Давньоримська архітектура періоду республіки
Потреби римського суспільства породили багато типів споруджень: амфітеатри, терми, тріумфальні арки, акведуки й ін. На римському ґрунті одержали нове архітектурне рішення палаци, особняки, вілли, театри, храми, мости, надгробні пам'ятники. Раціоналізм, що лежить в основі римської архітектури, виявлявся в просторовому розмасі, конструктивній логіці і цілісності гігантських архітектурних комплексів, строгій симетрії і чіткості.

З поширенням римського панування на Грецію й елліністичні держави в Рим проникнули витонченість і розкіш елліністичних міст. Приплив багатств із завойованих країн протягом III-I ст. до н. е. змінили натуру римлян, породжуючи серед панівних класів марнотратство. Ввозилися у величезній кількості знамениті грецькі статуї і картини грецьких майстрів. Римські храми, палаци перетворилися у свого роду музеї мистецтва.

Захоплення грецьким мистецтвом проявилося насамперед у звертанні до ордерної системи. У той час як у грецькій архітектурі ордер відігравав конструктивну роль, у Римі він використовувався головним чином у декоративних цілях.

Опорні функції в римській архітектурі виконувала звичайно стіна. Римляни винайшли бетон — найважливіший будівельний матеріал, за допомогою якого закріплювали споруджувані будівлі. Вони відкрили новий спосіб зведення будинків — монолітно-оболонковий замість стояково-балкової системи.

При стояково-балковій системі, як зрозуміло з назви, основу конструкції складають дві стійки, на яких лежить горизонтальна балка. Основу монолітно-оболонкової системи складають дві вузькі цегельні стіни, між якими залитий битий щебінь з бетоном, зовні вони облицьовувалися мармуром чи іншими породами каменів. Переваги нової системи будівництва видні і зараз: від багатьох грецьких храмів з їхніми колонами, на яких лежать перекриття і фронтони, залишилося по 2-3 колони, багато ж римських будівель дожили до наших днів.

Велике місце належало арці, що спиралася на масивні стовпи. Колони не могли нести на собі навантаження багатоповерхових споруджень зі склепінними і купольними перекриттями і лише в аркадах зберігали конструктивну роль, причому частіше застосовувалися запозичений у греків пишний коринфський ордер і строгий тосканський, успадкований від етрусків.

Головне завоювання римлян у будівництві суспільних споруджень — створення величезних внутрішніх просторів, вільних від внутрішніх опор. Необхідність їх перекриттів викликала розвиток могутніх склепінних і купольних конструкцій, що лише обмежено застосовувалися на Сході й у Греції. Римська техніка стала широко використовуватися в цивільній і культовій архітектурі. Вона послужила зразком для розвитку візантійської і європейської архітектури.

Основною формою перекриттів був циліндричний звід з бетону і каменю. Його бічний тиск сприймала опорна стіна, що грала важливу роль у римській архітектурі. З перетинання двох циліндричних зводів однакової висоти в підніжжях зводу (п'ятах) і вершині (де закладений замковий камінь) вийшов хрестовий звід. При рівності прольотів він дає в плані квадрат. Внутрішня поверхня зводів утворює у перетинанні гострі краї — ребра, у основі яких зосереджується тиск зводу. Це дало можливість прорізати опорні стіни напівциркульними арками, замінити стіну окремими стовпами, що приймали на себе тиск арки.

Витягнуті в довжину приміщення залів-галерей звичайно поділялися на квадрати і перекривалися ланцюгом хрестових зводів, що породжувало ефектне розчленовування внутрішнього простору. Із перекриття, що рівномірно піднімалося нагору, круглої в плані будівлі виник купольний звід, що утворив півкулю. Багатокутні в плані приміщення перекривалися зімкнутими зводами (монастирський звід) чи сферичним куполом. В останньому випадку купол спирався своїм кільцем тільки на середину бокових стін, а перехід від форми окружності до багатокутника заповнювався увігнутими сферичними стінами — "вітрилами".

У республіканський період склалися основні типи римської архітектури.
Сувора простота життєвого укладу в умовах постійних запеклих воєн знайшла відображення в конструктивній логіці монументальних інженерних споруджень. У них раніше всього проявилася своєрідність римського мистецтва.

Звертають увагу грандіозні спорудження — древні оборонні стіни Рима, що виник ще в VIII ст. до н. е. на трьох пагорбах: Капітолії, Палатині і Квирипалі, вимощені з каменю (рання — VI ст. до н. е. і так звана Сервієва стіна — 378—352 р. до н. е.).

Римські дороги мали важливе стратегічне значення, вони поєднували різні частини країни. Ведуча до Рима Аппієва дорога (VI-III ст. до н. е.) для руху когорт і гінців була першою з мережі доріг, що вкрили пізніше всю Італію. Біля долини Аріччі дорога, мощена товстим шаром бетону, щебеню, плитами лави і туфу, йшла через рельєф місцевості по масивній стіні (197 м довжиною, 11 м висотою), розчленованою в нижній частині трьома наскрізними арковими прольотами для гірських вод.

Поступово в наступні століття Рим стає найбільш багатим водою містом світу. Могутні мости й акведуки (акведук Аппія Клавдія, 311 р. до н. е., акведук Марція, 144 р. до н. е.), що пробігають десятки кілометрів, зайняли помітне місце в архітектурі міста, у вигляді його мальовничих околиць, входячи невід'ємною частиною в пейзаж Римської Кампаньї. До найдавніших склепінних конструкцій відноситься стічний канал (клоака Максима) у Римі, що зберігся до наших днів.

Громадське життя протікало на ринковій площі. Наприклад, у греків вона називалася агорою і звичайно, як в Афінах, знаходилася в підніжжі акрополя. У римлян це був форум. Спочатку це був центр ремесел і торгівлі, але потім, включивши в себе прилягаючий до нього коміцій (місце народних збор) і курію (будинок сенату), форум об'єднав у собі також адміністративні і політичні функції.

Тут відбувалися події, що торкалися повсякденного життя рядового римлянина, але тут же розігралося і багато драматичних епізодів римської історії. Тут відбувалися всі головні міські події: збори, ради, тут оголошували важливі рішення, навчали дітей, торгували, вона служила ареною політичної діяльності, народних зборів, військових тріумфів. Форум був домівкою римського красномовства, а разом зі своїми нащадками, сусідніми імператорськими форумами, він став колискою римського права. Форум постійно згадується в римській літературі.

Слово "форум" застосовується як до простору під відкритим небом, так і до прилягаючих будинків. Походження слова "forum" було неясно самим древнім. Варрон, "самий вчений з римлян", зв'язував його з дієсловом "ferre" ("нести") і витлумачував як місце, куди "виносилися" усі суперечки, а також товари. Така інтерпретація цінна вже тим, що вказує на дві споконвічні функції форуму. Сучасні учені воліють зводити його до слова "fores" ("двері") і прислівникам "foras", "foris" ("зовні"), припускаючи, що із значення "місце перед" згодом вийшло позначення "площі поза міськими ворітьми", а виходить, "базарної площі".

Однак контексти, у яких використовується близьке слово "forus", вказують у більшому ступені на "закрите місце", так що для римлян архаїчного періоду форум цілком міг означати "обгороджену площу в долині за міськими стінами", що приблизно відповідає ринкам поза стінами провінційних італійських міст у Середньовіччя і новий час. Згодом зв'язок, що спостерігався в слові "форум" із судовими засіданнями і політичними дебатами, привів до виникнення більш абстрактного значення, прийнятого в сучасному світі: форум – це "місце дискусій".

В архітектурний ансамбль входили храми, базиліки, крамниці торговців, ринки. Площі прикрашалися статуями знаменитих громадян, політичних діячів і були оточені колонами, портиками.

Найдавніший форум у Римі — республіканський форум Романум (VI століття до н. е.), до якого сходилися всі дороги. З його трибун лунали промови найбільших римських ораторів, воєначальників. Надалі до цього форуму примкнули форум Цезаря, імператорів Августа, Весисіана, Нерви і Траяна. Зараз від Форуму Романум залишилися лише фундаменти будівель; первісний його вид представляє реконструкція.

Область форуму утворилася в результаті ерозії вулканічних і озерних відкладень у ту геологічну епоху, коли цей потік ніс з гір і височин набагато більшу кількість води, ніж в історичний час. З цієї причини область форуму виявилася заболоченою. У найбільш ранні епохи люди, що обживали пагорби і використовували нижню частину їхніх схилів для поховання, воліли не заходити на ненадійну підтоплюючу заплаву цієї долини.

Після об'єднання гірських селищ активність місцевих мешканців довгий час обмежувалася лише деякими ділянками злегка піднятих країв низини. Політичним цілям служили розташовані в північній частині даної території коміцій і курія – місце зборів і будинок сенату. Тут було чотири головних культових центри: на півд. -заході – вівтар Сатурна, пов'язаний з насінним зерном; на північ. -заході – вівтар Вулкана, присвячений вогню в його руйнівній іпостасі, яку потрібно було умилостивити, і благодійної іпостасі, що кликали на допомогу ремісники і художники; до півд. -сходу розташовувалося святилище Вести, міський очаг з його негасимим вогнем і запасами хліба; поблизу від нього до заходу – ключ Ютурни, джерело цілющої вологи. Цю початкову стадію можна відносити до періоду, що асоціюється в літературній традиції з іменами чотирьох перших легендарних царів Рима, з 753 по 600 до н. е.

Друга стадія розвитку форуму збігається з правлінням щонайменше напівісторичної етруської династії Тарквініїв, останніх трьох царів Рима, з 600 по 510 до н. е. Цей період представлений найбільш древніми знахідками, у тому числі основою чотирикутного в перетині стовпа з фрагментарним написом під "Чорним каменем" ("lapis niger"), тобто чорною плитою між форумом і коміцієм; він залишив свій слід і в орієнтації деяких будинків на підступах до площі форуму (при зміні осей ця орієнтація була надалі практично цілком втрачена).

Древні руїни мають правильну, хоча і приблизну орієнтацію по осях північ – південь і захід – схід, у той час як усі будинки, побудовані починаючи з перших років Республіки, тобто з 509 р. до н. е. (храм Сатурна, звичайно датується 497 р. до н. е., храм Кастору і Поллукса, 496–484 до н. е.), повернені щодо первісної осі приблизно на 45°. У силу цього використання сторін світу для визначення положення різних будівель виявляється досить умовним.

Наприкінці царського періоду на вершині Капітолійського пагорба, у кінцевому пункті ритуального обходження Палатіна, яке здійснювали тріумфальні процесії, що обгинали форум чи проходили через нього (згодом цей шлях стали іменувати Священною дорогою), був зведений величезний державний храм, де вшановували Юпітера Всеблагого Величнішого (Optimus Maximus), Юнону і Мінерву.

Далі слідували два вже згаданих храми початку республіканської епохи, що виходили на форум з південного заходу і південного сходу. Храм Сатурна свідчить про зміну в релігійних поняттях, про перехід до персоніфікованого божества, що живе в будинку. Храм Кастору і Поллукса, зведений у пам'ять перемоги, здобутої над латинами бл. 496 р. до н. е. біля озера Регіл, зробився офіційним святилищем римських вершників, які відзначилися в бою завдяки допомозі Божественних Вершників.

Тим часом долина була осушена, що відбулося в результаті зусиль Тарквініїв по регулюванню протикавшого тут потоку. Згодом потік був перекритий зводами і схований під бруківкою і новими будинками форуму; спорудження одержало назву Клоака Максима. Курцієво озеро, що знаходилося поблизу русла струмка і довгий час залишалося заболоченим місцем, згодом було також осушене.

У результаті цих змін невелика долина, що стала звичайним місцем ділових зустрічей мешканців пагорбів, що уже відчули себе громадянами єдиної держави, здобувала для них усе більшу привабливість. Почалася багатовікова історія цього місця як центра громадського життя Рима. У наступні сторіччя відбувався упорядкований процес переробок форуму.

З ростом населення і підвищенням адміністративної і політичної активності, з одного боку, і збільшенням площі Рима – з іншого, чисто утилітарні і відволікаючі заняття, такі, як торгівля, підприємництво і ремесла, поступово витіснялися з форуму.

Довгі ряди крамниць, що облямовували витягнуті північну і південну сторони відкритої площі, були поступово замінені будівлями нового типу, базиліками, що, при деякій архітектурній подібності зі своїми попередниками, утворили за перевагою адміністративне і фінансове серце міста. Центральний відкритий простір зробився основним місцем похоронних церемоній, що супроводжувалися двобоями гладіаторів і інших видовищ. Панегірики покійному вимовлялися зі спеціальних узвиш (одне з них знаходилося перед храмом Кастору і Поллукса), а глядачі розташовувалися на балконах верхніх поверхів базилік.

Роль форуму в житті римлянина середини 2 ст. до н. е. розкривається в Куркуліоні Плавта. Актори тут тимчасово віддаляються зі сцени, а керівник трупи звертається до публіки і, міркуючи про одного з тільки що виступавших персонажів, рідкісному пройдисвіті, говорить: "Я розповім вам, де на форумі можна відшукати таку людину", після чого перелічує відповідні місця. Згадується ним "базиліка" – безсумнівно базиліка Порція, найбільш рання з відомих нам споруд такого типу в Римі.

А оскільки вона була зведена в 184 р. до н. е., тобто в рік смерті Плавта, практично немає сумніву в тім, що цей пасаж, ніяк не пов'язаний з основним сюжетом п'єси, з'явився в режисерському варіанті Куркуліона при поновленні постановки якийсь час після смерті автора. У період пізньої республіки форум отримав особливу значимість насамперед для суспільного і політичного життя Рима.

На форумі ще до проголошення Республіки стояла Регія [1, c. 367] – одна із найстарших у Римі будівель, що відносилася до епохи перших царів і в значній мірі перебудована в 148 р. до н. е. і в 36 р. до н. е. Як правило, він використовувався для адміністративних служб. У більш ранні часи платформа оратора, зведена на кордоні між форумом і коміцієм, була повернена передньою стороною до коміція, а на форум виходила задом, так що оратор звертався не до багатолюдних народних зборів, але до більш нечисленної й елітарної аудиторії.

Найважливіша зміна відбулася в 145 р. до н. е., коли Гай Ліциній Красс, популярний чи шукавший популярності оратор, повернувся обличчям до юрби, що зібралася на форумі, поклавши початок більш демократичному звичаю. Виникавші ще колись у політичному житті Рима проблеми знайшли відображення в тому, що на нижньому схилі Капітолія було зведене святилище, присвячене Конкордії, що уособлювалось згоді всіх станів у державі. Грізним нагадуванням для зловмисників служила єдина в Римі державна темниця (фактично камера для виконання смертних вироків), побудована на первісному криничному фундаменті.

Наші відомості про зв'язані з форумом пам'ятники і події, що відносяться до останнього півстоліття існування республіки, відрізняються куди більшою жвавістю, чим дані про більш ранні періоди. Цим ми переважно зобов'язані життю, творчості і самій особистості Цицерона, адвоката, державного діяча і письменника. Багато його ораторських тріумфів були пов'язані з форумом. Юлій Цезар зробив на форумі корінні перетворення, змінив планування будинків і відкритих площ. Із ще великим розмахом ці заходи проводив Август, що поклав початок блискучому (з архітектурної точки зору) періоду в історії форуму.

Колишнє ораторське узвишшя було скасоване – разом із усіма пов'язаними з ним республіканськими спогадами. Центральну площу упорядкували і вимостили, розширивши від величних нових ростр (трибун) на західній стороні до відповідного їм узвишшя перед храмом Божественного Юлія на східній стороні, того місця, де після урочистої мови, вимовленої Марком Антонієм із західних ростр, тіло диктатора було віддано вогню.

Згодом став виникати ряд нових, допоміжних форумів (причому деякі з них розміром перевершували той, який служив для них зразком), де розгорталася різна адміністративна і комерційна діяльність, яку б уже не зміг вмістити старий форум. Традиційні функції коміція як місця голосування перейшли до Юлієвої огорожі (септи) на Марсовому полі. Керівництво справами імперії, що здобували усе більший розмах, здійснювалося тепер з імператорських палаців, розташованих на Палатіні.

Однак матеріальним осередком життя громади як і раніше була звична низина: тут у великих базиліках як і раніше засідали суди, переможні імператори, повертаючись з заморських походів, все так само проходили через форум до того місця, де завершувалося святкування тріумфу, тут же з однієї із ростр вимовлялися надгробні мови. Зміни, що поступово відбувалися в зовнішньому вигляді форуму, відбивали зміни в державному ладі, житті і заняттях людей аж до кінця античності.

Військові досягнення Доміціана (правив 81–96 рр. н. е.) відбилися на колосальній кінній статуї з бронзи; Траян (правив 98–117 рр. н. е.) (або Адріан, правил 117–138 рр. н. е.) залишив пам'ять про свої благодіяння у виді написів на двох прикрашених скульптурами мармурових балюстрадах. Костянтин і всі його спадкоємці аж до варварів у 5 ст. залишили на форумі підписані пам'ятники. Тут височіє навіть мармурова колона більш раннього періоду – це останній на форумі пам'ятник епохи імперії. Отже, той вид, у якому римський форум з'являється перед нами сьогодні, навіть якщо залишити осторонь доісторичний період, Середньовіччя і сучасність, дозволяє побачити результати діяльності римлян протягом приблизно 12-ти століть.

Різні ділянки форуму неодноразово потерпали від пожеж і потім знову відбудовувалися. Рівень бруківки неодноразово піднімався. Спочатку будівельники використовували місцевий матеріал, головним чином дерево і сирцова цегла, захищаючи їх теракотовою черепицею. Потім вони переконалися в перевагах каменю, який добувався в сусідніх каменоломнях, і, нарешті, у хід пішли дорогі сорти мармуру, їх привозили здалеку і мистецьки обробляли.

На зміну древньоіталійським і етруським декоративним елементам прийшли архітектурні прийоми з Греції і з елліністичного Сходу, але основний план храму при цьому незмінно зберігався: закрите приміщення, поставлене на високу прямокутну основу і зміщене до його дальнього кінця. Точно так само і храм Вести ніколи не змінювався в плані і зберігав круглу форму, незважаючи на те, що колишня глинобитна хатина, захищавша священний очаг, була тепер виконана в мармурі.

При зведенні міцних фундаментів, товстих стін і склепінних перекриттів усе частіше використовувався бетон. Сяюча позолота бронзової черепиці і яскраве фарбування штукатурки безсумнівно сприяли жвавості враження, що створювалося комплексом будинків форуму. Можливо, різнорідним елементам цього ансамблю не вистачало погодженості й обліку вже наявної забудови, можливо, що накопичення нових будинків оберталося безладдям і хаосом, а вироблена в підсумку дія вирізняла скоріше брутальність, ніж витонченість. Але всі ці недоліки свідчили про невичерпну життєву енергію Рима, про багатовіковий безустанний розвиток.

На нижньому рівні під відкритим небом розташовувався брукований прямокутник, що простирався від однієї офіційної ораторської трибуни до іншої. Уздовж обох довгих сторін розташовувалися криті колонади. На заході на тлі неба вимальовувалася темна маса Табулярія (будинку державного архіву), що стояв на склепінних підземних поверхах. Це був зовсім новий тип громадської будівлі, і той факт, що він з'явився вперше в римлян, говорить про їхню виняткову повагу до історії.

Ззовні Табулярій був декорований грецьким ордером, усередині ж він складався із системи склепінних приміщень. За Табулярієм можна було розрізнити два виступи Капітолійського пагорба з висівшими на них храмами Капітолійської тріади богів Юнони і Монети. На сході Священна дорога піднімалася по схилі і перевалювала в наступну долину, слідуючи по прямій лінії, заданою колосальними будинками епохи Нерона. Так можна було потрапити до Золотого Палацу Нерона. Ще далі до півночі височіли інші міські пагорби, а на південному заході відкривався Велабр, ще більш глибока проходила між Капітолієм і Палатіном долина. По ній можна було вийти до Тібру, куди стікали по Велабру дренажні води. На форум можна було потрапити не тільки по Священній дорозі, яка тяглася уздовж усієї площі, а потім, вийшовши до схилу Капітолійського пагорба (clivus Capitolinus), виходила на його вершину до найбільшого державного храму.

На форум виходили ще три дороги з півночі, дві – з півдня, а також сходи, що піднімалися до північного піка (цитаделі) Капітолія і до північного краю Палатіна. Ця безліч підходів свідчить про центральне положення форуму в Римі. Поступово всі чотири кути форуму прикрасилися тріумфальними арками. Арки на півдні форуму увічнили перемоги Августа і Тіберія. Відкрита площа і будинки, що її оточували, були заповнені пам'ятниками діячам стародавності і їх давніх здійснень. Численні культові об'єкти – обидва храми, малі святилища і вівтарі – підтримували наступність етапів релігійної свідомості римського народу.

На площі височіли храми, серед них храм Вести, богині-діви, у якому горів незгасний вогонь, що символізував життя римського народу. Тут же піднімалися колони, до яких прикріплювали ростри — носи переможених ворожих кораблів (звідси і назва — ростральна колона), і проходила "священна дорога", уздовж якої стояли таберни — крамниці ювелірів і золотих справ майстрів. Колись тут стояли і крамниці торговців, але вони були виведені за межі площі, утворивши окремі невеликі форуми: форум Боаріум – м'ясний ринок і форум Оліторіум – овочевий ринок. Форум поступово обростав не тільки будинками, але і почесними статуями римських громадян. В епоху імперії до нього будуть прибудовані храми, присвячені богам і обожненим людям.

В епоху республіки, особливо в V-II ст. до н. е., храм — основний тип громадської будівлі. Він склався поступово в результаті схрещування переважаючих місцевих італійсько-етруських традицій із грецькими, пристосованими до місцевих умов. Будувалися круглі і чотирикутні псевдопериптери із входом лише з головного фасаду. Круглий храм — моноптер складався із циліндричної основи, оточеної колонадою. Вхід був по етруському звичаю з однієї, торцьованої, сторони.

Архітектурна типологія храму Юпітера Капітолійського в Римі із целлою і нависаючою над нею покрівлею, очевидно, належить до будівель етрусків. До трьох грецьких ордерів римляни додали тосканський, що представляє собою трохи спрощену версію доричного, і композитний, у якому з'єднані риси іонічного і коринфського ордерів. Римляни внесли і деякі зміни в самі ордери, наприклад у римських доричних колон з'явилися бази. У цілому римські прямокутні в плані храми подібні грецьким.

Круглий храм Сівілли (чи Вести) у Тіволі (I ст. до н. е.), під Римом, оточений коринфськими колонами. Фриз прикрашений рельєфами із зображенням традиційного римського мотиву — бичачих черепів, "букраніїв", з яких звисають важкі гірлянди. Це був символ жертвоприношення і пам'яті. Ордер у таких храмах вирізнявся твердістю малюнка і сухуватістю: колони утратили властиву їм у Греції пластичність. Грецький круглий периптер звичайно мав східчасту підставу і був розрахований на круговий огляд. Храм Сівілли в Тіволі, як і етруські храми, поєднує фронтальну строго симетричну подовжню осьову композицію і круглу.

Вісь храму підкреслена парадним входом з розташованими перед ним сходинками, дверима і вікнами. Масивна, зі склепінними прольотами основа храму в Тіволі створює перехід від кам'яного обриву скелі, що він мальовничо завершує, до витонченої круглої ротонди коринфського ордера з легким фризом з гірлянд. Піднятий на високу основу, гармонічний по пропорціях, зі стрункою і строгою колонадою, наповненою світлом, храм домінує в пейзажі. Його спокійні гармонічні форми контрастують з бурхливим каскадом водоспаду.

Прямокутні римські храми також відрізнялися від ордерних грецьких, як показує добре збережений храм Фортуни Віріліс на Бичачому форумі в Римі (I ст. до н. е.) – унікальний зразок раннього завершеного римського храму типу псевдопериптера із замкнутою фронтальною осьовою композицією.

Грецький периптер у ній розчленований на відкритий з усіх боків глибокий передній портик і целлу, оточену напівколонами, що зливаються зі стіною. Акцентуючи головний фасад портиком із вільно стоячими колонами і парадними сходами входу, архітектор об'єднав його із замкнутою целлою іонічним ордером. У нього теж вхід лише з одного боку, іонічні колони завершуються капітелями скромного малюнка. Фронтон зовсім "негрецький", без скульптур усередині його тимпана і з багатими, строго накресленими профілями.

Чудові римські мости I ст. до н. е. Так, міст Мульвія крім його практичних достоїнств (він простояв більш двох тисяч років) вирізняється виразністю образа. Міст як би спирається на воду півкругами арок, опори між якими для полегшення ваги прорізані високими і вузькими прорізами. На арках зверху лежить карниз, що додає мосту особливу закінченість. Міст немов крокує від берега до берега безупинно йдучими арками: він динамічний і одночасно стійкий.

Своєрідність римської архітектури позначилося в створенні нового типу приватного житлового будинку багатих землевласників, торговців, ремісників. Римські особняки — це здебільшого одноповерхові будинки, у яких затишність сімейного побуту сполучалася з пристосованістю до ділового життя.

Частково зовнішній вигляд римського міста можна представити на прикладі Помпеїв — італійського міста, що разом з містами Геркуланум і Стабії загинув у 79 р. н. е. у результаті виверження вулкана Везувій. Поховане під попелом місто випадково знайшли при будівництві водопроводу в XVII ст. З 1748 р. до наших днів продовжуються його розкопки. Місто мало регулярне планування. Прямі вулиці обрамлялися фасадами будинків, унизу яких були влаштовані лавки-таберни. Великий форум був обнесений прекрасною двоповерховою колонадою. Там знаходилися святилище Ісіди, храм Аполлона, храм Юпітера, великий амфітеатр, побудований, як і в греків, у природному поглибленні. Розрахований на двадцять тисяч глядачів, він значно перевершував потреби жителів міста і призначався також для приїжджих (населення Помпеїв складало не більш десяти тисяч чоловік). У місті було два театри.

Чудові помпейські будинки — "домуси". Це були прямокутні спорудження, що тяглися уздовж двору, а на вулицю виходили глухими торцевими стінами. Головним приміщенням був атріум (від лат. atrium — "закопчений", "чорний", тобто приміщення, що почорніло від кіптяви), що виконував священну функцію. Рим при основі мав у самому центрі культову яму — "мундус", куди всі жителі кидали плоди і жменю землі зі своєї старої батьківщини. Відкривалася вона лише один раз в рік — у день Підземної богині чи не відкривалася зовсім. Кожен будинок повторював цю модель: в атріумі часто був отвір у центрі даху — комплювій. Під ним знаходився басейн для збору води, близький до мундусу, — імплювій. У цілому атріум виконував функцію "світового стовпа", що пов’язував кожен римський будинок з небесами і підземним світом.

Не випадково в атріумі стояли всі найважливіші речі: важка скриня із сімейними цінностями, стіл типу жертовника і шафа для збереження воскових масок предків і зображень добрих духів-заступників — ларів і пенатів.

У більш розкішних будинках влаштовували ще один двір, оточений колонадою, і сад. У будинку Веттіїв навколо атріуму розміщувалися служби і контори, де хазяїн зустрічався з клієнтами, а навколо більш віддаленого від входу і схованого від сторонніх очей перистильного двору проходило життя родини. Архітектура такого будинку орієнтована на внутрішній простір. Зовні прикрашали тільки фасад. Іноді в ньому проробляли кілька невеликих вікон, але часто їх узагалі не було, оскільки через атрій і перистильний двір у будинок попадало досить світла. Скульптура, мармурові рельєфи і фрески прикрашали нарядні покої, у дворику нерідко споруджували фонтани.

В очах римлян, подібно етрускам, будинок володів своїм сакральним простором, близьким космосу. Гарним прикладом етруського житла є будинок Альбуція Цельса, у якого отвір у даху підтримують чотири коринфські колони.

Але за походженням Помпеї були містом грецьким. Той же помпейський будинок був одночасно проникнутим і еллінським духом. Ні в чому так яскраво він не проявляється, як у дивовижних перестильних двориках – невеликих шматочках природи, ув'язнених усередині самих будинків і що представляють як би невеликі садки чи квітники з фонтанами і німфеями, мармуровими рельєфами і бронзовими статуетками богів, свіжим, чистим повітрям і прохолодною тінню від квітучих дерев і кущів.

Усередині будинки були розписані. Прекрасно збережені фрески показують, яким було звичайне життєве середовище римлянина. Ранні будинки (II — кінець I ст. до н. е.) розписували в так званому першому помпейському стилі. Стіни будинків були розкреслені геометричним орнаментом, що нагадував обкладку стін напівкоштовними каменями. Потім цей "інкрустаційний" стиль замінився "архітектурним", чи другим помпейським. Він був у моді протягом I ст. до н. е. Майстри другого помпейського стилю перетворювали інтер'єр у подобу міського пейзажу. В усю висоту стін йшли зображення колонад, усіляких портиків, фасадів будинків.

При всіх досягненнях римській архітектурі властиві риси обмеженості. Тенденція звеличувати владу імператорів, спрямованість до масштабних перебільшень, зовнішніх ефектів лише свідчить про кризу Римської республіки. Після розгрому численних повстань і завершення громадянських воєн почався період стабілізації, але вже в умовах твердої диктатури імперії.

Список використаної літератури

Голубцова Е. С. ’’Культура Древнего Рима’’ в 2-х т. М.:’’Наука’’ – 1985.
Дмитриева Н. А. "Краткая история культуры". Вып. 1 (от древнейших времен по 16 век). М.: ’’Искусство’’ – 1986.
Золоева Л. ’’Мировая культура: Древняя Греция и Древний Рим’’. М.: ’’Олма-Пресс’’ – 2001.
Ильинская Л. С. ’’Древний Рим: история, быт, культура’’. М. – 1997.
Куманецкий К. ’’История культуры Древней Греции и Рима’’. М.: Высш. школа – 1990.
Суздальский Ю. П. ’’На семи холмах: очерки культуры Древнего Рима’’. 2-е изд. М.: ’’Просвещение’’ – 1965.
"Мистецтво. Книга для читання з історії живопису, скульптури, архітектури." М. – 1961.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя та творчість Ольги Кобилянської
Реферати - Історія написання й видання та художня цінність історичного роману у віршах "Маруся Чурай" (курсова робота)
Реферати - Іван Нечуй-Левицький
Реферати - Новаторство в поезії Павла Тичини
Реферати - Життєвий і творчий шлях Юрія Федьковича
Реферати - Борис Дмитрович Грінченко
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 3
    Гостей: 3
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта