"Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину" (1 варіант)
Не шукав я до тебе

Ні стежки, ні броду.

Бо від тебе узбіччям

Ніколи не брів —

Я для тебе горів,

Український народе,

Тільки, мабуть,

Не дуже яскраво горів.

Василь Симоненко був поетом надзвичайної щирості й людяності, поетом, що оспівав любов до землі і людей, який зігрівав кожне слово своєї поезії теплом власного серця. "Для співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна. І він, за прикладом найкращих наших поетів, синівською відданістю їй віддячив, напруженим, чесним горінням душі... Справді, як молодий витязь, звівся він у нашій поезії, і так виразно чуємо його свіжий, мажорний, юнацьки бадьорий голос, яким він і сьогодні вітає життя", — писав Олесь Гончар.

Василь Симоненко ніколи не мислив Україну, її народ у "всесоюзній категорії" і тому не звертався до оспівування "єднання України з іншими народами у союз новий". Він випадав із загального ряду оспівувачів СРСР, і вірш поета "Задивляюсь у твої зіниці", мабуть, тому не друкувався аж до 1990 року, оскільки там є рядки:

Ради тебе перли в душу сію,

Ради тебе мислю і творю.

Хай мовчать америки й росії,

Коли я з тобою говорю.

Він досить сміливий для того часу, коли провідною ідеєю була ідея про "старшого брата" — російський народ, який допомагає усім іншим — "маленьким" — народам і збирає їх під своїм крилом. Але українці ніколи не були "малоросами", тобто "безкоштовним" придатком до великої Росії. Вони-бо жили на землі, що стала колискою для всіх східнослов'янських народів, вони були народом із великою культурою, глибоким національним корінням.

Тему Батьківщини, рідної землі поет також своєрідно розкрив у казці для дорослих, що називається досить символічно "Казка про Дурила", яку автор написав в останній рік життя. Надрукований же твір був тільки через двадцять п'ять років.

"Казка про Дурила" — це алегорична розповідь про втрачену й віднайдену Батьківщину. Сюжет її побудований за класичними зразками розповідей про мандри головного героя. Перші рядки твору дуже показові, тому що з них можна здогадатися, що головний герой, який, до речі, зовсім не дурний, утікає з голодної країни, оскільки батько каже йому:

Ну, йди вже, клята рахубо,

бо в бо дома з голоду вріжеш дуба...

Рятуючись від голодної смерті, Дурило мандрував і мандрував світом, поки не виріс і не змужнів. Тоді він захотів повернутися додому, але забув дорогу туди.

Шукаючи рідну країну, Дурило потрапив до якоїсь дивної землі з не менш дивними людьми, які постійно вихваляли свої порядки:

Ми знаєм все! Для пас усе

відоме!

Що буде завтра? Запитайте

нас.

Ця країна — нібито земний рай, і засновники цього раю обіцяють Дурилові, що кращого годі й бажати, однак хлопець раптом бачить, що у них ноги в крові:

— Та це, — йому

кажуть, —

така у нас звичка:

до щастя дорога веде через

річку —

та річка із крові та трішки із сліз...

Дурило дивується, що ж то за кров, і чує у відповідь: "Тих людей, що підло не визнали наших ідей..."

Отже, цей омріяний рай насправді побудований на крові багатьох людей, це та сучасна картина життя СРСР, яку спостерігав поет. І ця країна відрізняється від омріяної ним Батьківщини, тому його герой, Дурило, залишає дивний край і повертається додому. Там він бачить батькову хату, а "під нею засмучена мати пасе сонячних зайчиків у дворі..."

Це політична казка, у якій поет вилив усе своє обурення тодішнім життям в Україні, ставлення до людини в цьому "офіційному раї". Симоненко любив свій народ і, можливо, ідеалізував його, принаймні не вважав, що має право засуджувати своє покоління. Однак він з обуренням писав:

Коли б усі одурені прозріли...

Тому що:

На цвинтарі розстріляних ілюзій

Уже немає місця для могил.

З великою любов'ю до свого народу Василь Симоненко написав ці рядки вірша-колискової "Лебеді материнства":

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Так і поет, на відміну від багатьох наших сучасників, любив свою Батьківщину такою, якою вона є, не шукаючи для себе іншого тепленького місця, віддаючи Україні всі свої думи й поетичний талант. Він знав, що Вітчизна його відродиться, вийде з попелу, неначе птиця Фенікс, захистить своїх дітей від зникнення, національного знівелювання, і тому:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя та творчість Євгена Маланюка
Реферати - І. Карпенко-Карий
Реферати - Володимир Малик
Реферати - Життя і творчість Є. П. Гребінки
Реферати - До "280 річниці з дня народження Григорія Сковороди" (творча робота)
Реферати - Іван Кочерга
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 5
    Гостей: 5
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта