Нові платіжні засоби в Україні: пластикові картки
Останнім часом у всьому світі розвиток платіжних систем характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних документів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежів. Електронні гроші широко залучаються до обігу і стають важливим інструментом фінансової інфраструктури економічно розвинених країн.

Поняття пластикової кредитної картки (банківської платіжної картки). Банківська платіжна картка (БПК) — пластиковий ідентифікаційний засіб (з магнітною смугою), на який занесені дані щодо її держателя і його рахунку, а саме:

унікальний номер;
термін дії;
ім’я та прізвище держателя;
зразок підпису держателя.
БПК є засобом доступу держателя до спеціального карткового рахунку (СКР), який банк відкриває для обліку операцій, що здійснюються держателем за допомогою картки.

Облік операцій на СКР може вестися у національній валюті або доларах США.

За допомогою БПК держателю надається можливість:

здійснювати безготівкові розрахунки по сплаті за придбані товари/послуги;
отримувати готівку.
Картка може використовуватись в Україні і за кордоном. Усі операції з конвертації валюти, в якій ведеться СКР (в т. ч. гривні), у валюту здійснення операції (валюту країни, де перебуває держатель) здійснює банк, який випустив БПК (банк – емітент).

Особливості операцій з продажу та видачі готівки за допомогою карток. Ці операції здійснюються точками обслуговування і, відповідно, банками "у борг": товари і готівка надаються держателям картки відразу, а засоби їх відшкодування надходять на рахунки обслуговуючих підприємств, найчастіше, через певний час.

Гарантом виконання платіжних зобов’язань, які виникають у процесі обслуговування БПК, є банк-емітент, що їх випустив. Тому картки протягом всього терміну їх дії залишаються власністю банку, а клієнти (держателі карток) отримують їх лише у користування.

Характер гарантій банка-емітента залежить від платіжних повноважень, що надаються клієнту і фіксуються класом картки.

Види пластикових карток, їх особливості. Банківські платіжні картки поділяються на дебетні (VISA Electron, Maestro) та кредитні (VISA Classic, Master Card Mass, VISA Gold, MasterCard Gold та VISA Business, MasterCard Business).

Дебетна картка. Цей тип БПК дає можливість держателю картки здійснювати розрахункові операції у межах залишку коштів на СКР (шляхом прямого дебетування рахунку). Кошти по транзакції списуються зі СКР, як правило, протягом 3–4 днів. В окремих випадках цей строк може бути довшим.

Кредитна картка. Цей тип БПК дає можливість держателю картки здійснювати розрахунки за куплені товари/послуги, а також отримувати готівку, у тому числі, у кредит. Дозволена кредитна лінія на розрахункові операції, які здійснює держатель БПК, визначає банк-емітент. Кредитна картка орієнтована на платоспроможних клієнтів. Вимагає від її держателя забезпечення — гарантійного депозиту, який держатель картки відкриває у банку-емітенту (для гарантії сплати кредитної лінії).

Сьогодні в Україні вже функціонує кілька запроваджених вітчизняними фірмами платіжних систем із використанням пластикових карток, деякі системи ¾ в процесі впровадження. Передусім необхідно відзначити проект, який реалізовує у місті Славутичі київська фірма INT (Міжнародний центр інформаційних технологій).

В цьому проекті за базову вибрана система дебетових карток. У ній використовуються смарт-картки виробництва французької фірми Gemplus з операційною системою PCOS і кристалами фірми Томпсон. Процесинговий центр знаходиться в Славутичі і є власністю ЧАЕС. Консолідований рахунок ведеться в Градобанку, клієнтом якого є ЧАЕС. За угодою з Градобанком ЧАЕС користується залишками на цьому рахунку як кредитними ресурсами для своєї господарської діяльності. Клієнтам цієї системи нараховуються відсотки на залишки грошей на рахунках.

В Ощадбанку та банку "Україна" вже кілька років працюють системи з використанням карток із магнітною смугою. Вони застосовуються переважно у банківських відділеннях і філіалах столиці. Але досі за допомогою цих карток розрахунки в сфері торгівлі та послуг не виконуються. Картка використовується як інструмент доступу до рахунку клієнта і здійснення операцій із терміналів, розташованих у банківських установах (вкладні операції, зняття грошей із рахунка через банкомат або кеш-диспенсер, безготівкове перерахування, отримання довідок про стан рахунка). Ощадбанком реалізовано також деякі інші проекти. Наприклад, система розрахунків у Харцизьку Донецької області з використанням карток із магнітною смугою.

Легбанк створив систему розрахунків типу "електронний гаманець" із використанням чіп-карток у двовалютному варіанті. Поки що вона не отримала широкого поширення. Діє декілька пунктів обслуговування, якими охоплено приблизно сто клієнтів. Працюють й інші невиликі системи, а деякі тільки розробляються.

Українські банки обслуговують також картки банківських установ зарубіжних країн: "Diners Club" (США); "STBCard", КБ "Кредо-банк", "Менатеп", "Оптимум" тощо. На початку 1996 року міжнародну платіжну систему Visa Internetional Service Association були прийняті шість українських банків (ПІБ, Укрексімбанк, "Градобанк", "Приватбанк", "Аваль", Перший український міжнародний банк), а в Europay Internetional ¾ ще ряд банків, які розпочали випуск та обслуговування пластикових карток міжнародних систем ("Аваль", "Приватбанк", Перший український міжнародний банк, "Україна", "Перкомбанк").

Найпоширеніша операція ¾ це послуги, пов'язані з видачею готівки. Поки що НБУ заборонив банкам-нерезидентам здійснювати обслуговування з-за кордону для вищезгаданих систем, що повністю відповідає як правилам цих платіжних систем, так і національному законодавству. Стосовно обслуговування карток платіжних систем Diners Club, JCB, American Express такої заборони немає.

Основні етапи впровадження та подальшого розвитку електронних платежів через пластикові картки. Для створення Національної системи масових електронних платежів населення за товари та послуги за допомогою пластикових карток у вересні 1995 року було засноване міжбанківське закрите акціонерне товариство "Українська національна розрахункова картка" (скорочено "Укркарт"). Фундаторами АТ" Укракарт" стали провідні комерційні банки України під егідою НБУ.

На сьогодні кількість банків-акціонерів досягла 20 і загалом вони репрезентують майже 95 відсотків банківської сфери України. Загальний статутний капітал товариства становить понад 500 тисяч доларів США.

Вищим керівним органом товариства є загальні збори, а в період між ними ¾ рада товариства (в межах своїх повноважень). Виконавчим органом "Укркаот" є його дирекція, до структури якої входять підрозділи, що відповідають за різні напрями діяльності стосовно реалізації проекту. При дирекції товариства діє технічна рада, що складається з фахівців ¾ представників банків-акціонерів і виконує функції консультативного органу для вирішення питань технічної політики.

Основним завданням АТ "Укракарт" є розробка, впровадження і подальша експлуатація в ролі оператора загальнонаціональної системи масових електронних платежів населення за товари та послуги, а також створення необхідної інфраструктури для обслуговування карток міжнародних платіжних систем (VISA, EUROPAY, Mastercard, AMERICAN EXPRESS і деяких інших). Проект реалізовується товариством у співробітництві з Кабінетом Міністрів України, Національним банком, міжгалузевим НДІ "Ритм", банкам-акціонерами товариства та іншими зацікавленими організаціями, серед яких ¾ державні адміністрації, промислові і торговельні підприємства регіонів.

В результаті запровадження Національної системи в Україні буде створена сучасна інфраструктура (процесингові центри, сервісні центри для обслуговування елементів системи, виробництво основних її компонентів). Провідні комерційні банки стануть емітентами карток, більшість підприємств торгівлі й сфери послуг ¾ учасниками системи, що прийматимуть платежі за допомогою пластикових карток. Буде налагоджено взаємодію із СЕП та основними зарубіжними платіжними системами. Виплата заробітної платні, пенсій, стипендій громадянам України виконуватиметься, як правило, через банківські установи.

Пункти обслуговування пластикових карток планується розмістити на 80 відсотках підприємств торгівлі і послуг, а кількість карток до 2001 року має досягти 10 мільйонів. Розрахунки за їх допомогою дадуть змогу в 2-3 рази зменшити потребу країни в готівці та залучити грошові кошти населення до банківської системи України як кредитні ресурси (в розмірі 40-50 відсотків від щомісячних виплат і заробітної плати, пенсій, стипендій тощо).

За приблизними оцінками Україні для підтримки грошового обігу необхідно близько 3,5 мільярда штук монет. За середнього номіналу монети 10 копійок загальна сума номіналів становитиме суму, еквівалентну 200 мільйонам доларів. Середня тривалість "життя" монети ¾ приблизно 10 років (за умови, що інфляцією не вимиватимуться з обігу монети низьких номіналів).

Отже, щорічні витрати на підтримку обігу металевих грошей становитимуть близько 20 мільйонів доларів, а загалом витрати на щорічну підтримку грошового обігу в Україні становитимуть не менше 220 мільйонів доларів. Цей розрахунок проведено без урахування супутніх витрат на транспортування, упаковку, перерахунок, облікові операції, контроль, охорону, які можуть значно збільшити згадані витрати. Навіть зниження на 20-25 відсотків потреби в готівці за рахунок введення нових платіжних інструментів ¾ платіжних карток, може дати щорічну економію коштів для державного бюджету, еквівалентну 60-100 мільйонам доларів США.

Література

Заброцька О. П. Еволюція міжбанківських розрахунків // Вісник НБУ. - 1996. - № 3.
Жабровець В. О. Напрям та форми співробітництва в процесі створення Національної системи масових електронних платежів // Перспективні банківські технології. - К.: Коміздат, 1997. - С. 49.
Князева И. В Украине рынок карточек разрастается. Будут ли довольны клиенты? // Финансовая Украина. - 1995. - № 10.
Мартынюк С. В. Тенденции развития украинского рынка платежных карт // Финансовая консультация, 1998. - № 26. - С. 28.
Нефьодов Є. В. Електронна комерція - в погоні за on-line клієнтом // Перспективні банківські технології. - К.: Коміздат, 1997. - С. 27.
Фінансове право: Курс лекцій / В. А. Предборьский (наук. керівник авт. колективу, Л. А. Жук, А. Г. Зюнькін та ін. - К.: Правові джерела. - 1998. - 319с.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя та творчість Олега Ольжича
Реферати - Коцюбинський Михайло Михайлович
Реферати - Поема Івана Франка "Мойсей"
Реферати - Легенди рідного краю
Реферати - Життя і творчість Леоніда Смілянського
Реферати - Життя і творчість Пилипа Мордовського
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 12
    Гостей: 12
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта