Фотожурналістика: історія розвитку

---

Сучасна журналістика характеризується широким використанням зображального матеріалу, який відіграє роль не лише естетичної прикраси й ілюстративного доважку до тексту, а наділений самодостатніми функціями: є документальним свідченням, що беззастережно підтверджує правдивість наведеної інформації.

Сучасний журналіст, що працює в газеті, повинен володіти основними навичками виготовлення ілюстративного матеріалу та знати способи й форми його використання та розміщення в друкованих виданнях.

Сучасна людина настільки звикла до фотографії, нашого другому зору, що вже й не замислюється, яке її місце в житті суспільства. Сьогодні фотоапарат або кінокамера є практично в кожній родині, а перегляд родинних фотоальбомів став традиційним супроводом різноманітних родинних свят.

Тимчасом журналісти повинні з усією поважністю поставитися до цього елемента своєї професії. Для них фотографія є могутнім засобом документального відтворення реальної дійсності. Фотографія – це суспільний документ, що є основою зображальної соціальної інформації.

Історія фотожурналістики дасть ключ до розуміння ролі фотографії в житті суспільства – зримої історії, що не знає мовних бар’єрів.

Історія фотожурналістики – порівняно молода наукова й навчальна дисципліна. Вона почала розвиватися в кінці ХІХ століття. Її мета – виробити уявлення про класику фотожурналістики, усталитися з переліком персоналій, показати еволюційні шляхи розвитку даного виду творчої діяльності людини.

Історія фотожурналістики спрямована на опанування зображальними можливостями фотографії, вивчення основних жанрів фотомистецтва.

Фотожурналістика

Фотожурналістика – це функціональне поняття, що включає в себе розгалужену систему жанрів і форм інформаційно-публіцистичної діяльності. Одним з найбільш дійових методів отримання інформаційних знімків, при якому автор утримується від будь-яких засобів оранжировки дійсності, є так звана "пряма фотографія" або "репортажний метод". Під цим словом розуміється знімки, позбавлені будь-якої організації, інсценізації.

Кожний фотожурналіст проходить три головні етапи творчості:

Перший – вивчення техніки, матеріальної частини фотоапарата.
Другий – освоєння зображальних засобів фотографії, виражальних можливостей світлового, тонального і лінійного рисунка кадру.
Третя, найвища ступінь майстерності, полягає в умінні й точному використання техніки та виражальних засобів для вираження ідейно-тематичного змісту кадру.
Перші основні напрями використовування фотографії

Подальші тенденції збереження і використовування зображення розвивалися по декількох напрямах. Це, по-перше, застосування фотографії як пам'ятний історичний документ, по-друге - включення її в арсенал наукового інструментарію і доказу. Але найінтенсивнішим чином світлопис став розвиватися у області побутового і історичного портрета, а також, зважаючи на уявну прогресивність в порівнянні з живописом, як альтернатива витворам образотворчого мистецтва.

Ці напрями фотографії особливо важливо розрізняти в початковий період її історії, коли між деякими з них важко було провести чітку межу. Наприклад, видове фотографування географів, етнографів, репортерів-мандрівників нерідко виконувала не тільки свої природничонаукові функції, але і мала естетичний характер, а з часом ставала історичним документом. Те ж можна сказати про індивідуальні і групові фотопортрети, зняті в приватних, побутових цілях, але що стають з часом науковим і документальним свідоцтвом епохи.

Поява фотожурналістики

Фотографії для журналів гравірували, це ускладнювало процес тиражування, саме тому їх мало використовували в поліграфії. Лише в кінці 70-х, початку 80-х рр. XIX в., коли в поліграфії з'являться нові види відтворення фотознімків (фототипія, цинкографія), породжені самою ж фотографією, фотографії все частіше і частіше стали з'являтися в масовому друці.

Гравюра (фр. gravure). Вид графічного мистецтва, в якому зображення є друкарським відтисненням опуклого або поглибленого малюнка, виконуваного різними прийомами гравірування на поверхні пластини ("дошки"). Друге значення - сама пластина або відтиснення з неї. Нерідко до гравюри відносять і літографію ("плоска" гравюра).

Фото-тинто-гравюра фотоживописний, найпоширеніший спосіб тиражування фотографій міських видів і жанрових сцен в другій половині XIX в.

Фототипія - Спосіб плоского друку з скляної або металевої зерненої пластини, покритої світлочутливим шаром, на яку фотографічним шляхом наноситься відтворне зображення. При друкуванні фарбою змочуються тільки друкуючі елементи. Друге значення - відтиснення, одержане з такої пластини.

Цинкографія - один з видів виготовлення репродукційних форм високого друку. Він дозволяє одержані з ізооригіналів, зокрема зроблених фотоспособом, негативи копіювати на покриту світлочутливим шаром цинкову пластину, а потім за допомогою того, що труїть кислотою незадублених при копіюванні пробільних елементів одержувати цинкографські кліше.

Фотолітографія - вид графічного мистецтва. Заснований на літографічному способі друкування із застосуванням фотографії, коли камінь для отримання початкового зображення покривається світлочутливим шаром. Набула широке поширення після відкриття фотографії в 1839 р. і до винаходу цинкографії в 80-х рр. XIX ст. Друге значення - відтиснення з фотолітографічної друкарської форми.

З того часу фотографія стала ширше використовуватися в періодичних друкарських виданнях, що, по суті, з'явилося початком фотожурналістики.

Література

Афанасьєв Л. І. Основи фотожурналістики: Методичні матеріали для студентів заочного та дистанційного навчання з спеціальності "Журналістика". – Харків, 2001. – 17 с.
Болтянский Г. М. Очерки по истории фотографии в СССР. – М., 1939.
Волков-Ланнит Л. Ф. Искусство фотопротрета. – М., 1973.
Георгиев Д. Режиссура газеты. – М., 1979.
Дико Л. Иофис Е. Фотография, ее техника и искусство. – М., 1960.
К. В. Чибисов, "Очерки по истории фотографии", М., "Искусство", 1987.
Нери Грация, президент Agencia Grazia Neri, ЛЕКЦИИ ПО ФОТОЖУРНАЛИСТИКЕ, 8 июня, 2003 © Дуглас Кёркланд/Douglas Kirkland.
Пуськов В. В., ред., "Краткий фотографический справочник" М., "Искусство", 1953.
Черняков Б. І. Зображальна журналістика як предмет і як об’єкт журналістикознавчого дослідження. – К., 1998.

Случайные рефераты:

Реферати - Життя та творчість Василя Еллана-Блакитного

Реферати - Героїчне минуле українського народу в ранній творчості Т.Г.Шевченка

Реферати - Біографія Тараса Григоровича Шевченка

Реферати - Життєвий і творчий шлях Ігоря Римарука

Реферати - Життя і творчий шлях Івана Карпенко-Карого

Реферати - Життєвий і творчий шлях Г.Косинки