Фінансовий контроль та його розвиток в умовах переходу до ринкової економіки
План

1. Зміст і значення фінансового контролю

2. Органи фінансового контролю та їх функції

3. Види, форми та методи проведення фінансового контролю

4. Основні види державного фінансового контролю

5. Недержавний фінансовий контроль

ВСТУП

Становлення України як країни з ринковою економікою передбачає формування потужної автономної системи державних фінансів. У той же час, аналіз результатів економічної діяльності господарюючих суб'єктів, показав вади економіко-правової бази, державної політики у бюджетній сфері, на страховому та фінансовому ринках, що значно ускладнює процеси трансформаційних перетворень. Розв'язання складних економічних, науково-технічних та соціальних проблем напряму пов'язане з фінансуванням, у тому числі, за рахунок державних коштів. Тому, економістам, які працюють або мають наміри працювати у комерційних підприємствах, бюджетних установах та організаціях або неприбуткових структурах, необхідно знати, які існують механізми формування фінансових ресурсів, що слугує джерелами їх наповнення, та в який спосіб можна підвищити ефективність їх використання.

1. Зміст і значення фінансового контролю

Фінансовий контроль - одна з форм контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за законністю і обґрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення та використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку держави.

Цей вид контролю здійснюється:

· за дотриманням фінансово-господарського законодавства в процесі формування та використання фондів грошових коштів;

· % щодо оцінки економічної ефективності фінансово-господар­ських операцій та доцільність зроблених витрат.

Фінансовий контроль - це самостійний контроль, тому на відміну від інших видів контролю (екологічного, санітарного, адміністративного) він має місце у всіх сферах суспільного відтворення і супроводжує весь процес руху грошових фондів, включаючи і стадію обмірковування фінансових результатів.

Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні використовуються вартісні категорії та показники, які визначають кінцевий результат господарського процесу.

2. Органи фінансового контролю та їх функції

Об'єктом фінансового контролю виступають всі господарські операції, які пов'язані з використанням коштів на цілі економічного та соціального розвитку.

Суб'єктами фінансового контролю є органи державної влади в особі постійних комісій Верховної Ради України, НБУ, органів державного управління в особі Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату, органів внутрішньовідомчого контролю міністерств, відомств, корпорацій, об'єднань, а також державні і приватні аудиторські організації.

Державні органи контролю насамперед перевіряють використання коштів фондів державних органів, тобто дотримання вимог законів, що регулюють фінансові взаємини між господарськими суб'єктами, між державою і населенням.

Фінансовий контроль держави спрямований насамперед на раціональне використання бюджетних коштів і коштів центра­лізованих і децентралізованих фондів цільового призначення, фінансової дисципліни в господарських структурах державної форми власності.

Важливий напрям фінансового контролю - своєчасне і повне виконання фінансових зобов'язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом, дотримання податкового законодавства.

У цілому фінансовий контроль держави спрямований на:

· пошук резервів зростання фінансових ресурсів на виробництво,

· правильне відображення в господарських операціях їх вартості,

· виявлення непродуктивних витрат.

Вплив фінансового контролю на процеси, пов'язані з функціонуванням фінансів, виявляється через фінансові санкції та інші заходи з усунення виявлених недоліків.

Матеріали фінансового контролю використовують для прийняття управлінських рішень, а також для внесення змін у чинне фінансове законодавство.

Принципи фінансового контролю:

· незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого);

· гласність (результати перевірок публікуються для широ­кого загалу);

· превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

· дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні заходи);

· регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю);

· об'єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства);

· всеохоплюючий характер (по можливості фінансовий контроль має охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).

3. Види, форми та методи проведення фінансового контролю

Фінансовий контроль є конкретним проявом контрольної функції фінансів, тобто є об'єктивно існуючою економічною категорією.

Оскільки фінансова система держави охоплює всі види грошових фондів, фінансовий контроль є багаторівневим і всебічним.

Фінансовий контроль має забезпечувати інтереси і права як держави та її закладів, так і всіх інших економічних суб'єктів.

В організаційному плані фінансовий контроль можна поділити на:

· державний;

· відомчий;

· місцевих органів самоврядування;

· аудит (недержавний);

· внутрішній.

4. Основні види державного фінансового контролю

♦ Державний контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, утворення умов для фінансової стабілізації.

Це передусім:

1) розробка, затвердження і виконання бюджетів всіх рівнів, а також позабюджетних фондів;

2) контроль за фінансовою діяльністю державних підприємств та організацій, державних банків та корпорацій.

Фінансовий контроль з боку держави за недержавною сферою економіки стосується лише:

· сфери виконання грошових зобов 'язань перед державою, включаючи податки та інші обов'язкові платежі,

· дотримання законності та доцільності щодо витрачання виділених підприємствами недержавної форми власності бюджетних субсидій та дотацій,

· дотримання встановлених урядом правил організації грошових розрахунків, ведення обліку та звітності.

♦Відомчий контроль здійснюється структурними підрозділами міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління фінансово-господарською діяльністю підвідомчих їм підприємств, закладів та організацій.

Ревізії та перевірки призначаються керівником державного органу та відбуваються комплексно - раз на рік в комерційних організаціях та один раз в два роки - в інших закладах та організаціях.

Діяльність контрольно-ревізійних служб міністерств та відомств знаходиться, в свою чергу, під контролем Міністерства фінансів України.

Сфера відомчого фінансового контролю:

· збереження та використання матеріальних та фінансових ресурсів;

· упередження фактів нераціонального, безгосподарського їх використання, приписок;

· стан бухгалтерського обліку та звітності.

♦Внутрішньогосподарський фінансовий контроль проводиться на підприємстві його фінансовими та економічними службами бухгалтерією, фінансовим відділом, службою фінансового менеджменту.

Сфера внутрішньогосподарського фінансового контролю -фінансово-господарська діяльність підприємства, його філій та дочірніх підприємств.

Децентралізація управління народним господарством, приватизація державних та муніципальних підприємств, поява нових господарюючих суб'єктів призвели до необхідності пошуку та засвоєння нових методів управління фінансами, включаючи контроль з використанням досвіду фінансового менеджменту.

Внутршньогосподарський контроль можна поділити на:

· оперативний (поточний);

· стратегічний.

♦ Оперативний фінансовий контроль здійснює головний бухгалтер протягом поточної фінансово-господарської діяльності за допомогою чітко відлагоженої системи бухгалтерського обліку та контролю за рухом грошових коштів. Підпис головного бухгалтера є обов'язковою для всіх грошових документів. Головний бухгалтер несе відповідальність за дотримання державної фінансової дисципліни та фінансового законодавства.

♦ Стратегічний фінансовий контроль передбачає розробку оптимальних рішень щодо використання фінансових ресурсів та вкладанню капіталу, які забезпечують економічну ефективність та максимізацію прибутку.

Внутрігосподарський контроль може відбуватися і за допомогою залучених зі сторони фахівців - за ініціативою керівництва підприємства або його власників - засновників, акціонерів.

Взагалі, існує багато підходів щодо класифікації видів та форм фінансового контролю за різними критеріями.

Так, за часом проведення, існує:

· попередній;

· поточний (оперативний);

· підсумковий фінансовий контроль.

♦ Попередній проводиться до здійснення фінансових операцій і має важливе значення щодо попередження фінансових порушень. Здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків бюджету та плану. Його метою є перевірка обґрунтованості розрахунків та пошук можливостей ефективнішого їх використання.

Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і затвердження бюджетів усіх рівнів та фінансових планів поза­бюджетних фондів на засадах оцінки обґрунтованості розподілу ВВП та розробки макроекономічних показників розвитку економіки країни.

На мікрорівні - це процес розробки фінансових планів та кошторисів, кредитних та касових заявок; фінансових розділів бізнес-планів, складення прогнозних балансів, а також засновчих договорів, договорів про спільну діяльність.

♦ Поточний застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень. На цій стадії ставиться завдання домогтися найбільш раціонального використання фінансових ресурсів і виявити резерви збільшення доходів і зменшення видатків. Значна роль в цьому процесі належить бухгалтерським службам підприємств.

♦ Підсумковий здійснюється при розгляді бухгалтерської та статистичної звітності шляхом їх аналізу та ревізії. Його завданням є оцінка досягнутих результатів і розробка стратегії на майбутнє.

За сферою фінансової діяльності фінансовий контроль поділяється на:

· бюджетний;

· податковий;

· валютний;

· кредитний;

· страховий;

· інвестиційний;

· контроль за грошовою масою в обігу.

За формою проведення розрізняють:

· обов'язковий (зовнішній) фінансовий контроль ;

· ініціативний (внутрішній) фінансовий контроль.

За методами проведення фінансового контролю розрізняють:

· перевірки;

· обслідування;

· нагляд;

· аналіз фінансової діяльності;

· спостереження (моніторинг);

· ревізії.

В процесі проведення перевірок на основі звітної документації та видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності та визначаються межі виправлення виявлених порушень.

Обслідування на відміну від перевірки охоплює більш широкий спектр фінансово-економічних показників економічного суб'єкта, який досліджується, для визначення його фінансового стану та перспектив розвитку.

Нагляд застосовується контролюючими органами за економічними суб'єктами, що отримали ліцензію на той чи інший вид фінансової діяльності, і передбачає дотримання ними встановлених правил та нормативів.

Наприклад. Національний банк України здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків. Недотримання встановлених НБУ нормативів, може бути причиною настання ризику банкрутства та утиску інтересів клієнтів і може призвести до позбавлення ліцензії або припинення її дії.

Аналіз фінансової діяльності як різновид фінансового контролю передбачає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності, оцінки фінансового стану, забезпеченості підприємства власним капіталом та ефективності його використання.

Спостереження (моніторинг) - постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позики та фінансовим станом підприємства-клієнта; неефективне використан­ня отриманої позики та зниження кредитоспроможності може призвести до більш жорстких умов кредитування, вимоги найшвидшого повернення позики.

Ревізія - найбільш глибокий та всеохоплюючий метод фінансового контролю. Це повне обстеження фінансово-госпо­дарської діяльності економічного суб'єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності та ефективності.

Ревізії можуть бути:

· загальними та частковими;

· комплексними та тематичними;

· плановими та неплановими;

· документальними та фактичними (тобто перевірка не лише документів, але і наявності грошей та товарно-матеріальних цінностей).

Ревізії проводяться органами управління по відношенню до підвідомчих підприємств та закладів, а також різноманітними державними та недержавними органами контролю. її результати оформляються актом, на підставі якого приймаються заходи щодо виправлення порушень, відшкодування матеріальних збитків та притягнення винуватців до відповідальності.

5. Недержавний фінансовий контроль

Новий вид фінансового контролю, що виник в Україні на початку 90 років має назву аудиторського контролю.

З переходом до ринкової системи управління економікою та появою різноманітних комерційних структур значно підвищуються вимоги до їх фінансової надійності та об'єктивності при оцінці фінансового стану.

Основні завдання аудиторського контролю:

· встановлення достовірності бухгалтерської і фінансової звітності й відповідності зроблених фінансових та господарських операцій нормативним актам;

· перевірка платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, що перевіряються.

Аудиторські служби можуть надавати за вимогою господарю­ючих суб'єктів й інші послуги:

· постановку та ведення бухгалтерського обліку;

· складання бухгалтерської звітності і декларацій про доходи;

· аналіз та прогнозування фінансово-господарської діяльності;

· навчання працівників бухгалтерських служб та консультування з питань фінансово-господарської діяльності;

· опрацювання рекомендацій, отриманих в результаті аудиторських перевірок.

Аудиторська перевірка може бути обов'язковою та ініціативною.

Ініціативна здійснюється за рішенням самого економічного суб'єкта.

Обов'язкова відбувається у встановленому порядку в усіх випадках, передбачених законодавством України.

Обов'язковій аудиторській перевірці підлягають всі банки; страхові організації, біржі, позабюджетні фонди, що створюються за рахунок обов'язкових відрахувань, благодійні фонди; всі підприємства, що створені в формі відкритого акціонерного товариства, незалежно від числа акціонерів та розміру статутного капіталу, а також підприємства, що мають у статутному фонді частку, що належить іноземним інвесторам.

Окрім того, щорічному аудиторському контролю підлягають підприємства (за винятком державних та муніципальних), окремі фінансові показники яких перевищують критерії, встановлені Урядом.

Обов'язкова перевірка може бути проведеною і за дорученням державних органів - прокуратури, казначейства, податкової служби та податкової поліції. Ухилення економічного суб'єкта від проведення обов'язкової аудиторської перевірки або перешкоджання її проведенню тягне за собою утримання штрафу за рішенням суду.

Аудиторський контроль - незалежний невідомчий фінансовий контроль. Його можуть проводити як окремі фізичні особи, що пройшли державну атестацію та зареєстровані як підприємці-аудитори, так і аудиторські фірми, в тому числі іноземні, які можуть мати будь-яку організаційно-правову форму, що передбачена законодавством.

Після отримання ліцензії на право здійснення аудиторської діяльності, вони включаються до складу Державного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Аудитори та аудиторські фірми не мають права займатися будь-якою іншою підприємницькою діяльністю.

Усі види аудиторських послуг є платними. Як правило, відношення між аудитором та клієнтом оформлюються угодою з оплатою послуг за договірними цінами. Якщо перевірка відбувається за дорученням судових органів, оплата відбувається за кошт організації, що перевіряється, за тарифами, які затверджені законодавством.

Результати аудиторської перевірки оформляються у вигляді висновку аудитора. Цей документ має силу для всіх юридичних та фізичних осіб. Розрізняють 4-ри варіанти висновку:

1) Висновок без зауважень: аудитор підтверджує достовірність показників бухгалтерської звітності та бухгалтерського балансу.

2) Висновок із зауваженнями. Свідчить про загальну позитивну думку аудитора про достовірність показників фінансової та бухгалтерської звітності, але ним встановлені окремі недоліки, які викладені в аналітичному розділі висновку.

3) Негативний висновок. Складається у тих випадках, коли за думкою аудитора бухгалтерський облік не відповідає чинному законодавству, а фінансова звітність не дає уяви про фінансовий стан підприємства, що перевіряється.

4) Висновок не складається, якщо аудитор не зміг викласти свою думку про якість обліку та звітності у зв'язку з неотриманням від суб'єкта, що перевіряється, достатньо переконливих доказів.

Аудиторський фінансовий контроль знаходиться в процесі розвитку, його сфера діяльності буде поширюватись в залежності від розвитку цивілізованих ринкових відносин в країні, підвищення кваліфікації співробітників економічних служб та зростання попиту на їх послуги з метою зниження фінансових ризиків в умовах зростаючої конкуренції.

Висновок

Важливе місце у фінансовій системі країни посідають загально­державні фінанси, де значна роль належить бюджетній системі. Державний бюджет виступає найбільшим централізованим фондом фінансових ресурсів країни і використовується для здійснення загальнодержавних функцій. Місцеві бюджети разом з центра­лізованими урядовими фондами переймають на себе розв'язання проблем щодо соціального захисту населення. В умовах неефективного використання економічних ресурсів, недостатнього зростання рівня виробництва ВВП, збільшення кількості пенсіонерів відбувається значне перевищення видатків бюджетів різних рівнів над доходами.

Результатом фінансової діяльності підприємств матеріального виробництва є створення у вартісній формі валового внутрішнього продукту, який підлягає подальшому перерозподілу через загально­державні фінанси, децентралізовані фонди підприємств і нефондову форму.

Список використаної літератури

1.Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник/ За заг. ред. Базилевич В.Д. - К.: Атака, 2002. - 368с.

2.Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 608с.

3.Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. - 2000. - 416с.

4.Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 544с.

5.Грибков О. Пенсійна реформа: підсумки року.// Вісник податкової служби України.-1999.-№8.
Случайные рефераты:
Реферати - Образ скупого в українській та світовій літературі
Реферати - І.П.Котляревський – зачинатель нової української літератури
Реферати - Олександр Довженко. "Україна в огні"
Реферати - Життя та творчість Івана Котляревського
Реферати - Життя та творчість Григорія Косинки
Реферати - Письменники області (Івано-Франківщини)
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія