Повноваження Національного банку Республіки Білорусь
Розвиток міжнародних фінансових ринків, зростання зовнішньої торгівлі, розвиток нових фінансових продуктів, а також створення Європейського союзу призвели до того, що все більше кредитних установ виходять за рамки національних кордонів. Тому великого значення набуває не тільки конкуренція між закордонними кредитними установами, а й співпраця з ними.

Банківська система є основною ланкою усієї фінансової системи країни. Її становлення та подальший розвиток залежить від багатьох факторів - історичного, політичного, економічного. Центральний банк - це головна фінансова установа банківської системи кожної країни. Можна сказати, що саме від роботи такого банку залежить ефективне функціонування грошово-кредитної системи усієї держави.

Метою даної роботи є вивчення головних засад функціонування Центрального банку Республіки Білорусь, його грошово-кредитної політики, історії становлення та основних проблем функціонування.

Історія створення Центрального банку

Історія банківської системи Білорусі взагалі та Нацбанку Республіки Білорусь (НБРБ) мала схожі етапи становлення, що і Україна, адже до грудня 1990 р. Республіка Білорусь входила до складу СРСР, а банківська система була одноярусною, тобто комерційні банки та інші фінансові установи просто не існували.

Отже, 21 грудня 1990 р. були прийняті Закони "Про Національний банк Республіки Білорусь" та "Про банки та банківську діяльність в Республіці Білорусь". Усі установи банків СРСР на території Білорусії були оголошені її власністю. На основі Білоруського Республіканського банку держбанку СРСР був створений Національний банк Республіки Білорусь. Спеціалізовані державні банки стали акціонерними комерційними: Белагропромбанк, Белвнешекономбанк, Белбізнесбанк, Белпромстройбанк, а також Ощадний банк. Наприкінці 80-90-х рр. почали створюватися на акціонерній та пайовій основі комерційні банки. Серед них- Беларусбанк, Приорбанк, Бресткомбанк, Комплекс банк та інші.

Беручи до уваги досвід зарубіжних країн, Білорусія створила дворівневу банківську систему: головна ланка -НБРБ та друга ланка - комерційні банки та інші небанківські фінансово-кредитні установи. НБРБ почав провадити власну єдину грошово-кредитну політику разом із Урядом Республіки. Головною метою діяльності НБРБ стало і залишається чинним - робота по організації грошового обігу в країні. [3]

Статус Центрального банку

НБРБ є центральним банком і державним органом Республіки Білорусь, діє виключно на користь Республіки Білорусь.

НБРБ підзвітний Президенту. Підзвітність НБРБ Президенту Республіки Білорусь зокрема означає:

затвердження Президентом Статуту НБРБ, змін та доповнень, що вносяться до нього;
призначення Президентом з відома Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь Голови і членів Правління НБРБ, звільнення їх з посади з повідомленням Ради Республіки Національних зборів;
визначення Президентом аудиторської організації для проведення аудиторської перевірки діяльності НБРБ;
затвердження Президентом річного звіту НБРБ з урахуванням аудиторського висновку і розподілу прибутку.
Майно НБРБ знаходиться у власності Республіки Білорусь і закріплено за ним на праві оперативного управління.

НБРБ відповідно до цілей своєї діяльності і в порядку, встановленому законодавством, здійснює повноваження по володінню, користуванню і розпорядженню своїм майном, включаючи золотовалютні резерви. Вилучення і передання зобов'язань по вказаному майні не допускаються, за винятком випадків, передбачених в законодавчих актах. Статутний фонд НБРБ призначений для забезпечення діяльності і виконання зобов'язань цього банку, який утворюється за рахунок його прибутку, цільових надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством.

Розмір статутного фонду НБРБ - 300 мільярдів білоруських рублів.

Форми організації Центрального банку

НБРБ є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба і написом "Національний банк Республіки Білорусь". Його повне найменування: на білоруській мові - Нацыянальны банк Рэспублiкi Беларусь;

Місце знаходження центрального апарату НБРБ: Мінськ. Найвищим органом управління НБРБ є Правління НБРБ - колегіальний орган, що визначає основні напрями діяльності НБРБ і здійснює керівництво і управління ним. Кількісний склад Правління НБРБ встановлюється Президентом з відома Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь строком на 5 років. Члени Правління не можуть займати інші державні посади, перебувати в політичних партіях, мати і набувати особисто або через посередників акції банків або небанківських кредитно-фінансових організацій.

Правління НБРБ виконує наступні функції:

розглядає для представлення спільно з Урядом щорічно до 1 жовтня Президенту основні напрями грошово-кредитної політики на черговий рік;
встановлює за узгодженням з Президентом розмір (квоту) участі іноземного капіталу в банківській системі;
ухвалює рішення про регулювання кредитних відносин, грошового звернення, про визначення порядку розрахунків, валютного регулювання, про державну реєстрацію, реорганізацію і ліквідацію банків і небанківських кредитно-фінансових організацій, про видачу ліцензій на здійснення банківської діяльності, про участь в міжнародних організаціях;
затверджує в установленому порядку розміри і порядок створення і використання резервного і інших фондів (окрім статутного), а також спеціальних резервів загальних банківських ризиків НБРБ.
Виконавчим колегіальним органом НБРБ є Рада директорів НБРБ, керівником якої є Голова Правління НБРБ. Рада директорів НБРБ здійснює наступні функції:

затверджує порядок проведення операцій НБРБ та національні стандарти фінансової звітності для НБРБ, банків і небанківських кредитно-фінансових організацій;
ухвалює рішення про випуск в обіг банкнот і монет, що є законним платіжним засобом на території Республіки, про узгодження випуску цінних паперів банками і небанківськими кредитно-фінансовими організаціями у випадках, про встановлення нормативів обов'язкових резервів, що депонуються в НБРБ, про граничні процентні ставки по операціях банків з грошовими коштами фізичних і юридичних осіб. [2]
Функції Центрального банку

Головною метою НБРБ є робота по проведенню грошового обігу в країні. НБРБ виконує наступні основні функції:

Розробляє основні напрями грошово-кредитної політики і спільно з Урядом забезпечує проведення єдиної грошово-кредитної політики в порядку, встановленому законодавчими актами;
Здійснює емісію грошей;
Регулює кредитні відносини;
Є для банків кредитором останньої інстанції, здійснюючи їх рефінансування;
Здійснює валютне регулювання і валютний контроль;
Виконує функції центрального депозитарію державних цінних паперів і цінних паперів НБРБ;
Здійснює випуск (емісію) цінних паперів НБРБ;
Здійснює державну реєстрацію банків і небанківських кредитно-фінансових організацій та ліцензування банківської діяльності;
Встановлює правила і порядок здійснення банківських операцій;
Організує розрахункове і касове обслуговування Уряду;
Формує золотий запас Державного фонду дорогоцінних металів і коштовних каменів і здійснює оперативне управління ними в межах своєї компетенції;
Встановлює ціни купівлі-продажу дорогоцінних металів і коштовних каменів при здійсненні банківських операцій;
Укладає угоди з центральними банками і кредитними організаціями іноземних держав. [2]
Інструменти грошово-кредитної політики

НБРБ поряд з монопольним правом випуску банкнот зобов'язаний забезпечити стабільність білоруського рубля. Для цього він використовував і використовує традиційний набір інструментів грошово-кредитного регулювання:

облікова (дисконтна) політика;
операції на відкритому ринку, які полягають в продажу або купівлі центральним банком у комерційних банків державних цінних паперів, банківських акцептів та інших кредитних зобов'язань.
встановлення норм обов'язкових резервів комерційних банків, що, з одного боку, сприяє поліпшенню банківської ліквідності, а з іншою є прямим обмежувачем інвестицій. Зміни норм обов'язкових резервів - метод прямої дії на кредитоспроможність банків.
управління золотовалютними резервами;
емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.
Пріоритетними напрямами грошово-кредитного регулювання в 2006 р. були:

забезпечення нарощування грошової пропозиції;
стимулювання довгострокового інвестиційного кредитування;
підтримка процентних ставок грошового ринку на реальному позитивному рівні;
стабілізація валютного ринку;
забезпечення стійкості національної валюти і розрахунково-платіжного процесу.
Для задоволення економічного обороту розрахунково-платіжними засобами, виходячи з намічених на 2007 р. об'єму зростання реального ВВП на 3-4%, обмеження рівня інфляції до 4-5% в середньому за місяць і дефіциту державного бюджету, приріст грошової маси планується в розмірі не більше 4,5-5% в середньому за місяць, а збільшення чистих внутрішніх кредитів НБРБ не більше 35,037 трлн. р. за рік. [7]

Організаційно - правові особливості Центрального банку

НБРБ спільно з Урядом щорічно до 1 жовтня представляє Президенту основні напрями грошово-кредитної політики на черговий рік; щокварталу інформує Президента і Уряд про об'єм емісії грошей та розміри золотовалютних резервів. [2]

НБРБ не відповідає за зобов'язаннями Уряду, а Уряд не відповідає за зобов'язаннями НБРБ. В цілях вдосконалення грошово-кредитної політики і банківської системи при НБРБ створюється Консультативна рада, у функції якої входить надання банку експертних, інформаційних і консультативних послуг. Головою Консультативної ради є Голова Правління НБРБ.

НБРБ і його установи звільнені від сплати всіх видів податків, зборів і мит. Проте, він бере участь у формуванні доходів бюджету, оскільки частина прибутку, у встановленому розмірі, перераховується до республіканського бюджету. Свої доходи НБРБ і його установи одержують виключно від банківської діяльності. Вони не можуть бути акціонерами в інших банках, за винятком Зовнішекономбанку, Беларусбанка і банків за кордоном. [4]

Проблема створення ефективної банківської системи має особливе значення, зважаючи на такі фактори:

незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектора;
недостатній досвід комерційної діяльності банків в умовах ринкової економіки; - недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість активів банків;
неадекватність системи внутрішнього контролю та аудиту в банках стану банківської системи.
У світовій практиці спочатку десятиріччями, століттями формувалася банківська система, а потім уже система регулювання та нагляду. У Білорусії ці процеси відбуваються паралельно, що є, безумовно, ускладнюючим фактором. Водночас країна має й деякі переваги - вона може і повинна скористатися накопиченим світовим досвідом у галузі банківського регулювання та нагляду. [6]

Організація готівкового грошового обігу Центрального банку

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій та безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, нетоварних платежів та розрахунків. Для аналізу кількісних змін грошового обороту на певну дату і за певний період використовуються показники - грошові агрегати, яких у Республіці Білорусь нараховується чотири. Агрегат М1 включає готівкові гроші в обороті та засоби на поточних рахунках.

До агрегату М2 відносять агрегат М1 і строкові та ощадні депозити в комерційних банках. Агрегат М3 дорівнює агрегату М2 плюс ощадні депозити у спеціалізованих кредитних установах. Агрегат М4 включає агрегат М3 і депозитні сертифікати великих комерційних банків. [5]

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу НБРБ здійснює:

виготовлення та зберігання банкнот і монет;
створення резервних фондів банкнот і монет;
встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;
встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;
визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.
Велику роль у регулюванні грошового обігу відіграє антиінфляційна грошова політика НБРБ. До функцій НБРБ належить монопольне право емісії грошей. Щорічно банк вирішує у якій мірі та у якому напрямку змінюється грошова маса у країні. Результати рішень банку зажди висвітлюються у засобах масової інформації. За допомогою відсоткових ставок банк має змогу у тій чи іншій мірі змінити кількість готівки в обігу. [4]

Кредитні відносини між Центральним банком та комерційними банками

Як відомо, комерційні банки є установами, які не можуть функціонувати ізольовано від економічного середовища. Держава, в першу чергу зацікавлена в підтримці бездоганної репутації банків, встановлює їм певні обмеження, нормативи, як обов'язкові для виконання, так і рекомендаційні, які регулюють діяльність банків з метою забезпечення їх надійності, ліквідності, платоспроможності. Це проводиться перш за все за рахунок облікової, або дисконтної, політики, а також встановлення норм обов'язкових банківських резервів. [6]

Основні проблемні завдання банківського регулювання та нагляду:

забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;
захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства;
створення конкурентного середовища у банківському секторі, адже саме це середовище є найсприятливішим для клієнтів банків.
НБРБ проводить державну реєстрацію банків і кредитних установ у Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, а також ліцензування банківських операцій.

Встановлює для банківської системи та кредитних установ єдині правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації та коштів. [2]

З метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей НБРБ надає комерційним банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і для кредитування цільових програм, пов'язаних з реорганізацією і модернізацією виробництва, розвитком окремих галузей народного господарства та структурною перебудовою економіки.

Надання комерційним банкам короткострокових кредитів здійснюється через аукціон, що забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів. Запроваджено ломбардний кредит. НБРБ як центральний банк держави постійно здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків.

У Білорусі НБРБ зареєстровано близько 40 комерційних банків. Найбільшими банками за розміром статутного капіталу залишаються колишні державні спеціалізовані банки. Так, провідне місце займають АКБ "Белагропромбанк", і АКБ "БелПромстройбанк", АКБ "Білорусь". До найбільш крупних банків також відносяться АКБ "Белбізнесбанк", АТ "Білоруський інвестиційний банк", АКБ "Пріорбанк". Більше десяти банків мають генеральну ліцензію на здійснення операцій в іноземній валюті. [5]

Розмір власних капіталів банків в еквіваленті євро на 01.06. 2006 склав 406,2 млн. євро, на початку року він був дещо вищий і дорівнював 413,5 млн. євро. Враховуючи вірогідні негативні наслідки інфляції, банкам необхідно прийняти комплекс заходів по подальшому нарощуванню власного капіталу, особливо статутного фонду, не допускати зайвого витрачання засобів на власне споживання. [7]

Центральний банк як фінансовий агент уряду

НБРБ здійснює діяльність відповідно до Конституції, Банківського кодексу, законів, нормативних правових актів Президента, справжнього Статуту і незалежний в своїй діяльності. НБРБ не здійснює безпосередньо кредитування суб'єктів господарювання, але йому належить виняткове право надання кредиту Уряду і місцевим органам влади.

При цьому законодавчо встановлено, що сукупна сума кредитів Уряду і місцевим органам не повинна перевищувати 5% від розміру валового національного продукту даного фінансового року. НБРБ консультує Уряд в таких областях, як управління національним боргом, валютна й кредитно-грошова політика. Крім того, він є представником Уряду в фінансових операціях останнього. Основним завданням НБРБ у є розробка й проведення кредитно-грошової політики.

НБРБ тісно співробітничає з МВФ, Світовим банком і ЄБРР, має кореспондентські рахунки у ряді зарубіжних країн. За дорученням Уряду бере на себе як представник Республіки зобов'язання і здійснює операції, зв'язані за участю Білорусі в роботі міжнародних організацій. [6]

Організація міжбанківських розрахунків

У 1990-1994 рр. була проведена реструктуризація мережі банків:

створення НБРБ;
формування НБРБ власної мережі регіональних управлінь;
перетворення установ державних спеціалізованих банків у самостійні комерційні банки;
утворення нових комерційних банків.
Починаючи з 1991 р., взаємні розрахунки між комерційними банками стали здійснюватися на основі встановлення кореспондентських відносин з відкриттям кореспондентських рахунків один у одного або через рахунки, відкриті в НБРБ. У 1992-1993 рр. в Республіці Білорусь використовувалася модель міжбанківських розрахунків за кореспондентськими рахунками, відкритими в регіональних управліннях НБРБ. Оброблялося в середньому 1 млн 600 тис. платіжних документів за день.

У 1992 р. було розроблено "Концепцію створення системи електронного грошового обігу". Ця концепція передбачає впровадження в народне господарство нової технології обслуговування банків, організацій та фізичних осіб, заснованої на виконанні різноманітних платіжних операцій за безпаперовою комп'ютерною технологією.

Така система має назву "система електронного переказу фінансових послуг або електронного грошового обігу" (СЕГО). Вона є розвитком традиційних видів платіжних послуг на основі нової методології. Реальністю були обумовлені такі основні риси розробленої системи електронних міжбанківських розрахунків:

невисока вартість розроблення та експлуатації (включаючи витрати на технічне обладнання);
надійність та уніфікованість програмних та апаратних засобів системи;
стислі строки впровадження;
простота експлуатації програмно-технічних засобів, особливо засобів, призначених для комерційних банків;
невеликі витрати часу та коштів на навчання персоналу.
Базовими рішеннями під час створення системи були:

цілковита відмова від паперових носіїв інформації;
використання персональних комп'ютерів;
ієрархічно-мережева побудова системи.
Запроваджена система не має аналогів у країнах колишнього Радянського Союзу і наближається до рівня відповідних систем розвинутих країн Європи і світу. Програмне забезпечення та засоби захисту інформації системи електронних міжбанківських розрахунків НБРБ (або "системи електронних платежів" - "СЕП") були розроблені фахівцями НБРБ. На 1 січня 1994 р. практично всі філії комерційних банків були підключені до системи електронних міжбанківських платежів. Це дало змогу відмовитися від використання поштових і телеграфних авізо та значно підвищити швидкість, якість і надійність проведення платежів, безпеку і конфіденційність банківської інформації.

Упровадження системи електронних платежів дало змогу досягти таких принципових результатів:

прискорення виконання розрахунків та обігу коштів;
зменшення документообігу;
зменшення вірогідності фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, завдяки чому знизилася прихована емісія, пов'язана з надходженням до обігу коштів, отриманих за підробленими документами;
вивільнення грошової маси;
посилення контролю за станом грошової маси у державі, поява нових можливостей впливу з боку НБРБ на цей стан;
підвищення можливостей НБРБ контролювати здійснення платежів; -значне зниження збитків держави та підприємців, які виникали раніше внаслідок високих темпів інфляції, низької швидкості виконання розрахунків та використання підроблених платіжних документів.
Можна без перебільшень зробити висновок, що впровадження СЕП підняло банківську індустрію країни на якісно новий рівень. Існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілком задовольняє сьогоднішні потреби економіки. Одночасно зі створенням СЕП комерційні банки активно розробляли і впроваджували системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності (так звані програмні комплекси "Операційний день банку" (ОДБ)).

Це - програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо). Одним із завдань таких систем є, зокрема, автоматизація обігу платіжних документів усередині банку та обмін електронними платіжними документами з СЕП. Оскільки СЕП дала змогу практично уникнути затримання платежів на міжбанківському рівні, для комерційних банків та їхніх клієнтів стало доцільним використання систем "клієнт-банк" для розрахунків у електронній формі між клієнтом банку та банком.

Деякі банки, що мають розгалужену систему філій, для здійснення розрахунків у електронній формі між своїми філіями створювали власні платіжні системи, так звані внутрішньобанківські платіжні системи (ВПС). Це - програмно-технічний комплекс з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку (об'єднання) та, можливо, іншими банківськими установами поза межами СЕП.

Ще одним способом виконання міжбанківських розрахунків є встановлення між комерційними банками прямих кореспондентських відносин, яке здійснюється з метою прискорення розрахунків. Враховуючи, що діє система електронних міжбанківських розрахунків НБРБ, учасниками якої є всі комерційні банки та яка практично задовольняє потреби банків у цій сфері, прямі кореспондентські відносини між банками країни встановлюються як виняток. Цей виняток може бути пов'язаний зі специфікою проведення банківських операцій, що мають постійний характер. Наприклад:

під час здійснення операцій з продажу та купівлі валютних коштів на Міжбанківській валютній біржі;
під час розрахунків між банками за операціями, що мають постійний характер та великі обсяги.
Щоразу дозвіл на встановлення прямих кореспондентських відносин надає НБРБ, за наявності обґрунтування банками доцільності цього.

Платіжна система України складається на поточний момент з таких компонентів:

система електронних міжбанківських розрахунків НБРБ;
системи автоматизації роботи банків (програмні комплекси "Операційний день банку");
внутрішньобанківські платіжні системи;
системи "клієнт-банк".
На стадії розроблення перебувають такі компоненти СЕГО: система масових платежів з використанням карток.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися:

засобами системи електронних платежів НБРБ (СЕП НБРБ);
засобами власної внутрішньобанківської платіжної системи (ВПС);
через встановлення прямих кореспондентських відносин між комерційними банками. [8]
Валютне регулювання та контроль

Становлення системи валютного регулювання. Становлення та розвиток валютного регулювання в країні прийнято вважати 1992р., коли Республіка Білорусь набула повного суверенітету. 20.03. 1992 було прийнято постанову "Про тимчасовий порядок валютного регулювання валютних операцій на території Республіки Білорусь" - це був один із перших документів, котрий стосувався валютного контролю.

У постанові було сказано, що НБРБ надаються функції виконавчого органу державного валютного регулювання; регулювання курсу рубля щодо іноземної валюти; ліцензування комерційних банків по операціям з валютними цінностями. Наступним етапом еволюції валютного регулювання став Указ Президента від 22.09. 1994 "Про посилення контролю за проведенням валютних операцій в Республіці Білорусь", згідно з яким відокремлювалися основні напрямки валютного контролю.

У 1995 році 8 лютого був прийнятий Указ Президента "Про встановлення порядку регулювання експортно-імпортних та валютних операцій та про підвищення відповідальності за порушення законодавства в області зовнішньоекономічної діяльності". Цим документом були встановлені основні позиції валютного контролю щодо зовнішньої торгівлі, був уведений інструмент валютного контролю - паспорт угоди. 1.08. 1996 Положення НБРБ "Про порядок проведення валютних операцій на території Республіки Білорусь" стало аналогом відсутнього на той час закону про валютне регулювання.

Після цього документу було ще багато постанов та указів, котрі обмежували валютний обіг і на даний момент є чинним Закон від 22.07. 2003 "Про валютне регулювання на території Республіки Білорусь", який підтверджує досить жорстку валютну політику країни, що у деякій мірі призупиняє економічний розвиток країни. [6]

Класифікація та характеристика методів валютного регулювання. Основними методами валютного регулювання, якими користується, НБРБ є: - валютні інтервенції; - девальвація та ревальвація валют; - дисконтна (облікова) політика; - управління валютними резервами (диверсифікація); - валютні обмеження. Валютна інтервенція - це пряме втручання НБРБ у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Банк скуповує іноземну валюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо низькому рівні, та продає її, коли пропозиція іноземної валюти недостатня і валютний курс високий.

Девальвація - офіційне зниження курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. Ревальвація - офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць. Ревальвація вигідна для імпортерів та кредиторів, проте не вигідна для експортерів. Дисконтна політика є традиційним інструментом НБРБ для регулювання валютного курсу та для збереження валютних резервів.

Регулювання рівня ставки рефінансування (облікової ставки) центрального банку належить до ринкових інструментів і здійснюється з метою впливу на міжнародний рух капіталу, динаміку внутрішніх кредитів, структуру грошової маси, рівень цін. Змінюючи розмір облікової ставки, НБРБ здійснює певний вплив на приплив чи відплив капіталів, а відтак і на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтриманню курсу, оскільки стимулює попит на дану валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти.

Важливим методом валютного регулювання є управління офіційними валютними резервами. Валютні резерви - це запаси резервних активів, які перебувають на рахунках у НБРБ та в банках за кордоном і використовуються для сплати боргових зобов'язань, а також, у разі необхідності, для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці.

Валютні обмеження являють собою сукупність заходів та нормативних правил, установлених у законодавчому або адміністративному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці та досягнення інших цілей. Валютні обмеження застосовуються, за умов хронічних і досить великих дефіцитів торговельних балансів, що характерне на даний час для Республіки Білорусь. За таких умов країна змушена вводити певні валютні обмеження з метою досягнення збалансованості зовнішніх платежів та надходжень. [6]

Курсова політика Центрального банку. Проведення зваженої та обґрунтованої курсової політики є головною метою валютного регулювання НБРБ.

Валютний курс - ціна одиниці іноземної валюти, виражена у національній грошовій одиниці.

Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій. За його допомогою долається національна обмеженість грошової одиниці певної країни. Відповідно до цього валютний курс виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної світової системи грошей. Зниження курсу національної грошової одиниці (девальвація) сприяє подорожчанню імпорту та зростанню експорту, і навпаки - зростання курсу (ревальвація) призводить до здешевлення імпорту та падіння експорту. НБРБ у своїй курсовій політиці використовує загальновизнані методи валютного регулювання, а саме:

валютні інтервенції;
дисконтну політику;
валютні обмеження. [7]
На даний час для всіх резидентів та нерезидентів на території Республіки Білорусь діє єдиний порядок установлення і використання курсу національної грошової одиниці до іноземних валют, який визначається НБРБ.

В Республіці Білорусь механізм валютного регулювання, зокрема встановлення курсу національної валюти до іноземних валют, у своєму розвитку пройшов кілька стадій, а саме: від застосування вільно плаваючого курсу національної валюти до фіксованого з подальшим переходом до регульованого плаваючого курсу, що сприятиме стабілізації валютного ринку країни.

Грошовою одиницею Республіки Білорусь є білоруський рубль. Обов'язковий продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку проводиться юридичними особами-резидентами та фізичними особами-резидентами. Розмір та випадки обов'язкових продаж іноземної валюти, а також випадки повного або часткового звільнення юридичних та фізичних осіб від обов'язкового продажу іноземної валюти встановлюються Президентом. [1]

У 1997 р. був установлений режим регульованого "плаваючого" курсу, зокрема визначений "валютний коридор". Таку саму курсову політику НБРБ продовжував і в 1998 році. Валютний коридор - можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют.

В Республіці Білорусь встановлюється валютний коридор як максимальне та мінімальне відхилення білоруського рубля до російського рубля, яке визначається урядом та НБРБ. НБРБ з 2008 року відмовиться від "прив'язки" прогнозу курсу білоруського рубля до російського. Це передбачено проектом основних напрямків грошово-кредитної політики на 2008 рік. Як єдиний проміжний монетарний орієнтир грошово-кредитної політики в 2008 році НБРБ буде використовувати обмінний курс білоруського рубля до долара США.

Офіційні обмінні курси до інших іноземних валют (35 валют) НБРБ встановлює в передостанній робочий день місяця з терміном дії з першого числа і до кінця наступного календарного місяця. [6]

Формування та управління золотовалютним резервом країни. Одним із головних завдань державного валютного регулювання є управління золотовалютними резервами.

Термін "золотовалютні резерви" означає запаси резервних активів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов'язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими структурами інших держав та міжнародних фінансових організацій. Валютний резерв НБРБ формується за рахунок таких джерел:

операцій на внутрішньому валютному ринку;
кредитних коштів, які НБРБ та уряд отримують від Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, інших міжнародних валютно-фінансових організацій, а також іноземних держав;
доходів, які є результатом його операцій з власними коштами на зовнішньому ринку. Офіційні валютні резерви Республіки Білорусь почали поповнюватися за рахунок золота, яке накопичується та видобувається в країні. Обсяги видобутку на сьогодні незначні, але в перспективі нові методи господарювання та сучасні технології видобування золота дадуть змогу збільшити його запаси як резервної валюти. Державна скарбниця НБРБ є окремим структурним підрозділом центрального апарату НБРБ. Її призначення - створювати і зберігати запаси дорогоцінних металів та інших коштовностей, проводити з ними відповідні операції з метою забезпечення нагромадження золотовалютних резервів, які зараховуються на баланс НБРБ.
Основними функціями та завданнями Державної скарбниці є:

накопичення, облік і зберігання резервних запасів коштовних металів та каменів, інших коштовностей з метою забезпечення нагромадження золотовалютних резервів Республіки Білорусь і забезпечення державної таємниці про їхні запаси;
купівля і продаж (монетарних) коштовних металів і каменів та виробів із них, інших коштовностей як на території Республіки Білорусь, так і за її межами за рішенням НБРБ;
здійснення за рішенням Правління НБРБ операцій щодо розміщення коштовних металів на рахунки і вклади в іноземних банках та проведення інших операцій з коштовними металами відповідно до міжнародної банківської практики;
підготовка пропозицій НБРБ про надання комерційним банкам ліцензій на здійснення операцій з коштовними металами та каменями;
у межах виділених НБРБ коштів здійснення розрахунків з підприємствами, установами, організаціями за придбані або реалізовані коштовні метали, камені тощо;
передача заводам для афінажу і переробка брухту коштовних металів і забезпечення повернення до Державної скарбниці зливків цих металів після афінажу;
розробка проектів закупівельних та відпускних цін на коштовні метали та камені. [1]
Регулювання поточних валютних операцій. Поточні валютні операції поділяються на торговельні і неторговельні. До поточних торговельних валютних операцій належать, зокрема:

розрахунки між юридичними особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності у межах торговельного обороту, включаючи кредитування експортно-імпортних операцій на термін не більше як 180 днів;
розрахунки у межах торговельного обороту, які здійснюються на території Республіки Білорусь в іноземній валюті за умови наявності індивідуальної ліцензії НБРБ або у грошовій одиниці Республіки Білорусь за умови, що хоча б однією зі сторін операції є нерезидент;
розрахунки у межах торговельного обороту між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через інших юридичних осіб-резидентів відповідно до посередницьких договорів (контрактів), інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства;
операції на міжбанківському валютному ринку Республіки Білорусь;
оплата фізичними особами товарів (робіт, послуг) з використанням пластикових карток та чеків.
Загальний порядок проведення поточних торговельних валютних операцій резидентами та нерезидентами визначається відповідними законодавчими актами.

Поточні неторговельні валютні операції - це операції, що не пов'язані з комерційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом та імпортом товарів (послуг), а також рухом капіталу.

Ці операції здійснюються уповноваженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними установами як для фізичних осіб - громадян Республіки Білорусь та іноземців, так і для юридичних осіб-резидентів та представництв юридичних осіб-нерезидентів.

До поточних неторговельних валютних операцій, що здійснюються через уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи, належать:

операції з обміну іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті на грошову одиницю Республіки Білорусь чи іншу іноземну валюту;
виплата фізичним особам готівкової іноземної валюти та грошової одиниці Республіки Білорусь за чеками та пластиковими картками міжнародних платіжних систем;
продаж дорожніх чеків в іноземній валюті для вивезення їх фізичними особами за межі Республіки Білорусь з метою здійснення розрахунків за дорожні послуги або обмін цих чеків на національну валюту інших країн для здійснення необхідних розрахунків;
одержання фізичними особами готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;
виплата фізичним особам авторських гонорарів та інших платежів, пов'язаних з авторськими правами;
оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Республіці Білорусь;
переказування коштів в іноземній валюті за межі Республіки Білорусь за навчання, лікування, оплата патентів, послуг адвокатів, сплата митних платежів та членських внесків за вступ та участь у міжнародних організаціях;
платежі за межі Республіки Білорусь у вигляді відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних та інших правоохоронних органів;
виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону: пенсії, аліменти, заробітна плата, допомога родичів тощо;
операції з відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті фізичних осіб. [1]
Протягом останніх п'яти років в Республіці Білорусь відбулися значні зміни у порядку проведення неторговельних операцій уповноваженими банками. Значно розширені можливості фізичних осіб-резидентів та нерезидентів щодо переказування належних їм коштів в іноземній валюті за межі країни за неторговельними операціями. Фізичні особи можуть користуватися пластиковими картками міжнародних платіжних систем для забезпечення розрахунків за придбані товари та надані послуги. Продаж іноземної валюти фізичним особам-резидентам здійснюється без обмежень через мережу пунктів обміну і в уповноважених банках. [6]

Регулювання валютних операцій пов'язаних із рухом капіталу. У Республіці Білорусь досі відсутнє спеціальне законодавство, що регулює здійснення резидентами капітальних операцій за кордоном. Також у законодавчих актах не дається визначення самого поняття "операції, пов'язані з рухом капіталу". За відсутності законодавчих актів прямої дії, НБРБ своїми нормативними документами встановив, що до валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, належать:

здійснення прямих інвестицій у вигляді валютних цінностей нерезидентами до Республіки Білорусь або резидентами за кордон, включаючи участь в акціонерному капіталі, реінвестування доходів, інші форми довгострокового (на строк понад один рік) та короткострокового (на строк не більше від одного року) вкладення капіталу, пов'язані з набуттям контролю над підприємствами чи компаніями або придбанням права власності на будівлі, споруди, природні ресурси та інше нерухоме майно;
здійснення портфельних інвестицій нерезидентами до Республіки Білорусь або резидентами за кордон;
розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами Республіки Білорусь;
одержання резидентами фінансових кредитів від іноземних міжнародних фінансових організацій та інших кредиторів. [1]
Одним із пріоритетних напрямів загальнодержавної політики є сприяння залученню до Республіки Білорусь іноземних інвестицій. Для поліпшення ситуації здійснюється комплекс заходів, спрямованих на створення іноземним інвесторам сприятливого інвестиційного клімату. Зокрема, створення при Президентові Республіки Білорусь Консультативної Ради з питань іноземних інвестицій, до складу якої входять представники всесвітньо відомих міжнародних банків та корпорацій. [7]

Повноваження Центрального банку у сфері валютного контролю. Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Метою валютного контролю є забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства. НБРБ проводить валютне регулювання, визначає порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Основними напрямками валютного контролю є:

визначення відповідності валютних операцій, що проводяться, валютній законодавчій базі;
забезпечення контролю за обігом іноземної валюти та інших валютних цінностей через митницю;
перевірка повноти та достовірності обліку і звітності по валютним операціям. [3]
Органами валютного контролю в Республіці Білорусь є Рада Міністрів Республіки Білорусь, НБРБ, Комітет державного контролю Республіки Білорусь, Державний митний комітет. НБРБ проводить валютний контроль за діяльністю комерційних банків та небанківських фінансово-кредитних установ, які здійснюють валютні операції. [4]

Висновок. Отже, Національний банк Республіки Білорусь здійснює керівництво всією кредитною системою країни, він покликаний регулювати кредит і грошовий обіг, контролювати й стабілізувати рух обмінного курсу національної валюти, згладжувати своїм впливом перепади в рівні ділової активності, цін і зайнятості, стимулювати зростання національної економіки на здоровому фінансовому ґрунті. Національний банк виступає в якості агента уряду.

Він консультує Уряд в таких областях, як управління національним боргом, валютна й кредитно-грошова політика. НБРБ випускає гроші й розподіляє їх між комерційними банками, вилучає з обігу застарілі банкноти й монети. Нові гроші видаються комерційним банкам по заявах, що відбивають їхні потреби в готівці, шляхом дебетного запису на рахунках комерційних банків в Нацбанку. НБРБ проводить валютне регулювання та контроль, курсову політику.

Таким чином, можна сказати, що центральний банк - є епіцентром усієї грошової та кредитної політики. Уряд тісно співпрацює з Національним банком, втілюючи в життя економічні програми та плани розвитку країни. Проблеми у роботі НБРБ та усієї банківської системи звичайно ж існують, як у інших пострадянських державах, але багато чого робиться, щоб згладити недоліки та виправити помилки.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя і творчість Бориса Антоненко-Давидовича
Реферати - Життя та творчість Василя Еллана-Блакитного
Реферати - Життя і творчий шлях Павла Грабовського
Реферати - Життя та творчість Івана Котляревського
Реферати - Михайло Грушевський – видатний український історик. Політична та громадська діяльність Михайла Грушевського
Реферати - Олексій Коломієць
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 14
    Гостей: 14
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта