Інтимна лірика Кобзаря
Земний світ для великого Кобзаря — це світ «широкий та веселий, ясний та глибокий». І цей світ неможливий без кохання. Духовному ідеалові поета відповідає вірне, щире кохання. Уже в ранніх баладах Шевченко оспівав таке кохання, над яким невласна навіть смерть:

Єсть серце єдине, серденько дівоче,
Що плаче, сміється, і мре, й оживає.
Святим духом серед ночі
Понад ним витає.

Все життя поет згадував своє перше кохання, Оксану Коваленко, «чужу чорнобриву», згадував щастя вже від того, «як побачить диво — твою красоту». У найжорстокіших умовах царськоі солдатчини він писав:

Ми вкупочці колись росли.
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх.

Пташиний спів вивів у долину «з біленької хати» дівчину в «білій свитині» до молодого козака. Кохання козака і дівчини таке ж чисте та незаймане, як білий цвіт калини. Кохання — ось дб земний рай. «Якого ж ми раю у Бога благаєм?» — запитує поет («Зацвіла в долині...»). Адже без кохання людина не може жити, без кохання «літа тії молодії марне пронеслись», без кохання «не живем, а тілько ходим та згадуєм тії годи, як жили колись» («І широкую долину...»). Поет розуміє, що без милого страшна жіноча недоля:

Ой мамо,
Страшно дівувати,
Увесь вік свій дівувати,
Ні з ким не кохатись.
(Не тополю високую...)

Мальовничі картини української природи служать Шевченкові тлом, що надає почуттям і стосункам закоханих особливої краси, задушевності, зворушливості:

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Пташечка зраділа
І защебетала.

Інтимна лірика взагалі посідає важливе місце в житті поета після заслання. Шевченко мріяв створити сім'ю, покладав надії на шлюб з Лікерою Полусмаковою, а коли мрія не здійснилась, його охопило почуття безнадії та самотності:

Минули літа молодії,
Холодним вітром од надії
Уже повіяло. Зима!
Сиди один в холодній хаті,
Нема з ким тихо розмовляти,
Ані порадитись...
(Минули літа молодії...)

Але які сердечні слова знайшов поет для опису сімейного щастя:

А я буду груші рвати,
Діткам подавати...
З дружиною єдиною
Тихо розмовляти.
Тойді, серце, як бралися,
Сі древа садив я...
Щасливий я! —
І я, друже,
З тобою щаслива!
(Подражаніе)

Отже, Зворушлива сила інтимної лірики великого Кобзаря й досі бентежить душі багатьох поколінь.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя та творчість Василя Еллана-Блакитного
Реферати - Життя і творчість Юрія Яновського
Реферати - Життя і творчість Григір Тютюнник
Реферати - Життя та творчість Михайла Драй-Хмари
Реферати - Життя і творчість Остапа Вишні
Реферати - Василь Стус (пошукова робота)
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 48
    Гостей: 47
    Пользователей: 1

    Партнеры сайта