Форматування абзаців. Архівація
План

1. Вступ

2. Форматування абзаців.

3. Деякі відомості про архівацію.

ВСТУП

Якщо перефразувати відому народну мудрість, комп'ютер сьогодні — це не розкіш, а необхідність. Сотню років тому освіченою вважалася людина, яка вміє читати й писати, а сьогодні поняття « грамотність » містить у собі обов'язкове вміння користуватися ком­п'ютером: чи то вдома, чи то на роботі, чи то в процесі навчання. І — ніде правди діти! — далеко не кожен із тих, хто сьогодні працює за комп'ютером, уміє раціо­нально використовувати всі можливості ПК (персо­нального комп'ютера).

Комп'ютер не є простим апаратом. Однак освоїти роботу з ним по плечу кожному, хто цього насправді бажає.

Дуже важливо засвоїти, що кожній людині комп'ю­тер потрібен для виконання конкретних (як правило, елементарних) функцій. Наприклад, секретар найчасті­ше створює текстові документи й роздруковує їх. Бух­галтер працює з програмами обліку. Студенти або шко­лярі запускають навчальні програми. Домогосподарки розкладають пасьянси й грають у різноманітні ігри. Хтось складає електронні фотоальбоми або музичні ко­лекції. Хтось займається аматорським відео і створює домашню відеотеку. Усім тією чи іншою мірою необхід­не вміння користуватися Інтернетом тощо.

Неможливо перелічити всі можливості комп'ютера. Це різні завдання, які вимагають різного рівня вмінь і знань. Однак об'єднує їх одне — загальні принципи ко­ристування комп'ютером. А точніше — загальні прин­ципи користування програмним забезпеченням ком­п'ютера.

Основне завдання того, хто вчиться працювати з ПК, — освоїти загальні принципи влаштування комп'ю­тера й навчитися діяти усвідомлено. Чим більше ви пра­цюватимете з комп'ютером, тим швидше зрозумієте, що експеримент і ваша ініціатива (а не механічне натискан­ня клавіш) — це головні складові ефективного навчан­ня. Освоївши загальні принципи роботи, ви одержите широкі можливості для їх творчого застосування, а сучасне програмне забезпечення надасть для цього всі (буквально всі!) можливості.

Зрозуміло, кожен використовує комп'ютер для власних цілком конкретних цілей. Однак існує цілий ряд традиційних функцій, що виконуються за допомо­гою програм ПК. Це насамперед робота із самою опе­раційною системою Windows, яка допомагає здійсню­вати загальну взаємодію з комп'ютером: як з його програмним, так і з апаратним забезпеченням. Першо­рядною в умінні користуватися комп'ютером є також робота з текстом, що включає його набір, форматуван­ня, роздрукування, переклад з іноземних мов тощо. У цьому користувачеві допоможуть програми — тек­стові редактори, зокрема Word, а також програми-перекладачі.

Неможливо уявити сучасні комп'ютерні знання без навичок роботи в Інтернеті та з електронною поштою. Важливою є також антивірусна гігієна комп'ютера.

За допомогою комп'ютера також можна грати в ігри, дивитися відеофільми, телевізійні програми, слухати музику й багато чого іншого. За допомогою Інтернету та електронної пошти можна миттєво одержувати до­ступ до потрібної інформації і просто спілкуватися з людьми по всій земній кулі...

Отже, ви переконалися в тому, що близьке знайом­ство з комп'ютером просто необхідне сучасній людині? Тоді настав час братися за навчання. І нехай воно буде для вас успішним!

ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ КОМП'ЮТЕРА

Кілька десятиліть тому, коли комп'ютери тільки-но з'явилися на світовому ринку як продукт, призначений для індивідуального користування, всі вони виглядали практично однаково: велика коробка з начинкою із плат, зверху — дисплей, дуже схожий на звичайний ламповий телевізор, громіздка клавіатура, іноді з роз'ємами для пам'яті. Власне кажучи, у той час комп'юте­ри не використовувалися в домашньому побуті, тому їхні покупці — переважно представники великих нау­кових і військових підприємств — насамперед зверта­ли увагу на потужність і можливості машини, а не на її дизайн, тобто зовнішній вигляд.

Однак незабаром комп'ютерна техніка перестала бути привілеєм винятково вчених та військових. Часи ЕОМ (електронно-обчислювальних машин) минули, на­став час ПК (персональних комп'ютерів).

З розвитком цифрових технологій попит на комп'ю­тери значно зріс. На світовому ринку почали з'явля­тися нові конкурентноздатні фірми, які пропонують різні комплектуючі й периферію. За рахунок цього по­чали знижуватися ціни, і комп'ютери досить пристой­ної потужності стали сьогодні вже не розкішшю, а звичним у побуті предметом. Конкуренція між фірмами-виробниками комп'ютерної техніки й боротьба за покупця досягли такого розпалу, що тепер уже недо­статньо просто виробляти комп'ютери. Виробники прагнуть до виготовлення якомога якісніших, потуж­ніших комплектуючих, обладнують свої машини різно­манітними «наворотами» — так на комп'ютерному жаргоні називаються «родзинки» у технології вироб­ництва комп'ютерної техніки. Цим і пояснюється не­скінченна розмаїтість, що панує на сучасному ринку електронних технологій.

Однак незважаючи на те що у світі з'явилася безліч різних модифікацій комплектуючих, жоден комп'ютер усе-таки не може працювати без трьох основних частин: системного блоку, монітора і пристроїв введення: клаві­атури й миші. Перші два пристрої (так називатимемо ці досить великі частини ПК) належать до основних, реш­та — до периферійних. Це означає, що без клавіатури й миші комп'ютер теоретично може працювати. Правда, у такому випадку користувач ніяк не зможе спілкуватися з ним — вводити інформацію, віддавати команди тощо. Тобто без цих пристроїв комп'ютер втратить сенс як ро­боча станція, але може виступати в якості файлового сер­вера або шлюзу для роботи в Інтернеті.

А тепер давайте зупинимося на кожному з указаних пристроїв докладніше.

2. Форматування абзаців.

Форматування сторінки застосовується для визна­чення її вигляду, при цьому можна змінити такі пара­метри, як розміри сторінки, розмір полів та орієнтація сторінки тощо. Для виконання цих операцій викорис­товуються такі команди: Файл, Параметры страницы.

У вікні (рис. 4.3), що з'являється на екрані дисплея, зазначають:

• у вкладці Поля — розміри верхнього, нижнього, лівого, правого полів сторінки;

• у вкладці Размер бумаги — розміри паперу 1, а також орієнтацію сторінки 3 для друкування до­кумента в горизонтальному (книжковому) або вер­тикальному (альбомному) вигляді;

•у вкладці Источник бумаг. — режим подачі і паперу в принтер (власноручно чи автоматично);

• у вкладці Макет - відмінність (якщо юна є) парних і непарних колонтитулів та колонтитула пер­шої сторінки.

Усі вкладки цього вікна, крім того, мають перелік, з якого можна вибрати вид застосування зазначених параметрів до документа (поточний розділ, весь доку­мент тощо), як показано поз. 2 на рис. 4.3.

Форматування тексту та встановлення параметрів абзацу. При досягненні межі правого краю документа у процесі набору тексту не має необхідності натискати на клавішу Enter — текст переноситься на наступний рядок автоматично.

Для створення нового абзацу в місці, де встановлено курсор, треба натиснути на клавішу Enter; при цьому в

документ вставляється маркер абзацу, а введення переноситься на перший рядок нового абзацу. Маркери абзацу переглядаються при активізації кнопки Непе­чатаемые знаки.

Абзац має такі параметри:

1 — відступи праворуч, ліворуч відносно розмірів по­лів сторінки;

2 — абзацний відступ;

3— вирівнювання;

4— міжрядковий інтервал.

Перші два параметри абзацу встановлюють за допомогою маркер, що знаходяться і спеціальній лінійці, яку можна активізувати за коман­дами Вид, Линейка. Користуватися маркерами лінійки треба так: установити покажчик миші на одному з мар­керів і, натиснувши на її клавішу, «тягнути» його по лінійці до потрібного розміру.

Маркери виконують такі функції: верхній лівий змі­нює положення відступу першого рядка (або абзацного відступу); нижній — положення першого рядка і ліво­го відступу абзацу разом; правий — положення правого відступу абзацу.

Третій параметр абзацу встановлюють за допомо­гою відповідних кнопок панелі інструментів Форма­тирование:

— по левому краю;

— по центру (вирівнювання відносно центра);

— по правому краю;

— по ширине (вирівнювання по ширині).

Якщо треба змінити параметри окремого абзацу, то курсор має бути встановлений будь-де в абзаці, а якщо це стосується блока тексту, то його доцільно спочатку виділити.

Четвертий параметр абзацу (а також попередні) вста­новлюють за допомогою команд Формат, Абзац головно­го меню. Після їх активізації на екрані дисплея з'явля­ється діалогове вікно (рис. 4.4), в якому задають:

4 — параметри вирівнювання тексту (відносно лівої та правої меж, за шириною, відносно центра);

3 — розміри лівого і правого відступів;

2 — розміри відступу першого рядка (абзацного від­ступу);

І — інтервал між рядками.

Таке саме діалогове вікно з'являється, якщо встановити курсор у межах блока тексту, натиснути на праву клавішу мишу й активізувати команду Абзац.



Форматування абзаців

Передусім слід пояснити, які текстові об'єкти позначаються терміном абзац.

Абзац у документі Word - це фрагмент тексту, що закінчується знаком абзацу. Цей знак є прихованим символом, який вводиться щоразу, як ви натискаєте клавішу Enter.

До абзацу можна застосовувати окремий набір параметрів форматування, таких як міжрядкові інтервали, вирівнювання тощо. Часто в одному документі абзаци оформлені по-різному, скажімо, абзаци заголовка, основного тексту і виноски відрізнятимуться своїми шрифтами, інтервалами й іншими парамет­рами.

Інформація про параметри форматування міститься у знаку абзацу. Як уже зазначалося, знак є прихованим (тобто таким, що не друкується) символом, який розміщений зразу за останнім символом абзацу. Побачити знак абзацу можна, якщо на панелі інструментів Стандартная клацнути по піктограмі Непе­чатаемые символы.

Параметри абзаців

Розглянемо приклади форматів абзаців. Абзац, який ви читаєте, і кілька абзаців нижче тексту мають певний абзацний відступ першого рядка. Однак абзац може починатися не лише відступом, а й виступом.

Абзацний відступ може стосуватися не тільки першого рядка, а й усіх рядків абзацу. У цій книзі усі визначення (наприклад, визначення абзацу в поперед­ньому пункті) надруковані з абзацним відступом. Він може вимірюватися у міліметрах або пунктах.

До властивостей абзацу належать також інтервали між абзацами. Звичайно цей інтервал дорівнює міжрядковому інтервалу, але може бути і більшим - тоді кажуть про відбиття абзацу. У книзі, яку ви зараз читаєте, відбиття є в абзацах визначень: інтервали між визначеннями та сусідніми абзацами зверху та знизу більші порівняно з міжрядковим інтервалом всередині абзацу.

До речі, абзаци визначень мають ліворуч елемент, який називається марке­ром. Маркерами у цій книзі відмічені дії користувача і назви .

Зовнішній вигляд абзацу визначається його вирівнюванням, яке може виконуватися по лівому або правому краях, по центру або по ширині.

Завдання вирівнювання, інтервалів і відступів

Щоб задати вирівнювання певного абзацу (по лівому, по правому краю тощо), установіть курсор у цей абзац і клацніть по потрібній кнопці на панелі інструментів ментів Форматирование.

Найкращі можливості для форматування абзаців має діалогове вікно Абзац, яке відкривається командою Формат - Абзац. Вихідні значення пара­метрів у цьому діалозі відповідають поточному формату абзацу.

а допомогою вкладки Отступы и интервалы цього діалогу можна задати такі параметри формату абзацу.

Тип вирівнювання. Для визначення вирівнювання у списку Выравнивание треба вибрати одну з опцій: По левому краю, По центру, По правому краю або По ширине.

Абзацні відступи. Задати відступи (ліворуч, праворуч, для першого можна в групі Отступ, вводячи потрібні значення у відповідні поля.

Міжрядковий интервал. За умовчанням застосовується одиничний інтервал (який дещо перевищує максимальний розмір шрифту у даному рядку). У списку междустрочный передбачено ще полуторний, подвійний і мінімальний інтервали. Якщо у вказаному списку обрати параметри Точно або Минимум, то можна задати величину інтервалу у полі Значение.

Інтервали перед і після абзацу. Ці параметри виражаються в пунктах і задаються у групі Интервал у полях перед і после.

Зміни, які вносяться до поточного формату абзацу, зразу візуально відобра­жаються у віконці у нижній частині вкладок.

Створення списків

Розглянемо створенню списків, тобто послідовних абзаців, які відформато­вані за допомогою виступів (виступ - це спосіб форматування абзацу, при якому перший рядок вирівняний по лівому краю сторінки, а наступні - зсунуті праворуч). На місці виступів у списку розміщується ток самий маркер або послідовні натуральні числа. Відповідно списки бувають марковані і нумеровані. Марковані списки застосовуються для опису перерахувань, скажімо, властивостей об'єкта, основних положень доповіді, дій користувача (численні приклади маркованих списків ви з стрічали у цьому посіб­нику). Нумеровані списку використовують ся для подання інформації, якщо важливим є порядок елементів. Це можуть бути описи покрокових процедур, списки куплених товарів у накладній тощо.

Пристрої для друкування призначені для виведення на папір, а в деяких випадках і на спеціальну плівку символьної та графічної інформації. Найчастіше в ПК як пристрої друку використовують принтери, інколи плоттери.

Принтери бувають матричні, струминні та лазерні.

Найрозповсюджені — принтери матричного типу. Вони можуть працювати в текстовому або в графічному режимі. Спосіб одержання зображення символів у них подібний до способу одержання зображення символів на екрані дисплея. Друкувальна голівка матричного принтера має 9 або 24 металевих штирків (голівок), близько розміщених по вертикалі. Одержавши сигнал від комп'ю­тера, штирки ударяють по фарбувальній стрічці і залишають на папері відмітки — крапки. Потім голівка пересувається на один крок ліворуч або праворуч і друкує наступний стовпець крапок. Сукупність таких стовпців і утворює зображення.

Інформація для рядка, який друкується, зберігається в спеціальній пам'яті принтера в закодованому вигляді. Кожній крапці рядка, що друкується, в пам'яті, відповідає свій біт, в який схема управління друкуванням заносить 1, якщо крапку треба друкувати, і 0, якщо крапка не друкується. В кожному положенні друкувальної голівки удар по фарбувальній стрічці наносять тільки ті штирки, які знаходяться в позиції крапок, відмічених в пам'яті кодом 1.

Найвища швидкість матричних принтерів досягається при використанні " зашитих" в ньому шрифтів. У цьому випадку одна сторінка тексту друкується не довше 1 хв. У графічному режимі одна сторінка повністю друкується приблизно за 5 хв.

Якість друкування визначається роздільною здатністю принтера, яка, так як і в дисплеї, виражається кількістю друкованих крапок на дюйм (dpi). В 9-голковому принтері Epson FX-100 роздільна здатність — 244 точки на дюйм (244 dpi), а в 24-голковому Epson LQ-500 — 360 dpi.

В струминних принтерах зображення одержується шляхом нанесення на папір рідкого тонера. В них друкарські головки — це форсунки, які виприс­кують тонер на папір. Швидкодія та якість друкування цих принтерів краща, ніж у матричних. Крім того, деякі моделі струминних принтерів працюють в кольорі. Однак порівняно з матричними струминні принтери дорожчі і потре­бують систематичного і якісного обслуговування.

Лазерні принтери забезпечують найвищу швидкість і найкращу якість порівняно з описаними вище типами принтерів.

Їх принцип дії такий: лазерний промінь електризує поверхню друкуючого барабана. При цьому ступінь електризації залежить від вигляду зображення, яке потрібно друкувати. Ділянки барабана зі зміненою полярністю притягують порошок тонера, який потім наноситься на папір.

Швидкість друкування лазерних принтерів досягає 20 сторінок за хвилину. Вони мають роздільну здатність 300, 600 і 1200 dpi. Друкування цих принтерів може бути чорно-білим і кольоровим.

Плотери (раніше їх називали графопобудувачами) використовують в основ­ному в інженерній практиці. Вони забезпечують друкування креслень високої якості, в тому числі і багатоколірне друкування.



3. Деякі відомості про архівацію.

Один з недоліків магнітних носіїв полягає у тому, що вони не забезпечують абсолютну збереженість інформації. Ця інформація може бути зруйнована або повністю внаслідок фізичного псування носія, внаслідок дії зовнішніх магнітних полів, старіння магнітного покриття та; ін. Бувають випадки, коли потрібна інформація знищується випадково.

Ці обставини вимагають від користувача мати на дискетах архівні копії документів. При цьому їх необхідно перевіряти та поновлювати не менше ніж один раз на півроку.

Якщо увесь обсяг інформації, яким Ви користуєтесь, уміщується на кількох дискетах, то архівні копії можна зберігати в тому самому вигляді, в якому ви з ними працюєте, тобто в початковому. Для створення копій таких документів використовують стандартні засоби операційних систем.

Але зберігання архівів у початковому вигляді дуже не вигідно за великих обсягів інформації. Річ у тому, що при зберіганні інформації щ початковому вигляді не ефективно використовується поверхня носія. Доцільно вихідну інформацію попередньо стиснути (упакувати), а потім уже створювати її копії. (Такий Діроцес створення архівних копій називають архівацією. При архівації досягається економія дискового простору від 20 до 90 %, що дозволяє на одному й тому самому носії зберігати значно більший обсяг інформації.;

Для Архівації файлів використовують спеціальні програми, які називають архіваторами. Перші архіватори з'явилися в 1985 р. Вони можуть об'єднувати в один архівний файл цілі групи файлів, включаючи і каталоги.

Можливості сучасних архіваторів широкі і різноманітні. Aлe можна виділити функції, які є загальними. До них відносяться: можливість додавання файлів в архів, поновлення архіву, перегляд файлів в архіві, знищення файлів в архіві, захист файлів від несанкціонованого доступу, вилучення файлів з архіву, перевірка цілісності архіву та ін. і

Архівний Файл може використовуватися тільки після того, як він буде відловлений у початковому вигляді, тобто розархівований. Розархівацію вико­нують або ті самі архіватори, або окремі програми, які називають розархіваторами.

До числа найвідоміших та широко використовуваних архіваторів (розархіваторів) слід віднести: PKZIP.EXE, PKUNZIP.EXE, ARJ.EXE, PKPAK.EXE, PKUNPAK.EXE, LHA.EXE.

Усі ці програми запускаються з командного рядка DOS. Як приклад розглянемо роботу з універсальною програмою ARJ. Команди виклику ARJ у загальному вигляді мають вигляд:

ARJ[-(sw)[-(sw)...]][(file-names)...], де:

• параметр визначає дію програми. Наприклад, а — архівація (Add), e — розархівація (Exstract), x — розархівувати файл; з повним іменем (вклю­чаючи підкаталог) і т.д.; І

• sw- ключ, який задає додаткову дію. Ключів може бути кілька або не бути зовсім;

• archive-name — ім'я архівного файла;

• file-names — список файлів, які архівуються або розархівуються. Коли цей параметр відсутній, при розархівуванні з архіву відновлюються всі файли, а при архівуванні в архів включаються всі файли поточного каталога. Якщо при архівуванні потрібно включити і підкаталог, то необхідно застосувати ключ -г (перед ключем завжди ставиться знак "-").

Архіватори — воістину всенародні програми. їх ви­користовують і початківці, і досвідчені користувачі, і хакери. Вони потрібні й удома, і на роботі, одним сло­вом — повсюди. Архіватори — це програми, які вико­ристовуються для стискання інформації.

Незважаючи на те що лазерні диски й інші альтер­нативні накопичувачі інформації, які мають досить со­лідний обсяг, набувають чимраз більшої популярності, проте звичайні користувачі дотепер воліють використо­вувати звичайні тридюймові дискети для перенесення інформації з одного комп'ютера на інший.

Архіватори з'явилися дуже давно, ще в часи опера­ційної системи MS DOS, коли проблема з вільним про­стором на жорсткому диску й дискетах стояла особливо гостро (адже тоді ще не було таких накопичувачів інфор­мації, як лазерний диск або zip-диск). Більшість з архі­ваторів минулих років не мали повноекранного інтерфейсу й могли працювати тільки в командному рядку (тобто для проведення архівації, розархівації, перегля­ду вмісту архіву тощо користувачеві потрібно було вво­дити в командний рядок ім'я програмного файла архі­ватора з відповідними параметрами-ключами). Щоб довідатися, які ключі використовуються в тому або іншому архіваторі, потрібно було ввести в командний рядок ім'я його програмного файла з параметром «/?», наприклад:

pkzip.exe /?

У зв'язку з відсутністю будь-яких істотних візуаль­них розходжень архіватори оцінювали за трьома кри­теріями:

* швидкість стискання даних, тобто час, затрачу­ваний на створення архівного файла;

* ступінь стискання даних, тобто відношення роз­міру отриманого архівного файла до фактичного розмі­ру даних,стиснутих у цьому файлі;

* якість стискання, що зазвичай можна перевіри­ти, заархівувавши архівний файл повторно тим самим або яким-небудь іншим архіватором.

Зараз в основному всі архіватори можуть працюва­ти як у командному рядку, так і в повноекранному ре­жимі, що, звичайно ж, значно полегшує роботу з ними. Але, так чи інакше, перераховані вище критерії доте­пер є визначальними при проведенні різних порівняль­них аналізів і тестів програм-apxiваторів.

НАЙПОПУЛЯРНІШІ ПРОГРАМИ-АРХІВАТОРИ

Узагалі в комп'ютерному світі існує безліч програм-архіваторів. Деякі з них і донині підтримують тільки інтерфейс командного рядка (для таких архіваторів не­рідко створюються програми-оболонки для запуску в повноекранному режимі), деякі можуть запускатися як з командного рядка, так і в повноекранному режимі. При тестуванні стають переможцями різні архівато­ри — деякі якісніше стискають звукові файли, деякі — графічні тощо. Однак установлювати на комп'ютер усі наявні у світі архіватори, звичайно ж, недоцільно. По-перше, вони займуть занадто багато місця. По-друге, запам'ятовувати команди всіх архіваторів досить склад­но. Більш логічно придбати й установити на комп'ютер один або два найчастіше використовувані і найбільш функціональні архіватори, що підтримують роботу не тільки із власними архівними файлами, але і з файла­ми інших програм-архіваторів.

При цьому в комп'ютерному світі хоча й викорис­товуються альтернативні архіватори, але все-таки пере­вага віддається двом з них — архіваторам WinRAR та WinZip. Кожний з цих архіваторів має дуже довгу істо­рію, існує безліч версій, адаптованих під різні опе­раційні системи — MS DOS, Windows тощо (слово «Win» у назві цих архіваторів указує на те, що це версії, роз­роблені спеціально для операційної системи Windows). Обидва архіватори можуть працювати як з командного рядка, так і в повноекранному режимі, вони мають дуже зручний («дружній») інтерфейс і досить гарні показни­ки тестування. Архіви програми WinRAR загалом ма­ють вищі показники ступеня стискання, а програми WinZip — вищі показники швидкості. Нижче ми до­кладно розглянемо обидва архіватори, розповімо вам про їхні основні можливості та способи настроювання.

АРХІВАТОР WINRAR

Дітище російського програміста Євгенія Рошаля — архіватор WinRAR — займає одне з перших місць за популярністю на комп'ютерному ринку.

Це справді дуже потужна і багатофункціональна програма, яка вміє працювати не тільки із своїми архів­ними файлами (що мають розширення .гаг або .rхх для файлів архівних томів), але й підтримує також форма­ти файлів, що належать до інших архіваторів: ZIP, CAB, ARJ, LZH, TAR, GZ, ACE, UUE, а в останній версії та­кож формати BZIP2, JAR і АСЕ 2.0 (тільки при розархі-ву ванні).

Цікавою особливістю архіватора є можливість від­новлення фізично ушкоджених архівів. Взагалі ушкод­жені архіви — це справжнє лихо сучасного комп'ютер­ного ринку. Зараз, коли програми записуються на лазерні диски й накачуються в Інтернет масово і без на­лежної перевірки на працездатність, імовірність прид­бання «зіпсованого» архіву значно збільшується. Тому незайвим буде мати такий архіватор, який у разі потре­би зможе відновити інформацію, що зберігається в архів­ному файлі. Звичайно, WinRAR це вдається не завжди — все залежить від ступеня ушкодження архівного файла й від методу стискання, який використовувався при архівації (наприклад solid-архіви відновити практично неможливо). Але, так чи інакше, імовірність того, що дані буде відновлено хоча б частково, все ж таки висо­ка. Якщо ж під час стискання до архіву було додано за­пис про відновлення (recovery record), то, за словами творців WinRAR, інформацію з архівного файла вдасть­ся відновити у будь-якому разі і при будь-яких ушкодженнях.

Ще одне нововведення, реалізоване в WinRAR, — це можливість додавання коментарів до архіву.

WinRAR — один з тих небагатьох архіваторів, які крім стандартного набору функцій, можуть створюва­ти «цільні» solid-архіви, архівні файли й архівні томи, що саморозпаковуються, а також підтримувати настро­ювання ступеня стискання за допомогою зміни розміру використовуваного словника.

Вікно архіватора WinRAR являє собою певну по­добу стандартної папки Windows (див. мал. 273). Угорі, під заголовком вікна, розташовані спадні меню, які містять різні команди й настроювання, яких ми торкнемося пізніше. Нижче розташовуються кнопки швидкого доступу, до кожної з яких прив'язано певну команду.

Кнопка Додати викликає діалогове вікно додаван­ня файла в архів, кнопка Витягти в... — навпаки, витя­гання з архіву.

За допомогою кнопки Тест можна протестувати всі файли, що знаходяться в архіві, на наявність помилок.

Кнопка Перегляд дозволяє переглянути вміст фай­ла незалежно від того, чи знаходиться він в архіві. При­чому ті файли, тип яких зареєстрований в операційній системі (наприклад, текстові файли формату ,txt, .rtf, звукові файли WAVE і т. д) WinRAR відкриває за допо­могою зовнішніх переглядачів і редакторів, а ті файли, тип яких не зареєстрований у Windows, — за допомо­гою власного внутрішнього текстового редактора.

Скориставшись кнопкою Видалити, можна видали­ти файли як з архіву, так і просто з жорсткого диска.

Кнопка Виправити викликає діалогове вікно віднов­лення ушкоджених архівів.

Цікаву функцію має кнопка Оцінити. З її допомо­гою можна розрахувати розмір майбутнього архівного файла у відсотках за умови використання швидкого, стандартного або максимального методів стискання. Причому розрахунок процентного обсягу здійснюється як для архівації даних у форматі RAR, так і для їх архі­вації у форматі ZIP.

Під кнопками розташований рядок адреси для ви­бору накопичувача інформації, на якому знаходяться архівовані дані або вже готові архівні файли. Папки й файли накопичувача, а також їхній тип, розмір і дата останньої зміни відображаються нижче — у робочій об­ласті вікна архіватора.

Унизу вікна знаходиться рядок стану, розбитий на три області. У першій області розташовані дві іконки: за допомогою іконки дисководу можна швидко вибра­ти потрібний вам накопичувач інформації, а за допо­могою іконки ключа — установити пароль, який вико­ристовуватиметься при архівації і розархівації файлів. У другій області рядка стану відображуються дані про виділений у робочій області вікна об'єкт (якщо цим об'єктом є файл, то про його розмір у байтах). Нарешті, у третій області рядка стану відображається інформа­ція про те, скільки підкаталогів (тобто вкладених па­пок) і файлів містить відкрита в робочій області вікна папка.

Узагалі, інтерфейс архіватора WinRAR дуже про­стий, тому навіть новачкові буде легко з ним розібрати­ся. Щоб продемонструвати основні можливості цього архіватора, нижче ми опишемо способи створення різних архівних файлів і розархівації даних, а також способи роботи з файлами, що знаходяться в архіві.

Створення архівного файла

Для початку слід визначитися, які файли або пап­ки потрібно заархівувати. Потім ці папки або файли потрібно виділити (тобто підсвітити курсором). Не зай­вою буде оцінка перспективи стискання — для цього скористайтеся кнопкою Оцінити, пунктом Оцінити пе­редбачуваний ступінь стискання зі спадного меню Ко­манди або сполученням «гарячих» клавіш Alt+S.

Для викликання настроювань архівації потрібно натиснути кнопку Додати, вибрати пункт Додати фай­ли в архів... спадного меню Команди або скористатися комбінацією «гарячих» клавіш Alt+A. На екрані з'я­виться діалогове вікно, яке включає кілька закладок.

На закладці Загальні ви можете зробити основні настроювання архівації.

У полі Ім'я архіву потрібно задати ім'я майбутньо­го архівного файлу. За замовчуванням архіватор пропо­нує дати архіву ім'я архівованої папки або файла. Якщо ж файлів і папок в архіві кілька, то архіватор пропонує назвати архівний файл іменем тієї папки, у якій він збе­рігається. При цьому архівний файл буде створено в тій самій папці, у якій знаходяться архівовані об'єкти. Якщо ж ви хочете, щоб архів відразу записувався, на­приклад, на дискету, у полі введення імені архіву вкажіть не тільки ім'я майбутнього архівного файла, але й повний шлях до нього, наприклад:

A:\archive.rar

Якщо архівний файл уже існує і ви хочете лише оно­вити або додати до нього деякі файли, тоді введіть у цьо­му рядку ім'я архівного файла і, якщо він знаходиться в іншій папці, повний шлях до нього.

Нижче розташований спадний список Метод від­новлення, де ви можете вибрати метод створення архіву.

При методі Додати із заміною файлів відбувається звичайна архівація даних. Якщо ви додаєте нові файли до вже існуючого архіву і їхні імена збігаються з імена­ми файлів в архіві, то заархівовані файли будуть замі­нені архівованими файлами — незалежно від їхнього розміру, дати створення або зміни. Це найчастіше ви­користовуваний метод створення архівів.

При виборі методу Додати з відновленням файлів також відбувається звичайний процес архівації, але з однією відмінністю. Якщо ви додаєте файли до існуючо­го архіву, у якому вже є файли з аналогічними іменами, то заархівовані файли будуть замінені архівованими тільки в тому випадку, якщо дата створення архівова­них файлів є пізнішою. При цьому методі відбувається додавання нових файлів в архів і відновлення старих версій файлів, що знаходяться в архіві, новими. Такий метод дуже зручний, якщо ви, наприклад, створюєте архів ваших текстів (як резервну копію). Якщо в про­цесі роботи ви відредагуєте які-небудь текстові файли, то при архівації вони замінять собою власні старі версії в архіві; якщо ж редагування яких-небудь файлів не здійснювалося, то такі файли не будуть повторно архі­вуватися, що заощадить ваш час.

За допомогою методу Оновити існуючі файли мож­на зробити тільки оновлення файлів в архіві їхніми но­вими версіями, не додаючи ніяких додаткових файлів до архіву.

Метод Синхронізувати вміст архіву — найскладні­ший з усіх методів створення архівів. При ньому існу­ючі в архіві файли оновлюються, якщо є їхні пізніші версії, нові файли додаються в архів, а ті заархівовані файли, яких немає в списку доданих фалів, видаляють­ся з архіву. Таким чином, відбувається синхронізація файлів і папки, що містить архівовані об'єкти, із вмістом самого архіву.

Настроювання архіватора

Поруч із спадним списком розташована кнопка Профілі..., при натисканні якої відкривається додатко­ве меню.

За допомогою пунктів цього меню ви можете зберег­ти поточний профіль настроювань архівації. Що це таке і для чого використовується? Зазвичай у процесі архі­вування різних папок користувач щоразу робить у WinRAR практично однакові настроювання — наприк­лад, завжди вибирає перший метод створення архіву, найвищий ступінь стискання тощо. Для того щоб при архівації кожних наступних файлів або папок йому не доводилося робити настроювання заново, ці настрою­вання можна зберегти в так званому «профілі» і призна­чити його профілем за замовчуванням при роботі з архі­ватором.

Крім того, меню кнопки Профілі... містить також інші пункти — в основному, це «швидкі команди», які користувач може використовувати відразу, не здійсню­ючи настроювань:

* за допомогою команди Прикріплення до e-mail можна не тільки створити архівний файл, але й відразу ж прикріпити його до листа електронної пошти;

* команда Резервна копія обраних файлів дозволяє зробити резервну копію виділених файлів;

* за допомогою команди Томи розміром 1,44МВ ви можете заархівувати виділені дані у вигляді файлів ар­хівних томів розміром по 1,44 Мбайт, тобто створити архівні томи саме такого розміру, щоб кожний з них поміщався на окрему дискету;

* вибравши команду ZIP-архів (низький ступінь стискання), ви зможете створити архівний файл у фор­маті ZIP, використовуючи при цьому низький ступінь стискання.

У центрі закладки розташовано дві групи.

Перша група — Формат архіву — містить два пере­микачі, за допомогою яких користувач може вибрати формат архівного файла (ZIP або RAR).

Друга група — Параметри архівації — містить у собі сім прапорців для настроювання процесу архівації.

Якщо ви активізуєте прапорець Видалити файли після архівації, то успішно заархівовані файли будуть видалятися з жорсткого диска.

Активізований прапорець Створити SFX-архів доз­воляє створити архів, що саморозпаковується, а прапо­рець Створити безперервний архів — «цілісний» архів.

За допомогою прапорця Додати електронний підпис ви можете включити в архів інформацію про його твор­ця, дату останнього оновлення архіву й ім'я цього архі­ву. Потім цю інформацію можна буде переглянути, ско­риставшись пунктом Інформація про архів із спадного меню Команди.

Прапорець Мультимедіа-стискання зазвичай акти­вується при стисканні звукових файлів формату WAVE або малюнків 24-бітової палітри (при цьому ступінь стискання архівного файла помітно зростає).

Якщо ви активізуєте прапорець Інформація для відновлення, то в процесі архівації програма додасть до архіву запис про відновлення. Розмір цього запису мож­на настроїти на закладці Додатково в полі Інформація для відновлення.

Останній прапорець, Заблокувати архів, дозволяє створити блокований архівний файл. Файли заблокова­ного архіву неможливо редагувати за допомогою програ­ми WinRAR, тому якщо ви архівуєте важливу інфор­мацію і не хочете, щоб вона була випадково зіпсована при роботі з архіватором, то можете скористатися цією опцією.

Ліворуч, унизу закладки, розташовані два спадних списки.

Перший — Метод стискання — відповідає за ступінь стискання архіву. Найвищий ступінь стискання вста­новлюється пунктом Максимальний, а найнижчий — пунктом Швидкісний. Пункт Без стискання дозволяє додати файли в архів, при цьому не застосовуючи до них стискання.

Другий список — Розмір тому, байт — дозволяє на­строїти розмір архівного тому. Якщо ви хочете одержа­ти звичайний архівний файл, залишіть це поле по­рожнім. Якщо ж ви хочете, щоб у результаті програма створила архівні томи, введіть їхній розмір у байтах (при цьому враховуйте, що в одному кілобайті містить­ся не 1000, а 1024 байт, а в одному мегабайті 1024 Кб) або виберіть зі списку пункт Автовизначення (розмір тому визначатиметься автоматично при запису на накопичувач інформації).

На закладці Додатково ви можете здій­снити більш тонке настроювання процесу архівації. Ми не будемо зупинятися докладно на кожному з її еле­ментів, а тільки розповімо вам про ті з них, які найчас­тіше використовуються.

Як ми вже говорили, на цій закладці можна настрої­ти розмір «запису про відновлення» архіву у відсотках.

На цій закладці також розташована кнопка Встано­вити пароль. Якщо ви не задали пароль у процесі робо­ти з архіватором, але хочете застосувати його зараз для шифрування архівованих даних, скористайтеся цією кнопкою. На екрані з'явиться діалогове вікно, у якому архіватор запропонує вам увести пароль двічі у два різних поля.

В обидва поля потрібно вводити той самий пароль. Для чого це робиться? Справа в тому, що при створенні пароля ви можете випадково зробити помилку, наприк­лад, зачепити зайву кнопку на клавіатурі. Програма прийме цей пароль, і потім ви не зможете ані витягти дані з архівного файла, ані повноцінно працювати з ним. Тому архіватор «підстраховується», пропонуючи кори­стувачеві ввести пароль двічі. При введенні пароля у відповідних полях з'являтимуться не ті символи, які ви вводите, а зірочки, щоб користувачі, які знаходяться поруч, не змогли нічого побачити. Якщо ви не хочете, щоб пароль приховувався зірочками, відзначте прапор­цем пункт Відображати пароль при введенні (при цьо­му одне поле зникне, і пароль треба буде вводити тільки один раз, адже ви візуально зможете контролювати про­цес набирання на наявність помилок).

На наступній закладці — Файли— вка­зуються ті файли й папки, які повинні бути додані в архів, а також файли (або маски), що повинні бути про­пущені при архівації.

Імена файлів, що підлягають архівації, перерахова­но в полі Додані файли. Імена файлів беруться в по­двійні лапки, перед кожним новим ім'ям стоїть пробіл. Для чого потрібно це перерахування? Справа в тому, що в користувача може виникнути потреба стиснути в один архів файли з різних папок. Звичайно, можна створити нову папку і скопіювати в неї потрібні вам файли, але кому потрібні ці зайві незручності? Ви завжди можете скористатися кнопкою Додати, яка знаходиться поруч з полем Додані файли. Ця кнопка викликає діалогове вікно, за допомогою якого ви, пересуваючись за струк­турою папок на різних дисках, можете послідовно до­давати в поле Додані все нові й нові файли, які потребу­ють архівування.

Чому цей спосіб додавання файлів зручніший, ніж спосіб із створенням нової папки й копіюванням у неї потрібних файлів? Відповідь дуже проста — у різних папках можуть міститися файли з однаковими імена­ми. Найпоширеніший приклад — практично будь-який текстовий файл, що містить у собі посібник з установки й роботи програми, називається readme.txt. Як ви вже знаєте, в одній папці не можуть міститися файли з од­наковими назвами. Тому проведення настроювань на закладці Файли — єдиний вихід у таких ситуаціях.

Що ж до поля Виключені з обробки файли, то в ньо­му, як ми вже казали, перераховуються файли, які не потрібно додавати в архів. Наприклад, якщо ви виділи­ли для архівації цілу папку, але деякі файли з цієї пап­ки ви не хочете додавати в архів, то можете прописати їхні імена й розширення в цьому полі через пробіл, беру­чи кожну назву в лапки. Ви також можете користувати­ся масками файлів. Якщо, наприклад, ви не хочете, щоб в архів запаковувалися файли типу МРЗ, то в рядку ви­нятків потрібно прописати наступний параметр:

Нижче на закладці розташовані три перемикачі, за допомогою яких можна настроїти спосіб зберігання шляхів до архівованих файлів.

Якщо ви виберете перемикач Зберігати відносні шляхи, то архіватор збереже тільки шляхи до тих па­пок, що належать до поточної папки.

При виборі перемикача Зберігати повні шляхи буде збережено повні шляхи до папок (за винятком імені накопичувача інформації).

Перемикач Не зберігати шляхи дає архіватору ко­манду зберігати тільки імена файлів, без шляхів до них. Не забувайте: якщо ви додаєте в архів файли з різних папок, які мають однакові назви, то вибір цього пере­микача неможливий, інакше інформацію з цих файлів буде частково втрачено.

Унизу закладки розташований прапорець Поміща­ти кожен файл в окремий архів. Якщо ви активізуєте цей прапорець, то кожен файл, що знаходиться в по­точній папці й підкаталогах цієї папки, буде поміщено в окремий архів. При цьому ім'я архіву, яке ви задаєте на закладці Загальні, ігноруватиметься, а назви кож­ного з архівів будуть задаватися автоматично за допо­могою цифр.

Закладка Резервні копії містить елемен­ти, які настроюють резервне копіювання архівованих файлів і папок.

Якщо ви активізуєте прапорець Очищати змінний диск перед архівацією на нього, то перед тим, як здій­снити запис архівного файла на обраний вами накопичувач, з цього накопичувача буде видалено всю інфор­мацію. Зазвичай ця опція використовується при запису на дискети, щоб вручну не очищувати їх від непотріб­ної інформації. Будьте обережні з цим пунктом: перед тим, як активізувати його, переконайтеся, що обраний вами накопичувач не містить корисної і важливої ін­формації!

Активізований прапорець Додавати тільки з уста­новленим атрибутом «архівний» дозволяє додавати в архів тільки ті файли, яким привласнено атрибут «архівний» (нагадаємо, що атрибути файла можна перегляну­ти у вікні його властивостей, що викликається за допо­могою контекстного меню файла). Прапорець Знімати атрибут «архівний» після архівації пов'язаний з попе­реднім. Якщо ви активізуєте його, то після завершення процесу архівації з тих файлів, що були успішно додані в архів, буде знято атрибут «архівний».

Цікаву можливість надає прапорець Відкривати спільні файли. Справа в тому, що за замовчуванням програма не додаватиме в архів файли, які в цей момент використовуються іншим додатком. Це свого роду обе­режність, щоб уникнути різних збоїв, адже в процесі роботи додатки постійно модифікують файли, роблять у них якісь зміни, і в цій роботі їм краще не заважати. Однак якщо ви все-таки хочете заархівувати ті файли, з якими в цей момент ведуть роботу певні програми, ак­тивізуйте прапорець Відкривати спільні файли — тоді архіватор не перевірятиме, чи «зайняті» файли.

Прапорець Закінчення імені архіву за маскою за­звичай використовується при оновленні архівів. Коли він активізований, у процесі створення архівного фай­ла програма автоматично додає до його імені поточну дату, формат якої можна задати маскою в полі, розта­шованому поруч із прапорцем.

Під прапорцями на закладці розташовано групу спадних списків Час файла.

За замовчуванням WinRAR архівує файли й папки незалежно від дати їх створення і зміни. Використову­ючи пункти «давніший, ніж» або «новіший, ніж» і поля поруч із списком Додавати файли, ви можете дати про­грамі команду, щоб вона додавала в архів файли, ство­рені, наприклад, більш ніж три дні тому, або навпаки, за останні три дні.

Список Установити час архіву дозволяє призначи­ти час створення архіву. За замовчуванням у цьому списку обрано пункт «поточного системного часу», тоб­то будь-який архів при створенні або при зміні датуєть­ся поточним системним часом. Однак ви можете також вибрати пункт «час оригінального архіву» — тоді час створення оновлюваного архіву залишиться незмінним, або пункт «часу найновішого файла» — тоді архіву буде привласнений час створення (або зміни) того файла, який був створений пізніше за всі інші файли цього ар­хіву. Використання останнього пункту зручне в тих ви­падках, якщо ви збираєтеся часто оновлювати файли створюваного архіву — так вам буде легше довідатися про останню дату оновлення.

Остання закладка — Коментар.

На цій закладці ви можете додати свій коментар до архіву. Якщо ви хочете, щоб як коментар до архіву було приєднано інформацію з якого-небудь файла, введіть його ім'я і шлях до нього в полі Завантажити коментар із файла (при цьому ви можете скористатися кнопкою Огляд...). Ви також можете написати коментар вручну: наберіть його в полі Введення коментаря вручну.

Після того як ви зробите потрібні настроювання, на­тисніть кнопку ОК для початку процесу архівації. На екрані з'явиться діалогове вікно, у якому буде відобра­жатися інформація про перебіг архівації. Після закін­чення стискання за заданою вами адресою з'явиться ар­хівний файл.

При інсталяції на комп'ютер архіватор WinRAR додає в контекстне меню файлів і папок чотири своїх пункти.

Якщо вам потрібно швидко заархівувати файли або папки, ви можете зробити це, не входячи в сам архіва­тор. Потрібно лише виділити ті об'єкти, які ви хочете стиснути, й вибрати пункти контекстного меню Додати в архів... (у цьому випадку ви зможете настроїти процес архівації) або Додати в ім'я_архівного_файла.гаг (програ­ма заархівує об'єкти, використовуючи настроювання за замовчуванням — середній ступінь стискання тощо).

Робота з архівними файлами

Як ми вже говорили, з файлами, поміщеними в архів, можна робити різні операції, які згадувалися вище. Для того щоб ці операції стали доступними, в архівний файл потрібно ввійти — знайти його в робочій області вікна архіватора й натиснути Enter на клавіа­турі. При цьому в адресному рядку ім'я поточного накопичувача інформації зміниться на ім'я архіву, у який ви ввійшли.

Якщо до архіву вводився коментар, він буде відоб­ражатися в спеціальній області праворуч.

Якщо при створенні архіву дані шифрувалися па­ролем, зашифровані файли буде позначено зірочкою. При спробі відкривання такого файла програма виведе на екран діалогове вікно, у яке запропонує вам ввести пароль. Щоб вам не доводилося вводити пароль щоразу при роботі з файлами, ви можете застосувати його один раз і до всього архіватора. Для цього скористайтеся ікон­кою ключа в рядку стану вікна архіватора або виберіть пункт Пароль спадного меню Файл. При цьому іконка ключа стане червоною. Тепер при створенні, зміні або розпакуванні будь-якого архіву (не тільки поточного) програма використовуватиме заданий пароль.

Знаходячись усередині архіву, ви можете скориста­тися кнопкою Інфо для одержання додаткової інформації про нього. При натисканні цієї кнопки на екрані з'яв­ляється діалогове вікно, що включає чотири закладки.

На першій закладці — Інформація — роз­ташовано загальну інформацію про архів: операційна система, у якій здійснювалося стискання, кількість та обсяг стиснутих файлів, ступінь стискання, інформація про застосовані до архіву настроювання.

Елементи закладки Параметри дозволя­ють зробити ті настроювання, що були доступні при створенні архіву, але не були зроблені. Ви також може­те змінити ці настроювання, якщо вони вже були засто­совані до архіву.

Якщо ви не додали коментар при створенні архів­ного файла, то можете скористатися закладкою Комен­тар, щоб зробити це зараз.

І нарешті, за допомогою закладки SFX можна зробити архів таким, що саморозпаковується, або змінити відповідне настроювання вже існуючого архіву. Назви розпаковувальних модулів, перераховані на цій сторінці, відповідають операційній системі, у якій здійснюватиметься розпакування архіву. У процесі роботи із звичайним архівом ви можете додати до нього відповідний модуль, щоб зробити його таким, що саморозпаковується, або навпаки — видалити sfx-модуль, щоб створити звичайний архівний файл. При цьо­му програма не змінюватиме існуючий архів, що само­розпаковується, а створить новий.

Посилання на архіви, з якими ви часто працюєте, можна додавати у спадному меню Обране. Це дуже зручно — вам не доведеться щоразу переходити від диска до диска, від папки до папки в пошуках потрібно­го файла: ви зможете просто відкрити меню й вибрати ім'я потрібного архіву. Для того, щоб додати архів у меню.

Обране, скористайтеся пунктом Додати до Обраного... — на екрані з'явиться діалогове вікно, у якому програма запропонує вам увести ім'я посилання на архів (за замов­чуванням як ім'я прописується повний шлях до архів­ного файла). Для того, щоб змінити черговість пунктів меню Обране або змінити назву окремих посилань на ар­хіви, скористайтеся пунктом Упорядкувати обране....

Такими є основні можливості роботи з архівними файлами формату RAR. Про інші особливості архівато­ра WinRAR, які не так часто використовуються при ро­боті з архівами, ви можете прочитати в довідковій службі архіватора.





Витягання файлів з архіву

Рано чи пізно в користувача виникає потреба роз­пакувати дані, що зберігаються в архіві. Якщо архів здатний саморозпаковуватися, то з ним проблем не ви­никне — по суті, це звичайний програмний файл. Зробіть на ньому подвійне клацання або натисніть Enter на клавіатурі, і в діалоговому вікні, що з'явиться, за­дайте шлях для розпакування. Потім натисніть кнопку Витягти.

Якщо ж ви маєте справу із звичайним архівним фай­лом, то процедуру розархівації можна зробити трьома способами. Для простого витягання всіх файлів можна просто скористатися пунктами контекстного меню ар­хівного файла, які WinRAR додає при інсталяції у сис­тему.

Якщо вам просто потрібно витягти вміст архіву в окрему папку, ім'я якої відповідатиме імені архіву, не здійснюючи при цьому жодних додаткових настрою­вань, виберіть пункт Витягти або Витягти в поточну папку. Якщо ж ви хочете настроїти процес розархівації, скористайтеся пунктом Витягти файли.... На екрані з'я­виться діалогове вікно, у якому ви зможете задати шлях для розархівації (праворуч відображається дерево ката­логів, у якому ви можете знайти потрібну папку — шлях при цьому пропишеться автоматично), а також зробити додаткові настроювання.

Ви можете визначити методи розархівації, викори­стовуючи дві групи перемикачів Режим оновлення та Режим перезапису. У групі Режим оновлення при ви­борі перемикача Витягти із заміною файлів здійснюєть­ся звичайна розархівація даних, причому файли з архі­ву заміняють файли з ідентичними назвами (якщо такі містяться в папці, у якій здійснюється розархівація). При виборі перемикача Витягти з відновленням файлів файли витягаються з архіву, а також відбувається замі­на вже існуючих файлів їх пізнішими версіями (якщо такі містяться в архіві). При виборі перемикача Онови­ти існуючі файли розпаковуються тільки ті файли, які мають назви, ідентичні назвам уже існуючих у папці файлів, і дату зміни пізнішу, ніж у вже існуючих файлів. У наступній групі — Режим перезапису — ви можете визначити порядок заміни вже існуючих файлів архівними. Якщо ви виберете перемикач Видавати за­пит при перезапису, то перед заміною файла архіватор виводитиме на екран діалогове вікно із запитом на підтвердження цієї операції. При виборі перемикача Переписувати без запиту архіватор замінятиме існуючі файли архівними, не запитуючи при цьому дозволу ко­ристувача. Якщо ж ви не хочете, щоб при розархівації відбувалася заміна файлів, увімкніть останній переми­кач — Пропускати існуючі файли.

У вас є можливість здійснити гнучкіше настроюван­ня процесу розархівації за допомогою трьох прапорців. Активізований прапорець Витягання без шляхів дає архіватору команду не витягати шляхи до файлів. Будь­те обережні — якщо у вашому архіві містяться файли з різних папок, але з однаковими назвами, то в резуль­таті втрати шляхів при витяганні цих файлів ушкодиться інформація! Якщо ви активізуєте прапорець Зніма­ти атрибут «архівний», то із всіх витягнутих файлів буде знятий атрибут «архівний». Прапорець Залишити ушкоджені файли дає відповідну команду.

Розархівацію можна зробити також із самого архі­ватора, установивши курсор на архіві й натиснувши кнопку Витягти (або скориставшись відповідними пунктами спадного меню Команди).

Ви також можете витягати окремі файли як із зви­чайного архіву, так і з такого, що саморозпаковується. Для цього ввійдіть в архів, відзначте потрібні файли й натисніть кнопку Витягти в....

АРХІВАТОР WINZIP
Случайные рефераты:
Реферати - Місце Марка Вовчка в історії розвитку української прози
Реферати - Життя та творчість Степана Руданського
Реферати - Письменники області (Івано-Франківщини)
Реферати - Життя і творчість Архипа Тесленко
Реферати - Леся Храплива. Життя і творчість.
Реферати - Іван Багряний
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія