Північне Причорномор'я: антична колонізація
Вивчення античних пам'яток півдня України

Дослідження пам'яток античної культури на території України почалося ще наприкінці 18 ст. Спочатку це були візуальні обстеження, викладені в загальних описах Північного Причорномор'я П. Сумароковим, І. Потоцьким, І. М. Муравьйовим-Апостолом, Г. Е Кепером, П. І Кеппеном.

Вже на початку 19 ст. створюються музеї в м. Миколаєві (1806), м. Феодосії (1811), м. Одесі (1825), м. Керчі (1826). Їхня діяльність спрямовувалась на вивчення переважно античних пам'яток. У 1801 році П. К. Сухтелен проводить в м. Ольвії перші археологічні розкопки, трохи пізніше розпочинаються розкопки поблизу м. Керчі й у м. Херсоні.

Регулярного характеру розкопки пам'яток античної культури Півдня Причорномор'я набули у кінці 19 ст. Крім історико-археологічних описів названих авторів, в першій половині 19 ст. були створені карти і плани залишків античних північно - причорноморських міст. Згодом були зроблені спроби звести археологічні матеріали а також розвідки з історії Баспорського царства й Ольвії.

З кінця 19 ст. розгорнулися систематичні розкопки трьох найбільших античних міст-держав та їхніх некрополів на території України - Березані та Ольвії (Б. В. Фармаковський, Е. Р. Штерн), Херсонеса (Одеське товариство старожитностей; К. К Костюшко-Валюженич, Р. І. Лепер), Пантікапея (К. Є. Думберг, В. В. Шкарпіл), курганів Боспорського царства. Були відкриті оборонні споруди, житлові квартали, терми (лазні) й монетний двір у Херсонесі, десятки монументальних поховальних споруд. У пожовтневий період, а особливо після Великої Вітчизняної війни, археологічні дослідження античних пам'яток України набули дуже широкого розмаху.

Завдяки цьому ми тепер маємо досить повне уявлення про археологію та історію всіх чотирьох центрів поширення античної культури в Північному Причорномор'ї –Тіри, Ольвії, Херсонесі і Боспору.

За джерела при вивченні історії античних північно-причорноморських держав, крім так званих артефактів, правлять свідчення давніх авторів. Насамперед це "Історія" Геродота. Відомості про Північне Причорномор'я залишили також Діодор Сіцілійський, Страбон, Полієн, Демосфен, Есхіл, Діон Хрисостом, Птоломей, Овідій, Пліній та інші стародавні вчені, філософи, письменники, поети.

Але найконкретнішими є різні категорії археологічних джерел, які здобуваються при розкопках міст, поселень і некрополів (могильників).

Антична колонізація Північного Причорномор'я

Перші випадкові відвідини Пн. Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають на початок першого тис. до н. е. За літературною традицією найраніше поселення на Бережанському півострові могло виникнути близько середини 7 ст. до н. е.

В першій половині - середини 6 ст. до н. е. греки засновують Ольвію (Південно-бузький лиман), наприкінці 6 ст. до н. е. - Тіру, Ніконій (на Дністровському лимані), Керкінітіду. Тоді ж у південно-західному Криму виникає невелике іонійське поселення. Можливо воно існувало до останньої чверті 5 ст. до н. е., коли вихідці з Гераклеї Понтійської заснували на його місці Херсонес.

У другій половині 6 ст. до н. е. виникає більшість міст Боспору: Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія, Гермонаса, Кели. Саме в цей час відбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст, де з'являється багато поселень. Окрім Херсонеса, більшість згаданих міст засноване вихідцями з району малоазійського міста Мілет.

Колонізація Пн. Причорномор'я була частиною так званої Великої Грецької колонізації 8-6 ст. до н. е. Вона зумовлювалась рядом причин, найголовніша з яких-відносне перенаселення, коли всі землі в материковій Греції були вже розподілені. "Зайві" люди змушені були шукати ліпшої долі в інших місцях, не так щільно заселених.

Греки – засновники північно-причорноморських міст, були в основній своїй масі мало-заможними землеробами, частково - торговцями, ремісниками. На ранньому етапі свого буття на новій землі вони займалися сільським господарством - сіяли пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, городничали, розводили худобу. Інші їхні тогочасні заняття – ремісництво, торгівля – були другорядними.

Отже, грецька колонізація Північного Причорномор'я мала спочатку аграрний характер. Але колонізацію слід розуміти лише як господарське освоєння греками Північного Причорномор'я, причому мирне. Новозасновані колонії не залежали від міст-метрополій хоч і підтримували з ними добрі стосунки, навіть укладали угоди щодо взаємного сприяння в торгівлі, надання рівних прав громадянам обох полісів, мали з ними єдині культи й літочислення.

Колонії в основному засновувались упорядковано, коли ще в метрополії обирали або призначали керівника групи колоністів – ойкіста. На місці закладання нового міста розмежовувались ділянки під будівлі й сільськогосподарські території, відводили місця для культових і громадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер.

Античні держави північного Причорномор'я

Освоєння грецькими переселенцями узбережжя Північного Причорномор'я відбувалося поступово, в цілому в напрямі із заходу на схід.

6 ст. до н. е. загалом було часом заснування більшості північно-причорноморських держав. Кожна з них мала власну історію, але оскільки всі вони тісно взаємодіяли з античним світом, а також із варварським оточенням, в їхньому розвитку простежується багато спільного.

Майже тисячолітня історія цих держав поділяється на два великі періоди і кілька етапів.

Перший період тривав від другої половини 7 і приблизно до середини 1 ст. до н. е.

Він характеризувався тісними культурними та економічними зв'язками як із материковою Грецією, так і з навколишніми племенами, що зумовлювалося відносною стабільністю загально-історичного розвитку. В матеріальному і духовному житті колоністів домінували еллінські традиції. Саме в цей час створюється Боспорське царство.

На архаїчному етапі першого періоду (друга половина 7 - початок 5 ст. до н. е.) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав, розпочинаються їхні активні контакти з грецькими містами Східного Причорномор'я, зокрема Іонії. Типовою є землянкова житлова забудова більшості північно-причорноморських полісів, хоча вже у 6 ст. до н. е. найбільших з них будуються храми формуються комплекси агори (площа, навколо якої розміщувалися адміністративні, громадські будівлі, крамниці, культові майдани, вівтарі). Зароджуються ремесла, промисли, розвивається торгівля, виникає монетна справа. В цей час започатковуються в цілому мирні контакти грецьких переселенців із навколишніми племенами кочовиків.

На другому – класичному етапі першого періоду (початок 5 - друга третина 4 ст. до н. е.) розпочинається поступовий розквіт держав. В цей час значно поширюються контакти з кочівниками та племенами Лісостепу. Особливо тісні зв'язки з варварським населенням мав Боспор.

Наприкінці другої третини 6 ст. в розвитку античних північно-причорноморських держав спостерігається недовгочасна криза. Відтоді починається останній етап еллінського періоду – елліністичний, який спочатку позначається максимальним економічним розвитком, піднесенням сільського господарства, ремесел, торгівлі, культури в цілому.

Проте вже з другої половини 3 ст. до н. е. поступово назріває криза.

Агресія скіфів у Західному Криму, пересування варварських племен у Нижньому Побужжі та Подніпров'ї призводить до занепаду сільської округи античних міст.

Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор’я - римський (середина 1 ст. до н. е. - 70 роки 4 ст. н. е.) - характеризується передусім входженням Тіри, Ольвії, Херсонеса, до складу римської провінції - Нижньої Мезії. Цей період позначався нестабільністю воєнно-політичної ситуації, певною варваризацією населення, натуралізацією господарства, частковою переорієнтацією культурно-економічних зв'язків. Держави Північного Причорномор'я стали для римської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен на її східні кордони, що проходили по Дунаю. Спостерігається деяке економічне піднесення Тіри, Херсонеса, Боспору, їхня культура потроху нормалізується.

У другому періоді снування античних північно-причорноморських міст і їхніх округ можна виділити три основні етапи.

Перший розпочинається в середині 1 ст. до н. е., коли політика цих міст поступово переорієнтовувалася на Рим.

Другий етап охоплює час від середини 2 по середину 3 ст. до н. е., коли в Тірі, Ольвії, Херсонесі, Хараксі розміщуються постійні загони римських військ, а самі ці міста підпорядковуються Нижній Мезії. В певній політичній залежності від Риму перебуває й Боспор. В умовах відносної воєнно-політичної стабільності економіка північно-причорноморських держав досягає найвищого розвитку.

Третій - останній етап - розпочинається з 2 половини 3ст. н. е., коли з метою захисту кордонів римської імперії від готів, гарнізони римських військ були виведені з Північного Причорномор'я в Подунав'я. Навали кочовиків, зокрема готів, фактично знищили сільські округи. Майже всі античні держави остаточно припинили своє існування в 70-х роках 4 ст. під ударами гунів. Вижили тільки Херсонес і Пантікапей, які згодом увійшли до складу Візантійської імперії.

Державно-політичний устрій

Північно-причорноморські поліси були рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками, де раби, жінки та іноземці не мали прав громадянства. Найвищими органами законодавчої влади були народні збори ("народ ") і рада. Народні збори, в яких брали участь усі повноправні громадяни, вирішували питання зовнішньої політики, оборони, грошового обігу, забезпечення населення продовольством, надання привілеїв купцям.

Виконавча влада складалася з різних колегій - магістратур або окремих службових осіб - магістратів. Існували спеціальні колегії, котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами (колегія стратегів), торгівлею (колегія агрономів), благоустрою міста (колегія астиномів) та інші. Діяли судові установи, що складалися з кількох відділів. У судочинстві брали участь судді, свідки, обвинувачі.

З часом у державно-політичному житті відбувалися зміни. Так, поліси Боспору Кіммерійського в 480 році до н. е. об'єдналися під владою Археанактидів у єдине Боспорське царство, хоча й після цього залишились практично самостійними в своїх внутрішніх справах.

Література

Крижицький С. Д "Античная культура Северного Причерноморья".
Соколов Г. І "Античное Причерноморье".
Античные государства Северного Причерноморья, М. 1984.
Толочко П. П "Давня історія України".
Античные древности Северного Причерноморья, К. 1988.
Античная история и культура, 1968.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя і творчість М. С. Грушевського
Реферати - Настроєний життям, як скрипка (Лепкий Богдан)
Реферати - Життя та творчість Михайла Старицького
Реферати - Життя і творчість Тодося Осьмачки
Реферати - Життя та творчість Михайла Драй-Хмари
Реферати - О. В. Донченко
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 17
    Гостей: 17
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта