Приховане та фіктивне банкрутство
Навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам карається позбавленням волі на строк до 2 років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права займатися певною діяльністю протягом 5 років.

Об'єктивно факт приховання банкрутства визначається таки­ми трьома ознаками:

• надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника;

• причинний зв'язок між подачею таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор.

Мотиви та цілі приховання банкрутства:

• надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фі­нансових зобов'язань особами, які, у свою чергу, є боржниками да­ної особи,

• спроба одержати банківський кредит для покриття фінансової заборгованості або для привласнення одержаних коштів з наступ­ною ліквідацією підприємства і т.д.

Суб'єкти прихованого банкрутства:

• засновники підприємства,

• власники,

• посадові особи.

Мінімальне стягнення застосовується:

• якщо банкрутство є наслідком банкрутства іншої юридичної особи,

• унаслідок порушення іншими підприємствами законодавства (монополізація ринку цін, недобросовісна конкуренція, махінації з фінансовими ресурсами).

Максимальні санкції застосовуються, якщо банкрутство сталося внаслідок невміння вести ефективну фінансово-господарську діяль­ність, браку належної кваліфікації керівництва, прорахунків в оцінці ринків збуту і т.д.

Фіктивне банкрутство. Явно неправдива заява громадянина — засновника або власника підприємства, а також посадової особи даного підприємства про фінансову неспроможність виконання зобов'язань перед кредиторами та бюджетом карається штрафом від 300 до 500 мінімальних зарплат з позбавленням права займатися да­ною діяльністю до 5 років.

Ті самі дії, якщо вони завдали великого матеріального збитку кредиторам або державі, караються позбавленням волі до 3 років з конфіскацією майна.

Великий матеріальний збиток — це збиток, який перевищує в 50 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму. Збиток вини­кає внаслідок неповернення боргів, несплати відсотків та податків.

Цілі повідомлення неправдивої інформації можуть бути різними:

• порушення справи про банкрутство чи санація підприємства в рамках провадження справи про банкрутство,

• приховання незаконного витрачання коштів,

• ліквідація, реорганізація чи приватизація підприємства з ме­тою зміни форми власності,

• уведення в оману незалежного аудитора з метою одержання необ'єктивного висновку про фінансовий стан підприємства.

На ці та інші фактори й обставини слід звертати увагу фінансо­вим службам підприємства під час ведення фінансово-господарської діяльності.

Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду

Одна із функцій закону про банкрутство полягає в тім, що він по­винен сприяти пошуку санаторів та бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися у фінансовій скруті, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбут­ньому. Така реабілітація передбачає фінансову санацію чи реоргані­зацію юридичної особи.

Можливість прийняття рішення про проведення фінансової са­нації підприємства в процесі провадження справи про банкрутство передбачена законами про банкрутство в переважній більшості роз­винутих країн. Так, американське та японське законодавство спря­моване на те, щоб допомогти підприємству, яке опинилося у склад­ному фінансовому стані, повернути колишню стійкість та плато­спроможність. Польський закон про банкрутство 1934 року, який є чинним нині, близький за своєю суттю до американської та японсь­кої моделей. Основна його ідея полягає не в негайній ліквідації «хворого» підприємства, а в пошуку механізмів його фінансової са­нації.

Закон «Про боргову неспроможність підприємств» у Російській Федерації (1998) також передбачає можливість «лікування» підпри­ємства перед оголошенням його банкрутом. Згідно з цим законом період санації може досягати 1,5 року, а якщо йдеться про санацію підприємства-міста (суто російська особливість), то цей період мо­же тривати навіть і 10 років.

Україна щодо цього дотримується такого самого порядку. Наяв­ність реальної можливості відновлення платоспроможності підпри­ємства-боржника та наявність санатора є підставою для проведення санації на ухвалу арбітражного суду.

Як уже було сказано, арбітражний суд може винести ухвалу про проведення санації, якщо після опублікування в засобах масової ін­формації (офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабі­нету Міністрів України) оголошення про порушення справи про банкрутство підприємства поступили пропозиції від осіб, які бажа­ють задовольнити вимоги кредиторів до боржника та виконати його зобов'язання перед бюджетом і цільовими фондами. Натомість ука­зані особи мають право пропонувати свої умови санації чи реструк­туризації боржника.

Фізичні та юридичні особи, які виявили бажання стати санато-рами, повинні (згідно зі статтею 10 Закону України «Про банкрутст­во») подати заяву до арбітражного суду з письмовим зобов'язанням узяти на себе борги особи, проти якої розпочато провадження спра­ви про банкрутство. У цій же заяві мають бути викладені запропо­новані умови санації боржника, а також дані про характер майнових відносин між боржником та потенційним санатором. Арбітражний суд залишає заяву без розгляду, якщо особа, котра бажає взяти участь у санації боржника, не запропонувала в заяві умов санації (форму реструктуризації, строки та послідовність виконання борго­вих зобов'язань). Для санатора мотивуючим стимулом може бути ефект синергізму, пов'язаний із новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції або ринків збуту товарів, збе­реження надійного постачальника сировини та матеріалів чи спожи­вача своєї продукції тощо.

Відповідно до статті 12 Закону «Про банкрутство» арбітражний суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємст­ва-боржника, а саме:

1) угоду між боржником і санатором про переведення боргу;

2) умови та порядок санації (реорганізації) юридичної особи боржника;

3) механізм виплати санатором боргу кредиторам (строки, по­слідовність, форми тощо).

Щодо першого пункту слід зауважити, що переведення боргу можливе лише за згодою кредиторів. Рішення зборів кредиторів про переведення боргу вважається схваленим, якщо за нього проголосу­вали кредитори, майнові вимоги яких становлять не менше двох третин загальної суми претензій. Згода кредиторів фіксується в про­токолах зборів або комітету кредиторів.

Другою обов 'язковою передумовою переведення підприємства в режим санації є узгодження умов його оздоровлення чи реоргані­зації, якщо така планується. Суть реорганізації полягає в повній або частковій заміні власників корпоративних прав на користь санато­ра. Заміна власника, у свою чергу, зумовлює зміну організаційно-правової форми даної юридичної особи. Вибір нових організаційних форм підприємства залежить від цілей санації, власника статутного фонду, обсягів заборгованості та інших факторів.

У законодавстві не визначено критеріїв конкурсного відбору са­наторів державних підприємств, що створює простір для вільного прийняття рішень у цій сфері. Зокрема, арбітражні суди допускають участь двох і більше санаторів, які діють на підставі взаємної угоди. Ця угода має містити зобов'язання санаторів задовольнити вимоги всіх кредиторів у погоджені з ними терміни, вказівки на тривалість санації, на розподіл відповідальності санаторів перед кредиторами. узгоджені умови реорганізації підприємства, що перебуває у фінан­совій кризі. Розглянемо конкретний приклад з арбітражної практи­ки. Арбітражний суд Черкаської області затвердив умови санації AT «Городищенський цукроворафінадний завод», згідно з якими:

1. Асоціація «Інтерагро» та торговий дім «Р» перебирають на се­бе заборгованість санованого підприємства та зобов'язуються пога­сити її протягом 10 днів після затвердження постанови про умови проведення санації.

2. Регіональне відділення Фонду державного майна у Черкаській області передає санаторам пакет акцій кількістю 366788 штук (що ста­новить 21,7% статутного фонду санованого підприємства), який розпо­діляється між санаторами порівну в кількості 183394 акцій кожному.

3. Учасники санації виконуватимуть прийняті перед кредиторами зобов'язання в повному обсязі та нестимуть за їх виконання соліда­рну відповідальність.

Арбітражний суд повинен затверджувати й результати конкурс­ного відбору, і погоджені умови санації (реструктуризації) юридич­ної особи боржника недержавної форми власності. У цих випадках відбір санаторів та погодження з ними умов реструктуризації здійс­нюється власником майна. Як правило, переважне право на участь у проведенні санації мають власники підприємства-боржника, креди­тори та члени трудового колективу підприємства.

Третім елементом санації є погодження між санатором та кре­диторами умов виплати боргу. Ці умови включають строки виплати, її послідовність, форми оплати тощо.

Санація затверджується арбітражним судом тільки за пого­дження умов щодо всіх трьох її складових. У разі недотримання будь-якої з них учасник угоди, права та інтереси якого постражда­ли внаслідок такого порушення, має право на захист своїх прав згідно зі статтею 6 Цивільного Кодексу України. Захист поруше­ного права, яке виникло із санаційної угоди, здійснюється поза межами провадження справи про банкрутство поданням окремого позову.

Процедура санації у справах про банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. Так, за 1996 p. усіма арбітражними судами України було винесено лише 28 постанов про затвердження режиму санації.

Санація шляхом реорганізації (реструктуризації")

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворен­ня) підприємства проводиться з дотриманням вимог антимонопольно­го законодавства згідно з рішенням власника, а в деяких випадках з рішення власника та трудового колективу або органу, уповноважено­го створювати такі підприємства, чи на ухвалу суду (арбітражного суду). Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду даної юридичної особи.

Міністерством економіки України затверджено методичні реко­мендації щодо проведення санаційної реструктуризації підприємств. Згідно з рекомендаціями реструктуризація підприємства — це про­ведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні при­вести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обся­гів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефектив­ності виробництва. Таким чином, реструктуризація є ширшим поняттям, ніж реорганізація, оскільки реорганізація підприємства є складовою частиною його реструктуризації.

Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провес­ти поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприєм­ства, що перебуває в кризі. Аналіз здійснюється на підставі основ­них характеристик діяльності даної юридичної особи. За резуль­татами аналізу роблять висновок щодо ліквідації підприємства чи доцільності його реорганізації. Якщо прийнято рішення про реор­ганізацію юридичної особи, то необхідно розробити план реор­ганізаційних заходів.

План реорганізації (реструктуризації) пови­нен містити:

а) економічне обгрунтування необхідності проведення реорганізації;

б) пропозиції щодо форм та методів реорганізації;

в) суму витрат на проведення реструктуризації та джерела їх фі­нансування;

г) інші конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану. Реорганізацію підприємства, яка може призвести до негатив­них екологічних, демографічних та інших наслідків, що торкають­ся інтересів населення певної території, треба погоджувати з від­повідною Радою народних депутатів та державними адміністра­ціями на місцях.

Антимонопольним законодавством України передбачено, що в окремих випадках з метою запобігання монополізації ринків такі види санаційної реорганізації, як злиття, поглинання, приєднання, можуть бути здійснені лише за згодою Антимонопольного коміте­ту. У зв'язку з цим до складу робочих груп з питань реорганізації можуть входити також представники Антимонопольного комітету України. Нагадаємо, що в Україні вважають монопольним підпри­ємство, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 від­сотків.

Така форма санаційної реорганізації, як злиття, здійснюється об'єднанням підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, з ін­шим, фінансове стійким підприємством. За злиття підприємств усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприєм­ства, яке виникло внаслідок злиття. Бухгалтерські баланси обох під­приємств консолідуються.

В антимонопольних законодавствах багатьох країн розрізняють горизонтальне злиття (приєднання, поглинання) та вертикальне (конгломератне). Законодавчий контроль спрямований в основному на вертикальні злиття, оскільки в результаті їх здійснення підприєм­ства одержують можливість створювати перешкоди для доступу на ринок, встановлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит на ринку певного товару тощо, що призводить до посилення концент­рації на ринку та до припинення конкуренції. Горизонтальні злиття відбуваються, як правило, з невеликими підприємствами і суттєво не впливають на рівень конкуренції. Завдяки такому злиттю підпри­ємства, проте, можуть позитивно використати ефект масштабу, одержати доступ до певних ринків тощо.

За приєднання одного підприємства до іншого до останнього пе­реходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства. Після приєднання підприємство-боржник (згідно зі статтею 34 За­кону «Про підприємства в Україні») виключається з державного ре­єстру та втрачає свій юридичний статус. Поглинання здійснюється через придбання фінансове неспроможного підприємства підприєм-ством-санатором.

У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балан­сом) у відповідних частинах майнові права та обов'язки реоргані­зованого підприємства. Якщо підприємства зловживають монопо­льним становищем на ринку, то може бути прийнято рішення про примусовий поділ цих монопольних утворень. Реорганізація під­приємства, яке підлягає примусовому розукрупненню, здійснюєть­ся монополістом самостійно, за умови, що після реорганізації ко­лишнє монопольне утворення зникне з ринку. Примусовий поділ не застосовується:

а) за неможливості організаційного або територіального відо­кремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних. одиниць;

б) за наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо частка вну­трішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприєм­ства становить менше ЗО відсотків).

За виділення з підприємства одного або кількох нових підпри­ємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства.

За перетворення одного підприємства на інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки ко­лишнього підприємства. За реорганізації підприємства його права та обов'язки переходять до правонаступників.

Слід зазначити, що вибір умов реорганізації юридичної особи залишається за підприємством-боржником (його адміністрацією), коли воно самостійно звернулося до арбітражного суду із заявою про визнання його банкрутом. Мета цієї юридичної пільги — стиму­лювати керівництво неплатоспроможного суб'єкта господарювання врегулювати свої борги за допомогою судових процедур до того, як вони стануть безнадійними.
Случайные рефераты:
Реферати - Василь Стефаник
Реферати - Микола Вінграновський – поет, прозаїк – Божий дар для української літератури
Реферати - Життєвий і творчий шлях Василя Стефаника
Реферати - Короткий літопис життя і творчості А. Кочерги
Реферати - Євген Гребінка. Байки у дитячому читанні. Творча особливість байок
Реферати - Життя і творчість Михайла Семенко
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія