Боротьба російського уряду з "Вольностями" Запоріжжя
1754 року заборонено давати паспорти запорожцям за кордон, в 1750, 1755 роках обмежено право суду - спочатку відносно гайдамаків. Року 1756 вдалося російському урядові провести реформу обрання старшини: не Військова Рада мала обирати її, а сходини старшини, Рада ж тільки затверджувала кандидатів.

Разом з тим дано право старшині залишатися на уряді без обмеження реченця. Становище Запоріжжя ще більше погіршало, коли року 1764 передано його у відомство Малоросійської Колегії, яка нехтувала тими правами запорожців, збільшувала повинності, вимагала видачі втікачів, засновувала нові військові залоги тощо.

1735 року в самому серці Запоріжжя, навпроти Січі збудовано Новосіченський ретраншемент з російською залогою. Начальник цього ретраншементу повинен був стежити за життям Січі і доносити про все Київському генерал-губернаторові. Російські залога та укріплення будували й в інших місцях. Запоріжжя опинилося під контролем російських старшин. Навіть на Великому Лузі засновано російську слободу - Жеребець.

З 1750-их років Запоріжжя було оточене кільцем російських укріплень: з півночі йшли - Нова Сербія, Українська лінія, Слов'яносербія; російські залоги стояли в Усть-Самарському, Новобогородицькому, Микитинському, Биркутському та Сокольському редутах. З 1770 року будується Дніпровська лінія від Дніпра до Озівського моря. Старшини російських залог втручалися в справи Коша під претекстом допомоги в боротьбі з гайдамаками, поводилися брутально, вчиняли здирства. 1757 року вони навіть заарештували ввесь Кіш: отамана, Федорова - суддю, писаря, осавула і цілий рік протримали їх у в'язниці в Глухові.

Звичайно, запорожці розуміли, до чого воно йде: року 1755 писар Романовський писав отаманові: "уже військо до лантуха взято, лише не знайшли засобу, як того лантуха зав'язати". Року 1770 з приводу Дніпровської лінії Пилип Львівський писав Калнишевському: "Вічная пам'ять нашим степам. Проспали".

Будування фортець та редутів було лише складовою частиною тієї планомірної політики захоплення, освоєння російським урядом запорозьких земель. Крок за кроком захоплювали різні поселенці - хто з Гетьманщини, хто з Росії - запорозькі землі. Спочатку, після повороту з-під татарської протекції, Кіш не протестував проти нових поселень Миргородського та Полтавського полків: не земля цікавила його, а правно становище поселенців - чи визнають вони владу Коша? Але нові поселенці приносили з собою владу гетьмана та Росії.

У 1740-их роках було втрачено північні землі, в 1750-их - землі Нову Сербію та Слов'яносербію. В 1760-их роках під Новоросійську губернію взято нову смугу; в 1770-их роках будується Дніпровську лінію укріплень. Таким чином вся історія Нової Січі е історія планомірного захоплення запорозьких земель. Запорожці боронили свої права, покликаючись на грамоти, противники діяли так, ніби мали перед собою порожні землі; ново-сербське начальство видавало листи на заселення слобід на Великому Інгулі, на Самоткані, Домоткані - на запорозьких землях.

Кіш спочатку боронив свої права легальне: надсилав прохання про захист; з 1756 року в Петербурзі майже без перерви перебували депутації козаків з цінними подарунками вельможам — бочками вина, риби, чудовими кіньми, навіть верблюдами. Благали, показували копії грамот, але в Петербурзі вимагали від депутацій оригіналів, яких вони не мали. Обіцяли депутатам розшукати оригінали в архівах, а тим часом захоплювали щораз нові землі.

Втративши надію на допомогу, запорожці почали збройною рукою звільняти землі від чужинців. Про те, як збільшувалася втеча селян на Запоріжжя, свідчать такі цифри: за 1767-1774 роки втекло з Новоросійської губернії за офіційними даними, 3.405 душ мужеської статі, за один тільки 1775-ий рік.

У творах публіцистів відбивалася тривога з приводу цієї втечі Історик Г. Міллер, в записці, написаній на замовлення графа Паніна відзначив, що запорожці засновують великі слободи, а старшина її на тому багатіє. В іншій, анонімній записці висловлюється незадоволення, що запорожці переманюють селян; поселили, мовляв, уже 25.000 дворів і обернули селян на своїх підданих. У "Маніфесті про зруйнування Січі" сказано, що перейшло на Запоріжжя 50.000 селян. В цьому вбачалось загрозу залежності Запоріжжя від Росії і прагнення запорожців створити незалежну область.
Случайные рефераты:
Реферати - Микола Вінграновський
Реферати - Життєвий і творчий шлях В. Булаєнка
Реферати - Дмитро Загул
Реферати - Володимир Дрозд
Реферати - Анатолій Давидов
Реферати - Життя і творчий шлях Миколи Івановича Костомарова
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 50
    Гостей: 49
    Пользователей: 1

    Партнеры сайта