Національна валюта України: чинники введення
Введення національної валюти в Україні відбулося в результаті дії низки факторів. Зазначимо, що фактор – це рушійна сила будь-якого процесу. Отже, якщо ми говоримо про фактори введення національної валюти в Україні, то маємо на увазі ті рушійні сили, які зумовили це введення. Серед таких рушійних сил чи не найважливіше місце займають історичні фактори.

Чи не найбільшу увагу дослідженню історичних факторів введення і функціонування валюти на різних історичних етапах розвитку України приділив відомий львівський учений О. М. Ковалюк. Його дослідження - це глибокий екскурс в історію, який дозволяє зрозуміти глибинні основи сучасних проблем становлення і функціонування національної валюти.

О. М. Ковалюк зазначає, що у Київській Русі в період раннього феодалізму (ІX-XІІ ст.) основним джерелом доходів казни була данина від населення. Данину платили найчастіше натурою: хутром, шкірами, медом, збіжжям, худобою, а пізніше - грошима.

Основою монетарної системи в Україні була гривня, тобто фунт срібла. Спочатку це була нашийна прикраса, яка "висіла коло гриви"'.

Гривню як грошову одиницю запровадив український князь Володимир Великий (980-1015 рр.). Меншими грошовими одиницями в Київській Русі були: ногата, куна, вивериця, різана.

Гривня виготовлялася спочатку в Києві, а потім у Новгороді. У Києві гривня дорівнювала 72 золотникам, а в Новгороді - 96.

Після князя Володимира гривню виготовляли (били) його сини Святослав та Ярослав, а також внук Ізяслав Ярославович. Гривня була грошовою одиницею України-Руси до XІІІ ст., тобто до нашестя татар.

Перша поява гривні в Україні - це не тільки свідчення історичних даних про нашу предковічну грошову одиницю, а й одне з перших свідчень про наш споконвічний державний герб - тризуб. Бо, як відомо, перші срібні українські гроші мали такий вигляд: на одному боці монети - зображення князя Володимира на престолі, а на другому - державний герб тризуб'.

Якщо одна гривня дорівнювала півфунту срібла, то ногата - 1/20 гривні, куна - 1/25 гривні, вивериця - від 1/5 до 1/20 куни, а різана - 1/4 вивериці".

Причинами "розпаду Київської Русі були міжусобні війни. Крім того, до занепаду Києва доклав зусиль правнук Ярослава Мудрого і син Володимира Мономаха Юрій Долгорукий, який заснував на півночі Московську державу. Син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський у 1169 р. напав на Київ, зруйнував його, повбивав усіх чоловіків, жінок забрав у неволю, пограбував церкви. Велику руїну Україні заподіяла татаро-монгольська навала. Проте Українська держава не занепала, хоч Київ був знищений. Вона проіснувала ще 200 років, тільки ядро її перемістилося на захід, де нині є Східна Галичина, Волинь і Холмщина.

Ці землі раніше належали Українській державі, але потім відійшли до Польщі. Володимир Великий відібрав ці землі у західних сусідів, вони були удільним побічним князівством і підкорялися Києву. Коли Київ підупав, ці землі стали осередком Української держави. Пізніше галицькі князі мали і Київ під своєю рукою. У період найбільшого розквіту Галицько-волинської держави їй належали ще й нинішня Буковина, Румунія до гирла Дунаю та Закарпатська Україна.

Галицько-волинська держава по-справжньому розквітла, коли ці землі дістав у 1050 р. князь Ростислав, син Володимира Ярославовича, а внук Ярослава Мудрого, правнук Володимира Великого.

Фінанси України часів Галицько-волинської держави суттєво не відрізнялися від фінансів України Київської доби, бо це була також княжа держава.

Основним доходом держави була данина натурою - хутром, шкірами, медом, збіжжям, худобою тощо, а також грошима. Як і київські князі, князі галицькі накладали на населення різні податки. Якщо населення чимось провинилося, податки збільшувалися. Так само, як і Ольга - велика княгиня київська — збільшила данину древлянам за вбивство її мужа Ігоря, призначала завойованим племенам різні "уроки", так і Мстислав Данилович покарав новим податком міщан Бересту за бунт, встановлював ловче тощо. За виконання повинностей тут також відповідали різні княжі агенти: городники, мостові, митники, вирники, метальники. Податки і повинності встановлювалися окремими розпорядниками князя.

Державними доходами в Галицько-волинській Українській державі розпоряджався князь. Тоді ще не було поділу скарбу на державний і приватний (княжий). Основними видатками у князівстві були видатки на утримання дружини князя, на будівництво культових споруд, мостів, доріг, а також замків, на ведення війн тощо.

Занепад державних фінансів України княжої доби почався з 1349 р., тобто з часу, коли польський король Казимир Великий завоював Галичину, частину Волині і Україна почала втрачати свою самостійність, а разом з нею і свої державні фінанси.

В пізніші історичні періоди були злети і падіння в історії розвитку України як держави, що підготувало своєрідний плацдарм для найголовніших історичних подій нашого часу - виборення незалежності України в 1991 році.

Виборення незалежності стало могутнім політичним фактором введення і становлення національної валюти.

Крім низки позитивних факторів (історичні, суспільно-політичні фактори, реформування української економіки та інші), на становлення національної валюти впливали негативні фактори, а саме: фінансова нестабільність в країні, слабкість фінансової системи, банківської системи, складність здійснення бюджетної політики.

В наш час потрібно здійснити низку заходів, щоб перетворити негативні фактори на позитивні. Тоді не буде ні загрози функціонуванню національної валюти, ні загрози національній економічній безпеці. Якими мають бути ці заходи стане ясно з подальшого викладу тексту.

На становлення національної валюти великий вплив має діяльність української міжбанківської валютної біржі.

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) була створена 8 липня 1993 p. відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про Українську міжбанківську валютну біржу". Головною метою діяльності Біржі було визначено необхідність упорядкування операцій з купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими банками та подання пропозицій щодо політики курсоутворення. Спочатку Біржа функціонувала при НБУ, а потім була зареєстрована як закрите акціонерне товариство, засновниками якого стали 40 комерційних банків України з часткою кожного 2,5%. У такому статусі Біржа здійснює свою діяльність і донині. В робочих органах Біржі задіяне 31 банк. Членами Біржі є 106 комерційних банків та інвестиційних компаній. На Біржі діють З секції: валютна, фондова та термінових контрактів.

З листопада 1993 p. після запровадження фіксованого курсу гривні торги валютою на УМВБ було припинено. Її продаж за офіційним курсом залежно від першочергових потреб держави проводив тимчасово створений Тендерний комітет. Однак політика фіксованого курсу призвела лише до загострення валютних проблем. Зі скасуванням фіксованого курсу гривні і переходом до політики регульованого курсу УМВБ частково поновила роботу. З 11 березня 1994 p. було започатковано аукціони з продажу американського долара, а з квітня - німецької марки і російського рубля. Аукціони проводилися до кінця вересня 1994 p. УМВБ разом з Кримською міжбанківською валютною біржею утворює біржовий валютний ринок України.

Однак аукціонна форма торгів виявилася неефективною, оскільки не відповідала існуючим умовам валютного регулювання. Тому з жовтня 1994 p. УМВБ цілковито поновила свою діяльність і стала працювати у режимі, що діяв до припинення торгів.

Угоди з купівлі-продажу іноземної валюти в безготівковій формі на внутрішньому ринку України спочатку укладалися тільки на біржовому ринку. Проте з розвитком банківської системи і лібералізацією валютної торгівлі з початку 1995 p. з'явився ще один сегмент валютного ринку — міжбанківський ринок, де угоди укладаються безпосередньо між банками, уповноваженими здійснювати валютні операції.

За останні роки співвідношення між біржовим та позабіржовим оборотом суттєво змінилося на користь останнього. Якщо в 1993-1994 роках торгівля безготівковою валютою здійснювалася тільки на УМВБ, то в 1995 p. частка біржового ринку становила лише 38,9%, в 1997 p. - 8,3, а в 1998 p. - 14,1%. Відповідно частка міжбанківського ринку зросла з 24,1% в 1995 p. до 57% у 1998 p. При цьому частка торгівлі готівковою валютою в 1998 p. становила 18,2%. Проте з огляду на світову практику така ситуація є цілком закономірною, і біржовий ринок залишається в майбутньому головним елементом валютного ринку.

До 1993 p. торгівля здійснювалася тільки двома валютами — доларами США та білоруськими рублями. З 1993 p. розпочалися торги російськими рублями та німецькою маркою, а з 1995 p. - французькими франками, англійськими фунтами стерлінгів та італійськими лірами.

Таблиця 1. Обсяги операцій на валютному ринку України з доларами США, німецькими марками та російськими рублями у 1996—1998 роках*/

Сегменти валютного ринку
1996 p.
1997 p.
1998 p.
Сума
Частка в загальному обсязі,%
Сума
Частка в загальному обсязі,%
Сума
Частка в загальному обсязі,%
Українська міжбанківська валютна біржа
5,3
10,8
3,1
8,3
4,1
14,1
Міжбанківський валютний ринок
10,5
50,5
22,6
60,8
16,6
57,0
Міжнародний валютний ринок
3,2
13,9
5,4
14,5
3,1
10,7
Операції з готівкою
4,8
24,8
6,1
16,4
5,3
18,2
Разом
20,9
100,0
37,2
100,0
29,1
100,0


*/ Галь В. Через падіння до стабілізації. Особливості розвитку валютного ринку України в 1998 році // Вісник Національного банку України. - 1999. - №3. - С. 15.

Переважна орієнтація на долар США в торгівлі на УМВБ відбиває його домінуючі позиції в світовому валютному обороті: частка американської валюти в загальному обсязі офіційних валютних резервів країн світу становила в середині 80-х років більш як 56%. У доларах США фінансується близько 70% світового торговельного обороту та міжнародних фінансових позик.

Сьогодні Українська міжбанківська валютна біржа має чотири філії, поява яких зумовлена розвитком регіональних валютних ринків. Перша філія з'явилася в 1994 p. в Дніпропетровську, а в 1995 p. було відкрито філії в Харкові, Львові та Донецьку. Найбільший обсяг торгів - близько 6 - 11% - здійснюється на Дніпропетровській філії. Друге місце посідає Львівська, а третє - Харківська філія (табл. 2).

Таблиця 2. Обсяги і структура біржового обороту УМВБ та її філій */

Філія
1994 p.
1995р.
1996 p.
1997 p.
1998 p. (І kb.)
дол. США
%
Дол. США
%
ДОЛ.
США
%
Дол. США
%
ДОЛ.
США
%
Київ (центр)
18,6
99,7
3427,4
89,2
2103,7
87,1
2909,6
91,8
763,7
89,7
Львів

0,0
56,0
1,5
26,0
1,1
25,2
0,8
2,3
0,3
Харків

0,0
42,5
1,1
20,8
0,9
43,9
1,4
25,4
3,0
Дніпропетровськ

0,3
315,4
8,2
264,8
11,0
191,9
6,1
59,8
7,0
Донецьк

0,0
1,9
0,1
1,2
0,0


0,0


0,0
Всього
18,6
100,0
3843,1
100,0
2416,5
100,0
3170,7
100,0
851,1
100,0


*/Взято за: Ющенко В. А., Міщенко В. І. Валютне регулювання. - К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. – С. 171.

Торгівля доларами США розпочалася на УМВБ (на той час - валютна біржа НБУ) з 17 листопада 1992 p., німецькими марками - з 13 квітня 1993 p., фунтами стерлінгів - із 26 жовтня 1995 p., французькими франками - з 22 серпня 1995 p., італійськими лірами - з 27 вересня 1995p. Торги російськими рублями розпочалися 21 квітня 1993 p. (з вересня по листопад 1998 p. торги було тимчасово припинено), білоруськими рублями - з 8 грудня 1992 p. Із червня 1995 p. торги доларами США та російськими рублями проводяться щодня, а з листопада 1995 p. розпочалися щоденні торги німецькими марками.

Торги білоруськими рублями відбуваються двічі на тиждень - у понеділок і середу (з 18 березня 1998 p. їх тимчасово припинено), французькими франками, італійськими лірами і фунтами стерлінгів - раз на тиждень: відповідно у вівторок, середу і четвер. З вересня 1998 p. було припинено торги російськими рублями, а з січня 1999 p. розпочато торги по євро. До середини 1997 p. одним із джерел надходження валютних ресурсів на Біржу був обов'язковий продаж суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності 50% валютної виручки.

З 1997 p. завдяки стабільній валютній політиці та валютному курсу Біржі вдалося забезпечити добровільне надходження валютних коштів для продажу навіть після відміни обов'язкового продажу валюти. Проте з вересня 1998 p. у зв'язку з фінансовою кризою 50-відсотковий обов'язковий продаж валютних надходжень суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності було відновлено.

Основна частка торгівлі іноземною валютою нині зосереджена в 10-15 найбільших банках України, між якими та УМВБ склалися стабільні фінансові відносини. В 1993 p. в торгах на УМВБ регулярно брали участь 19 банків, у 1994 p. - 37, в 1995 p. - 39, в 1996 p. - 19, в 1997 p. - 17, а в 1998р. - близько 25.

Діяльність Української міжбанківської валютної біржі свідчить, що валютний ринок України сформовано на стійкій базі, і він має перспективи подальшого стабільного розвитку.

Згідно з "Правилами прийому в члени Української міжбанківської валютної біржі" здійснювати операції на УМВБ мають право тільки члени Біржі, якими можуть бути банки, фінансові установи та спеціалізовані брокерські контори, що мають відповідні ліцензії НБУ. Національний банк України та засновники Біржі є членами УМВБ за статусом.

Банки, фінансові установи та спеціалізовані брокерські контори, які бажають стати членами УМВБ, направляють на ім'я голови Біржового комітету заяву, акредитаційну картку, письмові рекомендації двох засновників Біржі, завірений аудитором річний звіт за останній рік роботи, а також нотаріально завірені копії статуту та ліцензії на право здійснення валютних операцій.

Умовою членства на Біржі комерційних банків є наявність у них на валютному обслуговуванні не менше ніж 50 клієнтів, а сума залишків на їх валютних рахунках має перевищувати 500 тис. дол. США. Сума залишків на кореспондентських рахунках банку має перевищувати 1 млн. дол. США (або відповідний еквівалент вільно конвертованої валюти в перерахунку на долари США).

Крім того, банк, який хоче стати членом Біржі, повинен мати кореспондентські відносини мінімум з п'ятьма першокласними банками (банки входять до списку 500 найбільших банків світу) і відкрити кореспондентські рахунки не менше ніж в трьох із них. Кліринговими банками Біржі є АБ "Кліринговий дім", а за окремими валютами - провідні банки світу. Наприклад, для долара США - це Bankers Trust Company та The Bank of New York; для євро - Deutsche Bank AG та Commerzbank AG.

Прийом у члени УМВБ відбувається за рішенням Біржового комітету, який на своєму черговому засіданні розглядає заяви претендентів, здійснює реєстрацію членів, публікує списки та видає свідоцтва про прийом до членів УМВБ. Питання про прийом у члени Біржі розглядається Біржовим комітетом у присутності представників претендентів і представників засновників, які видали рекомендації. Рішення про прийом приймається 2/3 від загальної кількості голосів членів Біржового комітету.

За рішенням Біржового комітету претендент може бути тимчасово допущеним до участі в торгах або прийнятий у члени Біржі з випробувальним строком на 1-3 місяці.

Члени Біржі можуть здійснювати торгівлю іноземною валютою від свого імені за дорученням клієнтів та за свій рахунок.

Біржові торги здійснюються щодня протягом п'яти робочих днів. Безпосередньо за проведення торгів і визначення поточного курсу гривні до іноземних валют відповідає спеціально уповноважений співробітник Біржі - курсовий маклер. До зали, де проводяться торги, допускаються тільки дилери та співробітники Біржі, які безпосередньо беруть участь у торгах. За день до початку торгів дилери подають курсовому маклеру Біржі реєстр покупців, в якому зазначено найменування покупця, номер контракту, мета використання валюти, сума та максимальний курс купівлі іноземної валюти.

Не пізніше ніж за годину до початку торгів дилери подають курсовому маклеру попередні заявки на купівлю чи продаж іноземної валюти. Сума купівлі або продажу наводиться в тій валюті, за якою здійснюється операція. Розмір одного лоту (мінімальної суми купівлі чи продажу) визначається рішенням Біржового комітету. Заявки, складені з порушенням вимог Біржі, до участі в торгах не приймаються.

Курсом відкриття торгів є валютний курс, зафіксований на попередніх торгах. Курсовий маклер оголошує валютний курс і суми заявок. Якщо пропозиція валюти перевищує попит, курсовий маклер може знизити курс валюти, а в противному випадку підвищити.

У разі, якщо валютний курс різко змінюється в будь-який бік на величину, що перевищує встановлену рішенням Біржового комітету, курсовий маклер зобов'язаний оголосити перерву в торгах для консультацій з членами Біржового комітету та представниками Національного банку України з метою розробки заходів щодо стабілізації валютних курсів.

Після завершення біржових торгів укладені угоди на купівлю-продаж валюти оформляються біржовими свідоцтвами та операційними листами, а контроль за виконанням угод здійснює Біржовий комітет.

За здійснення операцій учасники торгів сплачують на користь Біржі комісійні, сума яких наводиться в біржовому свідоцтві. Продавці іноземної валюти сплачують комісійні в гривнях, а покупці - у відповідній іноземній валюті.

За результатами біржових торгів продавці валютних ресурсів подають банкам-кореспондентам Біржі телексне доручення про перерахування коштів на кореспондентський рахунок Біржі відповідно до біржового свідоцтва не пізніше ніж о 17 годині наступного дня. Термін конвертації - другий робочий день після проведення торгів.

У разі порушення продавцями іноземної валюти терміну розрахунків Біржа має право використовувати кошти страхового фонду для донарахування відповідних сум на кореспондентські рахунки покупців.

При здійсненні розрахунків у гривнях члени Біржі повинні до початку торгів забезпечити наявність коштів на своїх рахунках в АКБ "Кліринговий дім" у розмірах, необхідних для купівлі іноземної валюти. Для здійснення розрахунків за результатами торгів члени Біржі зобов'язані надати Біржі письмовий дозвіл на дебетування їх рахунків у день торгів. Гривневий еквівалент зараховується на рахунки членів Біржі - продавців іноземної валюти після одержання Біржею підтвердження іноземного банку про надходження на кореспондентський рахунок Біржі валютних коштів, що були продані.

У випадку невиконання терміну платежу продавці сплачують УМВБ штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Якщо прострочення перевищує три банківських дні, дирекція Біржі може відсторонити порушника від участі в торгах на два тижні.

В тому разі, якщо порушником зобов'язань є Біржа, вона сплачує на користь потерпілого штраф у розмірі 1% від суми відповідних коштів за кожен день прострочення. Куплені банками валютні кошти можуть використовуватися тільки за цільовим призначенням відповідно до контрактів, під які була куплена валюта. В разі порушення цієї вимоги банк сплачує штраф у розмірі гривневого еквіваленту купленої валюти.
Случайные рефераты:
Реферати - Біографія Григорія Сковороди
Реферати - Життя та творчість Леоніда Глібова
Реферати - Володимир Шухевич – етнограф, публіцист, громадський діяч
Реферати - Життя і творчість Панаса Мирного
Реферати - Життя та творчість Степана Васильченка
Реферати - Леся Українка на Західній Україні
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 2
    Гостей: 2
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта