Природа і механізм формування естетичної цілісності міського середовища
Вплив на людину архітектурної композиції здійснюється в просторово-часовій формі: у порівнянні попередніх і наступних вражень, що переміняють одне одного в різних ритмах. Навіть при русі по одному маршруті (тобто при лінійному розвитку композиції) естетична цілісність усвідомлюється не як сума кадрів, а як метафора.

Уже на цьому найпростішому рівні діють принципово інші закони, ніж в сприйнятті креслення фасаду чи макета, що обдивляються "одним поглядом". Але в будь-якому архітектурному середовищі - у місті чи будинку - зчленовуються різні види і маршрути руху.

Враження по різним маршрутам безпосередньо не зв'язані між собою. Для їх естетичної єдності потрібно складне багатоступінчасте узагальнення, пам'ятний відбір найбільш яскравих і характерних впливів. При їх узагальненні у свідомості людини відбувається те, що в теорії інформації названо укрупненням естетичної інформації, переходом від символів до над-символів, від композиції маршрутних фрагментів до композиції архітектурного середовища.

Таким чином, поняття ЦІЛІСНОСТІ постає механізмом перетворення фрагментів МОВЛЕННЯ, розгорнутих у часі і просторі, у певну позачасову єдність.

В описах, приведених вище, зникають предметні подробиці, і дається синтезуюча "художня домінанта" (за Христиансеном) чи "ведуча художня тема" (за Жолтовським).

Взаємодія зовнішнього і внутрішнього є основа естетичного вираження. "Вираження є ні що інше, як діалектичний синтез внутрішнього і зовнішнього, як єдність і боротьба протилежностей, коли все зовнішнє ми починаємо відчувати своїми фізичними органами почуттів"; К. Лінч зводить цю формулу в принцип просторового сприйняття, "яке переходить від контактного відчуття до далекого, від далеких - до символічних передач". А "зміст символу... співвіднесено з ідеєю світовий цілокупності, з повнотою космічного і людського універсуму".

Але зовнішні і внутрішні категорії середовища знаходять єдність у сприйнятті людини лише в результаті багаторазових зіставлень, при яких зіштовхуються різні аспекти і зовнішніх просторів, і "особистого кокона". Вони безупинно змінюються в процесі щоденної діяльності людини. У якості "особистого кокона" виступає і кімната, і внутрішній дворик, і кабіна автомашини, і робочий кабінет тощо.

Змінюються картини і зовнішнього оточення, і їхнього зіставлення з людиною, і ті асоціації, які супроводжують ці стики. Настільки складна система сприйняття може функціонувати лише при наявності посередника, що спрощує її шляхом прийняття на себе диполярних ознак.

Цей посередник у латинській транскрипції одержав найменування "медіатора". Нейрофізіологія пояснює функцію посередників тим, що вони дозволяють людині сформувати у свідомості картину цілого по окремих акцентах. Теорія мистецтв поширює медіативний принцип на художнє сприйняття. Посередник-медіатор концентрує в собі найбільш яскраві характеристики художнього контексту. Він створює асоціативне поле, у якому є своєрідним подразником - центром тяжіння і збудником асоціативно-образного ланцюга.

У формуванні такого центра тяжіння і такого асоціативно-образного ланцюга немаловажну роль грають архетипічні джерела свідомості людини. І тут ми знову зіштовхуємося з міфопоетичною моделлю світу, даного як всеосяжний універсум. Усвідомлює чи ні людина в собі цю міфопоетичну модель, вона все одно на інтуїтивному рівні діє, сприймає світ і оцінює довкілля під впливом архетипів. Тож необхідно зрозуміти цю модель в рамках проблеми естетичної ЦІЛІСНОСТІ міського середовища.

ЦІЛІСНІСТЬ, що розуміється як УПОРЯДКОВАНІСТЬ, архетипічно співвідноситься з міфопоетичними поняттями - "космосу" і "хаосу". Так само, як космос структурується з хаосу, "композиція" народжується з "диспозиції" (за Л. М. Виготським) шляхом її структурування. У цьому плані можна сказати, що архітектурна композиція має ознаки, якими міфопоетика наділяє космос.

Варто підкреслити, що міфопоетичний Космос має, як і усе в міфології, природну основу: протиставлення світла неба і сонця землі з її темними надрами. Перші - символи правопорядку, другі - хаосу. Тому не випадково структурування Космосу має бінарний характер (небо-земля, світло-пітьма).

Зв'язує ці частини в ціле певна вертикальна вісь. Вона матеріалізується в "Світовому дереві", концепція якого, за В. М. Топоровим і В. В. Івановим, виражає космос у цілому, забезпечуючи стійкість, непорушність, стабільність світу. Наприклад, у скандинавській міфології Світове дерево з'являється у вигляді ясена Іггдрасиля, у слов'ян – дубом, яблунею тощо.

І не випадково тема дерева обіграється в мистецтві й архітектурі Нового часу. Так, у фільмі О. Довженко "Поема про море" загибель села символізована в знищенні дерева, а у фільмі "Жертвопринесення" А. Тарковського надія на стабільність світу - у становленні дерева. І не випадково руйнування кампаніли у Венеції в період першої світової війни було сприйнято жителями міста як катастрофа світу, а Петро Перший при будівництві Петербурга намагався звести Петропавловську дзвіницю ще до будівництва собору.

Все це – архітектурна матеріалізація концепції Світового дерева.

Міфологічними модифікаціями Світового дерева є Світова гора, світлова колона (у неоплатоників) тощо.

Відзначимо, що ідея Світового древа, Світової гори, світлової колони своєрідно поєднує концепції гносеології, структурної антропології, нейрофізіології про функції посередника у відносинах людини зі світом (стор. 26). В усіх цих випадках посередник-медіатор (міфопоетична "Світова гора" або нейрофізіологічний "акцент") з'являється як центр, від якого розвертається простір. Тут "земля зустрічається з небом".

Це сакральне місце, обгороджене і виділене з профанної периферії. Центр семантично співвідноситься з "верхом" (благом, порядком), периферія - з "низом" (злом, безладдям- "сплутаністю"). Їхні символи - світло й пітьма. Подібна семантика наділяє центр якостями космосу, а периферію – якостями хаосу.

Через сакральну співвіднесеность з ними центр-середина має час вічності, тобто час неба- "верха" і пекла- "низу". Це - вічний нерухомий сакральний час початку утвору, час божественного безсмертя (час "верха"). Але він може стати і есхатологічним часом (часом "низу") прискорено мигтючим або таким, що йде назад. У силу цього сакральний центр-середина з його амбівалентністю і співвіднесеністю з вічністю діаметрально протипоставлений повсякденному буттю.

Він наче "вийнятий" з реальності, у ньому "перевернені" земні явища, у нього внесені елементи "сплутаності", характерні для первинного хаосу. Таким чином, у сакральному центрі з'єднуються протилежні начала, що характерно для медіатора.

Міфопоетична ідея посередника-медіатора цікаво представлена в українській літературі Нового часу. У повісті О. Кобилянської "У неділю рано зілля копала" у якості такого медіатора-посередника з'являється гора Чебаниця, навколо якої розвертається дія. Героїня повести Тетяна, переміщаючись уверх, до вершини гори і вниз, до ріки в ущелину, попадає в різні сюжетні ситуації, і її стан у різний час залежить від просторових відносин з горою (мал. 11). Трохи інакше виражена ідея посередника як центра-середини в новелі М. Коцюбинського "Intermezzo".

Герой новели їде з міста - світу земного, сповненого стражданням життя - у степ - сакральний світ "низу", води, праначала життя. Космічні ознаки світу новели зосереджені "у дворі", у який попадає герой. У поняттях скандинавської міфології - це Мідгард, міфопоетичне сакральне місце, центр, від якого "розгортується" світ. У міфопоетичних традиціях він амбівалентний; тож у дворі представлений будинок, "налитий пітьмою по самі вінця" - явне відсилання до хаосу, де пітьма і вода рівнозначні.

"Занурення" героя в хаос "відсилає" до міфопоетичної вертикальної осі, а сакральний світ, у який він потрапив - до сакралізації часу. Автор сповільнює хід часу, уводячи довгі описи поля, що колишеться і хвилюється як море. Цьому космічному часу протиставляються дрібні постаті людей і хаток, які поглинає вічне поле-море. Тим самим час новели трактується як вічний час утвору світу, він відрізняється від дискретного, минаючого, повсякденного часу людей. Це художньо відтворений час сакральної "середини".

В усіх цих випадках виявляється стійкий принцип. Зіштовхуються внутрішні і зовнішні простори: "мікро" - і "макрокосми" - метафори особистого і глобального, внутрішнього духовного світу людини і Всесвіта. У найпростішому виді ці відносини фіксують родовий зв'язок "між одним із фрагментів зовнішнього світу й органом почуттів, що сприймає цей фрагмент".

С. П. Вавилов відзначає його стійкий характер: "І в наш час... одночасно з картиною явищ, розкритою і поясненою природознавством, продовжує існувати світ уявлень дитини і первісної людини і, навмисно чи ненавмисно, світ поетів що наслідує їм... Він дивний і казковий; у ньому сміливо перекидаються мости-зв'язки, про які інколи наука ще не підозрює". Мистецтву властива поетизація почуттів, гіпербола, збільшення особистісних переживань до космічних категорій або тих зовнішніх явищ, що ототожнюються з ними. Гармонічне сполучення "внутрішнього світу" (погляд зсередини) і об'єктивного "зовнішнього світу" (погляд ззовні) символізує соціальну гармонію. Виникають протиріччя, і "супиться" макрокосм, і спостерігаються масштабні дисонанси.

Це - закономірності художньо-образного мислення, мови емоцій; і, стверджуючи якості архітектури як мистецтва, не можна ігнорувати їх.

Медіативний принцип здавна реалізувався й в архітектурному середовищі. Ідея сполучної вертикальної осі пройшла від капітолійського "мундуса" до сучасної архітектури.

Архітектурні посередники мають матеріальну основу. Вони закріплюють реальний стик - соціально важливий, функціонально насичений, домінуючий у ландшафті, візуально активний.

Так, псковський Троїцький собор був розміщений на пануючому пагорбі, на перетинанні рік і доріг, у найкращому місці для торгівлі й оборони. Завдяки такому розташуванню, він при під'їздах з усіх боків завершував зовнішні і внутрішні панорами, що відбивають значимість Пскова. Горбисті береги Великої і Псковки утворили подіум, стіни дитинця підсилили його, ритм храмів підводив до дитинця, і розступалася забудова, відкривався собор.

При вході у ворота виявлялася "внутрішня порожнина" дитинця. Собор сприймався фрагментом, що виділяв внутрішній простір і кадрував зовнішню панораму, що відкривалася з нього.

Собор наче пронизував і поєднував ряд структурних рівнів - від регіону, що оточував місто, до внутрішнього, "людського" простору. Він візуально сполучався з кожним рівнем у процесі руху: кожен раз з іншим першим планом і фрагментом природи, з різним середовищем міської діяльності. Ці візуальні сполучення народжували пам'ятні зіставлення, в результаті чого формувався асоціативний образ міста, символом якого став собор (мал. 18).

Архітектурні посередники ускладнюються і перетворюються при збільшенні масштабу середовища в багатофокусні структури. Так, композиція Афін V ст. до н. е. поєднувала різні структурні рівні - від регіону Аттики до житлових пастадних будинків. Афина-Промахос на акропольскій скелі панувала на регіональному рівні, що відповідало її актуальним військово-морським функціям. Вона завершувала зовнішні панорами, що обдивляються з далеких дистанцій: з кораблів, що проходять у мису Суній, і з елевсинської скелі. Вона ж домінувала на наступних рівнях: при підходах до садів Академа і при під'їздах до Пирею; при вході на агору і на вершину Пнікса.

Потім - при подальшому підході до Акрополя - вона зникала з полю зору. Елевсинські ходи обгинали скелю; у процесі руху з'являлися і зникали Ерехтейон і Парфенон, храми Афіни Ергани і Нике Аптерос. Ліворуч від останнього при повороті до Пропілей виникала агора з Гефестейоном. Далі, при підйомі на скелю огляд обмежувався підпірними стінами і Пропілеями, що насувалися. З Пропилей на верхній площадці відкривалася нова панорама з виниклою поблизу Афіною Промахос (мал. 19).

При подальшому русі відбувався перехід до іншої домінанти і до нової якості. Розкривалася "внутрішня порожнина" Акрополя. Могутня статуя візуально відсувалася, виділявся внутрішній простір, у якому панував Парфенон. Афіна, тепер на тимпані його фронтону, виступала в ролі покровительки поліса. На наступному етапі відбувалася нова метаморфоза. Парфенон обдивлявся вже не об’ємом, а екраном - строєм колон.

Він разом зі стіною Ерехтейона утворював "коридор", через який відкривалася глибинна панорама, що завершувалася горою Лікабетас. На першому плані, на тлі далеких пагорбів з'являвся вівтар Афіни. Він наділявся особливим значенням. Тут стикувалися різні функції багатоликої Афіни, відбиті на східному фронтоні Парфенону, у головній статуї Афіни Промахос, у статуях в наосах храмів. Зображення Афіни відсилали і до знаменитого вогню Гестії, по функції покровительки поліса. А вогонь Гестії був центром Всесвіту, центром поліса в Пританії на агорі, і центром житлового будинку.

У цьому місці перетиналися зовнішні і внутрішні шляхи руху, включаючи входи в наоси і виходи, стикувалися зовнішні панорами і інтер’єрні кадри. Тут процесії поверталися в зворотному напрямку, до Пропілей і до моря, з якого вперше розкрився Акрополь зі статуєю Афіни Промахос.

І в завершальної морській панорамі, цього разу - із площадки Акрополя, Афіна Промахос знову одержувала звичну для неї головну роль. Цього разу вона виступала посередником між полісом і оточенням. Ці складні асоціації поєднували у свідомості грека полярні за масштабом структури: регіон, Акрополь і агору, поліс і будинок.

На цьому ключовому на Акрополі місці сформувався простір-посередник, простір, масштабний людині. Тут візуально стикувалися члени складної домінанти Акрополя - Афіна Промахос, Парфенон, вівтар Афіни і статуї Афін у наосах: Афіна Поліада й Афіна Партенос. Ця багатозначна домінанта "пронизувала" різні структурні рівні поліса і його оточення. Грек порівнював зі своїм масштабом кожну складову частину домінанти і через їхній масштаб зіставляв із собою різні простори зовнішнього середовища (рис 19).

Таким чином, у кожнім випадку форма-посередник розміщається на стику найважливіших соціальних функцій, найбільш яскравих природних контрастів і оглядів з різних сторін, різних дистанцій, різних просторів і шляхів руху різного класу. Вона завершує зовнішні панорами й інтер’єрні перспективи й асоціюється з різним середовищем, відкіля обдивляється в кожному випадку.

При таких різноаспектних стиках виникає необхідність у єдиному масштабному відліку, який дозволив би людині порівняти різномасштабне середовище зі своїми "просторовими ознаками". Ці функції виконує особлива інстанція - "лімінарний" простір чи "простір-посередник". Вона особливо необхідна для почуттєвого об'єднання різночасних структур - історично сформованих і сучасних, а також забудови різної поверховості (мал. 21).

Таким чином, форма-посередник виступає:

а) як скульптура, що фокусує огляди;
б) як структура, що має "простір-посередник" між людиною і зовнішнім середовищем.
Як правило, ці якості форми-посередника виступають у єдності; це дозволяє почуттєво синтезувати протилежні точки зору: екстер'єрні і інтер’єрні, ззовні і зсередини. Візуальні сполучення переходять у пам'ятні зіставлення, і виникає асоціативний образ міста; його символом стає форма-посередник.

Таким чином, виділяються два види факторів, що формують естетичну цілісність середовища.

Перший вид - образне узагальнення середовища, яке фізично не обдивляється в єдності, - може бути названий художньою домінантою. Це поняття асоціативне.

Другий вид - форма-посередник, що візуально стикує різночасні враження, як би фізично "монтуючи" їх, - може бути названий монтажною домінантою.

Література

1. Антонов В. Л., Шубович С. А.. Архитектурная композиция как система "среда-человек". - К.: НИИТИАГ, 1999. - 72 с.

2. Антонов В. Л., Криворучко Н. И., Чепелюк Ю. В., Шубович С. А. Эксперимент "Сквозной учебный архитектурный процесс". - К.: НИИТИАГ, 2000. – 39 с.

3. Анциферов Н. П. Душа Петербурга: Образ города. Петербург Достоевского. Быль и миф Петербурга. -М.: Наука, 1991. - 103 с.

4. Бархин Б. Г. Город. Структура и композиция. - М.: Наука, 1986. - 264 с.

6. Выготский Л. С. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1987. - 344 с.

8. Иконников А. В. Функция, форма, образ в архитектуре. - М.: Стройиздат, 1986. - 288 с.

9. Линч К. Совершенная форма в градостроительстве. - М.: Стройиздат, 1986. - 264 с.

10. Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2-х тт. /гл. ред. С. А. Токарев. - М.: Сов. энциклопедия, 1991. - Т. 1. - 671 с. Т. 2. - 719 с.

11. Топоров В. Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ. Исследования в области мифопоэтического. М.: Прогресс - Культура, 1995. - 624с.

12. Чепелюк Ю. В. Архитектурная композиция как выражение "целого" - "единого". -К.: НИИТИАГ, 2000. – 30 с.

13. Вдовицька О. В., Соловйова О. С., Шубович С. О. та ін. Архітектурне проектування громадської будівлі (музейний комплекс). Середовищний підхід. Конспект лекцій. - Харків: ХДАМГ, 2004. - 116 с.

14. Вдовицька О. В., Дрьомова Л. В., Панова Л. П., Шубович С. О. Вступ до архітектурного проектування. Середовищний підхід. Конспект лекцій. - Харків: ХДАМГ, 2003. - 78 с.

15. Вінтаєва Н. С., Дрьомова Л. В., Коптєва Г. Л., Панова Л. С., Соловйова О. С Альбом завдань з проведення літніх навчальних ландшафтно-композиційних та натурно-дослідницьких практик. - Харків: ХДАМГ, 2001. - 50 с.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя та творчість Василя Еллана-Блакитного
Реферати - Образ землі у романі "Сто років самотності" Г. Гарсіа Маркеса, повісті "Fata morgana" М. Коцюбинського та міфі про Антея
Реферати - Життя та творчість Олександра Олеся
Реферати - Огляд творчості Юрія Яновського
Реферати - Журналіст і митець Анатолій Марущак
Реферати - Грабовський
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 13
    Гостей: 13
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта