Фінансовий план
План

1. Значення, структура та розробка фінансового плану (стор. 1 - 3)

2. План доходів та витрат (стор. 3 - 8)

3. План руху грошових потоків (стор. 8 - 11)

4. Плановий баланс (стор. 11 - 18)



1.Значення, структура та розробка фінансового плану.

Фiнансове планування – це процес визначення обсягу фiнансових ресурсiв за джерелами формування i напрямками їх цiльового використання згiдно з виробничими та маркетинговими показниками пiдприємства у плановому перiодi. Метою фiнансового планування є забезпечення господарської дiяльностi необхiдними джерелами фiнансування.

Отже, основними завданнями фiнансового планування на пiдприємствi є:

- забезпечення виробничої та iнвестицiйної дiяльностi необхiдними фiнансовими ресурсами;

- установлення рацiональних фiнансових вiдносин iз суб'єктами господарювання, банками, страховими компанiями тощо;

- визначення шляхiв ефективного вкладання капiталу, оцiнка рацiональностi його використання;

- виявлення та мобiлiзацiя резервiв збiльшення прибутку за рахунок рацiонального використання матерiальних, трудових та грошових ресурсiв;

- здiйснення контролю за утворенням та використанням платiжних засобiв.

Фiнансове планування дає змогу розв'язати такi конкретнi питання:

- якi грошовi кошти може мати пiдприємство в своєму розпорядженнi;

- якi джерела їх надходження;

- чи достатньо засобiв для виконання накреслених завдань;

- яка частина коштiв має бути перерахована в бюджет, позабюджетнi фонди, банкам та iншим кредиторам;

- як повинен здiйснюватися розподiл прибутку на пiдприємствi;

- як забезпечується реальна збалансованiсть планових витрат i доходiв пiдприємства на принципах самоокупностi та самофiнансування.

Розробка фінансових планів відіграє важливу роль у реалізації стратегії підприємства на поточний рік. Це планування дозволяє визначити на майбутній період усі джерела фінансування діяльності підприємства, сформулювати систему його доходів і видатків, забезпечити постійну платоспроможність підприємства, визначити структуру його активів і пасивів на кінець планового періоду.

Вихідні передумови для розробки фінансового плану такі:

- фінансова стратегія підприємства і цільові фінансові нормативи, установлені на майбутній період;

- фінансова політика по окремих аспектах фінансової діяльності, розроблена в процесі формування фінансової стратегії;

- планові обсяги виробничої й інвестиційної діяльності підприємства;

- результати фінансового аналізу за попередній період;

- для діючих, особливо для знову створюваних підприємств, необхідно мати прогноз фінансових показників фірми, щоб оцінити вплив передбачуваних рішень на її фінансовий стан. Із цих позицій доцільно у фінансовому плані складати три основних розділи: план прибутків і збитків, план (прогноз) руху коштів, проект балансового плану (план активів і пасивів).

Ступінь деталізації показників кожного з видів фінансового плану визначається підприємством самостійно з урахуванням специфіки його діяльності, а також діючої практики організації фінансового й управлінського обліку.

Технологія планування в умовах ринку повинна відповідати таким вимогам:

по-перше, для нинішнього перехідного періоду ключовою проблемою планування є адаптація. Методи і механізми розробки планів повинні, з одного боку, враховувати багаторічний досвід планової роботи, а з іншого боку - бути націлені на дедалі більшу відповідність вимогам ринку;

по-друге, варто виходити з принципу адекватності планування відповідно до умов ринкового середовища, що змінюються. Це означає, що методи планування повинні постійно переглядатися, а при необхідності застосовуватися принципово нові методи й процедури планування;

по-третє, необхідно враховувати, що дієвість планування залежить від відповідності плану реальним умовам. Отже, планування в масштабі підприємства має бути безперервним процесом пристосування до умов, що змінюються, а сама процедура планування – дуже гнучкою і забезпечувати швидку реакцію на зміну ринкової кон'юнктури;

по-четверте, процедури планування мають забезпечувати безпосередній зв'язок показників плану з впровадженням нової техніки, технології, поліпшенням організації виробництва і праці;

по-п'яте, сама технологія складання плану повинна забезпечувати використання ринкових інструментів, щоб з їх допомогою вчасно аналізувати й вносити корективи в розроблені плани.

Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану — узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду.

Особливий інтерес до фінансового плану пов'язаний з тим, що в ньому:

• узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану;

• кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;

• обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.

Розрахунки, які містить фінансовий план, мають дати чіткі та ясні відповіді на такі запитання самого підприємця, потенційних інвесторів і кредиторів:

• звідки фірма отримуватиме кошти і на що конкретно останні будуть витрачені?

• як співвідносяться поточні потреби фірми у грошах з рухом готівки?

• яким буде фінансовий стан фірми на кінець прогнозованого періоду?

• чи зможе підприємець виконати взяті на себе зобов'язання?

• чи здатний підприємець належно розпорядитися отриманими коштами, щоб своєчасно повернути борги та забезпечити достатній прибуток на вкладений капітал?

У процесі розробки цього розділу бізнес-плану слід враховувати такі його особливості:

по-перше у багатьох відношеннях фінансовий план є найменш гнучкою за формою частиною бізнес-плану. На відміну від інших розділів він має містити відповідний перелік фінансових документів (у тому числі таблиць і графіків). Кожен з цих документів повинен мати стандартну форму. Жорсткі вимоги до опрацювання цих документів спричиняються необхідністю забезпечення єдиної методики розрахунків фінансових показників. Це означає, що потенційний інвестор або кредитор може самостійно за стандартною методикою провести аналіз фінансової інформації, яку містить бізнес-план, оцінити фінансовий стан даної фірми та прийняти рішення щодо вкладання своїх коштів у даний проект;

по-друге, інвестори та кредитори, як правило, вимагають, щоб фінансовий план складався з перспективою на три роки (до того ж із щомісячними показниками за перший рік та щоквартальними — за другий і третій);

по-третє, фінансовий план не може мати розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану. Якщо, наприклад, в маркетинг-плані йдеться про наміри розгорнути широкомасштабну рекламну кампанію, то це обов'язково має знайти відображення в плані доходів і видатків. Якщо на бізнес фірми впливає фактор сезонності продажу, то його слід ураховувати, проектуючи рух готівки, тощо;

по-четверте, у зв'язку з тим, що будь-який фінансовий аналіз майбутнього неминуче характеризується певним ступенем невизначеності, у фінансовому плані доцільно опрацювати кілька сценаріїв розвитку подій. Рекомендується розробляти як мінімум два варіанти фінансових показників. Один з них має ґрунтуватися на консерва­тивних припущеннях, а другий — враховувати повний потенціал бізнесу;

по-п'яте, у фінансовому плані треба (по можливості) підкреслювати достовірність Інформації, яку він містить. Якість первинної інформації безпосередньо позначається на точності фінансових розрахунків. Інвестори часто проводять власні дослідження з метою оцінки достовірності розрахунків у бізнес-плані. Тому у разі відхи­лення відповідних фінансових показників бізнес-плану від середніх по галузі, до якої належить даний бізнес, обов'язково треба дати ви­черпне пояснення цього.

Мета та особливості розробки фінансового плану визначають його зміст, послідовність і рівень деталізації опрацювання. Фінансовий план містить такі основні підрозділи:

1. План доходів і видатків (план прибутків і збитків).

2. План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).

3. Плановий баланс.

Поряд з основними показниками цих підрозділів у фінансовому плані мають бути наведені припущення, на підставі яких ці показники розраховано. Чітко й стисло викласти всі ці припущення й передбачення необхідно в текстовій частині фінансового плану. Без цього всі наведені у фінансовому плані розрахунки не матимуть на­лежного практичного значення. Лише після ретельного аналізу та­ких припущень можна оцінити, наскільки вони заслуговують на довіру. Оскільки розрахунки всіх зазначених фінансових документів ґрунтуються на таких передбаченнях, вони є важливою складовою фінансового плану.

Для вже існуючої фірми у фінансовому плані обов'язково слід навести динаміку основних фінансових показників за минулі роки (як мінімум за три). Копії відповідних фінансових документів пода­ються в додатках.

Відповідно обґрунтований фінансовий план може бути використаний не тільки для залучення інвесторів і кредиторів, а й для оцін­ки результатів діяльності фірми після фактичного започаткування бізнесу. Крім того, фінансовий план часто є основою для опрацювання детального робочого бюджету фірми. Таким чином, фінансовий план має стати керівним документом, що в ньому треба чітко визначити, звідки, коли та як залучатиметься та витрачатиметься необхідний капітал.

2. План доходів і видатків

План доходів і видатків є першим фінансовим документом фінансового плану. Він характеризує загальні суми очікуваних доходів фірми та її витрат за певний період.

План доходів і видатків складається для унаочнення результа­тивності майбутньої діяльності фірми з погляду її прибутковості, можливостей виживання та активного господарювання.

Форму плану доходів і видатків функціонування фірми наведено в табл. 1.

Логіка опрацювання плану доходів і видатків (рис. 1) передба­чає визначення загальної суми продажу продуктів фірми, від якої поступово відраховуються різні види

Таблиця 1. План доходів і видатків фірми на рік ( з помісячним поділом) (грн.)

Показник

Структура в середньому по галузі

( в % до А)

Місяці

Разом за рік

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

А. Загальний обсяг реалізації товарів

Б. Собівартість реалізованих товарів-усього,

зокрема

- прямі матеріальні витрати

- прямі витрати праці

В. Валовий прибуток (рядок А-рядок Б)

Г. Операційні витрати-усього

зокрема:

- заробітна плата персоналу (за винятком прямих витрат тощо)

- нарахування на заробітну пату

- рентні платежі

- комунальні послуги

- витрати на утримання офісу

- витрати на відрядження

- реклама

- страхові платежі

- послуги зовнішніх консультантів

- інші операційні витрати

Д. Операційний прибуток ( рядок В –рядок Г)

Е. Сплата відсотків за кредит

Є. Прибуток до сплати податків ( рядок Д- рядок Е)

Ж. Податок з прибутку

З. Чистий прибуток ( рядок Є- рядок Ж)

витрат фірми і в результаті об­числюються: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до сплати податків, чистий прибуток.

План доходів і видатків складається в певній послідовності.

1. Визначаються відповідні середні показники в галузі, до якої належить даний бізнес. Середньогалузеві показники є орієнтиром як для складання плану доходів і видатків, так і для контролю за фактичною фінансовою діяльністю фірми в майбутньому. Відхилення показників плану доходів і видатків фірми від сєредньогалузевих потребує ґрунтовного пояснення причин цього явища, а це, у свою чергу, допомагає як підприємцеві, так і потенційним інвесторам краще усвідомити особливості бізнесу фірми. Джерелами інформації для розрахунків середніх по галузі показників можуть бути статистичні щорічники, фінансова звітність аналогічних компаній, банків, торгових асоціацій тощо.

2. Складаються прогнози обсягів продажу продуктів (послуг) фірми. Очікувані обсяги продажу є найбільш важливим елементом з усіх інших фінансових показників; вони є тією основою, на якій, зрештою, будуються всі подальші фінансові

розрахунки в бізнес-плані. Зрозуміло, що й обґрунтування очікуваних обсягів продажу фірми має бути найретельнішим. Достовірність такого прогнозу настільки важлива, що йому можна навіть присвятити окремий розділ маркетинг-плану.

Для прогнозування обсягів продажу фірми використовується інформація, яку містить маркетинг-план, а також та, яку отримано в ході спеціальних досліджень ринку, опитування споживачів, торго­вих агентів, консультацій з експертами тощо. Прогноз продажу (за ринкових умов господарювання) треба складати по кожному виду продукції з розбивкою по місяцях за перший рік і кварталах за другий та третій роки. Результати прогнозних оцінок очікуваних обсягів продажу фірми по кожному продукту окремо і по всіх продуктах разом зручно звести в таблиці (табл. 2). При цьому в процесі прогнозування обсягів продажу рекомендується дотримуватися кон­сервативного підходу, тобто дещо занижувати можливі обсяги про­дажу. У текстовій частині фінансового плану, як правило, наводяться пояснення щодо передбачуваних і запланованих фірмою змін обсягів продажу, пов'язаних, наприклад, із сезонними коливаннями попиту, застосуванням політики знижок цін тощо. Тому показник «Загальний обсяг продажу» в плані доходів і видатків фірми характеризує дохід від продажу з урахуванням сум передбачуваних знижок цін.

У бізнес-плані необхідно давати чіткі пояснення припущень, на яких ґрунтується прогнозування обсягів продажу фірми. Можна, наприклад, робити припущення щодо 15 - 20 % зростання обсягів продажу на рік. Але при цьому треба обов'язково пояснити, на чому це припущення ґрунтується. Якщо галузева статистика свідчить, що обсяги продажу основних конкурентів фірми справді збільшуються на 15 - 20 % щороку, то воно буде досить переконливим.

3. Розраховуються прямі та операційні витрати фірми на виробництво й реалізацію продуктів (послуг).

Прямі витрати фірми на виробництво й реалізацію продуктів (вартість проданих товарів) включають:

• прямі матеріальні витрати, тобто вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та інші змінні витрати, зв'язані з виготовленням продукції;

• прямі витрати праці, тобто заробітну плату та інші виплати основному виробничому персоналу фірми.

Операційні витрати — це всі інші витрати, які необхідні для забезпечення нормальної діяльності фірми. Вони включають:

• заробітну плату адміністративно-управлінського, допоміжного та обслуговуючого персоналу фірми;

• нарахування й податки на заробітну плату цих категорій персоналу;

• додаткові виплати, які передбачені колективним договором (дотації на харчування, медичне обслуговування тощо);

• рентні платежі;

• платежі за комунальні послуги;

• витрати на офіс;

• витрати на відрядження;

• витрати на рекламу;

• страхові платежі;

• амортизаційні відрахування;

• інші операційні витрати.

У процесі розрахунків вартості проданих товарів та операційних витрат важливо якомога повніше передбачити можливі статті витрат і правильно спрогнозувати їх динаміку по місяцях. Річ у тому, що витрати на ту саму статтю можуть суттєво відрізнятися протягом розрахункового періоду. Наприклад, витрати на рекламу, комісійні торговим агентам, витрати на відрядження будуть значно більшими в перші місяці виходу фірми на ринок.

4. Визначається валовий прибуток фірми. Валовий прибуток обчислюється як різниця між загальним обсягом продажу фірми і вартістю проданих товарів (сумою прямих витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції).

5. Обчислюється операційний прибуток фірми відніманням від валового прибутку

Таблиця 2. Прогноз обсягів реалізації підприємства за рік ( з поквартальним розподілом)

Показники

Усього за другий рік

За кварталами

Виріб А

1

2

3

4

Кількість виробів, які реалізовано

(одиниць)

Продажна ціна за одиницю

(гривень)

Обсяг реалізації (гривень)

Виріб Б

Кількість виробів, які реалізовано

(одиниць)

Продажна ціна за одиницю

(гривень)

Обсяг реалізації (гривень)

Виріб В

Кількість виробів, які реалізовано

(одиниць)

Продажна ціна за одиницю

( гривень)

Обсяг реалізації (гривень)

Загальний обсяг продажу

(гривень)

суми операційних витрат.

6. Розраховуються суми сплати процентів за отримані кредити.

7. Обраховується прибуток до сплати процентів як різниця між операційним прибутком і сумою сплати відсотків за кредит.

8. Обчислюються згідно з чинним законодавством суми податків з прибутку фірми.

9. Визначається чистий прибуток фірми як різниця між прибутком до сплати податків і сумою податків з прибутку фірми.

Розміри прибутків і збитків фірми значною мірою залежать від обсягів продажу її продукції. Обсяги продажу, як уже зазначалося. — це параметр, що його рідко коли можна точно спрогнозувати. Саме для того, щоб з'ясувати, якими мають бути обсяги продажу продукції фірми, щоб досягти прибутковості, і проводиться аналіз беззбитковості. Ось чому інвестори й кредитори вимагають, щоб у підрозділі «План доходів і видатків» було проведено аналіз беззбитковості та обчислено точку беззбитковості.

Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції фірми повністю покривають витрати на її виробництво й реалізацію (ситуація, коли фірма не отримує прибутків, але не має і збитків). Таким чином, точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції має продати фірма, щоб її витрати окупилися її доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції приноситиме фірмі прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу продукції нижче за рівень, визначений точкою беззбитковості, означає, що фірма нестиме збитки.

Для визначення точки беззбитковості необхідно знати:

• ціну продажу одиниці продукції фірми;

• прямі витрати (змінні витрати) на одиницю продукції;

• загальні операційні витрати.

Обчислення точки беззбитковості здійснюється за формулою:

де Зов — загальні операційні витрати фірми; ЦОП — ціна одиниці продукції фірми; В„ — прямі витрати на одиницю продукції.

Точку беззбитковості можна визначити і графічним методом (рис. 2). У процесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можливість моделювати різні ситуації (змінювати ціну одиниці продукції, рівень прямих та операційних витрат) і спостерігати, як такі зміни впливатимуть на прибуток фірми. Таким чином, аналіз беззбитковості є дуже корисним інструментом фінансового планування. При цьому він має більше значення для кредитора, ніж для інвестора. Кредитора передовсім інтересує питання про здатність фірми обслуговувати борг, тоді як інвестор шукає підприємницькі проекти з високою нормою прибутку.

3. План руху грошових потоків

План доходів і видатків, навіть із добрими перспективами щодо прибутку, зовсім не гарантує стабільної платоспроможності фірми. Річ у тому, що готівка (гроші в касі та на банківському рахунку фірми) — це зовсім не те саме, що прибуток. Обсяги готівкових коштів змінюються лише тоді, коли фірма фактично отримує платежі або коли сама здійснює якісь виплати.

Продаж товарів (послуг) фірми не завжди означає миттєве надходження грошей у касу або на рахунок фірми. Оплата купленої продукції звичайно здійснюється не одразу, а через певний час, наприклад, при продажу товарів в кредит. З іншого боку, сама фірма розраховується за рахунками не в момент їхнього надходження, а трохи пізніше. Навіть тоді, коли фірма і не має проблем зі збутом своєї продукції, виникає потреба в короткострокових позичках для покриття поточних витрат фірми. Окрім того, треба враховувати, що:

1) план грошових надходжень і виплат має відображати надходження грошей з усіх джерел, включаючи не тільки виторг від реалізації продукції (послуг), а й кошти, отримані:

• від продажу акцій та інших цінних паперів;

• в борг;

• від продажу або ліквідації активів фірми тощо;

2) готівки; погашення основної суми боргу (за винятком сплати відсотків) не належить до витрат фірми і тому не включається в план прибутків і видатків. Проте сплата боргу є грошовим зобов'язанням фірми і має знайти відображення в плані руху

3) у разі, коли фірма розширює свою діяльність, витрати на такі статті, як складські запаси, заробітна плата зростають швидше, ніж надходження від реалізації готової продукції. За такої ситуації виникає дефіцит готівки;

4) на практиці іноді виникає ситуація, коли фірма має надлишок готівки. Для того, щоб Його використати максимально ефективно, також потрібно підготуватися заздалегідь.

Для вирішення таких проблем складається план грошових надходжень і виплат. Такий план, зокрема, дає змогу:

• визначити періоди, коли фірма відчуватиме дефіцит або надлишок готівки;

• обчислити, скільки коштів потрібно позичити на ці періоди;

• показати, на що ці кошти буде витрачено;

• з'ясувати, коли їх треба повернути.

Головне завдання розробки плану руху готівки зводиться до узгодження в часі грошових надходжень і виплат, щоб забезпечити ліквідність фірми в плановому періоді, тобто забезпечити постійну наявність на рахунку фірми коштів, достатніх для розрахунків за її зобов'язаннями.

Плановий касовий бюджет складається на основі плану доходів і видатків з поправкою на очікувані зрушення в надходженнях і виплатах готівкових коштів. У разі, коли виплати в даний період перевищують надходження коштів, фірма має заздалегідь вирішити питання щодо короткострокової позички, розміри якої були б достатніми для розрахунків із кредиторами. Якщо в інший період грошові надходження, навпаки, перевищують виплати, то ці «зайві гроші» можна, в свою чергу, комусь позичити з відповідним зиском.

План грошових надходжень і виплат складається на такі самі терміни, що й план доходів і видатків, тобто на три роки: на перший рік — із розподілом по місяцях (табл. 9.5), а на другий та третій ро­ки — з виокремленням кварталів (табл. 3).

Щоб скласти план грошових надходжень і виплат, необхідно послідовно здійснити такі дії.

1. Визначити готівкові кошти, що будуть у розпорядженні фірми на початок першого місяця розрахункового періоду (для другого третього і подальших місяців ця сума являтиме собою готівкові кошти на кінець попереднього місяця).

2. Обчислити загальну суму всіх передбачуваних грошових надходжень на фірму протягом кожного місяця (надходження від продажу продукції чи надання послуг; кошти, отримані від дебіторів; готівка від продажу акцій; кошти, які власники

Таблиця 3. План грошових надходжень і виплат на рік ( з помісячним розподілом), гривень

Показники

Місяці

Усього за рік

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

А. Готівкові кошти на початок місяця

Б. Грошові надходження – усього

зокрема:

Надходження від реалізації продукції

надходження за рахунками за продажу в кредит

позика

Інші надходження

В. Грошові платежі на сторону-усього

Зокрема:

купівля товарів

заробітна плата

нарахування на податки на заробітну плату

рентні платежі

платежі за комунальні послуги

рекламні витрати

страхові платежі

купівля машин та устаткування

виплата боргу та процентів

інші платежі

гроші, що взяті на потреби власників бізнесу

Г. Чистий потік готівки (Б-В)

Д. Готівкові грошові кошти на кінець місяця (А+Г)

додатково інвестують у фірму; отримані позички тощо).

3. Розрахувати загальну суму всіх обов'язкових платежів фірми протягом кожного місяця (перелік усіх платежів достатньо широкий, у процесі розрахунків важливо не пропустити жодного з них).

4. Визначити чистий потік готівки за кожний місяць як різницю між загальною сумою всіх передбачуваних грошових надходжень і загальною сумою всіх обов'язкових платежів фірми за місяць. Якщо грошові надходження за місяць перевищують платежі, то фірма має так званий додатний потік готівки. Навпаки, коли грошові надходження за місяць менші за платежі, фіксують, що фірма має від'ємний потік готівки, який прийнято записувати в плані руху готівки у круглих дужках.

5. Розрахувати суму готівкових коштів на кінець кожного місяця. Для цього до готівкових коштів на початок кожного місяця додають додатний потік готівки або відраховують від'ємний потік готівки за відповідний місяць.

У процесі планування руху готівки завжди виникають певні труднощі при визначенні обсягів грошових надходжень і платежів. Такі розрахунки ґрунтуються на передбаченнях та припущеннях, які не повинні бути надто оптимістичними. Рекомендується створювати так званий запас фінансової міцності, тобто дещо занижувати оцінки грошових надходжень, щоб вистачило коштів на сплату рахунків фірми. У текстовій частині плану грошових надходжень і виплат усі ці передбачення та припущення мають бути чітко сформульовані (як правило, тут обговорюються передбачення щодо методів збору дебіторської заборгованості, цінових знижок, циклічності обсягів продажу тощо).

Складаючи план руху готівки, слід усвідомлювати, що діяльність новоствореної фірми, як правило, асоціюється зі збитками. Ось чому фінансування фірми у перші місяці після старту за рахунок лише внутрішніх ресурсів часто є неможливим. Для цього пері­оду, який має вирішальне значення, слід шукати якісь способи залу­чення зовнішніх джерел фінансування. Складений план руху готівки саме й уможливлює своєчасне передбачення таких ситуацій, дає змогу заздалегідь підготувати документи для отримання кредитів.

3. Плановий баланс

Матеріальною основою господарської діяльності підприємств різних форм власності є комплекс господарських засобів, від раціонального використання яких залежить ефективність діяльності цих підприємств. В зв'язку із цим керівництву підприємства необхідно мати повну інформацію про господарські засоби, їх наявність в господарстві, стані та розміщені, а також про джерела їх використання. Ці дані отримують за допомогою такої форми фінансової звітності як форма 1 – Баланс.

Термін "баланс” походить від латинських слів bis – двічі та lanx – шалька терезів, буквально означає двошалькові терези і вживається як символ рівноваги, рівності.

Баланс представляє собою спосіб групування та відображення в грошовій формі стану господарських засобів та джерел їх формування в двох аспектах – за складом та за джерелами їх формування. Таке групування дозволяє визначити, якими засобами володіє підприємство (матеріалами, паливом, грошовими коштами, основними засобами, готовою продукцією тощо), а також з яких джерел ці господарські засоби отримані – власних (статутний капітал, прибуток, резервний капітал) чи запозичений (довгострокові чи короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість тощо).

Групування господарських засобів в двох аспектах показує від кого, скільки та для яких цілей отримані засоби,, а також у що ці засоби втілені, в якій формі вони представлені та де використовуються. За допомогою згрупованих таким чином даних про господарські засоби керівництво підприємства здійснює контроль їх наявності та використання.

Отже, для фінансового обліку слово "баланс” має подвійне значення:

- по –перше – рівність підсумків. Вона має місце за умов рівності підсумків записів по дебету та кредиту рахунків, підсумків записів за аналітичними рахунками та відповідному синтетичному рахунку, підсумків активу та пасиву бухгалтерського балансу і т.п.

- по-друге – найважливіша форма фінансової звітності, яка показує стан засобів підприємства в грошовому виразі на певну дату. Рівні підсумки форми по активу та пасиву розміщуються, як правило, на одному рівні, займаючи суворо горизонтальне положення, подібно до коромисла терезів, що знаходиться в стані рівноваги. На відміну від балансів, що використовуються при плануванні та аналізі, бухгалтерський баланс являє собою систему моментних показників, характеризуючи стан засобів підприємства на певну дату (момент).

Отже, баланс є фінансовим документом, що в ньому кошти фірми (у грошовій формі) згруповано як за їхнім складом і розміщенням, так і за джерелами їх надходження. Баланс складається для того, щоб отримати «фотографію» фінансового стану фірми на певну дату, яка має зафіксувати фінансові позиції фірми на даний момент. Баланс, зокрема, показує:

• що фірма має у своєму розпорядженні (активи);

• скільки вона винна постачальникам і кредиторам (пасиви);

• що в неї залишається (власний капіталу активи - пасиви).

Структура балансу відповідає балансовому рівнянню, яке поєднує між собою три поняття:

- активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому;

- зобов'язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Отже, згідно П(С)БО форма балансу складається з трьох розділів активу і п'яти розділів пасиву (рис. 3).

У бізнес-плані складається баланс (табл. 9.), форма якого по­требує вертикального розміщення інформації (верхня частина — ак­тиви; середня — пасиви; нижня — власний капітал (зобов'язання перед власниками)).

Розглянемо детальніше статті планового балансу.

Активи — це майно й ресурси, які має фірма у своєму розпоря­дженні і завдяки яким створюється її прибуток.

Баланс передбачає чітку відповідність з рівнянням ба­лансу, що використовується в міжнародній прак­тиці:

Активи = Власний капітал + Зобов'язання

АКТИВИ — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті ми­нулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

При цьому розріз­няють поточні та постійні активи.

Поточні активи — це ресурси фірми, які відносно швидко (протягом одного року) можуть бути переведені в готівку. До поточних активів, зокрема, належать:

• готівка — гроші в касі та на банківському рахунку;

• ринкові цінні папери — акції, облігації, інші цінні папери;

• дебіторська заборгованість — кошти, які фірмі заборгували споживачі її продукції (послуг);

• матеріальні запаси – вартість сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції тощо.

Рис. 3. Структурна будова балансу за П(С)БО 2
Случайные рефераты:
Реферати - Гоголівський період української літератури
Реферати - Місце Марка Вовчка в історії розвитку української прози
Реферати - Іван Драч
Реферати - Письменники Волині у боротьбі проти польських впливів у 20-30 роках ХХ ст
Реферати - Життя і творчість Дмитра Чуба
Реферати - Душевна краса Наталки Полтавки за однойменною п’єсою І.Котляревського.
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія