Німецька народна творчість З «Пісні про Нібелунгів»
Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

Пригода перва

Як Крімгільда виростала собі в Бургундії

В бувальщині бувало багато чуд і див,

I витязів немало, і мужніх вояків.

Про подвиги героїв, про пишнії пири,

Про славу славних воїв послухайте тепер і ви.

В бургундському краї дівча колись росло,

Ніде такої кралі у світі не було.

Було тій красуні Крімгільда на ім'я,

I не один же левень за неї 'ддав життя.

Люба і люб'язна була оздоба дів,

Бути їй милим усякий муж хотів.

Гарна, вродлива, взір красоти,

А що вже честива - ніде другої не знайти.

Опікувались нею, скажу тепер,

Гунтер і Гернот, а третій Гізельгер.

Принци преславні, рицарі всі три,

Були опікунами своєї юної сестри.

Володарка багата була їх мати Ута,

А батько звався Данкрат - то справжній був могута:

Іще у юні роки слави скрізь зажив,

А вмерши, їм спадок великий залишив.

Були пани ласкаві шляхетні владарі,

Та ще й безмежно смілі, мужні моцарі.

Жили вони в Бургундії, у своїм краю,

Пізніш також у Гуннії не раз прославились в бою.

У Вормсі на Рейні пишали на престолі,

Було у них васалів - рицарства доволі:

Служили вірно й славно по самий по амінь,

Аж поки не погинули у ворожнечі двох княгинь.

Отак і панували три пишні королі,

Мужні, одважні, в потузі немалі.

Їм голдували левні, рицарські сини,

У службі ревні й певні, в боях не боюни.

Був там гордий Гаген і Данкварт, його брат,

I з Меца пан Ортвайн, прославлений стократ,

I два ще маркграфи - Гере й Еккеварт,

I Фолькер з Альцеї, що десятьох був варт.

За кухмистра в замку був голінний Румольт,

Йому допомагали Зіндольд і Гунольд,

Всьому вели порядок, як слід воно і личить;

Було ще там лицарства, та хто усіх їх перелічить?

За маршала був Данкварт, а його небіж,

З Меца пан Ортвайн, був кравчим при дворі ж.

Зіндольд був підчаший, правдивий богатир,

А Гунольд - підкоморій. Пишався ними двір.

Отак і панували бургундські королі

Та рицарі-васали, буй-тури немалі;

Слави заживали, тішились добром -

Пишноту їх достоту не спишеш і пером.

Якось Крімгільді приснився дивний сон,

Мов був у неї сокіл, сизий білозор,

Та де не взялися два хижії орли,

Сокола розшарпали, їй жалю завдали.

Сон-той розказала неньці своїй Уті,

А та його з'ясила по силі і по суті:

«Сокіл, що ти мала, то благородний муж;

Він у небезпеці - жалься, Боже, наших душ!»

«Не мов мені про мужа, матінко моя,

Милощів мужчини не хочу знати я.

Хочу, щоб довіку цвіла моя краса:

Від любощів та милощів вона марніє і згаса».

«Не зарікайся, доню, бо доля тобі дасться,

На цій землі зазнаєш великого ти щастя

Од милощів мужчини: як Бог тобі пошле

Доблесного рицаря, ти житимеш незле».

«Шкода твоєї мови, паньматко, зрозумій!

Лихо від любові лучилось не одній...

Не матиму кохання, минатиму його,

Не знатиму й страждання, поки життя мого».

Крімгільда витривала отак собі й жила,

Коханням гордувала, трояндою цвіла,

Та не втекла від долі, попала в любий бран

Явився її суджений, рицар милодан.

То був той самий сокіл, що снився їй у сні,

Що мати віщувала, і на своїй рідні

Пізніш вона помстилась за його загин -

Поліг через одного не одної неньки син.

Пригода друга

Як виховувався Зігфрід

Ріс принц у Нідерландах, на Рейні, не деінде,

Отець йому був Зігмунд, а мати Зігелінда.

Їх стольний город Сантен був на самім Низу,

Яка міцна твердиня, я вже й не кажу.

Буде моє слово про левня-смільчака,

Якого вічна слава в потомності чека.

Із нього витязь виріс, рицар без доган,

Дали ж йому ту славу меч, спис і буздиган.

Зігфрідом звався удаха із удах,

Походив походом по багатьох царствах,

Хоробрим показався не в однім бою...

А як він подвизався у бургундському краю!

Ще заки юний Зігфрід дійшов мужніх літ,

Учинкам його мужнім вже дивувався світ:

Були тії вчинки у всіх на видноті,

Та гідно їх уславлять хіба майбутні співці.

Іще за молодощів, ще у юні дні

Чутки про нього чулись дивні та чудні,

Який то був кремез, який то був красунь -

Красунь немало надила та могутня юнь.

Ростили королевича, як вимагав той сан,

Кругом чеснотним викохавсь шляхетний молодан.

Став він окрасою отецької землі -

Любили його люди і великі, і малі.

От і виріс Зігфрід, став на стану,

I не одну дівицю, і не одну жону

Він до себе вабив - його любили всі,

I пишався рицар у повній силі і красі.
Случайные рефераты:
Реферати - Михайло Бойчук
Реферати - Життя та творчість Миколи Вороного
Реферати - Олесь Гончар
Реферати - Питання і тести з української літератури
Реферати - Василь Симоненко: життєвий та творчий шлях
Реферати - Борис Дмитрович Грінченко
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 23
    Гостей: 23
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта