єдине не має протилежності, Кузанський робить висновок, що єдине тотожно безмежному, нескінченному. Нескінченне - це те, більше чого нічого не може бути, Кузанський тому називає його "максимумом"; єдине ж - це "мінімум". Микола Кузанський, таким чином, відчинив принцип збігу протилежностей – максимуму і мінімуму. Щоб зробити більш наочним цей принцип, Кузанський звертається до математики. Він показує, що при збільшенні радіуса круга до нескінченності коло перетворюється в нескінченну пряму. У такого максимального круга діаметр стає тотожним колу, більш того - з колом збігається не тільки діаметр, але і центр, а тим самим точка (мінімум) і нескінченна пряма (максимум) являють собою те саме.

Збіг максиму і мінімуму є найважливішим методологічним принципом філософії Миколи Кузанського, що робить його одним із основоположників нової європейської діалектики. У Платона, одного з найбільших діалектиків античності, ми не знаходимо навчання про збіг протилежностей, оскільки для старогрецької філософії характерний дуалізм, протиставлення ідеї (або форми) і матерії, єдиного і безмежного. Навпроти, у Кузанського місце єдиного тепер займає поняття актуальної нескінченності, що і є, власне, суміщення протилежностей абсолютного максимуму і мінімуму.

Проведене ототожнення єдиного з безкінечним згодом спричинило за собою перебудову принципів не тільки античної філософії і середньовічної теології, але й античної і середньовічної наукової думки – математики й астрономії.



Ессе

Аналізуючи вибраний фрагмент, я звернув увагу на те, що математична викладка тут досить важка для розуміння і потрібно приділити значну частину часу для її опрацювання. Так автор рухається методом від супротивного, доводячи відмінність абсолютного максимуму і одиниці (unitas) від деякого числа. Але математичні твердження досить нестрогі, і взагалі не їх можна було уникнути. Мені більш сподобалось символічне доведення єдності протилежностей з попередньої глави : максимальна кількість – максимально велика, мінімальна – максимально мала.

З цих міркувань, я вважаю доцільним замінити оригінальну математичну викладку, на більш сучасну і зрозумілу. Наприклад, розглянемо всю множину дійсних чисел. Її потужність континуум (будемо казати континуум точок). Далі візьмемо довільний відрізок, він також містить континуум точок. Отже, вся множина міститься в деякому відрізку, і відрізок міститься у всій множині. І тепер розглянемо відрізок нескінченно малої довжини – це і буде мінімальним, одиницею. Множина ж –максимумом і, як наслідок, маємо єдність протилежностей.

Окрім цього я б хотів звернути увагу на ще одну тезу з цієї глави. Те твердження про те, що Бог єдиний. Кузанський стверджує, що по суті всі релігії розглядають Бога як деякий абсолютний максимум. А оскільки максимум єдиний, то Богу не властиві порівняння більше, менше, чи взагалі якесь число. Тому безглуздо говорити про декількох богів.

Це твердження особливо актуально у справі припинення міжрелігійної ворожнечі. Як відомо Кузанський був прихильником зближення різних вірувань. І в наш час відомі політики заради загального примирення використовують тезу, що Творець (максимум) один, але всі йдуть до нього по-різному.
Случайные рефераты:
Реферати - Іван Сенченко
Реферати - Життя і творчість Степана Васильченка
Реферати - Василь Стус (пошукова робота)
Реферати - Катря Гриневичева
Реферати - Життєвий і творчий шлях В.Стуса
Реферати - Життя і творчий шлях Олеся Гончара
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія