Правління Ярослава Мудрого
Правління Ярослава Мудрого

Продовжувачем діянь Володимира став його син Ярослав (1019—1054 рр.), згодом прозваний Мудрим за своє правління. Він хотів розвивати те, що зробив головною своєю турботою його батько. За роки його правління християнство на Русі продовжувало «плодитися й поширюватися, і чорноризці почали множитися, і монастирі з'являтися... і множилися пресвітери й люди християнські. І радувався Ярослав, бачачи багато церков і людей християнських...» Під час правління Ярослава Мудрого були побудовані такі відомі пам'ятники руського церковного зодчества, як Софійський собор у Києві (закладений в 1037 р.) і Софійський собор у Новгороді (1045—1055 рр.), заснований знаменитий Києво-Печерський монастир (1051 р.), який багато в чому визначив подальший розвиток релігійного та культурного життя Київської Русі. У 1030 р. Ярослав у Новгороді відкриває школу для підготовки духівництва. У ній навчається близько 300 дітей. Літописи згадують, що такі школи існували при багатьох архієрейських кафедрах у багатьох містах. Особливо Ярослав піклувався про переклади нової літератури та про збільшення числа книг за допомогою переписування їх із наявних рукописів. У літописі 1037 року є такий запис про Ярослава Мудрого: «книги любив, читаючи їх часто й уночі й удень. І зібрав переписувачів багатьох, і перекладали вони з грецької слов'янською мовою. І написали вони книг безліч, за ними ж повчаються віруючі люди, насолоджуються вченням божественним... Ярослав же, як ми вже сказали, любив книги й, багато їх написавши, поклав у церкві Святої Софії, що створив сам». Це означає, що саме Ярославом була створена перша на Русі бібліотека. Завдяки князеві віруючі мали можливість глибше вивчити основи християнства. Про Ярослава Мудрого тепло відгукуються літописці того часу.
Наприкінці XI ст. — на початку XII ст. християнство остаточно утвердилося в Ростово-Суздальській землі завдяки місіонерській діяльності єпископів Ростовських: святого Леонтія та святого Ісані. У Муромо-Рязанській землі хрестителем був князь Костянтин (Ярослав) Святославович (1096—1129 рр.). Поширилося християнство й серед слов'янських племен в'ятичів і радимичів, що ввійшли до складу Давньоруської держави наприкінці XI ст. і були навернуті до Бога преподобним Кукшею, ченцем Києво-Печерського монастиря.
Хрещення Русі стало переломним моментом у житті народу. Виникла нова значуща галузь Єдиної Святої Соборної й Апостольської церкви — помісна Руська православна церква.
Християнство сприяло процвітанню культури, державності, викорінюванню грубих звичаїв (кровна помста, полігамія, «умикання», тобто викрадення дівиць). Завдяки поширенню християнства зміцнилася родина, налагодився мир.
Історики, які досліджували період виникнення християнства на Русі, засвідчують, що «християнська церква підняла значення князівської влади в Києві на велику висоту й усталила зв'язок між частинами держави». На Русі всюди виникали школи, люди навчалися грамоті, налагоджувалася освіта, з'являлася безліч зразків літератури, перекладеної з грецької мови. Відповідно, із ростом освіти виникала й своя власна, руська література. Розвивається зодчество й іконопис. Школи й бібліотеки піднімають освіту на чимраз вищий рівень. Безумовно, найбагатша бібліотека була в Києво-Печерському монастирі, що виростив цілу плеяду руських церковних письменників. У цьому монастирі був прийнятий Студійський устав, шо зобов'язував кожного ченця читати книги з монастирської бібліотеки. Житіє преподобного Феодосія Печерського, котре було написане преподобним Нестором Літописцем, свідчить, Що в келії преподобного Феодосія йшла напружена робота з укладання й виготовлення книг. Чернець Іларіон намагався вдень і вночі писати книги, великому Никонові випало переплітати їх, а сам Феодосій узявся за прядіння ниток, необхідних для плетіння. Багато книг передав монастирю пострига Києво-Печерського монастиря князь-чернець Микола Святенник. Велика бібліотека була й у князя Чернігівського Святослава Ярославовича. Князь Ростовський Костянтин Всеволодович постачав книги в різні церкви. Єпископ Ростовський Кирило І (XIII ст.) також був власником безлічі книг. Зрозуміло, що переписані від руки книги були дуже дорогими, тому прості люди не могли собі дозволити їх купити. Заможні люди (князі, єпископи) мали можливість купувати книги. Книги мали переважно духовну спрямованість. Це пояснювалося впливом перекладної літератури, постійним інтересом руського суспільства, яке щсійно познайомилося з основами христі -янства, до питань християнської віри. Митрополит Іларіон написав «Слово про Закон і Благодать», що одержало високу оцінку його сучасників і нащадків. Преподобним Нестором, ченцем Києво-Печерського монастиря, написані житія святих князів Бориса та Гліба (убитих Святополком у 1015 р.) і преподобного Феодосія Печерського. Це започаткувало руську житійну літературу. Той самий Нестор склав новий літописний звід — «Повість врем'яних літ», що, за визначенням академіка Д. С. Лихачова, став «цільною літературно викладеною історією Русі» «Повість врем'яних літ» була перекладена багатьма іноземними мовами.
У XI—ХП ст на Русі з'являються канонічні праці. Це «Канонічні відповіді Київського митрополита Іоанна II» (1080—1089 рр.), «Кирикове й Іліїве вопрошання»( 1130—1156 рр.), «Визначення Ілії, архієпископа Новгородського» (1164—1168 рр.).
З хрещенням Київської Русі ще більше розширилися та поглибилися її державні й культурні зв'язки не тільки з Візантією, але й з Балканськими країнами та іншими державами Європи. Перед тим князь Володимир одружився з грецькою царівною Анною. Одночасно вій став родичем німецького імператора Оттона II, який одружився із сестрою Анни Феофанією. У літописі 996 р. зазначено, що Володимир «жив у мирі з околишніми князями — і з Болеславом Польським, і зі Стефаном Угорським, і з Андріхом Чеським. І були між ними мир і любов». Міждержавні зв'язки ще більше пожвавилися під час правління Ярослава Мудрого. Допомагали йому в цьому династичні шлюби. Його дочка Анна була одружена з французьким королем Генріхом І; Настасія — з угорським королем Андрієм І. Єлизавета вийшла заміж за Геральда Норвезького, а потім за Свена Датського. Сестра Ярослава Добронега правила разом зі своїм чоловіком королем Казимиром у Польщі. Завдяки цим династичним шлюбам руська церква, яка благословила ці союзи, мала величезний вплив в усьому світі. Прийняття християнства з Візантії відірвало Русь від магометанської та язичницької Азії, зблизивши її з християнською Європою.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя і творчий шлях Г. В. Квітки-Основ’яненки
Реферати - Катря Гриневичева
Реферати - Життя і творчість Максима Рильського
Реферати - Пісня у драмі-опері Івана Котляревського "Наталка Полтавка"
Реферати - Олег Ольжич
Реферати - Життя і діяльність академіка Дмитра Овсянико-Куликовського (дослідника літератури)
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 14
    Гостей: 14
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта