Характеристика складу і структури видатків зведеного державного бюджету України. Фактори, що впливають на їх зміну
1. Економічний зміст та призначення видатків бюджету

Видатки у повному і всесторонньому обсязі характеризу­ються функціональною структурою, до якої долучаються: міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження та спри­яння науково-технічному прогресові; правоохоронна діяль­ність та забезпечення безпеки держави; державне управління; промисловість та енергетика; будівництво; сільське господар­ство, лісове господарство, рибальство і мисливство; транс­порт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації й інфор­матика; інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

У невиробничій сфері видатки державного бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, поділяються за галузями і ви­дами суспільної діяльності. Це видатки на: освіту; охорону здоров'я; соціальний захист і соціальне забезпечення; жит­лово-комунальне господарство; культуру і мистецтво; засоби масової інформації; фізичну культуру і спорт; державне уп­равління; судову владу.

Функціональний поділ видатків дозволяє виявити пропор­ції в розподілі бюджетних коштів і, змінюючи їх, добиватись необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного ви­робництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямова­ності усього суспільного розвитку потребує на сьогодні біль­ше коштів спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її росту.

Щодо установ і організацій бюджетної сфери можна виріз­нити такі витрати:

– оплата праці працівників бюджетних установ;

– придбання предметів постачання та матеріалів;

– видатки на відрядження;

– оплата послуг з утримання бюджетних установ;

– оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

– інші.

До недавнього часу найбільше видатків з бюджету спрямо­вувалося до народного господарства. За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджет­них коштів на народне господарство повинна зазнати сут­тєвих змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і масштабніших державних зав­дань: фінансування пріоритетних заходів, пов'язаних з при­скоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури. Правда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видат­ків та їхня структура зазнають суттєвих змін.

Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у на­родному господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зво­диться участь держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень; послідов­но виконується програма приватизації державної власності та скорочується сфера державної економіки.

Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюд­жетного фінансування цих витрат. А за умов ринку теж залиша­ться такі видатки, які потребують обов'язкового залучення дер­жавних коштів, оскільки, по-перше, триває функціонування дер­жавного сектора економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова до­помога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій.

Значні бюджетні кошти щороку спрямовуються на фінан­сування соціально-культурних заходів. Вони дозволяють дер­жаві розвивати систему освіти, культури, задовольняти міні­мальні потреби населення в медичному обслуговуванні, здій­снювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення.

Бюджетне фінансування – це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету. Основна суть бюджетного фі­нансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між дер­жавою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, уста­новами всіх форм власності та фізичними особами, – з іншо­го, з точки зору спрямування та використання грошових кош­тів централізованого фонду на розширене відтворення, під­вищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забез­печення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

На сьогодні державний бюджет України характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів, що зако­номірно для країн перехідного періоду. Так, бюджетні ресурси України становлять нині майже 45 відсотків від ВВП. Така централізація коштів повинна забезпечити своєчасне і повне фінансування усіх загальнодержавних програм, а також до­даткові заходи, пов'язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат. Однак, якщо проаналізувати бюд­жетне фінансування останніх чотирьох років, то можна пере­конатись, що в цілому видатки були недофінансовані від 20 до 30 відсотків порівняно із затвердженими сумами. Основ­ними причинами неповного фінансування було невиконання доходної частини, розбалансованість економіки, важке фінан­сове становище підприємств. Отже, можна дійти висновку, що механізм бюджетного фінансування тісно пов'язаний з дохо­дами бюджету. Цей взаємозв'язок полягає у кількісній відпо­відності, коли при забезпеченій доходній базі бюджет має змогу фінансувати своєчасно і повною мірою суми заплано­ваних видатків.

Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механіз­му бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визна­чення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити ви­датки, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтрим­ку їхнього економічного становища щодо комунальної влас­ності. Інакше кажучи, при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого само­врядування і законодавче закріпити її за ними. Оскільки бюд­жетне фінансування є складовою бюджетного механізму, за допомогою якого здійснюється реалізація бюджетних функ­цій, то можна дійти висновку, що саме за допомогою бюджет­ного інвестування та фінансування відбувається надання коштів, які завдяки розподілу і перерозподілу ВВП спрямо­вуються державою на економічні та соціальні потреби країни.

Роль бюджетного фінансування визначається передусім тим, що є основним методом забезпечення прогресивних зру­шень в економічній структурі. Тільки за допомогою бюджет­ного фінансування створюються умови і забезпечується роз­виток нових галузей виробництва.

Система бюджетного фінансування вміщує в собі прин­ципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб'єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюєть­ся на основі таких принципів: плановості; цільового спряму­вання коштів; безповоротності та безвідплатності; ефектив­ного використання коштів; оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел; додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їхнім використанням.

Принцип плановості означає, що витрати з державного бюд­жету визначаються законом про державний бюджет Украї­ни на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування кош­тів місцевих бюджетів ухвалюються рішенням сесій відпо­відних місцевих рад народних депутатів. Витрати з децент­ралізованих фондів грошових коштів відображаються у фі­нансових планах і кошторисах витрат установ, балансах дохо­дів і витрат підприємств, об'єднань, міністерств і відомств.

Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат – це надання коштів без прямого їх відш­кодування (непряме ж відшкодування полягає в матеріально­му прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо).

Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільне необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяль­ністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва.

Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінан­сування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківсько­го кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування. Цей принцип здійснюється як за по­криття поточних витрат, так і за фінансування капітальних вкладень.

Принцип здійснення постійного контролю наявний за усіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансу­ванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних ви­трат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Україна, як незалежна держава, має державний бюджет, завдяки якому здійснюється фінансування усіх загальнодер­жавних видатків, а згідно з бюджетним устроєм і адмініст­ративно-територіальним поділом до складу бюджетної систе­ми входять місцеві бюджети, за допомогою яких здійснюється фінансування видатків місцевого значення. Порядок та умови надання і використання коштів затверджується Верховною Радою України.

Бюджетні кошти витрачаються лише за цільовим при­значенням і в межах, затверджених відповідним правовим актом – законом про державний бюджет чи рішенням місце­вої ради народних депутатів. У правові акти про бюджет не можуть долучатися статті видатків, які не передбачені чинним законодавством.

Нині використовуються наступні форми бюджетного фі­нансування: кошторисне; державне фінансування інвестицій; позики з бюджету державним підприємствам; державні до­тації.

Кошторисне фінансування – забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культур­ної сфери, оборони, органів державного управління.

Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі фінансових документів – кошторисів. Так фінан­сується майже вся невиробнича так звана бюджетна сфера. Установи й організації, які діють у цій сфері, є бюджетними установами.

До бюджетної сфери належать соціально-культурні заходи й установи, фундаментальні дослідження, національна оборо­на, правоохоронна діяльність і органи безпеки, судова система і органи прокуратури України, утримання законодавчої і виконавчої влади держави.

Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджет­ної класифікації видатків фінансування будівництва об'єдна­но в одну групу разом з архітектурою і вміщує в собі державні інвестиції на основні об'єкти економічного і соціального роз­витку України за ринкових умов.

За наявності різних форм власності і різних організаційно-правових структур, об'єднань підприємств і організацій пра­вове регулювання фінансування інвестицій в умовах ринку є складним.

Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку на відміну від планової системи має свої особливості: воно не є сталим, держава також втручається в процес фінан­сово-кредитного забезпечення капітальних вкладень держав­них підприємств.

Поряд з державними, в основному бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансу­вання як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних ус­танов.

Позики з бюджету державним підприємствам – це фінан­сова підтримка державних та інших підприємств, у яких по­над 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку як бюджетну по­зику надає Міністерство фінансів на договірних засадах.

Умовами договору мають бути передбачені зобов'язання сторін щодо обсягів, строків надання позики, її цільового використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов дого­вору, а також обсяги і порядок сплати процентів за вико­ристання бюджетних позик.

Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підпри­ємств, організацій і установ, які надають послуги або вироб­ляють необхідні товари, витрати на виробництво яких пере­вищує ціну продажу.

Форми бюджетного фінансування визначаються економіч­ними умовами, із змінами яких міняються як форми бюджет­ного фінансування, так і їхнє застосування. Нині, при пере­ході до ринкових відносин, визріла потреба в удосконаленні форм бюджетного фінансування.

При цьому до існуючих форм бюджетного фінансування не можна застосовувати однаковий підхід, а перспективи роз­витку кожної із форм повинні пов'язуватись з тими цілями, яким вони слугують.

Цілі можуть бути поділені на загальні та спеціальні. За­гальні втілюються за допомогою тих форм фінансування, які відповідають системі управління економікою в цілому.

Спеціальні пов'язані з особливими умовами господарюван­ня, згідно із завданнями економічної політики держави на відповідному етапі розвитку.

Форми бюджетного фінансування, які обумовлені загаль­ними цілями, у подальшому повинні удосконалюватись, аби повніше відповідати потребам розвитку ринкової економіки. Їхнє удосконалення, з одного боку, повинно провадитись у напрямку посилення стимулюючих факторів певних форм фі­нансування, а з іншого – у напрямку запровадження нових умов надання бюджетних коштів.

Нині застосовуються два методи бюджетного фінансу­вання:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод вико­ристовується для фінансування заходів з державного бюдже­ту України. Це система бюджетних рахунків органів Держав­ного казначейства, відкритих в установах банків за відпо­відними балансовими рахунками, з яких органами Державно­го казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єк­там діяльності;

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних ра­хунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпоряд­ників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що від­повідно до бюджетного розпису фінансові органи перерахо­вують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

2. Структура, класифікація і характер бюджетних видатків

Цільове використання бюджетних коштів забезпечується за допомогою групування видатків бюджетів, яке може здійсню­ватися за різними ознаками. Згідно з бюджетною практикою видатки розподіляються:

1) залежно від суспільного призначення – функціональна класифікація;

2) за розпорядниками бюджетних коштів – відомча кла­сифікація;

3) залежно від цільового призначення – економічна кла­сифікація.

Відповідно до функціональної класифікації основними групами видатків місцевих бюджетів є:

– державне управління;

– правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;

– освіта;

– охорона здоров'я;

– соціальний захист та соціальне забезпечення;

– житлово-комунальне господарство;

– культура та мистецтво;

– засоби масової інформації;

– фізична культура й спорт;

– промисловість та енергетика;

– будівництво;

– сільське та лісове господарства, рибальство і мисливство;

– транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомуніка­ції та інформатика;

– інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю;

– заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення;

– охорона навколишнього природного середовища та ядер­на безпека;

– попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та на­слідків стихійного лиха;

– обслуговування державного боргу;

– державні цільові фонди;

– видатки, не віднесені до основних груп.

Видатки місцевих бюджетів на державне управління включають забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування і, насамперед, рад народних депутатів та їхніх виконавчих органів.

Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держа­ви за рахунок коштів місцевих бюджетів охоплює утримання:

– органів внутрішніх справ (підрозділи дорожньо-патруль­ної служби та дорожнього нагляду, медичні витверезники, підрозділи міліції, що організовують роботу медичних витве­резників, приймальники-розподільники для неповнолітніх, спеціальні приймальники-розподільники);

– професійної пожежної охорони;

– інших органів внутрішніх справ (спеціалізованих монтаж­но-експлуатаційних підрозділів, адресно-довідкових бюро).

Із місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів та заходів у галузі освіти. Це видатки на:

– дошкільну освіту (дошкільні заклади освіти);

– загальну середню освіту (загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії, вечірні школи);

– заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, дитячі будинки, спеціальні загальноосвіт­ні школи-інтернати, школи та інші заклади освіти для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку, загальноосвіт­ні школи соціальної реабілітації, допомога на дітей, які зна­ходяться під опікою, піклуванням);

– позашкільна освіта (позашкільні заклади освіти, заходи із позашкільної роботи з дітьми);

– професійно-технічна освіта;

– вищі заклади освіти І та ІІ рівнів акредитації;

– післядипломна освіта (центри підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення);

– інші заклади та заходи в галузі освіти (придбання підруч­ників, методична робота, інші заходи з народної освіти, служ­би технічного нагляду за будівництвом і капітальним ремон­том, централізовані бухгалтерії, групи з централізованого господарського обслуговування, інші заклади освіти).

Видатки на охорону здоров'я з місцевих бюджетів вклю­чають утримання:

– лікарень широкого профілю;

– спеціалізованих медичних закладів (спеціалізованих ліка­рень та інших спеціалізованих закладів: центрів, диспансерів, госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни, лепрозо­ріїв, медико-санітарних частин, тощо, що мають ліжкову ме­режу; пологових будинків; санаторіїв для хворих туберкульо­зом; санаторіїв для дітей та підлітків; будинки дитини; стан­ції переливання крові; станції швидкої та невідкладної медич­ної допомоги);

– поліклінік та амбулаторій;

– спеціалізованих поліклінік;

– загальних і спеціалізованих стоматологічних поліклінік;

– фельдшерсько-акушерських пунктів;

– санітарно-епідеміогічної служби (санітарно-епідеміогічних станцій);

– придбання медичного обладнання, інструментів, протезів, іншої продукції, що використовується в медичній практиці;

– утримання інших закладів у галузі охорони здоров'я (медико-соціальних експертних комісій, бюро судово-медичної експертизи, централізованих бухгалтерій).

Соціальний захист та соціальне забезпечення за рахунок коштів місцевих бюджетів включає:

– надання пільг ветеранам війни та праці (установка теле­фонів учасникам Великої Вітчизняної війни, пільги ветеранам праці, пільги ветеранам та інвалідам війни);

– допомоги сім'ям з дітьми (допомоги на дітей віком до 16 (учнів – 18) років, допомоги з догляду за дитиною-інвалідом, допомоги з догляду за дитиною непрацюючим матерям, допо­мога на дітей одиноким матерям, тимчасова допомога на не­повнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати алімен­тів, грошова допомога матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років);

– інші види соціальної допомоги (цільова грошова виплата на проживання громадян із мінімальними доходами, відшко­дування збитків, заподіяних громадянам, виплата компенсації реабілітованим, грошова допомога біженцям, додаткові ви­плати населенню на покриття витрат з оплати житлово-кому­нальних послуг, виплати-компенсації на медикаменти, допо­мога на прожиття малозабезпеченим громадянам, програма протезування, забезпечення побутовим вугіллям окремих ка­тегорій населення, інші видатки);

– утримання дитячих закладів-інтернатів (будинків-інтерна­тів для малолітніх інвалідів);

– утримання притулків для неповнолітніх;

– програми соціального захисту неповнолітніх (відшкоду­вання витрат шкільним їдальням, інші програми соціального захисту неповнолітніх);

– утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалі­дів системи соціального захисту;

– молодіжні програми (утримання центрів соціальних служб для молоді, програми та заходи центрів соціальних служб для молоді, програми та заходи державних органів у справах сім'ї та молоді, програми і заходи державних органів в справах жі­нок, утримання клубів підлітків за місцем проживання);

– інші заклади та заходи в галузі соціальної політики (за­ходи, пов'язані з поверненням кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депорто­вані з України, навчання та трудове влаштування інвалідів. утримання територіальних центрів і відділень соціальної до­помоги на дому, пільги населенню (крім ветеранів війни та праці) з оплати житлово-комунальних послуг і природного газу, утримання будинків-інтернатів агропромислового ком­плексу, фінансова підтримка громадських організацій інвалі­дів і ветеранів, фінансування служб технічного нагляду за будівництвом та капітальним ремонтом, утримання центра­лізованих бухгалтерій, центрів із нарахування та виплати пенсій, капітальні вкладення для реконструкції установ со­ціального забезпечення).

У складі видатків на житлово-комунальне господарство з місцевих бюджетів передбачаються видатки на:

– житлове господарство (капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади, дотації житлово-комунальному господарству, видатки на утримання об'єктів соціальної сфе­ри, що передаються до комунальної власності);

– комунальне господарство (благоустрій міст, благоустрій райцентрів, селищ міського типу та інших населених пунктів. берегоукріплювальні роботи, видатки на впровадження засо­бів обліку витрат та регулювання споживання води й теплової енергії);

– підприємства і організації побутового обслуговування, що входять до комунальної власності.

До складу видатків на культуру та мистецтво з місцевих бюджетів включаються видатки на:

– мистецтво (творчі спілки, театри, філармонії, музичні ко­лективи й інші заходи та заклади з мистецтва);

– культуру (бібліотеки, музеї та виставки, заповідники, па­лаци і будинки культури, клуби та інші заклади клубного ти­пу, школи естетичного виховання дітей);

– кінематографію;

– архівну справу (державні архівні установи);

– інші заходи та заклади в галузі мистецтва та культури (державні премії України в галузі літератури та мистецтва, ін­ші культурно-освітні заклади та заходи, видатки на організа­цію проведення заходів із вивчення питань, пов'язаних з ді­яльністю ОУН-УПА).

Із місцевих бюджетів здійснюється фінансування засобів масової інформації:

– телебачення та радіомовлення;

– преси (періодичних видань: газет і журналів);

– книговидання (видавництва);

– інших засобів масової інформації.

До складу видатків на фізичну культуру та спорт із місце­вих бюджетів включається:

– здійснення заходів із фізичної культури та спорту (прове­дення навчально-тренувальних зборів і змагань, видатки на утримання центрів з інвалідного спорту і реабілітаційних шкіл, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань та заходів з інвалідного спорту, проведення заходів з нетрадицій­них видів спорту і масових заходів з фізичної культури, утри­мання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл, фінансова підтримка спортивних споруд, утримання рятувальних станцій на водах, інші видатки);

– державна підтримка громадських організацій фізкультур­но-спортивної спрямованості (проведення навчально-трену­вальних зборів і змагань, проведення заходів із нетрадиційних видів спорту та масових заходів з фізичної культури, утриман­ня та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спор­тивних шкіл, утримання апарату управління фізкультурно-спортивних організацій, фінансова підтримка спортивних споруд, інші видатки).

Видатки на промисловість та енергетику з місцевих бюдже­тів включають лише видатки на паливно-енергетичний комп­лекс, а саме: на державне регулювання цін на тверде паливо.

У складі видатків місцевих бюджетів на будівництво – державна підтримка молодіжного житлового будівництва, а також видатки на архітектуру.

Із місцевих бюджетів фінансуються сільське та лісове гос­подарства, рибальство та мисливство. Це видатки на:

– земельні ресурси (оплата робіт із докорінного поліпшення земель, проведення земельної реформи, хімічної паспортиза­ції земель);

– водне господарство (експлуатація загальнодержавних і міжгосподарських державних меліоративних систем);

– сільськогосподарське виробництво (протиепізоотичні за ходи);

– заготівлю та зберігання сільськогосподарської продукції (заготівельні підприємства, закупівля зерна за державним за­мовленням);

– лісове господарство та мисливство;

– риболовецьке господарство;

– дослідження та практичні розробки в галузі сільського господарства;

– фінансування бюджетних установ агропромислового ком­плексу;

– інші заходи та заклади в галузі сільського господарства, рибальства й мисливства.

Фінансування транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики з місцевих бюджетів включає видатки на:

– автомобільний транспорт (державне регулювання цін на послуги місцевого автомобільного транспорту);

– водний транспорт;

– залізничний транспорт (державне регулювання цін на послуги метрополітену);

– інші види транспорту (державне регулювання цін на пос­луги міського електротранспорту);

– дорожнє господарство (будівництво та утримання доріг загального користування державного значення);

– зв'язок;

– інформатику.

Видатки на інші послуги, пов'язані з економічною діяль­ністю за рахунок коштів місцевих бюджетів, включають фі­нансування проектів багатоцільового розвитку, діяльності, пов'язаної з формуванням загальної економічної політики, управлінням у галузі стандартизації, гідрометеорології, геоде­зії та контролю за виробництвом тощо.

Із місцевих бюджетів фінансується охорона навколишньо­го природного середовища та ядерна безпека. Це видатки на:

– охорону та раціональне використання водних ресурсів;

– охорону та раціональне використання земель;

– утримання місцевих природоохоронних органів;

– збереження природно-заповідного фонду;

– інші природоохоронні заходи.

До складу видатків місцевих бюджетів на попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного ли­ха належать видатки на:

– попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій;

– утримання військ цивільної оборони України.

До місцевих бюджетів включаються державні цільові фонди (як до дохідної, так і до видаткової частин) – фонд охорони навколишнього природного середовища, дорожні фонди тощо.

До складу видатків місцевих бюджетів, не віднесених до основних груп, належать видатки з:

– утворення резервних фондів;

– проведення виборів та референдумів.

Структура видатків місцевих бюджетів України за 1992-2004 рр. відповідно до функціонального призначення наведена в таблиці 1. Для забезпечення порівняльності, групування видатків проведено так, як це здійснювалося до переходу у 1996 р. на нову бюджетну класифікацію. Це стосується, на­самперед, такої групи як "народне господарство", до складу якої увійшли видатки на: житлово-комунальне та шляхове господарства, промисловість та енергетику, будівництво (дер­жавні капітальні вкладення), сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство, транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатику.

Таблиця 1.

Структура видатків місцевих бюджетів України у 1992-2004 рр.

Видатки

1992 р.

1995 р.

2004 р.

Освіта

21,9

23,8

22,8

Охорона здоров'я

23,1

25,1

21,8

Соціальний захист та соціальне забезпечення

31,9

29,1

17,2

Культура, мистецтво, засоби масової інформації, молодіжні програми, фізкультура і спорт

3,1

3,6

2,9

Народне господарство

15,7

12,4

25,8

Управління

1,3

3,1

2,7

Інші

3,0

2,9

6,8

Усього

100

100

100

Динаміка соціальних видатків із місцевих бюджетів України упродовж 1992-2004 рр. відображена за допомогою рис. 1 Абсолютні розміри видатків на освіту збільшилися у 2004 р. у порівнянні з 1992 р. у 2,2 разу, на охорону здоров'я – у 1,9 ра­зу, соціальний захист та соціальне забезпечення населення – у 1,1 разу, на утримання інших закладів соціально-культурної сфери (крім освіти та охорони здоров'я) – у 1,9 разу.

Закон України "Про бюджетну систему України" визна­чив лише основні напрямки використання коштів місцевих бюджетів. Крім того, він встановив, що розмежування видів видатків між окремими бюджетами, які входять до складу Ав­тономної Республіки Крим. областей, міст Києва та Севасто­поля повинно проводитися, відповідно. Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст Києва та Севастополя) радами народних депутатів і районни­ми та міськими (міст з районним поділом) радами народних депутатів. Відсутність законодавче встановленого деталізова­ного переліку видатків за кожним видом місцевих бюджетів, з одного боку, і право самостійного розмежування видатків між бюджетами органами місцевого самоврядування, з вели­кими можливостями для суб'єктивізму, – з іншого, не сприя­ли встановленню єдиного підходу щодо вирішення цього зав­дання в межах усієї бюджетної системи України. Перелік видатків місцевих бюджетів змінювався, він також не був пов­ною мірою уніфікованим у розрізі видів місцевих бюджетів.

Як підтвердив досвід останніх років в Україні давно на­зріла проблема чіткого розмежування видатків між бюджетами всіх рівнів і видів. Необхідність вирішення цього складного завдання зумовлена зокрема:

· існуванням достатньо великої кількості видів місцевих бюджетів (республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, міські міст Києва та Севасто­поля, районні в містах, селищні, сільські бюджети), видатки яких повинні бути розмежовані;

· розширенням повноважень і, відповідно, збільшенням переліку видатків місцевих бюджетів;

· розподілом видатків місцевих бюджетів на поточні та видатки розвитку;

· виокремленням видатків, пов'язаних з виконанням власних і делегованих повноважень;

· необхідністю забезпечення цільового й ефективного витрачання бюджетних коштів;

· усуненням дублювання у фінансуванні видатків з бюд­жетів різних видів;

· забезпеченням стабільності у розподілі видатків місце­вих бюджетів;

· припиненням практики зміни джерел фінансування ок­ремих потреб.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про бюджетну систему України” // Відомості ВРУ. – 2002. –№26.

2. Закон України "Про Державний бюджет України на 2001 р.” // Відомості ВРУ. –№3. –2001.

3. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. –К.: НІОС, 2000. –с.400

4. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України. –К. : НІОС, 2002. –с.384

5. Василик О.Д. Державні фінанси України. –К.: Вища школа, 1997. –с.385

6. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. –Тернопіль: ТАНГ, 2001. –с.383

7. Бескид Й.М. Державний бюджет України. –Тернопіль, 2000

8. Єпіфанов А.О., Сало В.І., Дяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. –К.: Наукова думка, 1997. –302 с.

9. Деркач Н.И., Горзеева Л.П. Бюджет и бюджетный процес на Украине. –Дніпропетровск: Пороги, 1995. –256 с.

10. Державні фінанси / пер. з англ. Ю.Немец. –К.: Основи, 1998. –542 с.

11. Распутенко І. Управління видатками в перехідних економіках. –К.: Основи, 2002. –223 с.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя та творчість Івана Франка
Реферати - Андрій Чайковський. Курсова робота
Реферати - Життя і творчість Бориса Олійника
Реферати - Повість Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" як невичерпне джерело українознавства
Реферати - Новаторство в поезії Павла Тичини
Реферати - Образ Пузиря за п 'єсою "Хазяїн" Івана Карпенка-Карого
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія