Поєднання громадських та інтимних моментів у ліриці О.Олеся ("Чари ночі", "З журбою радість обнялась...") (2 варіант)
Вже одна з перших збірок "З журбою радість обнялась..." принесла визнання О. Олесю завдяки життєрадісним акордам особистої й громадянської лірики. Хоча й з боку деяких критиків звучали закиди, що в його ранніх творах "бракує широкого різностороннього світогляду і філософічної глибини", на мій погляд, ці докори не зовсім виправдані. Є глибина щирого людського серця, є глибина почуттів, які нікого з читачів не залишають байдужими.

Здоровий дух сильної людини прагне життя попри всі негаразди, попри страждання і горе — живий оптимізм безсмертних рядків О. Олеся збадьорює, відроджує до активного життя у найскладніші моменти.

Роздуми про вічність українського поета нагадують своїм оптимізмом творчість східного поета і філософа Омара Хайяма. Єднає їх гостре відчуття невідворотності плину часу. Те, що було колись, поступово забувається, те, що буде у майбутньому, невідомо.

Для життя людині відведена лише одна мить, проте для смерті — ціла вічність. Отже:

Лови летючу мить життя,

Чаруйсь, хмілій, впивайся

І серед мрій і забуття

В роскошах кохайся.

Не слід прочитувати ці рядки буквально, бо для українського оптиміста Олеся найголовнішою розкішшю була розкіш рідної природи. Ніч обіймає усю землю своїми палкими руками, а земля тремтить в цих солодких обіймах.

Поет оживлює природу і веде з нею розмову. Тільки вічна природа, здається, може розуміти той страх, який охоплює душу перед прірвою невідомої вічності. Соловейко співає і б'є своїми піснями у груди, примушує отямитись, забути про буденні проблеми. Ти зараз кохаєш, насолоджуйся цією миттю, бо вона ніколи не вернеться, залишаться лише спогади: "Цілуй, цілуй, цілуй її, — знов молодість не буде".

Весна іде вам назустріч, розкриває свої обійми. Весна відроджує життя, так само як і кохання народжує життя. Тож не губись, лови летючу мить щастя.

Цей рефрен починає і завершує поезію, що складає дивне враження: все, що містилося між цими рядками, було неповторною миттю. Це думка-спалах, яка виникла і тут же згасла. Летюча мить щастя, насолоди...

Такими ж оптимістичними мотивами сповнена й інша поезія збірки "З журбою радість обнялась".

Поєднуючи антонімічні слова, Олесь досягає оригінального ефекту. Його ліричний герой перебуває у якомусь дивному стані, коли життєві труднощі вкрай виснажили його фізичні та духовні сили, проте сила волі не дає скотитися у прірву відчаю. Ефект полягає в тому, що поет передає лише один миттєвий порух душі — невпевненість:

В обіймах з радістю журба.

Одна летить, друга спиня...

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто — не знаю я...

Стрижень всієї збірки утворює рятівна думка — навіть у найтрагічніший момент не можна здаватися... Виходу немає? Ні, він є. Важко, неймовірно, але треба йти далі, бо життя — це мить. А вигляне сонце, засяє над світом — і ти усміхнешся крізь смуток

Такою ж була і позиція Олеся - громадянина. У віршах раз у раз виринає віра в те, що негода пройде, "і вільний льот народні крила направлять весело до нас".

Треба боротися до кінця для того, щоб побачити свою перемогу:

/ ти, моя квітко, тим квітам подібна...

Глянь — прапори мають в народних руках,

І дзвони сміються, і волю вітають,

А ти, мов черниця, на цвинтар ідеш.

Ці вірші з'являються у революційні роки, тому й звучать у них тривога, невпевненість, бажання щастя — невід'ємні частини світовідчуття поета. Олександр Олесь висловлює велику надію на перетворення світу, та не тільки треба чекати, а своїми діями наближати світлий день весняного оновлення.

Зокрема це яскраво продемонстровано у поезії "Айстри". Алегоричний образ айстр — то зневірені у своїх силах люди, що живуть у примарному світі; вони — великі мрійники, але пасивні й нерішучі.

Контраст у зображенні прекрасних картин весняного ранку й осіннього дощу ще раз підкреслює невідповідність між сподіваннями прогресивних інтелігентів на оновлення світу і жорстокою розправою влади з народним волевиявленням:

/ вгледіли айстри, що вколо — тюрма...

І вгледіли айстри, що жити дарма, —

Схилились і вмерли... — і тут, як на сміх.

Засяяло сонце над трупами їх!..

Поет належав до тих талановитих митців, патріотів України, які воліли краще піти в еміграцію, ніж відчувати на собі залізну руку жорстокого режиму, який нищив культуру її народу. Це й врятувало О. Олеся від насильницької смерті, дало змогу бути самим собою, не пристосовуючись до облудливої дійсності. О. Олесь — це поет високої художньої проби, лицар духу, у серці якого горів палкий вогонь любові до своєї рідної землі та народу.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя та творчість Степана Руданського
Реферати - Життя і творчість Івана Чендея
Реферати - Іван Багряний
Реферати - Ліричний герой збірки Миколи Вінграновського "Цю жінку я люблю…"
Реферати - Повість Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" як невичерпне джерело українознавства
Реферати - Життя і творчість Романа Андріяшика
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 2
    Гостей: 2
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта