Літературознавство і критичний реалізм
У зв'язку з пожвавленням літературного життя в Україні зароджується літературознавство. Саме на ці роки припадає бурхливий розвиток літературної критики, яка в 60-ті роки стає окремою галуззю літературної діяльності.

В умовах переслідування української культури, заборони української мови та української видавничої справи провідна роль у розвитку цих напрямків суспільної діяльності належала російській критиці, яка не обходила увагою.українську літературу. Оцінку явищ української літератури здійснювали видатні критики В. Бєлінський, М. Чернишевський, М. Добро любов, Д. Писарєв, які вимогливо ставилися як до творів російських письменників, так і українських.

Після повернення з заслання до процесу розвитку літературознавства і критики активно долучається Т. Г. Шевченко. У поезії, прозі, щоденнику і листах він висловлює власні погляди на літературу і мистецтво. Великий поет із захопленням відгукнувся на «Народні оповідання» Марка Вовчка, високо підносить творчість М. Гоголя та М. Салтикова-Щедріна.

Проблемі піднесення «національного духу» в українській літературі присвячував свої літературно-критичні праці Пантелеймон Куліш. Він вважає, що українська література повинна служити ідеї консолідації всіх верств українського населення, а задля збереження свого національного характеру українській літературі необхідно розвиватись «відрубно» від російської літератури, щоб не підпадати під її вплив.

На початку 60-х років зароджується літературна критика Галичини. У місцевій періодиці з'являються літературно-критичні нариси, літературні замітки, оглядові статті, рецензії на театральні постановки.

Найвизначнішою особливістю другого періоду розвитку нової української літератури є зародження й утвердження в ній критичного реалізму.

Принципи критичного реалізму — правдивість деталей, типових характерів і типових обставин — вперше найповніше виявились у творчості Шевченка.

Критичний реалізм як метод художнього освоєння дійсності був великим кроком у розвитку української літератури. Він сформувався й виріс на основі здобутків раннього просвітительського реалізму, наявного в творчості І. П. Котляревського, П. П. Гулака-Артемов-ського, Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, Б. П. Гребінки, і кращих рис прогресивного романтизму.

Суспільними та естетичними джерелами критичного реалізму , в українській літературі було посилення боротьби проти експлуа-тації, волелюбні заклики прогресивних романтиків, перемога матеріалістичної концепції в естетиці.

Зародження і утвердження критичного реалізму В українській літературі відбувалося паралельно з розвитком реалізму в російській літературі, з успіхами «натуральної школи» й перемогою гоголівського напряму в ній, теоретично осмисленими у працях В. Г. Бєлінського, М. Г. Чернишевського, М. О. Добролюбова.

Однією з головних рис критичного реалізму є відтворення життя «у формах самого життя». Розвиваючи це положення, Чернишевський обґрунтував три основні завдання літератури, яка повинна не тільки правдиво відтворювати дійсність, а й бути підручником життя й виносити вирок дійсності.

Таке високе призначення література може виконати тільки на основі подальшого поглиблення принципів її народності. Справжня народність літератури, яка полягає передусім у відбитті народник дум і прагнень, — неодмінна ознака критичного реалізму.

У попередні роки це питання трактувалося однобоко. Під народністю літератури розуміли лише відображення побуту, деяких зовнішніх сторін життя народу, ідеалізацією патріархальних звичаїв, вживання простонародної мови, використання фольклорних образів без проникнення в психологію і соціальний зміст життя народу.

Для творчості основоположника критичного реалізму в українській літературі Т. Г. Шевченка і його наступників характерним є всебічне змалювання дійсності, показ життя народу не тільки в побуті, а і в його соціальних виявах, класових суперечностях, засудження не тільки окремих вад тогочасного суспільства, а й нещадне викриття з позицій народних прагнень і інтересів всього експлуататорського ладу, самодержавства, національного гноблення, утвердження громадянських прав трудящих людей.
Случайные рефераты:
Реферати - Андрій Чайковський. Курсова робота
Реферати - Мотиви драматичної спадщени Миколи Куліша
Реферати - Курбас, Куліш, Крушельницький –коло друзів-творців
Реферати - Іван Кочерга
Реферати - Лесь Курбас: роль у формуванні модерного театру
Реферати - Життя та творчість Михайла Драй-Хмари
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 46
    Гостей: 45
    Пользователей: 1

    Партнеры сайта