Інтимна лірика В. Стуса
Василь Стус писав вірші про кохання. Сказати так — те саме, що сказати: "Пушкін написав вірші про пам'ятник Петру І".

Замисліться тільки: майже вся лірика, присвячена коханій, синові, сім'ї, написана за десять тисяч кілометрів від них, у неволі, з постійною гіркою думою про те, як ускладнив і покалічив він їм життя. Цей біль за безневинні страждання жінок виплеснувся у вірші на мотиви української народної пісні "їхали козаки", в якій є такі рядки:

...прив'язали Галю до сосни косами,

розійшлись по лісу, назбирали хмизу,

підпалили сосну від гори до низу...

Полум'я, в якому горіла ніжна, довірлива дівчина, охопило серце поета. Свою провину перед жінкою він відчував особисто — і як провину усього людства перед коханою, матір'ю, нареченою:

Прости мене, що ти, така свята,

На тім вогні, як свічечка, згоріла.

О як та біла білота боліла,

як боліла біла білота!

Василь Стус уявляє кохання як такі відносини, коли люди стають — одна душа, одне тіло, одна доля. Тільки взаємна щирість і жертовність роблять любов справжньою:

Віддай мені своєї смерті частку,

візьми од мене часточку життя,

вдвох уникнем самоти, як пастки...

У неволі, у розпуці він береже спогади про щастя, яке тільки в снах повертається до нього:

Наснилося з розлуки, наверзлося,

з морозу склякло, з туги — аж лящить.

Над Прип'яттю світання зайнялося —

і син біжить, як горлом кров біжить.

Клята жіноча професія — чекати чоловіка з моря, із шахти, із тюрми... Василь Стус із далечини очима душі бачить, як у порожній кімнаті біла, немов стіна, притомившись чекати, спить самотня жона. Оте простонародне "жона" надає дуже особистого смислу поезії, мов щось суттєве намагається передати рідній людині поет — свій біль, тугу, співчуття.

Згодом тяжчають спогади й думки. Муки близьких людей додають ще більшого болю в засланні, і стають перед поетом постаті жінок, розлучених з ними.

Жінку лишив на наругу, маму лишив на біду. Рідна сестра, як зигзиця, б'ється об мури тюрми... Безрадісна повість підхопить до фіналу. Уже й поет готовий до смерті, з нею тепер буде шлюб. А сниться дім, сниться, як

Спить кохана. Мати спить.

І навзнак,

по вечірній зморі впавши,

син міцно спить.

Останнє прохання — "відпусти мене, ясновельможний: бачу Україну в тьмяних снах" — крає серце.
Случайные рефераты:
Реферати - Ольга Кобилянська
Реферати - Микола Вороний
Реферати - Л. Мартович – талант могутній, невмирущий
Реферати - Дитяча творчість Івана Франка
Реферати - Микола Вінграновський
Реферати - Михайло Петрович Драгоманов
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 31
    Гостей: 31
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта