Характеристика складу і структури видатків зведеного державного бюджету України. Фактори, що впливають на їх зміну

1. Економічний зміст та призначення видатків бюджету

Видатки у повному і всесторонньому обсязі характеризуються функціональною структурою, до якої долучаються: міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресові; правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави; державне управління; промисловість та енергетика; будівництво; сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство; транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації й інформатика; інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

У невиробничій сфері видатки державного бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, поділяються за галузями і видами суспільної діяльності. Це видатки на: освіту; охорону здоров'я; соціальний захист і соціальне забезпечення; житлово-комунальне господарство; культуру і мистецтво; засоби масової інформації; фізичну культуру і спорт; державне управління; судову владу.

Функціональний поділ видатків дозволяє виявити пропорції в розподілі бюджетних коштів і, змінюючи їх, добиватись необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямованості усього суспільного розвитку потребує на сьогодні більше коштів спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її росту.

Щодо установ і організацій бюджетної сфери можна вирізнити такі витрати:

– оплата праці працівників бюджетних установ;

– придбання предметів постачання та матеріалів;

– видатки на відрядження;

– оплата послуг з утримання бюджетних установ;

– оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

– інші.

До недавнього часу найбільше видатків з бюджету спрямовувалося до народного господарства. За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджетних коштів на народне господарство повинна зазнати суттєвих змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і масштабніших державних завдань: фінансування пріоритетних заходів, пов'язаних з прискоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури. Правда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видатків та їхня структура зазнають суттєвих змін.

Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у народному господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зводиться участь держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень; послідовно виконується програма приватизації державної власності та скорочується сфера державної економіки.

Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюджетного фінансування цих витрат. А за умов ринку теж залишаться такі видатки, які потребують обов'язкового залучення державних коштів, оскільки, по-перше, триває функціонування державного сектора економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій.

Значні бюджетні кошти щороку спрямовуються на фінансування соціально-культурних заходів. Вони дозволяють державі розвивати систему освіти, культури, задовольняти мінімальні потреби населення в медичному обслуговуванні, здійснювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення.

Бюджетне фінансування – це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету. Основна суть бюджетного фінансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами, – з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

На сьогодні державний бюджет України характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів, що закономірно для країн перехідного періоду. Так, бюджетні ресурси України становлять нині майже 45 відсотків від ВВП. Така централізація коштів повинна забезпечити своєчасне і повне фінансування усіх загальнодержавних програм, а також додаткові заходи, пов'язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат. Однак, якщо проаналізувати бюджетне фінансування останніх чотирьох років, то можна переконатись, що в цілому видатки були недофінансовані від 20 до 30 відсотків порівняно із затвердженими сумами. Основними причинами неповного фінансування було невиконання доходної частини, розбалансованість економіки, важке фінансове становище підприємств. Отже, можна дійти висновку, що механізм бюджетного фінансування тісно пов'язаний з доходами бюджету. Цей взаємозв'язок полягає у кількісній відповідності, коли при забезпеченій доходній базі бюджет має змогу фінансувати своєчасно і повною мірою суми запланованих видатків.

Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механізму бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визначення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтримку їхнього економічного становища щодо комунальної власності. Інакше кажучи, при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування і законодавче закріпити її за ними. Оскільки бюджетне фінансування є складовою бюджетного механізму, за допомогою якого здійснюється реалізація бюджетних функцій, то можна дійти висновку, що саме за допомогою бюджетного інвестування та фінансування відбувається надання коштів, які завдяки розподілу і перерозподілу ВВП спрямовуються державою на економічні та соціальні потреби країни.

Роль бюджетного фінансування визначається передусім тим, що є основним методом забезпечення прогресивних зрушень в економічній структурі. Тільки за допомогою бюджетного фінансування створюються умови і забезпечується розвиток нових галузей виробництва.

Система бюджетного фінансування вміщує в собі принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб'єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі таких принципів: плановості; цільового спрямування коштів; безповоротності та безвідплатності; ефективного використання коштів; оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел; додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їхнім використанням.

Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про державний бюджет України на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування коштів місцевих бюджетів ухвалюються рішенням сесій відповідних місцевих рад народних депутатів. Витрати з децентралізованих фондів грошових коштів відображаються у фінансових планах і кошторисах витрат установ, балансах доходів і витрат підприємств, об'єднань, міністерств і відомств.

Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат – це надання коштів без прямого їх відшкодування (непряме ж відшкодування полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо).

Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільне необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва.

Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування. Цей принцип здійснюється як за покриття поточних витрат, так і за фінансування капітальних вкладень.

Принцип здійснення постійного контролю наявний за усіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Україна, як незалежна держава, має державний бюджет, завдяки якому здійснюється фінансування усіх загальнодержавних видатків, а згідно з бюджетним устроєм і адміністративно-територіальним поділом до складу бюджетної системи входять місцеві бюджети, за допомогою яких здійснюється фінансування видатків місцевого значення. Порядок та умови надання і використання коштів затверджується Верховною Радою України.

Бюджетні кошти витрачаються лише за цільовим призначенням і в межах, затверджених відповідним правовим актом – законом про державний бюджет чи рішенням місцевої ради народних депутатів. У правові акти про бюджет не можуть долучатися статті видатків, які не передбачені чинним законодавством.

Нині використовуються наступні форми бюджетного фінансування: кошторисне; державне фінансування інвестицій; позики з бюджету державним підприємствам; державні дотації.

Кошторисне фінансування – забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління.

Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі фінансових документів – кошторисів. Так фінансується майже вся невиробнича так звана бюджетна сфера. Установи й організації, які діють у цій сфері, є бюджетними установами.

До бюджетної сфери належать соціально-культурні заходи й установи, фундаментальні дослідження, національна оборона, правоохоронна діяльність і органи безпеки, судова система і органи прокуратури України, утримання законодавчої і виконавчої влади держави.

Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджетної класифікації видатків фінансування будівництва об'єднано в одну групу разом з архітектурою і вміщує в собі державні інвестиції на основні об'єкти економічного і соціального розвитку України за ринкових умов.

За наявності різних форм власності і різних організаційно-правових структур, об'єднань підприємств і організацій правове регулювання фінансування інвестицій в умовах ринку є складним.

Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку на відміну від планової системи має свої особливості: воно не є сталим, держава також втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств.

Поряд з державними, в основному бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ.

Позики з бюджету державним підприємствам – це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку як бюджетну позику надає Міністерство фінансів на договірних засадах.

Умовами договору мають бути передбачені зобов'язання сторін щодо обсягів, строків надання позики, її цільового використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також обсяги і порядок сплати процентів за використання бюджетних позик.

Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організацій і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищує ціну продажу.

Форми бюджетного фінансування визначаються економічними умовами, із змінами яких міняються як форми бюджетного фінансування, так і їхнє застосування. Нині, при переході до ринкових відносин, визріла потреба в удосконаленні форм бюджетного фінансування.

При цьому до існуючих форм бюджетного фінансування не можна застосовувати однаковий підхід, а перспективи розвитку кожної із форм повинні пов'язуватись з тими цілями, яким вони слугують.

Цілі можуть бути поділені на загальні та спеціальні. Загальні втілюються за допомогою тих форм фінансування, які відповідають системі управління економікою в цілому.

Спеціальні пов'язані з особливими умовами господарювання, згідно із завданнями економічної політики держави на відповідному етапі розвитку.

Форми бюджетного фінансування, які обумовлені загальними цілями, у подальшому повинні удосконалюватись, аби повніше відповідати потребам розвитку ринкової економіки. Їхнє удосконалення, з одного боку, повинно провадитись у напрямку посилення стимулюючих факторів певних форм фінансування, а з іншого – у напрямку запровадження нових умов надання бюджетних коштів.

Нині застосовуються два методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єктам діяльності;

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

2. Структура, класифікація і характер бюджетних видатків

Цільове використання бюджетних коштів забезпечується за допомогою групування видатків бюджетів, яке може здійснюватися за різними ознаками. Згідно з бюджетною практикою видатки розподіляються:

1) залежно від суспільного призначення – функціональна класифікація;

2) за розпорядниками бюджетних коштів – відомча класифікація;

3) залежно від цільового призначення – економічна класифікація.

Відповідно до функціональної класифікації основними групами видатків місцевих бюджетів є:

– державне управління;

– правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;

– освіта;

– охорона здоров'я;

– соціальний захист та соціальне забезпечення;

– житлово-комунальне господарство;

– культура та мистецтво;

– засоби масової інформації;

– фізична культура й спорт;

– промисловість та енергетика;

– будівництво;

– сільське та лісове господарства, рибальство і мисливство;

– транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика;

– інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю;

– заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення;

– охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека;

– попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

– обслуговування державного боргу;

– державні цільові фонди;

– видатки, не віднесені до основних груп.

Видатки місцевих бюджетів на державне управління включають забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування і, насамперед, рад народних депутатів та їхніх виконавчих органів.

Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави за рахунок коштів місцевих бюджетів охоплює утримання:

– органів внутрішніх справ (підрозділи дорожньо-патрульної служби та дорожнього нагляду, медичні витверезники, підрозділи міліції, що організовують роботу медичних витверезників, приймальники-розподільники для неповнолітніх, спеціальні приймальники-розподільники);

– професійної пожежної охорони;

– інших органів внутрішніх справ (спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів, адресно-довідкових бюро).

Із місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів та заходів у галузі освіти. Це видатки на:

– дошкільну освіту (дошкільні заклади освіти);

– загальну середню освіту (загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії, вечірні школи);

– заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, дитячі будинки, спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи та інші заклади освіти для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку, загальноосвітні школи соціальної реабілітації, допомога на дітей, які знаходяться під опікою, піклуванням);

– позашкільна освіта (позашкільні заклади освіти, заходи із позашкільної роботи з дітьми);

– професійно-технічна освіта;

– вищі заклади освіти І та ІІ рівнів акредитації;

– післядипломна освіта (центри підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення);

– інші заклади та заходи в галузі освіти (придбання підручників, методична робота, інші заходи з народної освіти, служби технічного нагляду за будівництвом і капітальним ремонтом, централізовані бухгалтерії, групи з централізованого господарського обслуговування, інші заклади освіти).

Видатки на охорону здоров'я з місцевих бюджетів включають утримання:

– лікарень широкого профілю;

– спеціалізованих медичних закладів (спеціалізованих лікарень та інших спеціалізованих закладів: центрів, диспансерів, госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни, лепрозоріїв, медико-санітарних частин, тощо, що мають ліжкову мережу; пологових будинків; санаторіїв для хворих туберкульозом; санаторіїв для дітей та підлітків; будинки дитини; станції переливання крові; станції швидкої та невідкладної медичної допомоги);

– поліклінік та амбулаторій;

– спеціалізованих поліклінік;

– загальних і спеціалізованих стоматологічних поліклінік;

– фельдшерсько-акушерських пунктів;

– санітарно-епідеміогічної служби (санітарно-епідеміогічних станцій);

– придбання медичного обладнання, інструментів, протезів, іншої продукції, що використовується в медичній практиці;

– утримання інших закладів у галузі охорони здоров'я (медико-соціальних експертних комісій, бюро судово-медичної експертизи, централізованих бухгалтерій).

Соціальний захист та соціальне забезпечення за рахунок коштів місцевих бюджетів включає:

– надання пільг ветеранам війни та праці (установка телефонів учасникам Великої Вітчизняної війни, пільги ветеранам праці, пільги ветеранам та інвалідам війни);

– допомоги сім'ям з дітьми (допомоги на дітей віком до 16 (учнів – 18) років, допомоги з догляду за дитиною-інвалідом, допомоги з догляду за дитиною непрацюючим матерям, допомога на дітей одиноким матерям, тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, грошова допомога матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років);

– інші види соціальної допомоги (цільова грошова виплата на проживання громадян із мінімальними доходами, відшкодування збитків, заподіяних громадянам, виплата компенсації реабілітованим, грошова допомога біженцям, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, виплати-компенсації на медикаменти, допомога на прожиття малозабезпеченим громадянам, програма протезування, забезпечення побутовим вугіллям окремих категорій населення, інші видатки);

– утримання дитячих закладів-інтернатів (будинків-інтернатів для малолітніх інвалідів);

– утримання притулків для неповнолітніх;

– програми соціального захисту неповнолітніх (відшкодування витрат шкільним їдальням, інші програми соціального захисту неповнолітніх);

– утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів системи соціального захисту;

– молодіжні програми (утримання центрів соціальних служб для молоді, програми та заходи центрів соціальних служб для молоді, програми та заходи державних органів у справах сім'ї та молоді, програми і заходи державних органів в справах жінок, утримання клубів підлітків за місцем проживання);

– інші заклади та заходи в галузі соціальної політики (заходи, пов'язані з поверненням кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, навчання та трудове влаштування інвалідів. утримання територіальних центрів і відділень соціальної допомоги на дому, пільги населенню (крім ветеранів війни та праці) з оплати житлово-комунальних послуг і природного газу, утримання будинків-інтернатів агропромислового комплексу, фінансова підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, фінансування служб технічного нагляду за будівництвом та капітальним ремонтом, утримання централізованих бухгалтерій, центрів із нарахування та виплати пенсій, капітальні вкладення для реконструкції установ соціального забезпечення).

У складі видатків на житлово-комунальне господарство з місцевих бюджетів передбачаються видатки на:

– житлове господарство (капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади, дотації житлово-комунальному господарству, видатки на утримання об'єктів соціальної сфери, що передаються до комунальної власності);

– комунальне господарство (благоустрій міст, благоустрій райцентрів, селищ міського типу та інших населених пунктів. берегоукріплювальні роботи, видатки на впровадження засобів обліку витрат та регулювання споживання води й теплової енергії);

– підприємства і організації побутового обслуговування, що входять до комунальної власності.

До складу видатків на культуру та мистецтво з місцевих бюджетів включаються видатки на:

– мистецтво (творчі спілки, театри, філармонії, музичні колективи й інші заходи та заклади з мистецтва);

– культуру (бібліотеки, музеї та виставки, заповідники, палаци і будинки культури, клуби та інші заклади клубного типу, школи естетичного виховання дітей);

– кінематографію;

– архівну справу (державні архівні установи);

– інші заходи та заклади в галузі мистецтва та культури (державні премії України в галузі літератури та мистецтва, інші культурно-освітні заклади та заходи, видатки на організацію проведення заходів із вивчення питань, пов'язаних з діяльністю ОУН-УПА).

Із місцевих бюджетів здійснюється фінансування засобів масової інформації:

– телебачення та радіомовлення;

– преси (періодичних видань: газет і журналів);

– книговидання (видавництва);

– інших засобів масової інформації.

До складу видатків на фізичну культуру та спорт із місцевих бюджетів включається:

– здійснення заходів із фізичної культури та спорту (проведення навчально-тренувальних зборів і змагань, видатки на утримання центрів з інвалідного спорту і реабілітаційних шкіл, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань та заходів з інвалідного спорту, проведення заходів з нетрадиційних видів спорту і масових заходів з фізичної культури, утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл, фінансова підтримка спортивних споруд, утримання рятувальних станцій на водах, інші видатки);

– державна підтримка громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості (проведення навчально-тренувальних зборів і змагань, проведення заходів із нетрадиційних видів спорту та масових заходів з фізичної культури, утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл, утримання апарату управління фізкультурно-спортивних організацій, фінансова підтримка спортивних споруд, інші видатки).

Видатки на промисловість та енергетику з місцевих бюджетів включають лише видатки на паливно-енергетичний комплекс, а саме: на державне регулювання цін на тверде паливо.

У складі видатків місцевих бюджетів на будівництво – державна підтримка молодіжного житлового будівництва, а також видатки на архітектуру.

Із місцевих бюджетів фінансуються сільське та лісове господарства, рибальство та мисливство. Це видатки на:

– земельні ресурси (оплата робіт із докорінного поліпшення земель, проведення земельної реформи, хімічної паспортизації земель);

– водне господарство (експлуатація загальнодержавних і міжгосподарських державних меліоративних систем);

– сільськогосподарське виробництво (протиепізоотичні за ходи);

– заготівлю та зберігання сільськогосподарської продукції (заготівельні підприємства, закупівля зерна за державним замовленням);

– лісове господарство та мисливство;

– риболовецьке господарство;

– дослідження та практичні розробки в галузі сільського господарства;

– фінансування бюджетних установ агропромислового комплексу;

– інші заходи та заклади в галузі сільського господарства, рибальства й мисливства.

Фінансування транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики з місцевих бюджетів включає видатки на:

– автомобільний транспорт (державне регулювання цін на послуги місцевого автомобільного транспорту);

– водний транспорт;

– залізничний транспорт (державне регулювання цін на послуги метрополітену);

– інші види транспорту (державне регулювання цін на послуги міського електротранспорту);

– дорожнє господарство (будівництво та утримання доріг загального користування державного значення);

– зв'язок;

– інформатику.

Видатки на інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю за рахунок коштів місцевих бюджетів, включають фінансування проектів багатоцільового розвитку, діяльності, пов'язаної з формуванням загальної економічної політики, управлінням у галузі стандартизації, гідрометеорології, геодезії та контролю за виробництвом тощо.

Із місцевих бюджетів фінансується охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека. Це видатки на:

– охорону та раціональне використання водних ресурсів;

– охорону та раціональне використання земель;

– утримання місцевих природоохоронних органів;

– збереження природно-заповідного фонду;

– інші природоохоронні заходи.

До складу видатків місцевих бюджетів на попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха належать видатки на:

– попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій;

– утримання військ цивільної оборони України.

До місцевих бюджетів включаються державні цільові фонди (як до дохідної, так і до видаткової частин) – фонд охорони навколишнього природного середовища, дорожні фонди тощо.

До складу видатків місцевих бюджетів, не віднесених до основних груп, належать видатки з:

– утворення резервних фондів;

– проведення виборів та референдумів.

Структура видатків місцевих бюджетів України за 1992-2004 рр. відповідно до функціонального призначення наведена в таблиці 1. Для забезпечення порівняльності, групування видатків проведено так, як це здійснювалося до переходу у 1996 р. на нову бюджетну класифікацію. Це стосується, насамперед, такої групи як "народне господарство", до складу якої увійшли видатки на: житлово-комунальне та шляхове господарства, промисловість та енергетику, будівництво (державні капітальні вкладення), сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство, транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатику.

Таблиця 1.

Структура видатків місцевих бюджетів України у 1992-2004 рр.

Видатки

1992 р.

1995 р.

2004 р.

Освіта

21,9

23,8

22,8

Охорона здоров'я

23,1

25,1

21,8

Соціальний захист та соціальне забезпечення

31,9

29,1

17,2

Культура, мистецтво, засоби масової інформації, молодіжні програми, фізкультура і спорт

3,1

3,6

2,9

Народне господарство

15,7

12,4

25,8

Управління

1,3

3,1

2,7

Інші

3,0

2,9

6,8

Усього

100

100

100

Динаміка соціальних видатків із місцевих бюджетів України упродовж 1992-2004 рр. відображена за допомогою рис. 1 Абсолютні розміри видатків на освіту збільшилися у 2004 р. у порівнянні з 1992 р. у 2,2 разу, на охорону здоров'я – у 1,9 разу, соціальний захист та соціальне забезпечення населення – у 1,1 разу, на утримання інших закладів соціально-культурної сфери (крім освіти та охорони здоров'я) – у 1,9 разу.

Закон України "Про бюджетну систему України" визначив лише основні напрямки використання коштів місцевих бюджетів. Крім того, він встановив, що розмежування видів видатків між окремими бюджетами, які входять до складу Автономної Республіки Крим. областей, міст Києва та Севастополя повинно проводитися, відповідно. Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст Києва та Севастополя) радами народних депутатів і районними та міськими (міст з районним поділом) радами народних депутатів. Відсутність законодавче встановленого деталізованого переліку видатків за кожним видом місцевих бюджетів, з одного боку, і право самостійного розмежування видатків між бюджетами органами місцевого самоврядування, з великими можливостями для суб'єктивізму, – з іншого, не сприяли встановленню єдиного підходу щодо вирішення цього завдання в межах усієї бюджетної системи України. Перелік видатків місцевих бюджетів змінювався, він також не був повною мірою уніфікованим у розрізі видів місцевих бюджетів.

Як підтвердив досвід останніх років в Україні давно назріла проблема чіткого розмежування видатків між бюджетами всіх рівнів і видів. Необхідність вирішення цього складного завдання зумовлена зокрема:

· існуванням достатньо великої кількості видів місцевих бюджетів (республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, міські міст Києва та Севастополя, районні в містах, селищні, сільські бюджети), видатки яких повинні бути розмежовані;

· розширенням повноважень і, відповідно, збільшенням переліку видатків місцевих бюджетів;

· розподілом видатків місцевих бюджетів на поточні та видатки розвитку;

· виокремленням видатків, пов'язаних з виконанням власних і делегованих повноважень;

· необхідністю забезпечення цільового й ефективного витрачання бюджетних коштів;

· усуненням дублювання у фінансуванні видатків з бюджетів різних видів;

· забезпеченням стабільності у розподілі видатків місцевих бюджетів;

· припиненням практики зміни джерел фінансування окремих потреб.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про бюджетну систему України” // Відомості ВРУ. – 2002. –№26.

2. Закон України "Про Державний бюджет України на 2001 р.” // Відомості ВРУ. –№3. –2001.

3. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. –К.: НІОС, 2000. –с.400

4. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України. –К. : НІОС, 2002. –с.384

5. Василик О.Д. Державні фінанси України. –К.: Вища школа, 1997. –с.385

6. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. –Тернопіль: ТАНГ, 2001. –с.383

7. Бескид Й.М. Державний бюджет України. –Тернопіль, 2000

8. Єпіфанов А.О., Сало В.І., Дяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. –К.: Наукова думка, 1997. –302 с.

9. Деркач Н.И., Горзеева Л.П. Бюджет и бюджетный процес на Украине. –Дніпропетровск: Пороги, 1995. –256 с.

10. Державні фінанси / пер. з англ. Ю.Немец. –К.: Основи, 1998. –542 с.

11. Распутенко І. Управління видатками в перехідних економіках. –К.: Основи, 2002. –223 с.