Головні проблеми процесу експансії іноземного банківського капіталу в Україну
Останнім часом в банківській сфері України досить часто обговорюється питання щодо відкриття філій іноземних банків. Захист національної банківської системи від поглинання зарубіжним капіталом є основною проблемою.

Зміни в банківському бізнесі, що саме й спричинили появу проблеми, значною мірою пов’язані із структурними зрушеннями в розвитку світової економіки, яка до 90-х років переважно обмежувалась міжнародною торгівлею. Однак загальносвітові процеси економічної глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя зумовили широкомасштабну експансію іноземного банківського капіталу на нові ринки.

Слід зазначити, що в умовах глобальної інтеграції банківської системи у світовий фінансовий ринок розвинуті країни шукають можливості для ефективного розміщення капіталів, а країни з трансформаційною економікою потребують капіталів для розвитку. Дефіцит капіталу внаслідок недостатніх внутрішніх накопичень є значним. Щорічні потреби країн з трансформаційною економікою складають 200-300 млрд. дол. США. Лише Україна для забезпечення своїх першочергових потреб розвитку потребує 40-50 млрд. дол. США іноземних капіталів. Світові заощадження здатні задовольнити ці потреби.

Підкорення іноземними банками Центральної та Східної Європи є яскравим прикладом успішної експансії. Наприклад, тільки у Чехії частка банківських активів, підконтрольних іноземному капіталу, в 1993 – 2000 рр. збільшилася з 4% до 95%. Якщо частка філій іноземних банків на ринку Угорщини у 1993 р. складала лише 22%, то у 2000 р. – 71% сумарних банківських активів (а якщо взяти до уваги також обсяги транскордонного кредитування, то цей показник буде ще більшим – 78 wacko та 63% залучених депозитів належало філіям іноземних банків.

Проблеми капіталізації є досить актуальними для зарубіжних і вітчизняних науковців. У зарубіжній науковій літературі цю проблему висвітлено у працях Р. Брейлі, Є. Брігхема, С. Майєрса, П. Роуза, І. В. Ларіонової, А. М. Закріпова, В. В. Горєлова та ін. Значний внесок у розв’язання цієї проблеми зробили вітчизняні науковці, такі як: А. Барановський, В. В. Салтинський, С. М. Козьменко, А. М. Мороз, М. В. Савлу та ін.

Беручи до уваги той факт, що в Україні розглядається питання щодо лібералізації доступу іноземних банків на фінансовий ринок України у світлі майбутнього членства у Світовій організації торгівлі (СОТ) та Європейському Союзі, необхідно проаналізувати досвід інших країн, у яких спостерігається високий рівень присутності іноземного капіталу.

Досвід Польщі. Найбільш наближеною країною за економічними параметрами є Польща, яка вже є членом ЄС та має з Україною досить тісні економічні зв’язки, крім того польська банківська система вже давно працює з філіями іноземних банків, тому можна розглянути плюси та мінуси перебування іноземних філій в польській національній економіці.

Поглянемо що відбувалося в польській банківській системі, коли розпочалася експансія зарубіжного капіталу:

спостерігається динамічний розвиток іноземної банківської системи у Польщі, яка витісняє польську банківську систему з більш прибуткових операцій, а частка їх капіталу в сукупності капіталів польських банків досягнула на 30 червня 1996 р. 27,62%;
процес пристосування банківської системи до вимог Європейського Союзу настає після 1998 р., коли фактично і повністю відкрито ринок фінансових послуг.
У 1995 р. розмір балансових сум у банках з перевагою іноземного капіталу збільшився на 2800,3 млн. злотих, тобто на 80%, тоді як у банках з польським капіталом лише на 35,6%. Характерною рисою цих банків є значно вища, у порівнянні з польськими банками, частка кредитів в структурі активів – 38,9%, польські банки – 25%. Зате частка цінних паперів в іноземних банках складає 21,1%, а в польських банках – 32,3%. Ці дані свідчать про те, що власне іноземні банки не мають труднощів з залученням хороших клієнтів.

У структурі пасивів значно більшу частку в іноземних банках становлять власні фонди – 16,5% (польські банки – 8,4 wacko . Динаміка власних фондів брутто у банках з перевагою іноземного капіталу складала 230%, а в польських банках – 127,7%. Вартість власних фондів брутто у банках з перевагою іноземного капіталу становить 965,9 млн. злотих, а з перевагою польського капіталу – 10954,8 млн. злотих.

Прибутковість іноземних банків була значно вищою, ніж у польських банках і становила брутто – 27%, нетто – 15,9%, а в польських банках – 19% і 11,1%.

Одночасно банки з іноземним капіталом розмістили у 1995 р. в іноземних банках 490 млн. злотих, а отримали від цих банків 246,4 млн. злотих. Це може означати, що іноземні банки прагнуть безпечно розміщати свої засоби і будуть частіше переміщати капітал з Польщі за кордон, ніж збільшувати фінансові засоби на потреби польської економіки.

Вже в 1990 році закордонний капітал почав інвестуватися в польську банківську систему, щоб протягом кількох років зайняти в ній домінуючу позицію.

Таблиця 1. Закордонний капітал в польській банківській системі.

Інтернаціоналізація польської банківської системи за період від 1994 до вересня 2003 року
Банки з перевагою закордонного капіталу, які діють в Польщі
Частка активів банків з перевагою закордонного капіталу в активах загалом ( wacko
1994
11
3,2
1995
18
4,2
1996
25
13
1997
29
15,3
1998
31
16,6
1999
39
47,2
2000
47
69,6
2001
48
69,2
2002
45
67,4
2003 ІХ
45
67


З таблиці 1 слідує, що пік експансії закордонного капіталу відбувався в 1999-2000 роках. Тоді було відкрито 16 банків з перевагою закордонного капіталу, а загальна частка установ з перевагою цього капіталу в активах польської банківської системи виросла більш ніж на 50 процентних пунктів. У наступних роках процеси інтернаціоналізації відбувалися значно повільніше.

У вересні 2003 року закордонний капітал контролював 45 з 57 комерційних банків, а доля активів, накопичених ними в активах банківської системи, оформилася на рівні 67 відсотків. Треба підкреслити, що цей показник дуже високий. Серед країн, що належать до європейської спільноти, тільки Люксембург відзначається вищою (майже 100-відсотковою) долею активів, нагромаджених філіями і відділами закордонних банків в активах вітчизняної банківської системи.

Процес проникнення іноземного капіталу у польську банківську систему полегшується існуванням великих можливостей для здійснення діяльності іноземними банками у Польщі. У конкурентній боротьбі вони зможуть використовувати:

низький рівень забезпеченості капіталом польських банків,
"ніші", що виникають а результаті слабкого наступального характеру польських банків,
більш низькі кошти, більш сучасні продукти, краще знання світової економіки.
На сьогодні всі українські банки мають сумарний капітал у розмірі одного мільярда 430 млн. дол. По суті, це капітали двох польських банків. А десять польських банків — один німецький. Три німецькі — один американський. Про яку конкуренцію можна говорити на Україні, повторення польського досвіду більш ніж вірогідне, воно неминуче.

З іншого боку, може відбутися переформування наших банків у дочірні банки іноземних банків, що призведе до: відтоку прибутків до материнських банків, зменшення надходжень з податків (перенесення більш прибуткових операцій за кордон), а також призупинення кредитів для тих галузей народного господарства, які представляють конкуренцію для акціонерів материнського банку.

Вищенаведені сумніви є особливо актуальними в даний момент. Тому виникає запитання, чи впровадити певні обмеження часток іноземних банків у вітчизняній банківській системі, як це відбулося в Іспанії і Швеції, чи відмовитися від втручання. Усі обмеження можуть мати лише перехідний характер та сенс тоді, коли одночасно відбувається істотна перебудова банківської системи.

Які ж наслідки мала така експансія для польської банківської системи. Щоб уявити загальну картину достатньо буде виділити найважливіші аспекти цього дискусійного питання.

Серед користі, яку приносить функціонування в Польщі багатонаціональних банків, найчастіше вказується поширення нових технологій, методів управління, збагачення пропозицій окремих вітчизняних банків. Зміцнення капіталів приватизованих вітчизняних банків чи покращення в сфері господарського нагляду. Спільним ефектом цих тенденцій є зріст конкурентноздатності в банківському секторі, а також його більша стабільність.

Набагато частіше в літературі з’являються скептичні оцінки ролі і місця закордонного капіталу в польських банках. Його противники піднімають перш за все питання про втрату суверенності в реалізації економічної політики. Менше суперечок викликає проблема ускладненого доступу польських підприємств до кредиту чи небезпека зникнення польських банків, які після входження до ЄС перетворяться у відділи їх материнських банків. Також підкреслюється ймовірність виникнення явища "націоналізації" збитків при одночасній "інтернаціоналізації" доходів.

Україна. Прагнення України до об’єднання у складі ЄС означає необхідність пристосування національної банківської системи до європейських вимог. Цей процес вимагає ґрунтовно обдуманих дій, а також обрання стратегії та визначення напрямку, у якому повинні працювати українські банки. Однак, перш за все необхідно поставити собі питання чи це повинна бути система, створена за зразком ефективних та безпечних банківських систем інших країн, таких як Англія, Франція чи Німеччина, чи ми повинні створити окрему систему, пристосовану до потреб та вимог нашої економіки.

Існуючий стан української банківської справи у великій мірі залежить від змін, які безперервно відбувалися протягом багатьох років у нашій банківській системі.

Якщо говорити про перспективи розвитку банківської системи України, то, за умови збереження сьогоднішніх темпів економічного розвитку, попри всі законодавчі й інші перепони, іноземці виявлятимуть підвищений інтерес до нашої країни, а отже, і до банківського сектора. І щойно на нашому ринку з’явиться кілька значних іноземних "гравців", це спричинить нову хвилю злиття й поглинання наших банків. Їх стане набагато менше.

Західні експерти, котрі спостерігають за українським фінансовим сектором, вважають: банки з капіталом менш як 50 млн. дол. США взагалі не мають перспектив на ринку. А мріяти про іноземного інвестора український банк об’єктивно може не раніше, ніж через 5—10 років стабільної роботи, займаючи вельми значний сегмент ринку в своєму регіоні та маючи позитивний результат роботи в "чужих" галузях.

Світова організація торгівлі при розгляді питання вступу України висунула ряд вимог, серед яких дозвіл іноземним банкам відкривати в Україні свої філії. Це цілком логічний крок з боку СОТ, оскільки з вступом України до цієї організації, в нашу країну прийдуть великі транснаціональні корпорації, які мають свої обслуговуючі банки, українські банки, в свою чергу, не зможуть в достатньому обсязі забезпечити діяльність таким ТНК.

Банківська система України сьогодні повністю відкрита для входження іноземного капіталу. Чинне законодавство дає можливість створювати в Україні банки із 100% іноземним капіталом, але з обов’язковою вимогою – це мають бути дочірні банки, що діють у правовому полі України. Капіталізація нашої банківської системи складає 26 млрд. грн., тобто трохи більше $5 млрд.

Таблиця 3. Співвідношення іноземного та національного капіталу в банківській системі України.

Показники
2001
2002
2003
2004
2005
Кількість банків за реєстром (на кінець року)
189
182
179
182
186
у тому числі зареєстровано протягом року
3
5
5
7
5
Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій (на кінець року) та надають звітність (Із загальної кількості)
153
157
157
160
165





Із них банки за організаційно-правовою формою господарювання:





- акціонерні товариства:
136
136
133
132
133
відкриті
95
94
94
92
92
у тому числі державні
2
2
2
2
2
закриті
41
42
39
40
41
- товариства з обмеженою відповідальністю
17
20
24
28
32
- кооперативні
-
1
-
-
-
Банки з іноземним капіталом:





- кількість банків
21
20
19
19
23
у тому числі зі 100% іноземним капіталом
6
7
7
7
9
- статутний капітал, млн. грн.
946
1046
1152
1630
3602
у тому числі зі 100% іноземним капіталом, млн. грн.
265
365
414
689
1056
Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій (на кінець року)
149
153
156
158
162
крім того, кількість інших фінансово-кредитних установ, яким надано ліцензію на здійснення банківських операцій
1
1
1
1
1
Статутний капітал діючих банків у гривневому еквіваленті, млн. грн.
4576
6003
8116
11605
16111
Кількість банків, виключених з Державного реєстру (за період)
9
12
8
4
1


Як бачимо з таблиці 2, в Україні на 01.01. 2006р. було зареєстровано 23 банків з іноземним капіталом, з них 9 – з 100% іноземним капіталом. Протягом 2000 – 2005 рр. кількість банків з іноземним капіталом зменшилась з 31 до 23, або у 1,35 рази, що ж стосується банків, які повністю належать іноземному інвестору, то їх кількість збільшилася до 9. Загальна сума зарубіжних інвестицій в банківську сферу України збільшилась майже в 5 разів (в 4,97 рази), що говорить про збільшення розміру капіталу банків підконтрольних іноземцям та про збільшення їх частки в статутному капіталі банків.

Вже зараз доля іноземного капіталу в банківській системі України досягла 24%. У зв’язку з цим в банківських кругах і в самому Національному банку ведеться активна дискусія з приводу необхідності введення обмежень на присутність іноземного капіталу в банківській системі.

Світова організація торгівлі при розгляді питання вступу України висунула ряд вимог, серед яких дозвіл іноземним банкам відкривати в Україні свої філії. Це цілком логічний крок з боку СОТ, оскільки з вступом України до цієї організації, в нашу країну прийдуть великі транснаціональні корпорації, які мають свої обслуговуючі банки, українські банки, в свою чергу, не зможуть в достатньому обсязі забезпечити діяльність таким ТНК.

Банки, які створюються на іноземному ринку, ставлять собі за мету направляти на цей ринок експорт материнської країни. У цій ситуації вони можуть не бути зацікавленими у реалізації цілей, що суперечать їх основній місії. Тому вони не будуть фінансувати конкурентноздатної промисловості, ні також капіталомістких інвестицій, необхідних для вітчизняної промисловості.

Для суверенності і економічної стабільності країни загрозливою може виявитися ситуація, коли найважливіші фінансові рішення, а також рішення щодо кредитів та інвестицій будуть прийматися іноземними центрами. Вітчизняні банки є бар’єром, який затримує відтік фінансових засобів у випадку втрати Україною її емісійного рейтингу, або у випадку світових заворушень у банківському секторі. Іноземний капітал може евакуюватися з країни протягом 24 годин. Тоді залишаються лише "свої" банки.

Основну частину проблем нашої банківської системи, у разі відкриття кордонів для філій іноземних банків, необхідно буде вирішити самим банкам, тому що саме вони відіграють найважливішу роль у процесі формування нової моделі української банківської справи.

Які конкретні завдання повинні бути виконані банками для покращення ефективності функціонування усієї банківської системи, а також зміцнення її стабільності, яка у великій мірі залежить від чіткості роботи самих банків? Список цих завдань на сьогоднішній день, тобто у перспективі членства в Європейському Союзі та Світовій організації торгівлі, до яких ми прагнемо, є дуже довгий, однак найважливіші завдання – це:

забезпечення ліквідності української банківської системи;
збільшення власних фондів банків, низький рівень яких свідчить про їх слабкість, визначаючи одночасно їх дуже невигідну стартову позицію у змаганнях з сильними та динамічними західними банками;
розширення консолідаційних процесів;
підвищення безпеки банків та їх конкурентноздатності;
зменшення частки поганих кредитів;
впровадження в дію системи інформації про несолідних боржників;
вдосконалення діючих банківських процедур;
розробка довготермінової стратегії розвитку та маркетингової стратегії;
розвиток та збагачення форм та якості представлених послуг;
розширення банківської мережі;
зниження коштів роботи банків;
покращення інформаційної технології банків;
обмін знаннями у сфері банківської справи шляхом створення стратегічних союзів та двоїстих угод.
У порівнянні з західними країнами неблагополучний стан української банківської системи залежить від кількох факторів:

Мережа банківських установ в Україні, що припадає на одного мешканця в порівнянні з країнами ЄС є у кілька разів нижчою.
Відсутня значна концентрація банківської діяльності (переважає велика кількість банків середньої величини).
Недоліки в управлінні банком, зокрема у впровадженні нових продуктів, в управлінні банківським ринком.
Беручи до уваги все вищесказане, можна з упевненістю стверджувати, що одним з основних шляхів подолання проблеми низької конкурентноздатності українських банків є консолідація банківської системи. Вона повинна сприяти, перш за все, створенню в Україні кількох великих банків. Більші банки мають суттєві переваги у порівнянні з іншими:

менший ризик банкрутства, спричиненого зовнішніми факторами,
більші можливості диверсифікації джерел доходів,
наявність засобів на оплату висококваліфікованого персоналу,
умови для користування професійними консультаціями зовні,
висока довіра громадськості.
Створення цих банків дало б можливість, завдяки концентрації засобів:

здійснити кредитування тих завдань, які мають першочергове значення для народного господарства;
підвищити ефективність діяльності та підвищити ступінь несприйнятливості до виникаючої загрози;
краще використовувати кадрових фахівців;
збільшити можливість здійснення інвестиції та експериментів, а також впроваджувати інноваційні технології;
зміцнити позиції банків на міжнародних ринках та розширити співробітництво з іноземними банками.
Однак, оцінюючи присутність іноземних банків в українській банківській системі, менше уваги звертається на позитивні аспекти цього явища, концентруючи її на факті розхитування конкурентної позиції українській банків, які вважаються занадто слабкими для того, щоб вступити в результативні змагання з сучасними іноземними банками. Такий підхід не лише не спонукає до прийняття жодних конкретних рішень, але ще й утверджує іноземні банки у переконанні, що в Україні існує так звана "дрімаюча банківська система" абсолютно не підготована до конкуренції з іноземними банками.

Тому у нашій країні необхідно, перш за все, змінити свідомість, що може призвести до здійснення конкретних дій. Йдеться тут про те, щоб українські банки повірили в те, що вони можуть відкрито конкурувати з іноземними банками, якщо тільки спонукають своє стратегічне мислення і приступлять до опрацювання довготермінової стратегії свого розвитку. Ця стратегія повинна включати в себе вирішення тих проблем, які є причиною слабкості наших банків, а також шляхи, які ведуть до зміцнення їх конкурентноздатності.

Опрацювання такої стратегії зменшить прогалину в чіткості дій, яка відділяє нашу банківську систему від банківських систем держав – членів Європейського Союзу. Зате усвідомлення існування цих прогалин є настільки важливим, що воно повинне нас не паралізувати, а спонукати до дії. Тільки тоді українські банки зможуть сміливо та відкрито конкурувати зі щораз більшою кількістю іноземних банків, які будуть з’являтися на нашому ринку. Тому треба усвідомити те, що стимулювання конкуренції в українській банківській системі є таким важливим, тому що без конкуренції, або також при занадто обмеженій конкуренції, банки в Україні не будуть мати шансів у сутичках з банками інших країн.

Для реалізації умови СОТ, щодо відкриття філій іноземних банків на території України, Національним банком України переданий до Верховної Ради України законопроект № 7274, яким передбачено внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" в частині надання іноземним банкам права відкривати свої філії на території України.

У разі прийняття законопроекту у фінансово-економічному просторі України вже найближчим часом можуть з’явитися філії іноземних банків, які не є самостійними юридичними особами, а лише структурними підрозділами головних банків, які знаходяться за кордоном, і діяльність яких регулюється іноземним законодавством. Це, на наше глибоке переконання, порушить створену протягом років незалежності України фінансову систему, яка забезпечувала економічну безпеку державного розвитку. Законопроект №7274 було прийнято в першому читанні, але в другому парламентарі таки відхилили його, зваживши на те, що Україна ще не готова до такого кроку.

Асоціація Українських Банків виказала такі основні зауваження до законопроекту:

І. Загроза економічному суверенітету країни.

Законопроект, надаючи право іноземним банкам на відкриття своїх філій на території України, не передбачає жодних обмежень присутності іноземного капіталу в національній банківській системі.

Відповідно до своїх функцій банківська система через перерозподіл фінансових ресурсів по суті визначає розвиток всієї економіки країни. Ця функція набирає ще більшої ваги у зв’язку з низьким рівнем розвитку інших сегментів фінансового ринку. У зв’язку з цим питання збереження національної банківської системи стає питанням національної безпеки країни.

При цьому усвідомлюючи, що іноземні банки можуть мати специфічні, частіше всього не співпадаючі з національними інтересами, стратегічні пріоритети, рішення про умови надання кредитів можуть прийматися з урахуванням міжнародних клієнтів чи акціонерів материнського банку, що в більшості випадків може означати відмову у фінансуванні конкурентних виробництв. Така схема розвитку банківської системи призведе до порушення цілісності економічних інтересів держави, суттєво гальмуючи розвиток національного виробництва, перш за все, малого та середнього бізнесу.

Наслідок – зростання безробіття та інших соціальних проблем, з якими протягом останніх років зіштовхуються країни Східної Європи, зокрема, Польща. Для збереження економічного суверенітету країни доцільно було б запровадження системи державного регулювання присутності іноземного капіталу в сукупному капіталі банківської системи.

ІІ. Нерівні конкурентні умови з українськими банками.

Іноземні інвестиції в банківській системі беззаперечно важливі з точки зору надходжень додаткових фінансових ресурсів, нових банківських технологій, підтримки конкуренції між банками тощо.

Разом з тим, все це виправдано, коли вже склалася національна банківська система, що спирається на власну ресурсну базу. Однак, відомо, що рівень монетизації в Україні (близько 30% від ВВП) є значно нижчим від країн з розвинутою економікою, де цей показник наближається до розміру ВВП, або навіть перевищує його. Суттєво меншим є і сам розмір ВВП. В умовах, коли ці показники є не співставними, прихід в Україну іноземних філій, діяльність яких буде регулюватися розміром капіталу материнського банку, поставить іноземні банківські установи в заздалегідь більш вигідне становище при неможливості зі сторони українських банків скласти їм адекватну конкуренцію.

ІІІ. Відтік прибутку з територій України.

За специфікою своєї діяльності філії, як структурні підрозділи іноземних банків, не здійснюють формування капіталу. Таким чином, дохід, отриманий від їх діяльності на території України, після сплати податку буде повністю переведений до іноземного банку. Тоді як прибутки українських банків (в тому числі і з іноземним капіталом) в переважному розмірі залишаються в Україні та направляються на капіталізацію банків.

IV. Підвищення ризиків клієнтів – резидентів України у зв’язку з неврегульованістю процедури акредитації та функціонування філій іноземних банків. В запропонованому проекті Закону надається право іноземним банкам на відкриття їх філій в Україні. Разом з тим практично не визначені ключові механізми функціонування філій іноземних банків, зокрема, порядок їх відкриття, нагляду та регулювання діяльності, застосування у разі необхідності заходів впливу та ліквідації з врахуванням того, що філія не є юридичною особою.

V. Невизначеність механізмів реалізації окремих положень законопроекту.

Невизначеними залишилися механізми реалізації і деяких інших положень законопроектів, наприклад, незрозуміло хто (який орган) буде підтверджувати відповідність банківського нагляду держави розташування іноземного банку Основним Принципам ефективного банківського нагляду Базельського Комітету з питань банківського нагляду. Також невизначеним залишилося ким і яким чином буде підтверджуватися право українських банків на відкриття своїх філій на території іноземної держави, у якій створений і діє іноземний банк. [8]

Зважаючи на все вищесказане, слід сказати, що прийняття законопроекту №7274 в теперішній редакції, де всі зміни до закону "Про банки і банківську діяльність" обмежуються наведенням визначення іноземного банку, його філії, та деяких вимог до країни де зареєстрований материнський банк, буде великим кроком на шляху передачі нашої банківської системи до іноземних рук.

Висновок. Неоднозначний та суперечливий досвід Польщі у розбудові банківського сектора підлягає, на нашу думку, подальшому вивченню, особливо в умовах, коли необхідність залучення іноземних інвесторів в економіку України зростає, ставляться завдання щодо посилення інноваційної складової економічного зростання, підтримки малого та середнього бізнесу.

Входження філій іноземних банків на ринок фінансових послуг надасть доступ вітчизняним підприємствам до більш дешевих фінансових ресурсів, що безумовно буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності українських товарів, у першу чергу на зовнішніх ринках.

Українські банки будуть змушені збільшувати капіталізацію, застосовувати нові фінансові продукти кредитування для конкуренції з іноземними банками.

Маючи відповідні побоювання щодо приходу "брудного" капіталу в Україну та запобігання спекулятивних операцій, необхідно:

активно застосовувати законодавчі важелі, які на даний час вже існують по боротьбі з відмиванням "брудних грошей";
розробити відповідні нормативи щодо допущення філій іноземних банків на ринок України (рівень капіталу "материнського" банку та його рейтинг тощо);
обмежити можливість здійснення спекулятивних ризикових операцій на ринку.
Вдосконалення законопроекту з метою запобігання втрати національної банківської системи. Як альтернативна пропозиція може бути розглянутий варіант включення до законопроекту норм щодо:

обмеження розміру іноземного капіталу в банківській системі України 25% від його загальної суми;
набуття чинності ст. 24 (в частині відкриття філій іноземних банків) через 6 місяців після одержання Україною суверенного рейтингу не нижче "А";
обмежити прихід іноземних банків по рейтингу (інвесторами повинні бути банки з рейтингом не нижче "А" або "АА");
ввести квоти на інвестиції з однієї і тієї ж країни;
обмежити присутність в Україні капіталу іноземних державних банків.
Найоптимальнішим вирішенням даної проблеми було б прийняття низки нових законів та змін до вже існуючих. Наведені зауваження АУБ свідчать про комплексність проблеми доступу іноземного капіталу в банківську сферу України. Зміни повинні торкатись не тільки Закону "Про банки і банківську діяльність", а й інших законів, таких як закон "Про НБУ", "Про оподаткування прибутку підприємств", господарського кодексу тощо.

Література

"Про внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (щодо філій іноземних банків) ": Проект закону України № 7274 від 01.04. 2005р // www. liga. net.
The banking act. – Poland, of August 29, 1997 // www. nbp. pl.
Грошова і банківська статистика // www. bank. gov. ua.
Прес-служба Асоціації українських банків // www. aub. com. ua.
Міхал Юрек, Павел Маршалек, Кафедра банківської справи, Економічна Академія в Познані: Вплив інтернаціоналізації на польську банківську систему // www. aub. com. ua
Ліневич Ю. В. Законодавче регулювання доступу та діяльності філій іноземних банків у країнах з перехідною економікою // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №6 (48).
Носарєва Л. Український банк у європейському огранюванні // Дзеркало тижня. – 2002. – №39 (414).
Верников А. Иностранные банки в Восточной Европе // Международная экономика и международные отношения. – 2003. – №8.
Шакина А. Прямые иностранные инвестиции в странах Восточной Европы // Международная экономика и международные отношения. – 2003. – №2.
Карбовник А. М. Перспективи розвитку банківських послуг // Фінанси України. – 2002. – №7.
Шпиг Ф. І. Проблеми експансії іноземного банківського капіталу в Україну // Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України. – 2005. – Т. 14.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя і творчість Андрія Чайковського
Реферати - Життєвий шлях Богдана Лепкого
Реферати - Поети "Молодої музи"
Реферати - І. Карпенко-Карий
Реферати - Життя та творчість Максима Рильського
Реферати - Павло Тичина. Біографічні відомості
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 35
    Гостей: 35
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта