Переяславське князівство
Це князівство зародилося у Х столітті, але саме відокремлення цього князівства, як довершений факт спостерігається за часів Ярослава. Від тоді Переяславщина уже ніколи не могла злучитися з Чернігівщиною, видно, що обидві землі негативно ставилися до такої злуки. Чернігівщина по суті не хотіла стати володінням переяславської династії (Всеволода), Переяславщина, намагаючись установити у себе якийсь триваліший лад, вибирає собі іншу династію, не чернігівську, а суздальську.

Відокремлений за Ярослава, що хотів, очевидно, утворити в центрі Руської держави поруч Києва й Чернігова ще третій стіл, для свого улюбленця Всеволода, Переяслав займав якийсь час поважне місце, як третій з ряду княжий стіл в землях Руської держави, по Києві й Чернігові, і був осібним, самостійним князівством. Це тривало одначе тільки, до сперті Святослава (1076).

Внаслідок політичних змін, Переяслав опинився в досить невигідній позиції - прищіпки до котрогось із старших столів. За Всеволода, коли той захопив Київ і Чернігів, це ще могло менше відчуватись, і короткий час, коли Мономах тримав Чернігів, може не йти в рахунок; але від коли Мономах засів у Києві, Переяслав став фактично якоюсь прищіпкою до Києва. Тим часом як сусідня Чернігівщина замкнулася в осібне політичне тіло, під проводом династії Святослава, Переяслав залишається простим володінням Києва, де князі часом міняються.

По тестаменту Мономаха Переяслав має бути передпокоєм Києва, перехідним місцем для кандидатів на київський стіл.

Розуміється, така практика не могла ані трошки подобатися Переяславцям, де громада, як і в інших українських князівствах, привикла складати всі клопоти про управу й охорону землі на князя, а Переяславське князівство й спеціально ще вимагало пильного догляду й оборони, супроти вічного неспокою від степовиків. Супроти того Переяславці, робили подібно як інші землі, постановили знайти собі якусь певну династію, забезпечити їй переяславський стіл. Коли виникла боротьба міх Мстиславичами і Юрієм, Переяславці постановили триматися Юрія. Очевидно, вони надіялися, що Київ залишиться в руках Мстиславичів, і таким чином Переяслав був би зовсім відокремлений і забезпечений від ролі прищіпки. Суздальщина безпосередньо з Переяславщиною не граничила, і в численній родині Юрія все мусів найтися для Переяслава осібний князь.

Окрім таких чисто логічних причин, на вибір Переяславців вплинули, певне й особисті зв'язки Юрія з Переяславом, що могли бути дуже давні. В такому, сусідстві він міг мати здавна певні впливи і зв'язки з Переяславцями. Коли потім його син Гліб з'явився там, правдоподібно висланий батьком з такою місією - пошуку сусідніх міст, - насамперед Посемє перейшло до нього, а далі і з Переяслава (де тоді сидів Мстислав Ізяславич) стали приходити до нього відомості, що його там "хочуть".

Коли роком пізніше прийшов на місце Гліба сам Юрій, з дуже значними силами, то Переяславці вже не вагалися. Могло навіть бути якесь порозуміння у Юрія з Переяславцями заздалегідь, бо в поході він попростував відразу до них, очевидно - числячи на їх прихильність. Цікаво, що при тім і переяславський; єпископ намовляв Ізяслава зробити цей поступок стриєві, але Ізяслав не згодився. Та в рішучій битві під Переяславом Переяславці перейшли до Юрія: сказали: "Юрій - то наш князь, то свій, ми його з далека шукали", та й побігли до Юрія; побачивши це, полки Ізяслава й Ростислава збентежилися й пустилися тікати. Таким чином виступ Переяславців рішив справу на користь їх вибраника - Юрія.

Почавши від цього часу Переяславщина залишається переважно в володінні династії Юрія. Володіння це, правда, не було ані постійне й безперервне, ані міцне і певне. Діло в тім, що династія Юрія все ставала чужою для української політики й українських князів, її участь в українських справах все була спорадичною і супроти тутешніх політичних: сил переважно все мала вираховано-шкідні цілі, так що не могла тішитися загальною симпатією. При тім Суздальські землі були відрізані від Переяслава значним простором, а сама Переяславська земля була занадто слаба, аби місцеві князі могли утриматися власними силами супроти більших ворогів.

Коли Ізяслав востаннє подолав Юрія, він прогнав і його сина. Гліба з Переяслава та посадив свого сина Мстислава, що просидів тут коло трьох років. В цьому періоді Гліб вернувся назад до Переяслава і просидів тут до 1169 р. Коли його вислав брат Андрій до Києва. В Переяславі Гліб на своє місце посадив тоді малого ще свого сина Владимира і той залишився тут до своєї смерті (1187). Таке довге правління батька і сина, серед завірюх української політики, особливо правління того малого Володимира, котрого батько слідом умер в Києві і не ніг бути помічним сину.

Після Володимира княже місце зайняв Ярослав Мстиславич, все своє життя він був залежний від Всеволода.

Дійсно, по смерті Ярослава Переяславці звернулися по князя до Всеволода, їх посли прибули до Всеволода в Переяслав північний (Заліський), де він тоді перебував, і Всеволод дав їм князем свого сина Ярослава.

Почавши від цього часу і аж до краху Переяславського князівства - під час татарської руїни, ним все розпоряджаються суздальські князі. Правда, від, часу до часу, в залежності від політичних заворушень на Україні, бували в цій залежності Переяслава від суздальських князів певні перерви. Так в 1207 р. вигнав з Переяслава того Ярослава Всеволодовича Всеволод чернігівський, причепившись до його кандидатури на галицький стіл, і посадив тут свого сина, а його знов вигнав Рюрик і посадив тут свого сина Володимира. Але це тривало не довго, і Переяслав скоро вернувся знову до суздальської династії: 1212 р. туди послав тодішній шеф цієї династії Юрій Всеволодович свого брата Володимира. Володимира цього взяли в неволю половці, напавши на Переяславщину й побивши в битві. Але потім він вертає назад в розпорядження суздальських князів: 1227 р. кн. Юрій посилає сюди свого братанича Всеволода Константиновича, потім брата Святослава (1228).

Це була вища політика переяславців, але в їх житті була політика ще далеко більш важна, що була питанням життя та смерті - це відносини до степу. Ні для якої з земель давньої Руської держави ці відносини не мали такого незвичайного, всенаціонального значення, як тут. Це зовсім природно пояснюється територіальними винами Переяславщини.

Переяславщина з двох боків, із заходу і півночі, опиралася на краї хоч не завжди приязні, але бодай культурні та безпечні. Але властиво тільки її північно-західний кут був 6езпечний. Полудневий край її границі з Київщиною і східний край границі з Чернігівщиною виходили в передстепові краї, і вся решта її територія поза тим північно-східним куток - було небезпечна степова границя, де треба було все виганяти кочового ворога.

Коли було знищено Печеніжську орду, й Русь почала здобувати назад страчені колонізаційні терени колонізація Переяславщини теж була відреставрована певної міри. Про її розміри можемо судити із звісток з кінця XI і на початку ХІІ ст. (перед новою колонізацією погранична, що не могла скоріше розвинутись як від 1103 р.). Бачимо з них, що та реставрована колонізація опанувала щонайменше побережжя Сули (Ромен, Снятин, Горошин, Воїн), а в дійсності і перейшла її.

Колонізація розвивається наново з початками агресивної боротьби з Половцями. Під час походу 1111 р. видно, що на Голтві руське військо почуває себе безпечно - "стали на ріці Голтві й тут зачекали воїв", і тільки за Ворсклою починалась небезпечність - "дійшли Ворскли", тут цілували хрест (була хрестопоклонна неділя) і положили всю свою надію на хрест, з многими слізьми.

З пізніших звісток бачимо, що руська колонізація дійшла узбережжя Ворскли на полудню - тут згадується Литава, як звичайно думають - теп. Полтава. На полудневім заході видно город Донецьк, як звичайно приймають тепер Донецьке городище на р. Удах, притоку Сіверянського Донця, недалеко від теперішнього Харкова. По Донцю і Удам бачимо, що правда, цілу систему укріплень городищ.
Случайные рефераты:
Реферати - Енеїда І. Котляревського – її місце в українській духовній культурі
Реферати - Ольга Кобилянська
Реферати - Мистецькі пошуки Михайла Жука
Реферати - Історична повість Богдана Лепкого "Мотря": хронотопічна структура твору
Реферати - Іван Вишенський
Реферати - Поет, культуролог і дослідник літератури – Яр Славутич
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 17
    Гостей: 16
    Пользователей: 1

    Партнеры сайта