Форми фінансової санації
Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ре­сурсів для:

1. Відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності.

2. Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичко­вого капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансо­вих засобів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випад­ках, через одержання державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів. За формальними ознаками розрізняють два види санації:

а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на під­приємство;

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

• зменшення номінального капіталу підприємства;

• конверсія власності в борг;

• конверсія боргу у власність;

• пролонгація строків сплати заборгованості;

• добровільне зменшення заборгованості;

• самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може наби­рати таких форм:

• альтернативна санація;

• зменшення номінального капіталу з наступним його збіль­шенням (двоступінчаста санація);

• безповоротна фінансова допомога власників;

• безповоротна фінансова допомога персоналу;

• емісія облігацій конверсійного займу;

• залучення додаткових позик.

За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють ав­тономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його вла­сників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виді­ляють окремий вид санації підприємств — з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих ме­тодів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові піль­ги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т.д.

Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року ві­дображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збит­ків. Щодо цього у науковій літературі з питань санації дуже часто трапляється поняття «чистої санації». Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначених у балансі збитків.

Внутрішні джерела фінансової санації

У літературі з питань фінансової санації вказують на два види реакції підприємств на фінансову кризу:

1. Захисна реакція, яка передбачає різке скорочення витрат, за­криття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окре­мих частин ринкового сегмента, зменшення відпускних цін та (або) обсягів реалізації продукції.

2. Наступальна реакція, що передбачає активні дії: модернізація обладнання, уведення нових технологій, запровадження ефективно­го маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продук­ції, розробка і впровадження прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.

Залежно від вибраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів. Використання внутрішніх фінансових резервів дає змогу не тільки подолати внутрі­шні причини неспроможності підприємств, а й значно зменшує зале­жність ефективності проведення санації від залучення зовнішніх фі­нансових джерел. Водночас, на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпано такі класичні джерела самофі­нансування, як прибуток та амортизація. Мобілізацію внутрішніх ре­зервів фінансової стабілізації спрямовано передовсім на поліпшення (або відновлення) платоспроможності та ліквідності підприємства. Як правило, її здійснюють за такими основними напрямами:

1. Реструктуризація активів.

2. Зменшення (заморожування) витрат.

3. Збільшення виручки від реалізації.

Першу групу санаційних заходів пов'язано зі зміною структури та складу активної сторони балансу (досить часто ці зміни супрово­джуються також змінами у складі та структурі пасивів). У рамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:

а) мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви — це частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі. Величина прихованих резервів в активній стороні балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів під­приємства та їх реальною (вищою) вартістю. Мобілізація прихова­них резервів здійснюється:

• через реалізацію окремих об'єктів основних та оборотних за­собів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та ре­алізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нема­теріальні активи, наднормові запаси сировини й матеріалів тощо);

• в результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничо­го циклу (такий метод реструктуризації активів не пов'язаний з реальним поліпшенням платоспроможності, однак безпосередньо впливає на підвищення кредитоспроможності підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшу­ється стаття «Статутний капітал» чи «Додатковий капітал»);

б) використання зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отри­манням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміні­стративну будівлю з одночасним укладанням договору про лізинг да­ного об'єкта нерухомості. Кредитоспроможність даного підприємства знижується. Однак його платоспроможність різко поліпшується. Крім того, підприємство з причини своєї збитковості може отримати знач­ну економію на податкових платежах, які супроводжують операцію купівлі-продажу даного об'єкта основних фондів;

в) лізинг основних фондів. Цей метод уможливлює модернізацію обладнання (а отже, здійснення санаційних заходів виробничо-техніч­ного характеру), коли бракує необхідних інвестиційних ресурсів;

г) здача в оренду основних фондів, які не повною мірою вико­ристовуються у виробничому процесі;

д) оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів си­ровини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо);

е) продаж окремих, низькорентабельних структурних підроз­ділів (філій). За рахунок такої операції підприємство може отрима­ти інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності;

є) рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінан­сові вкладення тощо). Одним із факторів, що негативно впливає на фі­нансовий стан підприємств і зокрема на їхню платоспроможність, є ви­сокий рівень невиправданої дебіторської заборгованості (у цілому в Україні, станом на початок 1999 року загальна сума дебіторської забор­гованості суб'єктів господарювання становила майже 110 млрд грн.). Це є суттєвим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі. Тому фінансовий менеджмент му­сить використати всі наявні можливості для її погашення.

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать:

• Факторинг (продаж дебіторської заборгованості на користь фа­кторингової компанії чи банку). На підставі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може при­дбати в підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість), або за поточними розрахунками. Підприємства посту­паються правом на одержання грошей згідно з платіжними документа­ми на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винаго­роди факторинговій фірмі, розмір якої залежить від ризиковості опера­ції, діючої відсоткової ставки та строків настання платежу).

• Облік або дисконт векселів. Зміст цієї операції полягає в тім, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Економічною суттю операції дисконтуван­ня є дострокова реалізація векселя його держателем банку і переведен­ня комерційного кредиту в банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає на цей вексель у строк платежу, також називається дисконтом[1].

• Форфейтинг — кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акце­птовано імпортером. Продавцем вимог за форфейтингу може бути під­приємство, яке виконало зобов'язання за контрактом і прагне рефінан-сувати дебіторську заборгованість з метою зменшення кредитного ризику та поліпшення ліквідності (платоспроможності). Форфейтинг, як правило, здійснюється за участю банківської установи і є також од­нією із форм трансформації комерційного кредиту в банківський.

Крім того, у межах заходів щодо рефінансування дебіторської заборгованості проводиться комплекс процедур з примусового стяг­нення заборгованості, у тім числі зверненням із позовом в арбітраж­ний суд. Порядок доарбітражного врегулювання спорів та позовного звернення в арбітражний суд детально описано далі.

Усі охарактеризовані вище санаційні заходи так чи інакше зумо­влюють зміни в окремих статтях активу балансу. Наступні дві групи заходів пов'язані в основному зі змінами у звіті про фінансові ре­зультати та їх використання (звіт про прибутки та збитки).

Зменшення (заморожування) витрат

Даний блок санаційних заходів здійснюється в двох напрямках:

1. Заморожування інвестиційних вкладень.

2. Зниження валових витрат.

Строк окупності інвестицій (особливо зовнішніх), здійснюваних під­приємством, яке перебуває у фінансовій кризі, має бути якомога меншим. Окупність капіталовкладень може відбуватися або в результаті збільшен­ня грошових доходів, або завдяки зменшенню витрат. У рамках фінансо­вої санації може бути прийнято рішення про заморожування ризикових інвестиційних проектів та інвестицій з довготривалим строком окупності.

Санаційні заходи, спрямовані на зниження витрат виробництва, до­цільно здійснювати на основі нуль-базис-бюджетуваняя (ZBB — Zero-Base-Budgeting). Головною метою ZBB є визначення оптимального рів­ня валових витрат підприємства та пріоритетних напрямків викорис­тання обмежених фінансових ресурсів. Основна відмінність ZBB від звичайного оперативного фінансового планування полягає в тім, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники рівня витрат попе­редніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Базою для ZBB є так звана точка-нуль, тобто планові показники розраховую­ться на підставі нового обрахунку всіх норм та нормативів витрат, їх складу та структури. ZBB є складовою частиною контролінгу витрат підприємства. Порядок проведення ZBB показано на рис. 1.

Відділ контролінгу перевіряє рівень виконання бюджетних показників та аналізує причини відхилення факту від плану


9

Відділ планування розробляє бюджет з відображенням контрольних показників для окремих носіїв рішень


8

На рівні підприємства приймається рішення про пріоритети у використанні ресурсів, рівень виробництва та витрат


7

Керівництво підприємства зіставляє дані окре­мих структурних підрозділів, будує власний іє­рархічний ряд пріоритетів та альтернатив


6

Керівництво підрозділами визначає пріоритетні напрямки використання наявних обмежених ре­сурсів і будує ієрархічний ряд пріоритетів


5

Керівники підрозділів визначають альтернативні ме­тоди досягнення поставлених завдань та відповідні витрати


4

Керівники підрозділів розробляють конкретні цільові по­казники для окремих функціональних одиниць


3

Керівництво структурними підрозділами визначає часткові цілі і доводить їх до окремих функціональних одиниць


2

Керівництво підприємства визначає стратегічні та оперативні цілі та приймає рішення про сфери застосування zbb


1



Рис. 1. Етапи нуль-базис-бюджетування

(За: Meyer-Piening. Zero Base Planning. — Keoln, 1990. — S.I 8.)

У рамках ZBB аналізуються всі статті витрат і за кожною з них визначаються можливості економії. Розробляючи плани ощадного використання сировини та матеріалів, особливу увагу слід звернути на необхідність боротьби з крадіжками на виробництві. За деграда­ції економіки та суспільної моралі вони набирають масового та сис­темного характеру. У 1996 р. в Україні офіційно враховані втрати та юитки від крадіжок становили 19,5% ВВП, в 1997р. — 9%. Практи­чно всі тр.інспортні партії приходять недоукомплектованими. Для боротьби з цим явищем на багатьох підприємствах доцільно ство­рювати власну службу безпеки.

Як свідчать вітчизняна практика та зарубіжний досвід, прове­дення фінансової санації підприємств обов'язково супроводжується радикальним зменшенням витрат на персонал. Економії за цією статтею можна досягти зменшенням заробітної плати або зменшен­ням величини необхідного робочого часу. Найбільш поширеними заходами щодо вивільнення робочого часу є:

• запровадження неповного робочого тижня;

• достроковий вихід на пенсію;

• неоплачувані відпустки;

• звільнення персоналу.

Зауважимо, що масові звільнення персоналу треба поєднувати із санаційними заходами соціального характеру.

У рамках мобілізації внутрішньовиробничих санаційних резервів аналізуються всі наявні можливості збільшення виручки від реа­лізації продукції. У цьому разі слід використати весь арсенал захо­дів для активізації збутової (маркетингової) політики підприємства. Стимулювати збут можна як наданням знижок покупцям, так і помір­ним збільшенням цін; як масованою рекламою, так і її припинен­ням. Тип санаційних заходів у даній сфері залежатиме від конкрет­ного підприємства та від вибраної ним стратегії маркетингу.

[1] Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою: С= , де С — сума дисконту; К — номінальна сума векселя; Т — строк від дня обміну до дня платежу; П — ставка дисконту.
Случайные рефераты:
Реферати - Лариса Петрівна Косач-Квітка
Реферати - Дмитро Білоус
Реферати - Автобіографічний елемент у ліричній драмі І. Франка "Зів'яле листя"
Реферати - Народна мудрість в легендах, оповідках, фольклорі
Реферати - Богдан Радиш – життя та творчість
Реферати - Іван Карпенко-Карий
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія