Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту
Метою роботи є доведення приналежності говірки села Малинники до підляських говірок на основі вокальної системи.

Малинники – це село в Підляському воєводстві, ґміні Орля, Більського повіту. Село з православним населенням розташоване 13 км. на південний – схід від Більська Підляського.

Засноване в XVI ст. Перша згадка з 1592 р. У 1790 р. нараховувало 36 домів. Панщину відробляли у місцевому дворі. Майно двору поділено в 1914 р. Внаслідок біженства 1915 р. жителі села перебували декілька років у Росії. У 1945 р. 15 родин виїхало до Радянського Союзу [пор. AGWB 58 – 59]. Зараз – близько 120 домів і 450 жителів [пор. Гав].

Населення села двомовне. Примарною системою є система українська, секундарною – польська. Українська говірка вживається у щоденних міжсусідських контактах представниками усіх поколінь. Польська мова вживається найчастіше молодим поколінням у спілкуванні з людьми з-поза села та при нагоді виїзду до міста.

Основою доповіді є матеріали, зібрані восени 1999 р. на підставі спеціальної програми для збирання говірок (P.Smoczyński, Kwestionariusz do badania gwar Lubelszczyzny, Lublin 1965). Матеріали підібрані з огляду на їхню архаїчність та стать інформаторів.

Вихідною точкою для опису вокальної системи говірки є праслов'янський стан. Йдеться про той період розвитку праслов'янської мови, в якому не дійшло ще до діалектного поділу на східну та західну частини.

1. Загальна характеристика підляських говірок

Мова корінних жителів Підляшшя, яких народна культура виводиться з культури східносло­в'янських племен – волинян та бужан, зараховується до найдавніших діалектів української мови.

Підляшшя – це територія значної частини Підляського воєводства, аж до міста Володава у Люблінському воєводстві. Корінне населення цієї території від ріки Нарви на півночі, вздовж р. Буг до лінії Володава – Парчів на півдні, вживає говірки, що належать до північноукраїнського наріччя. Їх називаємо українськими підляськими говірками.

Незалежно від того, що ця територія від XIV ст. стала частиною Великого Литовського Князівства, а від Люблінської унії 1569 р. частиною Польщі, підляські говірки затримали свій суто український характер і в архаїчній формі виступають у людей, які після Другої світової війни не виїхали до Радянського Союзу, або не були вивезені у 1947 р. на польські західні та північні землі (Більськ Підляський, Гайнівка, Кліщелі, Сім'ятичі, Константинів, Янів Підляський, Біла Підляська, Парчів, Володава) [пор. ЛесО 86].

Якщо йдеться про вокальну систему підляских говірок, то слід навести такі найбільш характерні фонетичні інновації:

- тверда вимова приголосних перед давнім *е типу: сестрïа, систрïа, зел'ïониі, зил'ïониі, менïе, тебïе, себïе;

- вимова давнього *ě як і або и: б'ідïа, бидïа, в'ідрïо, видрïо, гн′ïіздо, гнïиздо;

ці приклади показують риси типові для української мови взагалі, а також для північноукраїнських говірок [пор. ЛесУ 394].

Від білоруських говірок, українські підляські говірки відрізняються такими фонетичними явищами:

- дифтонги або і на місці псл.*ě: л'іес, л'іс, с′ïіено, с′ïіно, в'ïіет′ор, в'ïіт′ор, тïіесто, тïисто, діед, дид;

- дифтонг на місці псл. *о у новому закритому складі: куон′, куот;

- вимова с′іем, с′ім, шиест′, шисц′;

- тверда вимова приголосних перед е: сïестри, тïеплиі, мïеду, ïовес, ïувес, ïосин′, ïосен′, берïозамежïа, веснïа [пор. ЛесУ 395].

Риси, що відрізняють вокальну систему підляських говірок від загальноукраїнської системи:

- дифтонги: рïуодина, буох, сн′іех;

- е на місці загальноукраїнського йа: памïетку;

- у на місці загальноукраїнського і в ненаголошеному складі: з′ïомкув, неборïакув;

- к'і замість ки: мук'ïі;

- е замість а у формах іменників середнього роду типу: лïист′е, шчïаст′е без подвоєння приголосного: пудл'|аше, одруст′ïін′е, мовч′ïін′е, нас′ïін′е;

- голосний і в ненаголошеній позиції змінюється в и: сиромïаха, барвинïочки, кïости, вïерби;

- голосний е переходить в о частіше, ніж у загальноукраїнській мові: остïан′:оіе, ц′ïоіе, пïол'ом, сïерц′ом, дïошчом, невесïоле [пор. ЛесО 90 – 99; ЛесУ 401].

2. Вокальна система говірки

Вокальна система говірки села Малинники може бути кваліфікована як континуант пізноста­рослов'янської вокальної системи, що складалася з 11 фонем: *і,*у,*и,*е,*ě,*а,*ь,*ъ,*ę,*ą. (Для позначення старослов'янських фонем вживаю латинські літери для відрізнення їх від сучасних фонем, позначених кирилицею).

2.1. Рефлекси псл.*а

А: Континуанти псл.*а.

Псл.*а залишається без змін:

- після твердих приголосних: бïаран, водïа, косïа [пор. AGWB I 15];

- перед нескладотворчим ў (≤ в): прïаўда, даў, лïаўка, трускïаўк'і [пор. AGWB I 18; АУМ ІІ 50].

Б: Континуанти псл.*′а (після м'якого приголосного).

Псл.*′а після фонетично та позиційно м'яких приголосних (псл.*č́,*ž́,*š́) залишається без змін як під наголосом, так і в ненаголошеній позиції, після м'яких та після стверділих приголосних: д′іт′ïа, јаблïин′а јаблïико, свин′ïа межïа, шïапка, ржа [пор. AGWB I 41; АУМ ІІ 48; KurR 222 – 223, 228; KurRut 126 – 127], пïаша, ґрïуша, жарл′ïіве, жаворïоночок, сïажа, дïуша [пор. KurRut 225, 227, 230, zał.1; AGWB I 39].

В: а – на початку слова.

А – на початку слова виступає найчастіше з протезом ј: јармïо, јагн′ïа, јагïода, јаловнïнк, јïастреп [пор. AGWB I 32 – 33].

У запозиченнях неслов'янських протезом може бути:

- г: гïарбусïïдин′:

- о: аґрïест.

2.2. Рефлекси псл.*ě

А: Континуанти псл.*ě.

Рефлекси псл.*ě залежать від наголосу.

У наголошеній позиції континуантом псл.*ě є системний дифтонг іе: л'іес, с′ïіено, л'ïіето, хл'іеп, хл'іеф, д′ïіешка, п'ïіера, бïіелий, б'ïіелка, охф'ïіера, лем'ïіешка [пор.AGWB II 43].

У декількох прикладах записано і ≤ *ě: д′ïіжечка, б'ïілка, можливо, під впливом української мови [пор. CzyżF 41].

У ненаголошеній позиції зафіксовано два рефлекси псл.*ě:

- і: б'ідïа, в'ідрïо, м'ішïок, сл'іпïиі;

- и: бидïа, видрïо, гниздïо, мишïок, стинïа [пор. AGWB I 26, 27; AGWB II 82].

Б: Континуанти груп *čě,*žě,*šě.

Псл. групи *čě,*žě,*šě (≤*kē,*gē,*xē) розвинулися у старослов'янський період у групи ча, жа, ша [пор. Жовт 85; CzyżF 43], тобто розвиток їхніх континуантів є згідним з розвитком континуантів псл.*′а: жаворïоночок, час, шïапка, кричïаў.

2.3. Рефлекси псл.*е

А: Континуанти псл.*іе –.

Псл.*іе – па початку слова розвинулося в системне о [пор. Pop 3; Жовт 146; RiegD 24 – 25]: ïосин′, ïозеро, осïина. У досліджуваній говірці початкове о (≤*іе-) виступає без протетичного приголосного [пор. AGWB II 58 – 60, 62 – 64; АУМ ІІ 30, 36].

Б: Континуанти псл. груп *ТerT,*TelT.

Псл. групи *TerT,*TelT розвинулися у VII – X століттях і на староруському ґрунті перейшли у групи з повноголоссям – ере - , - оло – [пор. MoszWs 182; Stieb 42; Жовт 154]. Такі континуанти є й у досліджуваній говірці:

- ере -: бïерех, берïеза, деревïо, жеребïіе, середïина, черепïате, пережïуваіе, перел'ïісти [пор. AGWB I 39, 40]

- оло - : молокïо, молотïити, молозïиво, половïина.

Крім системних, згідних з історичним розвитком псл. груп *TerT,*TelT у говірці села виступають деякі приклади:

- континуантів без повноголосся: дïерво;

- запозичень з польської мови: джжïево, ф с′рïотку.

В: Континуанти псл.*е після ч, ж, ш, ј, р.

Псл.*е після ч, ж, ш, ј, р а перед твердим приголосним розвинулося в о [пор. CzyżF 52]. Такі рефлекси зафіксовано у Малинниках: чолов'ïіек, хрешчïони, јомïу, чïорни, подвечïорок.

У деяких прикладах на місці очікуваного о записано е: обмерïежений, шïершен′, стïужечка, жежïуха, решïето, ґжïех [пор. AGWB I 21].

Інший розвиток псл.*е після ч, ж, ш, ј, р у позиції перед складом з голосним переднього ряду, тобто маємо тут а ≤ *е. Такий розвиток слід тлумачити диспалаталізацією шиплячих, а у зв'язку з цим, зміною артикуляції псл.*е [пор. Жовт 292; CzyżF 53].

У досліджуваній говірці зафіксовано два рефлекси псл.*е у вищеназваній позиції:

а: чïасник, красïидло, јалïинаïïјал'ïіна [пор. AGWB II 85];

е: пшен′ïіца, шчïен′а, чïер'ін [пор. AGWB I 21].

Г: Континуанти давнього е (≤*е, *ь) перед твердим приголосним (а в іншій позиції як після шиплячих).

Континуантом давнього е (≤*е, *ь) перед твердим приголосним у говірці досліджуваного села є е: сïестри, тïеплиі, далïеко, хрест, ïовес, твïердиі, четвïертиі, менïе, тебïе, трïеба, пïевно [пор. AGWB II 51 – 57].

В одному випадку записано польську форму: криш.

Ґ: Континуанти псл.*е у відкритому складі.

Рефлекси псл.*е у відкритому складі є різними в залежності від наголосу.

У наголошеній позиції зафіксовано лише один континуант е: менïе, тебïе, себïе, вичïера, грïечка, врïедна [пор. AGWB I 25; CzyżF 54].

У ненаголошеному складі виступають два континуанти, як перед, так і після наголосу. Першим рефлексом є е: межïа, веснïа, печïу, вел'ïік'іі, дïерево, чорнïен′ке, бïуде, пïодушечка (пор. AGWB I 19, 20, 22 – 24, 29 – 31; АУМ І 41,ІІ 37; CzyżF 55]. Другим – и: бижïит, вистïи, пиршïаточка, виснïа, цидïилок, вичïера, дïериво [пор. АУМ І 41, ІІ 37; CzyżF 56].

Д: Континуанти псл.*е у новому закритому складі.

У новому закритому складі рефлекси псл.*е також залежні від наголосу.

У наголошеному складі континуантами псл.*е виступають: дифтонг іе після твердих, губного або передньоязикового приголосних: піеч, міет, сіем, весïіел'е, зïіел'е [пор. AGWB II 50, 52; АУМ І 35, 38,ІІ 24, 25, 28, 29; KurP; KurZ; KurU; KurNaj; KurNo; CzyżF 56].

У декількох прикладах засвідчений у цій же позиції голосний і: вис′ïіл'а, чер'ïін, з′ïіл'е [пор. АУМ І 38], а також е: з′ïел'е.

У ненаголошеному складі на місці давнього е теж звучить е (після твердого приголосного): кïамен′, плïомен′, пïопоел', виметïати, мïетла [пор. AGWB II 58; АУМ ІІ 30, 31], а можливо, під впливом польської мови ′е (після м'якого приголосного): ïоґ'ер.

2.4. Рефлекси псл.*о

А: Континуанти псл. груп *orT,*olT,*TorT,*TolT.

Псл. групи *orT,*olT,*TorT,*TolT на давньоруському ґрунті розвинулися у групи з повноголоссям – оро - , - оло - . Це буває:

- в середині слова:

-оро-,-оло-: жïолоп, морозовïатиі, порос′ïа, солонïечник, порохнïо, папорïот′, ворïона, сорïочка;

-уро-,-уло-ïï-улу-: курïова, мулокïоïïмулукïо [пор. AGWB I 2, 37, 38; АУМ ІІ 72, 73]. Під наголосом на місці давнього о може виступати, у відповідності з наголошеним континуантом псл.*о, дифтонг уо: дорïуога, горïуох, курïуова.

- у групах ро-, ло-, ра-, ла- на початку слова в залежності від інтонації акутової та циркумфлек­сової [пор. Жовт 164] (Псл. групи *orT,*olT розвинулися у східнослов'янських діалектах в ро-, ло- під циркумфлексовою інтонацією, та у ра-, ла- під акутовою інтонацією. Цей процес учені вважають ранішим, ніж розвиток псл. груп *TorT,*TolT [пор. StiebZ 38; ФілО 23 цит за CzyżF; Жовт 164]).: робïити, локот', рïало [пор. CzyżF 72,73].

У деяких прикладах фіксуються форми без повноголосся: плïомен′, оґродïови, пострïонок, тростïина, крïоста, що можна пояснити впливом польської мови [пор. AGWB I 37 – 40; АУМ ІІ 72; CzyżF 73].

Б: Континуанти псл. *о- на початку слова.

На початку слова псл.*о під наголосом може мати рефлекс о-: ïопцас, ïоґ'ер. Одиничний приклад зміни початкового о- в у-: вïул'ха. Інших протез крім в не зафіксовано [пор. AGWB IІ 46, 62, 64; AУМ ІІ 125].

У ненаголошеній позиції давнє о (також о ≤ је) на початку слова репрезентується континуантом о-: опïен′к'і, овïечка, онïучка, орïати, обïіет, оф'іцïерк'і, обïуфка, ов'ïіік'і, осïуотïïосïот, ожïина, осïина, омолïа [пор. AGWB II 58; АУМ ІІ 56]. В окремих випадках початкове о- може прикриватися протезом ў: ўогïурок, ўонïо, ўовïечка, ўонïучка [пор. AGWB II 55, 62, 64; АУМ ІІ 124; CzyżF 77].

В: Континуанти псл.*о у відкритому складі.

Псл. *о у відкритому складі розвинулося в о: гïолуп, жïолоп, недïобре, по сфïоіему, шкïода, говïорат [пор. AGWB II 47, 48; CzyżF 78].

У той же час у ненаголошеному складі континуантами псл.*о найчастіше є о: водïа, ногïа, козïа, кошïара, добïиток, ростïе, т'ïісто, л'ïіето, нïебо, жïито, јïагоди, дорïого [пор. AGWB I 2, 12, 13; АУМ ІІ 55]. Одночасно окремі приклади в наших матеріалах засвідчують можливість його відповідника у: пïарубок, кус′ïец [пор. AGWB I 7; CzyżF 80].

Г: Континуанти псл. *о у новому закритому складі.

У новому закритому складі псл. *о також може мати різні рефлекси залежно від наголосу.

Так, у наголошеному складі псл.*о розвинулося, незалежно від місця у слові, в дифтонг уо: буор, буоп, буох, куот, нуош, топïуол', сокïуор, верболïуос, пуост, руок, звуон [пор. AGWB II 44, 47; АУМ І 57, 58; KurP; KurZ; KurU; KurNaj; KurNo; CzyżF 83]. У той же час нерідкими є прикладами з континуантом о: вечïор, стол, хворïост, мох, вош, двор, гïорше [пор. АУМ ІІ 51, 52; CzyżF 84 – 85].

У ненаголошеній позиції теж зафіксовано два континуанти давнього о, як на початку, так і в середині слова: о: окнïо, обïух, постïел'а, подïушка, кожïух, жïолодз′, д′ïахт′ол, бïус′ол [пор. AGWB I 14, 17; АУМ ІІ 53; CzyżF 87 – 88];

у: нучл'ïіех, кунïец′, пустïел'а, також форма пуд (≤*podъ) у ролі як префікса, так і прийменника: путкïова, спïудн′іца, пудïошва, путпïалок, пудвечïорок, пут снïодом, пут ноïгоіу (пор. AGWB I 8 – 11, 13, 16, 17; АУМ ІІ 53; KurRut 52; CzyżF 87 – 88].

Рефлекси псл.*и (≤ *ои,*аи,*еи)

Псл. *и залишилося, як в українській мові, так і в діалектах, без будь – яких інтонаційних змін [пор. ЖовтУ 14]. Такий же стан засвідчений у говірці села Малинники.

У середині слова: бат′ïушка, матïушка, дух, л'ітурґ'ïііа, кумïа, шнïурк'і, хïустка, бïурка, павïук, зазïул'а, шчур, кïурка, лопïух, лучïина, гïуіданка [пор. AGWB I ; CzyżF 104 – 195].

Аналогічно він представляється і на початку слова: ïухо, ïугарач, учïепка, упрïавиўс′а, упïораўс′а, ïул'іі, убрïатис′а [пор. AGWB II 65; CzyżF 105 – 106].

Одним прикладом засвідчено прикриття початкового у протетичним ј: јïушка [пор. AGWB II 65; АУМ ІІ; CzyżF 106].

Рефлекси псл.*і,*у

А: Континуанти псл.*і,*у після губних та передньоязикових приголосних.

Континуантами псл.*і,*у після губних та передньоязикових приголосних у досліджуваній говірці можуть бути як і, так і и. Розвиток цих голосних у говірці села Малинники не пройшов так, як у загальноукраїнській мові, а залишився на певному етапі розвитку [пор. StiebŚw 121 – 123; CzyżF 109]. Звідси наявні в нашій говірці два рефлекси: і, и, які можуть виступати паралельно у тих самих формах. Однак фрекфенція фонеми ïиï є дещо більшою стосовано фонеми ïіï:

и: годïина, тïихо, гостïинец′, христïини, сфин′ïа, поставïили, родïиўс′а, рокïови, вïигон, бïистра, крутïила, вïипусток, бичïок, вïишн′а, смородïини, мïусит', натïина, мïиска, в'ïісит [пор. KurRut 157 – 159; Жил 171; AGWB I 42, II 86 – 88; АУМ ІІ 17 – 19; CzyżF 110 – 114];

і: рокïов'і, мïус′іт, смïерт'і, п'ïівен′, в дïуплов'і, с′ц'ïіпка, ск'ïіпка, к'ïіс′ел', корз'ïінка, од′інïако, сф'ïін′а, м'ïіскa [пор. KurRut 157 – 159; Жил 171; AGWB I 42, II 86 – 88; АУМ ІІ 17 – 19; CzyżF 110 – 114].

У той же час після передньоязикових приголосних р та л, згідно з розвитком підляських говірок [пор. KurNaj; KurT; ЛесУ 409 – 410], виступають:

- після р виступає системне и, тобто р майже завжди є твердим приголосним: хрïистини, варïила, трïиск'і, принïесеш, скрïин′а, прïискринок, причепïиў, грïиби [пор. AGWB II 127, 140; АУМ ІІ 16, 17; CzyżF 113 – 114]. Такий же континуант бачимо також у називному множини: пазурïи, дверïи [пор. CzyżF 113] та після польського ш ≤ р: пшïилепок. Лише в поодиноких випадках бачимо на місці и фонему ïіï: стар'ïіше, пазур'ïі, можливо, під впливом літературної мови.

- після л континуантом псл.*і,*у найчастіше є і: мл'ін, кл'інïу, бл'іскïаіе, кол'ïіс′, вел'ïік'іі, жïил'і, кашл'ïіва, скïомл'іт, вïил'івок, перл'ïічка, ïул'іі, мал'ïіни, стïол'ік, л'ïіна, косïил'і [пор. AGWB II 95, 96, 89, 133; KurRut 25 – 30, 159]. Тільки у декількох прикладах на місці і вживається фонема ïиï: колïис′, велïике, полïиц'а, лïихо, колихïати [пор. AGWB II 157; CzyżF 114].

Б: Континуанти псл.*і після шиплячих *č́,*ž́,*š́.

Рефлекси псл.*і після шиплячих *č́,*ž́,*š́ у відповідності з послідовно здійсненою диспалаталізацією шиплячих в українській мові найчастіше є и: живïут, лучïини, пудлïожиш, чигунïи, рошчин′ïати, чи, б'іжïит, крушïина, крïишитс'а [пор. AGWB II 103, III 153; АУМ ІІ 15; KurUk; CzyżF 116 – 117]. Тільки в окремих прикладах засвідчено вживання, як і в українській літературній мові, континуанта і: ноч′ïі, шч′ïіпка, корч′ïі [пор. АУМ І 18; CzyżF 117].

В: Континуанти псл.*у (≤*ky,*gy,*xy).

Континуантами псл.*у після задньоязикових приголосних є і, рідко и. Якщо в загальноукраїнській мові праслов'янські сполуки *ky,*gy,*xy ≥ д.русь. к'і, ґ'і, х'і ≥ дали укр. ки, ги, хи [пор. Жовт 250; CzyżF 117] після переходу і ≥ и, то в діалектах української мови [пор. АУМ І 21, ІІ 20, 21], в тому числі й підляських говірках і в досліджуваній говірці, засвідчений континуант і: так'ïіх, жувак'ïі, к'ідïали, к'іі, з блïах'і, мïух'і, ґ'ідз′ïіл'кі [пор. AGWB I 20, II 111, III 167; АУМ ІІ 15 – 17, 20, 21; Жил 71]. Паралельно, можливо, під впливом літературної мови, вживаються іноді приклади з континуантом и: такïиі, кïидати [пор. CzyżF 117 – 119].

Рефлекси псл.*ъ,*ь

В загальноукраїнській мові псл.*ъ,*ь в сильній позиції розвинулися в: *ъ ≥ о, *ь ≥ е [пор. Жовт 180]. Такою ж є репрезентація їх і в говірці Малинників.

А: Континуанти псл.*ъ в сильній позиції.

Псл.*ъ у сильній позиції постійно переходить в о: мïорква, дошч, жïорна, дïоска, боршч, мïорва, чïорни [пор. AGWB I 3, II 112; АУМ 39, 40; CzyżF 130]. Так само репрезентується він і в суфіксі –ок (≤ *-ъкъ): колïок, вïипусток, бичïок, вïил'івок, гачïок, валïок, осушïок, шчитïок [пор. AGWB I 14; CzyżF 131].

У звукосполученнях *TrъT,*TlъT *ъ також переходить в о: дрот, кров, крот, лïошка, вïоўна, воўк, сïонце, тïовкачïïтïоўкач, стовп [пор. AGWB II 109, АУМ ІІ 69, CzyżF 131, 132].

Зафіксовано також польські рефлекси псл.*ъ: дешч.

Б: Континуанти псл.*ь у сильній позиції.

Аналогічно як і псл.*ъ, псл.*ь у сильній позиції розвинувся в е: тес′ц', ден′, пен′, веснïа, межïа, кïозелïïкïоз′оў, овïечка, плïомен′, пïерстен′, напïерсток, терт'ухïи [пор. AGWB II 77, 78; АУМ ІІ 39, 40; CzyżF 130]. У звукосполученнях *TrьT,*TlьT*ь також розвинувся в е: хрест [пор. CzyżF 131].

Польські рефлекси груп *TrьT,*TlьT трапляються у формі: криш.

В: Континуанти псл. груп *TrъT,*TlъT,*TrьT,*TlьT з єрами у слабкій позиції.

Псл. групи *TrъT,*TlъT,*TrьT,*TlьT з єрами у слабій позиції, якщо виступали в наголошеному складі, розвинулися в загальноукраїнській мові в -ри, -ли [пор. Жовт 137, 185]. У досліджуваній говірці вони перейшли в:

- -ри, -ли: јïаблико, цïебрик [пор. АУМ ІІ 70; CzyżF 131 – 132];

- о: дрïова, сл'ïоза, брïови. блïоха [пор. AGWB s.64; АУМ ІІ 68, 70];

згідно з рефлексами в українській літературній мові. (Мовознавці вважають, що перехід *ь,*ъ e у звукосполученнях *TrъT,*TlъT,*TrьT,*TlьT в о (у формах тину сл'ïоза (≤ *slьzъ), брïови (≤ *brъvi), дрïова (≤*drъvъ) можна тлумачити аналогією до форм типу козïа (≤ *koza) [пор. Жовт 137,187;CzyżF 132, прим.175]).

Зафіксовано також форми з польським континуантом: цебïерек, јïас′ек.

Рефлекси псл. носових *ą,*ę

У загальноукраїнській мові псл. носові приголосні *ą,*ę континуються як: *ą ≥ у,*ę ≥ ′а (після м'якого приголосного) [пор. Жовт]. У досліджуваній говірці носові *ą,*ę мають такі ж, як і в загальноукраїнській мові, відповідники – у ,′а. Так і в окремих лексемах в одиничних випадках засвідчено вживання польських форм [пор. CzyżK].

А: Континуанти псл.*ą.

У зібраних матеріалах виявлено три різні рефлекси цього голосного:

у: утïок, гус′, гïолуп, стручк'ïі, крïугла, мукïа, хрïукати, рукïа, рукïаў, трубïа [пор. CzyżF 135];

е: желïо, предïеш [пор. AGWB II 132];

он: обжïонтк'і, мïонка, окрïонґли [пор. АУМ ІІ 85].

Б: Континуанти псл.*ę.

Рефлекси псл.*ę можуть бути різні в залежності від наголосу.

Під наголосом псл.*ę вживається найчастіше ′а після м'якого приголосного: дит'ïа, міïата, міïасо, т′ïашко, тел'ïатко, жеребіïатко, курен′ïатко, гусен′ïатко, jïачна, міахкïа, п'іïат′і, д′ïахт′оў, сф'ïато [пор. AGWB I 6, 18, 22, 33, 35, 41, II 82, 99, III 143, 161, 169; KurR; АУМ ІІ 41, 43, 47].

Крім історичного, характерного для української мови рефлексу псл.*ę, зафіксовано два польські континуанти цього голосного:

ен: міïенсни, піïенкни, нïендз′а [пор. AGWB I 34,36];

он: піïонтек; що тлумачити треба впливом польської мови [пор. AGWB III 147; KurR; ŁeśP; ŁeśPol; CzyżK].

У ненаголошеній позиції псл.*ę може континуватися як:

е: дïевет′, дïесет′, на мïонке, петл'ïа, зïаіес [пор. AGWB I 34, 36; АУМ ІІ 42; KurRut 134, 136, 139; CzyżF 139, 140];

и: глибïока [пор.АУМ ІІ 42, 45].

3. Підсумки

Як представлено на підставі вокальної системи, говірка села Малинники належить до підляських говірок. Про це свідчать різні діалектні інновації, а саме:

- вживання дифтонгів на місці давніх *о, *е у новому закритому складі та на місці *ě;

- перехід давнього *ě в иïïі у ненаголошеній позиції;

- перехід ненаголошеного о в у т.зв. укання;

- тверда вимова приголосних перед е;

- фонологічне з'єднання голосних и та і;

- голосний е без подвоєння приголосного в іменниках середнього роду; та інші.

Нестандартні скорочення

АУМ - Атлас української мови, т. І: Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі, ред. І. Г. Матвіяс.– К., 1984; т. ІІ: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі / ред. Й. В. Закревська.– К., 1988.

Гав - Ю. Гаврилюк. Наші міста й села: Словник.– Ч. 6, [в:] НБіН 4 – 5 1996.

Жил - Ф.Т. Жилко. Нариси з діалектології української мови.– К., 1966.

Жовт - Історія української мови. Фонетика / М.А.Жовтобрюх, В.В.Русанівський, В.Х.Склярен­ко.– К., 1979.

ЖовтУ - Украинская грaмматика [фонетика и фонология – М. А. Жовтобрюх].– К., 1986.

ЛесО - М. Лесів. Особливості говору українців Холмщини та Підляшшя // Холмщина та Підляшшя.– К., 1997.– с. 86 – 100.

ЛесУ - М. Лесів. Українські говірки у Польщі.– Варшава, 1997.

Тоць - Т. І. Тоцька. Голосні фонеми української літературної мови– К., 1973.

ФілО - Ф. П. Филин. Образование языка восточных славиян.– М.–Л., 1962.

AGWB Atlas gwar wschodniosłowiańskich Białostocczyzny, t. I, pod red. S. Glinki, A. Obrębskiej – Jabłońskiej i J. Siatkowskiego, Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk 1980; t. II, pod red. S. Glinki, Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk, 1989, t. III, pod red. S. Glinki, Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk, 1993.

CzyżF - F. Czyżewski, Fonetyka i fonologia gwar polskich i ukraińskich południowo – wschodniego Podlasia, Lublin 1994.

CzyżK - F. Czyżewski, Kontynuanty samogłosek nosowych w ukraińskich i polskich gwarach b. powiatu włodawskiego, RKJŁNT XXVI, 1980, s. 21 – 39.

DejF - K. Dejna, Fonologiczny system języka ukraińskiego, BPTJ X, 1950, s. 149 – 152,

DejPr - K. Dejna, Prasłowiańskie systemy fonologiczne, SŁTN XXII, 1968, 12, s. 1 – 7.

KurNaj - W. Kuraszkiewicz, Najważniejsze zjawiska językowe ruskie w gwarach między Bugiem i Narwią, [в:] Monografia statystyczno – gospodarcza województwa lubelskiego, t. 1, Lublin 1931, s. 301 – 308, 314 – 315, 319 – 322, [передрук в:] KurRut 8 – 20.

KurNo - W. Kuraszkiewicz, Nowe uwagi o rozwoju ikawizmu ukraińskiego, [в:] Języki i literatury wschodniosłowiańskie. Materiały Ogólnopolskiej Konferencji Naukowej, Łódź 14 – 15 czerwca 1976, Łódź 1976, s. 3 – 12, [передрук в:] KurRut s. 181 – 188.

KurP - W Kuraszkiewicz, Przyczynek do iloczasu małoruskiego, LS III, 1934, s. A40 – A47, [передрук в:] KurRut s, 84 – 92.

KurR - W. Kuraszkiewicz, Rozwój ′a na tle dyftongów i palatalizacji w dawnych gwarach ruskich Podlasia i Chełmszczyzny, SFPS III, 1958, s. 211 – 241, [передрук в:] KurRut s. 120 – 165.

KurRut - W. Kuraszkiewicz, Ruthenica. Studia z historycznej i współczesnej dialektologii wschodniosłowiańskiej, Warszawa 1985.

KurU - W. Kuraszkiewicz, Ukraińskie i białoruskie dyftongi i ich redukcje w gwarach od Sanu po Narew, ZPSS V, 1978, s. 73 – 79, [передрук в:] KurRut s. 166 – 172.

KurUk - W. Kuraszkiewicz, Ukraińska dyspalatalizacja w gwarach podlaskich, ZPSS II, 1963, s. 23 – 37, [передрук в:] KurRut s. 151 – 165.

KurZ W. Kuraszkiewicz, Z badań nad gwarami północno – małoruskimi, RS X, 1931, s. 175 – 209, [передрук в:] KurRut s. 49 – 83.

ŁeśP M. Łesiów, Polonizmy ukraińskiej gwary wsi Kolechowice, JP XXXVIII , 1958, s. 362 – 369.

ŁeśPol M. Łesiów, Polszczyzna na gruncie gwar zachodnioukraińskich, JP XXVI, 1956, s. 36 – 39.

PopZ H. Popowska – Taborska, Z dawnych podziałów Słowiańszczyzny. Słowiańska alternacja (j)e- : o-, Wrocław 1984.

Rieg J. Rieger, Z dziejów języka rosyjskiego, Warszawa 1989.

Stieb Z. Stieber, Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. Fonologia, Warszawa 1969, [передрук в:] Z. Stieber, Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich, wyd. 3, Warszawa 1989.

StiebZ Z. Stieber, Z fonetyki historycznej dialektów Łemków, [в:] Z. Stieber, Świat językowy Słowian, Warszawa 1974, s. 448 – 464.

НБіН „Над Бугом і Нарвою”, Більськ Підляський.

BPTJ „Biuletyn Lubelskiego Towarzystwa Naukowego”. Humanistyka.– Lublin, 1963.

JP „Język Polski”.– Kraków, 1913.

LS „Lud Słowiański”.– Kraków, 1929 – 1938.

RKJŁTN „Rozprawy Komisji Językowej Łódzkiego Towarzystwa Naukowego”.– Łódź, 1954.

RS „Rocznik Slawistyczny”.– Kraków, 1908.

SFPS „Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej”.– Warszawa, 1955.

SŁTN „Sprawozdania z Czynności i Posiedzeń Naukowych Łódzkiego Towarzystwa Naukowego”.– Łódź, 1946.

ZPSS Z polskich studiów slawistycznych, seria Językoznawstwo.– Warszawa, 1958.

Адреса для листування: Статтю подано до редколегії 20.12.2000 р.

Польща, м. Люблін,

Люблінський університет Марії Склодовської-Кюрі

УДК 81. 282

Г.Л.Аркушин –

кандидат філологічних наук, докторант

Волинського державного університету імені Лесі Українки

Словотвірна субституція в західнополіських говірках
Роботу виконано на кафедрі

історії та культури української мови ВДУ

У статті проаналізовано словотвірну субституцію у запозичених словах, що вживаються в говірках Західного Полісся. Помічено, що для запозичень з російської мови це явище менш характерне, тобто росіянізми повністю зберігають своє значення, а більшість словотворчих афіксів не змінюється. А слова з польської мови за допомогою словотвірної субституції і вимовою, і будовою наближаються до говіркових слів. У запозиченнях з німецької мови деякі частинки слів сприймаються як словотворчі афікси і замінюються українськими суфіксами.

Ключові слова: діалекти, запозичені слова, суфіксальні утворення, адаптація, субституція.

Arkushin G.L.Word-forming substitution in the dialects of Western Polissya. In the article a word-forming substitution in the borrowings which are used in the dialects of Western Polissya has been analysed. It was observed that this phenomenon is less typical for the borrowings from the Russian language, that is, Russicisms preserve their meanings completely and the majority of word-forming affixes don't change. And the words from Polish are getting closer to dialectal words by their pronunciation and structure with the help of the word-forming substitution. In the borrowings from German some parts of words are taken for the word-forming affixes.

Key words: dialects, the borrowed words, formation (education), adaption, substitution.

У лексичному складі окраїнних говірок відсоток чужомовних слів завжди вищий, ніж у центральних. За нашими спостереженнями, у сучасних західнополіських говірках найбільше запозичень, відсутніх у літературній мові, – з російської мови, на другому місці – полонізми, на третьому – германізми, далі йдуть запозичення з інших мов. Ці чужомовні слова по-різному засвоєні говірками Західного Полісся. Виділяємо три етапи їх засвоєння: цитування, адаптація і деривація.

Польський мовознавець В.Дорошевський визначає цитування як "найбільш поверхову форму впливу однієї мови на іншу” [8, 47]. Цитування докорінно відрізняється від уживання в говірках запозиченого слова. Цитується тільки принагідно, в певній ситуації, у певному контексті і не всіма мовцями, а запозичення вживаються постійно, не залежать ні од стилю мовлення, ні від освіти чи статі мовців і т.ін.; при цитуванні намагаються якнайточніше передати звучання і семантику лексеми, підкреслюючи цим, що то не рідне слово. У побутовому чи літературному мовленні цим словам відповідають інші вирази, звичні для українського вуха. Наведемо декілька прикладів.

Цитування з російської мови

У певній ситуації цитуються уривки з художніх творів російської літератури: Йа пáм'етн'ік с'еб'é воздв'íґ; У сáмово с'íн'ево мóр'а; Пр'еступл'éн'íйе і наказáн'ійе; Д'éт'і Арбáта; Умóм Рас'íйу н'е пан'áт'; Прашчáй, н'емúтайа Рас'íйа. Оскільки зарубіжна література вивчалася у школі в курсі російської, то й класичні цитати іноді теж наводять російською мовою: Друз'йá – вóри вр'éм'ен'í; Жр'éб'ій брóшен; Бит' íл'і н'е бит'.

Часті прислів'я, фразеологізми: Мал мáла м'éн'ше; На н'ет і судá н'ет; Билá н'е билá; Д'éло табáк; Ап'áт' двáцат' п'ат'; Н'і колá н'і дворá; уривки з пропагандистських пісень (тепер з іронічним підтекстом): Ширакá странá майá раднáйа; От Масквú да сáмих да акрáін; Йа другóй такóй странú н'е знáйу, гд'е так вóл'но дúшит ч'ілов'éк; вислови компартійців: Ми вс'о маґ'íм; В'ез'д'é вс'о майó; Т'е ч'о – савéцкайа влас'т' н'е нрáв'іц:а? та ін. Іноді при такому цитуванні подається вказівка на джерело: йак кáжут' рос'ійáни (москал'í); скажý мóвойу нáшого п'івн'íчного сус'íда; пов'ідóмл'у на обшепан'áтном.

Якщо ж мовець не зміг швидко дібрати українського відповідника і вжив російське слово, то це не можна вважати цитуванням.

Цитування з польської мови

У західнополіських говірках найбільш поширеними є цитати з польського мовленнєвого етикету: дз'ен' дóбри; до в'ідзéн'а; дз'ен'кýйе; прóшем пáна; бáрдзо прóше; чеш'ц' та ін. Божіння: Йак Бóґа кóхам!; вирази: слóво ґонóру; Мáтка Бóска, св'éнти Йéзус; прислів'я та фразеологізми: Йáка мáтка, тáк'і дз'áтки; Попáв м'іж ворóни, то крач, йак óни; Цо за дýжо, то н'е здрóво; до кол'óру до вибóру; різні гасла: до л'áсу!; н'е позвáл'ам; од мóжа до мóжа та ін. При таких цитатах може вживатися вставна конструкція йак пóл'ак мýв'і або йак пол'áци мув'íл'і (детальніше див. [1, 260-262]).

Цитати з інших мов рідкісні: ґýтен таґ; ґот м'іт унс; нах гáус; гéнде гох; áхтунґ!; бон жур; мерс'í; сел'ав'í; о'кей; чáо.

Варто відзначити, що чужомовні слова досить часто підлягають змінам внаслідок народної етимо­логії, напр.: норомáл'на водá ‘мінеральна вода' (на противагу лимонаду); живилó і живул'óт ‘вид капсуля у мисливських патронах' (від назви французької фірми); жил'éтка ‘лезо для гоління' [4, 115] (від назви французької фірми Gillette); мил'онú ‘нитки для вишивання' (з фр. moulinet). Детальніше про народну етимологію в українській мові можна прочитати в двох статтях Й.Дзендзелівського [3, 53-57; 3, 78-111]. Іноді внаслідок контамінації виникають нові слова, пор.: міліціонер+поліціянт=м'іл'іц'ійáнт.
Случайные рефераты:
Реферати - Михайло Бойчук
Реферати - Автобіографічний елемент у ліричній драмі І. Франка "Зів'яле листя"
Реферати - Народнопісенні особливості інтонації поезій Івана Франка
Реферати - Життя і творчість Олександра Олеся
Реферати - Іван Франко. Курсова робота
Реферати - Життя та творчість Василя Стуса
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія