Платіжні інструменти: особливості використання в Україні
Платіжними інструментами звичайно називають складені за встановленою формою документи, які подаються банкам юридичними та фізичними особами з дорученням (чи з вимогою) переказати з їхніх рахунків (чи зарахувати на їхні рахунки) певну суму грошей.

Платіжні інструменти строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму, визначений набір реквізитів. Значна частина реквізитів є спільною і обов'язковою для всіх інструментів.

До обов'язкових реквізитів належать:

назва документа;
номер, число, місяць та рік виписки документа;
повна та скорочена назва платника і одержувача грошей, номери їхніх рахунків та ідентифікаційних кодів; якщо платник є нерезидентом, то вказується країна його реєстрації;
назва та місцезнаходження банків платника й одержувача, умовні номери за МФО (коди банків);
сума платежу (словами та цифрами);
призначення платежу для перерахування чи одержання грошей;
підписи керівника та головного бухгалтера платника (чи одержувача) та відбиток печатки;
сума податку на додану вартість або напис "без податку на додану вартість".
Правильному оформленню платіжних інструментів банківські установи приділяють велику увагу, щоб захистити інтереси учасників платіжних відносин.

Чинним положенням про безготівкові розрахунки визначені основні вимоги до оформлення платіжних інструментів:

мають бути заповнені всі реквізити кожного документа; — кількість виписаних документів має відповідати (дорівнювати) числу учасників розрахунково-платіжного процесу;
жодні виправлення і підчистки, факсимільні підписи не допускаються;
в даті документа число і рік проставляються цифрами, а місяць — словами;
назва платника повинна точно збігатися з указаною в його зареєстрованому статуті;
платіжний документ повинні підписувати особи, яким надано таке праве статутом і підписи яких є в картці зразків, поданій банку при відкритті рахунку.
Порушення будь-якої з цих вимог може свідчити про недостовірність платіжного документа і незаконність платіжної операції, що дає банку підстави не приймати такі документи до виконання. Відповідно до видів платіжних інструментів та порядку їх обороту розрізняють кілька форм безготівкових розрахунків: платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, чеками, по акредитивах, платіжними вимогами, інкасовими дорученнями, векселями.

За кожною формою безготівкових розрахунків можуть застосовуватися декілька способів платежу. Кожний з них визначається порядком та умовами виконання підприємствами взаємних грошових зобов'язань. За цим критерієм розрізняють такі способи платежів:

негайний, коли кожна поставка товарів оплачується негайно, і з відстрочкою платежу, коли товар продається в кредит;
за рахунок власних коштів платника з його поточного рахунку чи за рахунок банківського кредиту;
попередній, коли кошти перераховуються одержувачу до відвантаження товарів;
за кожною окремою поставкою чи за сукупністю поставок за певний час відповідно до договору {плановий платіж);
пряме перерахування коштів чи залік взаємних вимог.
Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення — це письмовий документ, оформлений за стандартною формою, з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача.

Розрахунки платіжними дорученнями — це одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися по товарних і нетоварних операціях: за куплені товари, послуги, виконані роботи, по зобов'язаннях перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), по зобов'язаннях перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами. За товарними операціями платіжними дорученнями здійснюються платежі з попередньою, негайною, достроковою і відстроченою оплатою.

За нетоварними операціями платіжними дорученнями здійснюються, власне, всі платежі. Платіжне доручення виписує платник, чітко дотримуючись установлених правил оформлення платіжних документів, і подає в банк, що його обслуговує, не пізніше ніж протягом 10 календарних днів після дати виписки доручення.

Сума взятого банком для виконання доручення списується з рахунку платника (рахунок дебетується) і зараховується на рахунок одержувача (рахунок кредитується), якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо ж рахунок одержувача відкритий в іншому банку, то списані кошти з рахунку платника будуть зараховані на кореспондентський рахунок банку платника і подальший їх рух здійснюється згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків І Рух платіжних документів при цій формі розрахунків має такий вигляд (рис. 1). і Приймаючи платіжне доручення від клієнта, працівник банку повинен звернути особливу увагу на такі моменти:

чи заповнені всі реквізити;
чи відповідають назва платника назві в реєстраційних документах, а підписи осіб — зразкам підписів у картці;
чи правильно вказано призначення платежу та посилання на документ — підставу для платежу.
Якщо платник та одержувач коштів є учасниками системи електронних міжбанківських розрахунків, то платіжні документи між їхніми банками пересилаються по каналах електронної пошти; якщо ж вони не є учасниками цієї системи, то платіжні документи між їхніми банками доставляються кур'єрською поштою.

Якщо банк одержав документи клієнта в межах операційного дня, то він зобов'язаний їх обробити і відправити в банк одержувача електронною чи кур'єрською поштою в день надходження. Якщо документи надійшли після операційного дня — то наступного дня.



Рис. 1. Схема здійснення платежу при розрахунках платіжними дорученнями.

При застосуванні цієї форми розрахунків платник та одержувач коштів певною мірою ризикують. Ризики платника (покупця) пов'язані переважно з попередньою оплатою товарних операцій. У цьому випадку у платника нема гарантії того, що продукція, послуги,, роботи будуть поставлені (надані) своєчасно і належної якості, передбаченої договором. Крім того, він може зазнати втрат у зв'язку з тривалим відволіканням з обороту грошових коштів та наданням постачальнику безпроцентної позички. Одержувач грошей (продавець, кредитор) несе два види ризику.

Перший із них пов'язаний із затриманням виписки платником платіжного доручення через відсутність коштів на поточному рахунку, неможливість одержання позички в банку, з суб'єктивних причин тощо. Уникнути цього ризику можна передбаченням відповідних санкцій при укладенні договору. Другий вид ризику пов'язаний із затриманням перерахування коштів за платіжним дорученням відповідними банками чи розрахунковими структурами (розрахунковими палатами, РКЦ). Чинними правилами безготівкових розрахунків визначені терміни переведення банками коштів за платіжними дорученнями і передбачена відповідальність банків за порушення цих термінів.

Проте клієнту — одержувачу грошей надто складно визначити конкретного винуватця в затриманні переказування грошей, і тому цього ризику уникнути важко. В окремих випадках платіжні доручення попередньо гарантуються банком; для забезпечення гарантії оплати. Гарантованими дорученнями здійснюються розрахунки з підприємствами зв'язку за переказ через них коштів:: — окремим громадянам належних їм сум заробітної плати, пенсій, аліментів, витрат на відрядження, гонорарів, стипендій тощо; — іншим підприємствам чи своїм окремим структурам на видатки для виплати заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції, якщо в місці їх розташування нема установ банків.

Підприємство-платник при оформленні гарантованого доручення вказує підприємство зв'язку, через рахунок якого здійснюватиметься переказування, і додає до нього список одержувачів переказів із зазначенням мети одержання коштів. Гарантія доручення полягає в тому, що банк указану в ньому суму коштів списує з рахунку платника і бронює її на окремому рахунку "Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями" та робить відповідні надписи на двох примірниках доручення, скріплюючи підписами двох працівників банку та відбитком гербової печатки. На суму гарантованого доручення не може бути накладений арешт та звернено стягнення за претензіями.

Перший примірник гарантованого доручення платник передає підприємству зв'язку разом із заповненими бланками переказів на конкретних одержувачів коштів. Підприємство зв'язку передає гарантоване доручення своєму банку, який зараховує суму доручення на його рахунок. Якщо рахунок платника, на якому заброньовані кошти, відкритий у тому самому банку, то одночасно сума доручення буде списана з цього рахунку платника. Якщо ж він відкритий в іншому банку, то списання коштів здійснюватиметься згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків.

Розрахунки платіжними дорученнями доцільно застосовувати при постійних і рівномірних поставках продукції (послуг, робіт) між двома підприємствами (між маслосирзаводами та сільськогосподарськими підприємствами, хлібозаводами, м'ясокомбінатами, молокозаводами та торговельними організаціями тощо). У таких випадках платіж доцільно здійснювати не за кожною окремою поставкою, а за їх сукупністю за певний період, що називається платіжним. Тривалість платіжного періоду, конкретний строк і сума платежу, порядок проведення кінцевого розрахунку визначаються в договорі сторін, копія якого подається банку.

У визначений строк платник подає банку доручення на встановлену суму з зазначенням, замість призначення платежу, номера і дати договору, згідно з яким здійснюється платіж. При здійсненні останнього платежу за договором здійснюється перерахування загальної суми платежу за фактичною поставкою продукції (послуг, робіт) і відповідно коригується сума останнього платежу.

Розрахунки платіжними дорученнями - (- досить проста, зручна, економічна форма, що забезпечує швидке здійснення платежу. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями. Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, в якому передбачаються два види дій:

вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари;
доручення покупця (платника) своєму банку оплатити вказані документи і перерахувати кошти продавцю.
Це не дуже поширена форма розрахунків. Звичайно вона застосовується в розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає безпосередньо покупцеві. Останній перевіряє одержані документи на предмет дотримання продавцем умов договору і, якщо погоджується здійснити оплату, дає відповідне розпорядження своєму банку прямо у вимозі-дорученні. Оформлення платником вимоги-доручення і подання його в банк здійснюється в порядку та в строки, встановлені для звичайних платіжних доручень.

Банк приймає вимогу-доручення від платника протягом 20-ти календарних днів після виписки і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, то про це він повинен повідомити безпосередньо одержувача в порядку та строки, зазначені в договорі, та вказати причини відмови. Розрахунки по сальдо взаємної заборгованості. Підприємства, які мають постійні господарські зв'язки з зустрічними поставками товарів (виконання робіт, надання послуг), можуть розраховуватися між собою періодично за сальдо зустрічних вимог.

Такий порядок розрахунків передбачається в їхньому договорі, в якому визначається періодичність розрахунків, день звіряння взаємної заборгованості, порядок оплати сальдо, сторона, що здійснює розрахунки. Після закінчення розрахункового періоду сторони звіряють взаємну заборгованість, визначають її сальдо та його спрямування (хто платник, хто одержувач). Сторона, що здійснює розрахунки, виписує і подає своєму банку платіжне доручення, якщо їй слід сплатити сальдо, або платіжну вимогу-доручення. якщо кошти в розмірі сальдо належить їй одержати.

Погашення сальдо може оформлятися векселем. Розрахунки платіжними вимогами. Платіжна вимога — це письмове доручення одержувача грошей своєму банку стягнути (інкасувати) вказану суму коштів з платника (боржника) і зарахувати на його рахунок. Зараз ця форма розрахунків застосовується рідко — лише у випадках безспірного стягнення та списання коштів без згоди (акцепта) з рахунків їх власників.

Такі випадки можуть передбачатися законами України, а також визначатися рішеннями суду, арбітражного суду, виконавчими надписами нотаріусів. У всіх таких випадках стягувач коштів подає своєму банку платіжну вимогу, в якій має бути посилання на підставу платежу — назва і стаття закону, постанова суду тощо.

Стягувач несе відповідальність за обґрунтованість і правильність посилань у платіжній вимозі на підстави для безспірного та безакцептного стягнення коштів з платника. Без чіткого та обґрунтованого зазначення таких підстав банк не приймає платіжну вимогу до виконання. Платіжні вимоги оплачуються банком негайно, якщо основний рахунок платника і рахунок стягувача ведуться в одній установі банку і на цьому рахунку платника є достатня сума коштів

Якщо рахунки ведуться в різних установах банків, то платіж здійснюється по каналах міжбанківських розрахунків. За відсутності чи недостатності коштів на основному рахунку платника банк приймає вимогу до виконання, залучаючи для її оплати кошти із додаткових рахунків платника. Для цього банк не пізніше наступного дня мусить повідомити платника про необхідність перерахуванні? коштів з додаткових рахунків на основний для оплати платіжних вимог до основного рахунку, або про оплату їх безпосередньо з додаткового рахунку.
Случайные рефераты:
Реферати - Літературний портрет Степана Пушика
Реферати - Маловідомі письменники Івано-Франківщини
Реферати - Андрій Головко
Реферати - І злитись знову зі своїм народом (Олена Теліга)
Реферати - Настроєний життям, як скрипка (за творчістю Б. Лепкого)
Реферати - Микола Вінграновський – поет, прозаїк – Божий дар для української літератури
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 79
    Гостей: 79
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта