Капніст, Безбородько, Кочубей, Прощинський
Вищою точкою автономістського руху останньої чверті ХVІІІ ст. була таємна місія наших земляків братів Капністів до Прусії в 1791 р. На аудієнції в королівського канцлера Герберта вони запитували, чи можуть розраховувати на протекцію Прусії на випадок, якщо вони спробують збройно скинути з себе "російське ярмо".

Капніст Василь Васильович – поет, драматург, освітній і громадський діяч, народився 12 лютого 1758 р. в с. Обухівка Миргородського повіту. Належав до українського шляхетського роду. З 16-річного віку перебував на військовій службі, однак на початку 1780 р. вийшов у відставку з наміром присвятити себе літературній праці. Повернувшись в рідну Обухівку, брав активну участь в громадсько-політичному житті, користувався великим авторитетом серед українського шляхетство. Залишаючись вірним слугою монарха, невтомно боронив українські інтереси.

У 1783 р написав знамениту "Оду на рабство", в якій виступив проти ліквідації козацьких полків і запровадження кріпацтва. У 1787 р. разом з іншими автономістами підготував проект відновлення козацького війська, який був відхилений російським урядом.

В 1798 р. опублікував поему "Ябеда", в якій критикував російську колоніальну політику на українських землях. В. В. Капніст входив до петербурзького літературно - мистецького гуртка, був знайомий з багатьма культурними діячами того часу, виступав як лірик і перекладач, відзначаючись вимогливим ставленням до власних поетичних спроб. Маєток в Обухівці був одним із осередків просвітництва на Україні в той час.

Безбородько Олександр Андрійович - державний діяч, дипломат, царедворець, дійсний таємний радник, державний канцлер, граф, - народився 14 березня 1741 р. на Переяславщині. На протязі 1765 – 1796 рр. зробив карколомну кар’єру від правителя канцелярії графа П. Румянцева, до секретаря Катерини ІІ завдячуючи своїм непересічним здібностям і вражаючій працездатності. О. Безбородьком складені всі царські маніфести 1776-1792 рр., написані 387 іменних указів, він вів листування Катерини ІІ, був її щоденним доповідачем з найважливіших справ.

З 1780 р. він фактично керував зовнішньою політикою імперії. Він складав важливі дипломатичні документи, супроводжував імператрицю в поїздках, вів переговори з іноземними володарями.

Після смерті Катерини ІІ, маючи вплив на імператора Павла І, Безбородько добився відновлення в Україні Генерального військового суду та деяких інших установ Гетьманщини. Деякі історики вважають його одним із гіпотетичних авторів "Історії Русів". О. Безбородько був одним з найбагатших поміщиків Російської імперії, як меценат сприяв багатьом літераторам і художникам.

Кочубей Віктор Павлович - державний діяч, дипломат, дійсний таємний радник, граф, - народився 11 листопада 1768 р. Походив з відомого козацько-старшинського роду, навчався в Петербурзі, Швеції, Франції. Перебував на дипломатичній службі в Швеції, Великобританії, Туреччині, був одним із ініціаторів реформ Олександра І, обіймав в Російській імперії високі державні пости. Не приховував, що вважає кріпосне право "гігантським злом", але не приховував і своєї боязні потрясінь.

В своїй політиці дотримувався правила: ні в чому не послаблювати існуючого порядку. У той же час любив свою полтавську батьківщину, збудував в родовому маєтку в Диканьці розкішний палац. В його маєтку вперше в Росії були застосовані сільськогосподарські машини.

Трощинський Дмитро Прокопович – державний діяч, меценат української культури, дійсний таємний радник, - народився 26 жовтня 1754 р. в с. Яреськи Миргородського повіту. Походив з старовинного козацького роду, закінчив Київську академію. З 1784 по 1806 рр. зробив стрімку кар’єру від полкового писаря до міністра уділів.

У 1812 р був обраний полтавським губернським маршалом, а в 1814-1817 рр. обіймав пост міністра юстиції і фінансів. Належав до найбагатших поміщиків краю, утримував своїм коштом виховний заклад для дітей незаможних дворян у Полтаві. Свій маєток перетворив на значний осередок української культури, Кибинці навіть прозивали "малоросійськими афінами".

Перебуваючи більший час на службі в Російській імперії, українці все ще вважали "Малоросію" своєю батьківщиною, причому для них не існувало суперечності між "великоросійським" і "малоросійським" патріотизмом. У ХІХ ст. вихідці з Полтавської губернії стали своїми людьми в усіх імперських структурах.
Случайные рефераты:
Реферати - Кобилянська та музика
Реферати - Знахідки і втрати українського підручнико-творення у ХІХ ст
Реферати - О. В. Донченко
Реферати - Дитяча творчість Івана Франка
Реферати - Казка як жанр
Реферати - Легенди рідного краю
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 2
    Гостей: 2
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта