Етикет сучасної Японії
Японці ввічливі й стримані люди і правила етикету для них дуже важливі, як і для інших народів світу. Вони не розраховують на те, що всі будуть дотримуватись їхніх звичаїв, проте, якщо ви постараєтесь наслідувати їх манеру поведінки, вам будуть вдячні й оцінять це.

Варто відмітити, що для іноземця життя й подорож по Японії, на відміну від інших азіатських країн, безпечні й порівняно легкі. Можна спокійно ходити вночі по вулицях і боятись, що хтось пограбує. Безпечно, всюди висять вказівники, панися і практично всюди дублюються англійською мовою. Заборон і табу – того, що робити категорично не можна - в Японії не багато і практично всі вони вкладаються у рамки здорового глузду. До всього того, японці дуже терпимо ставляться до чужих звичаїв – іноді вони буквально доходять в цьому до абсурду. Японцям здається, що іноземці схожі з малими дітьми і вони не здатні зрозуміти, як треба вести себе ненормальній людині в Японії.

Поклони

Японці вітають один одного поклонами. Поклони можуть бути як простим кивком голови, так і глибоким поклоном - до 90 0 . Все залежить від соціального статусу людини, яку ви вітаєте. Наприклад, якщо вітаєте якого-небудь поважного начальника, треба постаратися, щоб ваш уклін був глибшим і тривав трохи довше. Як правило, більшість іноземців обмежуються легким нахилом голови, а переважна більшість японців не очікують від іноземців детального знання правил етикету, що стосуються поклонів. Тому, не особливо утискуючи власне самолюбство, просто кивніть головою. Поклон – це також спосіб подякувати й вибачитися. Рукостискання не прийнятті. Не протягуйте першим руку для рукостискання. Звичайно, можна пожати руку, якщо японець сам прагне привітатися з Вами звичним для Вас способом.

Взуття

Не заходьте в дім японця взутим. Вуличне взуття знімається біля входу. Продовження цього правила: на татами не ступають ні в якому взутті взагалі, навіть у домашніх тапочках. Це саме жорстке правило. При всій своїй терпимості до іноземців японці не будуть робити винятків стосовно цієї традиції.

Очі в очі

Нам не раз доводилось чути точку зору, що японці не люблять відкритого погляду в очі. Якщо ви поро розмові спробуєте піймати погляд японця, він знітиться і виявить бажання швидше закінчити розмову. Хоча іноді японці самі говорять, що якщо людина не дивиться в очі, значить щось приховує. И все-таки в більшості випадків японці спілкуються один з одним не зустрічаючись очима. Для японців пильно дивитись в очі співрозмовнику в якомусь сенсі непристойно і означає агресію у поведінці. Коли японські батьки сварять свою дитину, а вона дивиться в очі, вони акцентують свою увагу на тому, говорячи: «Ну, чого очі витріщив!!!». Через це японські діти, в той момент коли їх сварять, часто стоять опустивши очі. Пояснення цьому нас переносить у середньовічну Японії, в житті якої все було строго регламентовано.

Наприклад, дивитися в очі людині, яка має вищий соціальний статус, вважалось просто нахабством, і в ті часи за такий проступок можна було легко поплатитися життям. Звичайно, той соціальний уклад життя відійшов у минуле із закінченням епохи Едо, проте він залишив глибокий слід у психології японців аж до наших днів. Тому японці підсвідомо стараються уникати зустрічі з поглядом співбесідника. Не варто ставитись “погляд в очі” як до однозначної заборони, проте про це варто пам’ятати.

Місце в транспорті

В метро, автобусі й електричці ніхто й нікому не уступає місце – незалежно від віку й статті. Навіть, якщо у вагон увійде людина похилого віку – ніхто не підніметься з місця. Навіть якщо із ввічливості ви все-таки уступите місце, то цілком можливо потрапите в комічну ситуацію, коли та ж сама бабуся махаючи руками і, розштовхуючи пасажирів піде за вами й буде дякувати, дякувати й дякувати, ніби ви для неї зробили щось неймовірне. Так що якщо ви займете місце в японському автобусі чи метро, то сидіть, скільки заманеться, які б дряхлі старички вас не оточували. Тільки будьте уважні й не займіть місце для стариків чи інвалідів, які є у вагонах метро. На ці місця нікому сідати не можна крім інвалідів і людей похилого віку. Визначити це місце можна по спеціальній піктограмі над сидінням.

Туалет і тапочки

Не забувайте, що у туалеті ходять у спеціальних тапочках. Ці тапочки стоять біля входу в туалет, там ви знімаєте тапочки, в яких ходите по будинку й одягаєте ті, в який йдете до туалету. Там же їх знімайте, коли виходите з туалету. Не забудьте їх зняти! Хоча для вас різниця ніскільки не буде помітна – перед японцями ви постанете в ролі комічного іноземця і вони повеселяться з вас від душі.

Носовий платочок

Не користуйтесь носовим платком. Японці користуються тонкими паперовими серветками, що радими й вам робити, тим більше, що паперові серветки роздають на кожному перехресті. Взагалі краще не користуватись ним. За правилами гарного тону, якщо у вас нежить, ви маєте шмигати носом до тих пір, поки не будете одні й тільки тоді можна шмаркати носом. Тільки не подумайте, що це розіграш! Японці справді роблять саме так. З не привички шморгання носом сильно дратує, але в чужий монастир із своїм псалтирем не ходять.

Про їжу паличками

О тепер про їжу паличками. Не наколюйте палички в їжу, не використовуйте їх для того, щоб підсунути тарілку, нічого не передавайте „із палочки в палочку”, і взагалі, дві людини не повинні одночасно торкатися до одного і того ж шматка. Цих правил повинні дотримуватись строго. Крім того, перераховані дії - поганий тон, це стосується і того, що це ще й погана прикмета.

Необхідно знати: японські блюда часто не просто їжа, а маленькі твори мистецтва, тому й відноситись до них треба відповідно.

Не треба перемішувати їжу паличками та поливати все підряд соєвим соусом. Це не найбільший гріх в правилах етикету, але все ж таки...

Баня, ванна

Не заходьте намиленим у загальну ванну - о-фуро. Митися треба під душем, а у о-фуро входити вже чистим, щоб поніжитися у гарячій воді. Ванна наповнюється один раз за вечір для всієї сім’ї чи для постояльців у готелі, - тому не висмикуйте пробку, коли вилізете самі! Якщо ви живете в японській сім’ї, то вас, як гостя, обов’язково пустять у ванну першим, - за що ви, коли вийдете, маєте подякувати.

Етикет на татамі

Якщо ви перебуваєте в традиційній японській кімнаті, пам’ятайте: існує єдина правильна поза для сидіння на татамі (по-японськи вона так і називається - сейдза, "правильна поза"). Це коли ви сидите на колінах, а ваші ноги під вами. Чоловіки - тільки чоловіки! - можуть сісти по-турецьки, але тільки в дуже не формальній обстановці. Ще можна зрушити ноги вбік. Так, довготривале сидіння в позі “сейдза” погрожує перетворитися в катування для непідготовленого іноземця.

Швидше за все, ваші господарі це зрозуміють і постараються подбати про вас - дозволять сидіти в більше вільній позі або запропонують маленьку лавочку. Проте, запам'ятаєте: на татамі не можна сидіти розвалившись і не можна витягати ноги перед собою - особливо якщо в цьому випадку носки ваших ніг будуть указувати на кого-небудь із присутніх (носок ноги - у буквальному значенні сама нижня частина вашого тіла, і направляти її на людину образливо). Ще про "етикет на татамі". Якщо ви знаєте, що ви маєте бути в традиційній японській кімнаті (особливо якщо те, що в ній буде відбуватися, буде мати відношення до традиційних японських мистецтв), виявіть повагу до традицій і постарайтеся одягтися відповідно. Це значить ніяких джинсів, шортів, спідниць-міні.

Жінкам настійно рекомендується бути в досить довгій спідниці. Ніяких босих ніг - тільки шкарпетки, бажано білі (більше схожі на традиційні японські табі). Японці вам про це, швидше за все, не скажуть, але, не сумнівайтеся, доречність або недоречність вашого одягу вони оцінять.

Не торкайте руками!

Не торкайте японців руками! Не намагайтеся з ними обійматися при зустрічі, не ляскайте їх по плечу, взагалі не доторкайтеся до них. Єдиний дозволений фізичний контакт - рукостискання, та й то краще почекати, поки японець сам простягне вам руку. У всіх інших випадках обмежтеся уклонами. Японці спілкуються один з одним на відстані. Зрозуміло, це не стосується членів родини, але до тих пір, поки у вас не зав'яжуться настільки тісні відносини з японцями, краще будьте стримані й поважайте чужий простір.

Подарунки

В Японії не прийнято відразу ж розвертати подарунки, які вам вручили. Мається на увазі, що це - прояв непомірної цікавості або жадібності. До того ж, у такий спосіб ви можете змусити дарувальника соромитися свого скромного подарунка. Отака японська делікатність. У Японії - як і взагалі за кордоном - подарунки прийнято дарувати загорненими в обгортковий папір. І якщо в усьому світі, піклуючись про екологію, від багатошарових упакувань відмовляються, то в Японії як і раніше прагнуть обернути геть усе, як можна більш чудернацько. Традиційно в Японії подарунки загортали в білий папір і перетягали згорток червоними й білими стрічками, які зав'язували складним вузлом. Зараз, звичайно, не є обов’язковим дотримуватись цієї традиції, хоча подібне пакування можна побачити досить часто.

Візитні картки

Носіть із собою візитні картки. Це, звичайно, у першу чергу стосується тих, хто збирається в Японії працювати, але взагалі про це добре б пам'ятати всім. Вчасно вручена потрібній людині візитна картка може створити чудеса. Якщо ж у вас візиток із собою немає, то для японців це виглядає щонайменше дивно. Використання візиток не обмежено діловими колами, - їх мають навіть студенти. Коли візитну картку вручають вам, її потрібно взяти обома руками, вивчити й тільки потім сховати. Не запихайте її відразу в кишеню і, тим більше - не записуйте нічого на візитній картці, яку щойно вам вручили.

У японському будинку

Японці рідко запрошують до себе в будинок гостей не через відсутність гостинності, а, як правило, через відсутність вільної площі, на якій можна комфортно прийняти гості. Тому, якщо Вам повезло й Ви запрошені в японський будинок, візьміть до уваги кілька пунктів японського етикету, що стосуються походу в гості й поводження в японському будинку. При вході в японський будинок привітайтеся, поклоніться, зніміть взуття у вітальні й одягніть запропоновані Вам тапочки.

Приходити без подарунка не прийнято. Обов'язково захопіть із собою невеликий сувенір (гарним подарунком будуть пляшка вина, червона ікра, традиційний сувенір з Вашої країни. Не прийнято дарувати квіти, ножі, гребінці) і вручіть його, як тільки зайдете в будинок. Навіть, якщо інтер'єр будинку оформлений у європейському стилі, у ньому обов'язково найдеться хоча б одна кімната в традиційному японському стилі з альковом прикрашеним ікебаною, картиною-згортком і підлогою, покритою солом'яними циновками "татамі" розміром 180 х 90 кожна. Перед входом у цю кімнату тапочки прийнято знімати, щоб не пошкодити матеріал, з якого зроблені татамі.

Застільний етикет

У повсякденному житті японці носять звичний для нас європейський одяг й, обідаючи, сидять на таких же точно стільцях і за такими ж точно столами що й ми, заходять іноді перекусити на швидку руку в Макдональдс, сидять за філіжанкою кави в кав'ярні, п'ють із келихів сухе червоне вино у французьких ресторанах. Європейський й американський спосіб життя надійно прописався в Японії. Як це не сумно, але традиційний уклад займає усе менше місця. Не є виключенням і застільний етикет.

Правила поведінки "за столом" у Японії перетерпіли значні зміни за останні сто п'ятдесят років. Малоймовірно, що іноземцю, що приїхав у Японію доведеться потрапити на обіди на трапезу з якимись японськими традиціоналістами, які будуть очікувати від іноземця чисто японського поводження. Проте, дотримання за їжею певних правил викликає в японців доброзичливу реакцію. Пропонуємо вашій увазі коротке керівництво про те, як потрібно себе ве По-перше, як відомо, традиційно за їжею японці сидять на підлозі за низьким столом на татамі. Існує стругаючи офіційна поза (сейдза), коли потрібно випрямившись сидіти на колінах, піджавши під себе ноги.

Так сидять під час церемоній і на офіційних прийомах. У більше невимушеній обстановці сидять у розслабленій позі (агура). Так сидять, наприклад, під час дружніх застіль однокласники, товариші по службі або родичі. Варто відзначити, що жінки в розслабленій позі не повинні сидіти взагалі. Для нас довге перебування в позі сейдза досить важко - дуже швидко починаєш думати не про те, як і що правильно зробити, а про те, що затекли й болісно ниють ноги. Японці прекрасно знають про це, тому господарі, швидше за все, запропонують іноземному гостеві невеликий підлокітник у вигляді невеликої лавочки.

Виявившись на якому-небудь великосвітському рауті де-небудь у Європі, виявившись за столом, звичайна людина розгубиться від кількості ножів і виделок і від незнання того, яким ножем й якою вилкою варто користуватися, коли принесуть наступне блюдо. На офіційному прийомі по-японськи перед звичайною людиною виникають точно такої ж проблеми.

Позитивний момент у тім, що на японському прийомі не треба піклується про ножі й виделки - прийдеться користуватися тільки паличками (хасі). Головна складність у тім, що в японському застільному етикеті кожному блюду визначене своє місце. Всі блюда подаються окремо кожному на підношенні. Всі дрібні тарілки з їжею ставляться праворуч, глибокі - ліворуч, рис і суп - ближче до що обідає, закуски - у далекого краю підношення. Скромна звана вечеря складається з 5 змін блюд. Рис, суп, 3-4 блюда із закусками. На офіційних урочистих обідах подають повний набір блюд, він включає рис, два супи, 7-10 закусок, 2-3 десертні блюда й чай.

Тепер про палички

З незвички користуватися паличками нелегко. Палички кладуть на підношенні праворуч на спеціальну підставку (хасіоки). Про те, як користуватися паличками ми вже писали. Обертаємо ваша увага на трохи табу, випливати яким радимо обов'язково. По-перше, не використайте палички як вказівка, не малюйте ними на столі, (ця заборона називається маейбасі - танцюючі палички). По-друге, не можна покласти назад шматочок уже взятої страви й підхопити інший, не длубайтеся в пошуках кращого шматка, коли ж ви щось взяли - їжте (заборона сагурібасі - палички, що шарять). По-третє, ніколи не наколюйте їжу на палички (заборона сасібасі - палички, що наколюють). По-четверте, ніколи не встромляйте палички в рис - так ставлять чашу з рисом й уткнутими в рис паличками на поминках, точно так як у нас на поминках наливають чарку горілки зі шматком чорного хліба, і якщо хтось за їжею встромляє палички в рис - японці хмурніють, вони щиро вірять, що це до небіжчика (заборона татебасі - палички, що стирчать). перед початком їжі подають осібори - гарячий вологий рушник, ним витирають руки.

Їжу починають зі слова "Ітадакімас!" і злегка кланяються, говорять це всі, хто сидить за столом і бере участь у трапезі. Слово це багатозначне, у цьому випадку означає: "Приступаю до їжі з Вашого дозволу!". Першим починає трапезу господар або той, хто, скажемо, запрошує в ресторан.

Як правило, першим подається суп і мал. Рис взагалі подається до всіх блюд. Якщо потрібно самостійно переставити чашки або тарілки, переставляйте їхніми двома руками. Традиційно, їду завжди починають із рису, нехай це буде невелика грудка рису, але, проте ... Суп завжди п'ють із чаші, а те, що випити не можна, беруть паличками. На цьому, властиво, основні ритуальні особливості й закінчуються. Далі, під час обіду можна брати й пробувати все, що побажаєте й у будь-якому порядку. Не відкушуйте від великого шматка, не облизуйте палички й чашки, не старайтеся постійно цокатися й не говоріть довгі тости кавказького типу - японці піднімають один тост на початку застілля зі словом "Кампай!" ("До дна!"), підливати у свій власний келих із пляшки не прийнято, про це подбають ваші сусіди, вам же варто стежити за тим, як спустошуються келихи тих, з ким ви випиваєте, і підливати в них.

Під час їжі можна використати кілька умовних знаків. Палички, якщо ними не користуються - кладуть на підставку хасіокі. Якщо в чаші залишений рис, це значить, що з їжею не закінчили, чиста чаша - сигнал того, що трапезу ви закінчили й вам подадуть чай. Загалом кажучи, рис залишати непристойно, це однаково, що хліб викидати. По завершенні трапези, палички кладуть на піднос й говорять знову ж з легким уклоном: "Готісо-сама десу!", що означає "Дякую за частування!".

Відвідування храму

В Японії дві основних релігії: синтоїзм і буддизм. Храми бувають буддистськими і синтоїстським. З погляду звичайного туриста храми навіть зовні важко розрізнити. Дуже поширена точка зору, що в японців немає якогось особливого віросповідання, проте більшість японців все-таки наслідують будистські і синтоїстські звичаї і беруть участь у ритуалах.

Наприклад, більша частина весільних церемоній проводиться згідно синтоїстського ритуалу, тоді як похорони проходять відповідно до буддійських звичаїв. Споконвічною для Японії релігією є звичайно ж синтоїзм. Він бере свій початок із древньої історії й міфів. Люди вірили в існування природних духовних сил (камі) - у деревах й у горах, у морі й у вітрі. З розвитком синтоїзму до камі стали відносити душі загиблих героїв й інших шановних людей. До того, як були збудовані перші синтоїстські храми, люди для вшанування камі ходили в місця, розташовані на лоні природи.

У деяких храмах у більших жаровнях димляться пахощі (о-сэнко). Можна купити невелике зв'язування паличок пахощів, запалити їх, дати погоріти кілька секунд, загасити полум'я змахами руки й установити паруючі палички в жаровні. Традиційно японці направляють кілька клубів диму пахощів на себе - уважається, що дим храмових пахощів зціляють.

Якщо з'являється можливість і бажання ввійти усередину храму, потрібно із взуття й залишити на полку у входу або взяти собою в пластиковому пакеті. У деяких храмах дають тапочки. Подбайте про чистоту й свіжість ваших носків. Звичайно, в храмах можна сміливо фотографувати й знімати на відео.

У деяких храмах є приміщення, куди вхід заборонено. Звертайте увагу на заборонні знаки.

Не рекомендується відвідувати храми хворим, що мають відкриті рани й перебувають у жалобі. За японськими повір’ями все це прояв нечистоти.

У всіх японських храмах є джерела для очищення. Для обмивання використають спеціальні кошики (хисяку). Кошиком зачерпують воду із джерела й по черзі поливають на руки, також треба обмити собі й рот. Набирати воду в рот прямо з ковшика не можна, наливайте воду з кошика в пригорщу й набирайте воду в рот зі своєї долоні. Воду не ковтають, а випльовують, тільки не назад у джерело.

У храмах є місця, де відвідувачі звертаються з яким-небудь проханням до богів (камі). Щоб привернути увагу японських богів потрібно зробити так. У місцях, де звертаються до камі, звичайно є ящик, куди потрібно кинути монетку, потім двічі поклонитися й двічі ляснути в долоні. На закінчення потрібно ще раз зробити уклін, під час якого протягом декількох секунд можна попросити, щоб здійснилося яке-небудь заповітне бажання. Якщо зробите все правильно, то цілком можливо, що японські боги Вас почують.
Случайные рефераты:
Реферати - Михайло Грушевський
Реферати - Марко Вовчок
Реферати - Життя і творчість Олега Ольжича
Реферати - Вічна загадка любові (за оповіданням Григора Тютюнника "Зав'язь")
Реферати - Павло Грабовський
Реферати - Михайло Драй-Хмара. Життєвий і творчій шлях
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 6
    Гостей: 6
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта