Банківська справа: банківські безготівкові розрахунки
Способи платежів визначаються порядком чи умовами виконання господарчими органами грошових зобов’язань один перед одним. За цими критеріями на практиці розрізняють наступні: наявний платіж, коли кожне постачання товарів сплачується негайно, і з відстрочкою, якщо товар продається в кредит; за рахунок власних коштів платника з його рахунка в банку і за рахунок банківського кредиту; попередній, коли гроші перераховуються одержувачу до відвантаження товару; за кожним окремим постачанням і за сукупністю постачань за певний час згідно з договором (плановий); пряме перерахування грошей і залік зустрічних вимог.

При кожній формі розрахунків намагаються застосовувати різні засоби платежу, що дає можливість господарчим органам погасити свої грошові зобов’язання на більш вигідних умовах.

Розрахунки платіжним дорученням – одні з найбільш поширених у сучасній практиці. За їх допомогою клієнти банку можуть розраховуватися за придбані товари, послуги, виконані роботи; за зобов’язаннями перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари та ін.), фінансовими і страховими органами, банками та іншими юридичними особами.

Платіжне доручення виписує платник, дотримуючись установлених правил оформлення розрахункових документів, і надає в банк, який його обслуговує, не пізніше ніж 10 календарних днів з дати його підпису. Банк приймає доручення до виконання при наявності на рахунку платника достатньої для оплати суми грошей або якщо згоден надати платіжний кредит. При відсутності грошей на рахунку платника банк зобов’язаний приймати від клієнта доручення на перерахування засобів до бюджету і податкових платежів до державних цільових фондів.

У цих випадках доручення поміщається в особливу картотеку та оплачується у міру надходження грошей на рахунок платника. Сума прийнятого банком до виконання доручення списується з рахунка платника і зараховується на рахунок одержувача, якщо він відкритий у тому ж банку. Якщо ж рахунок відкритий в іншому банку, то подальший рух цих коштів здійснюється у встановленому порядку міжбанківських розрахунків.

В окремих випадках платіжні доручення заздалегідь акцептуються в банку з метою забезпечення гарантії оплати. За допомогою акцептованих доручень здійснюються розрахунки з підприємствами зв’язку за переводи через них грошей:

окремим громадянам – сум заробітної плати, аліментів, пенсій, виплат з відряджень, гонорарів, стипендій тощо, які їм належать;
іншим підприємствам чи уповноваженим на видатки – для виплати заробітної плати, організованому набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції, якщо в місці їх знаходження немає установи банку;
для зарахування на рахунки в банках сум торговельного виторгу, податків та інших засобів;
для оплати товарів, що надійшли через підприємства зв’язку післяоплатою, та ін.
Акцептованими дорученнями можуть сплачуватися і разові послуги транспортних організацій, послуги підприємств зв’язку з відправлення посилок та кореспонденції, придбання товарів бюджетними організаціями тощо.

В усіх цих випадках платник подає оформлене доручення своєму банку для акцепту, що зводитися до того, що в сумі доручення банк списує гроші із загального рахунка платника, бронює на окремому рахунку "Акцептовані платіжні доручення та чеки" та здійснює відповідний запис на першому та другому примірниках доручення, завіряючи підписом двох працівників банку та відтиском його печатки.

Платник передає акцептоване доручення одержувачу грошей, а останній надає його своєму банку, що зараховує суму доручення на його рахунок. Якщо рахунок платника, на якому заброньовані гроші, відкритий у цьому ж банку, то одночасно проводиться списування суми грошей з цього рахунка; якщо ж він відкритий в іншому банку, то списування проводиться у встановленому порядку міжбанківських розрахунків.

Платіжними дорученнями доцільно розраховуватися при планових платежах, що застосовуються при постійних і рівномірних постачаннях (між маслосирзаводами та колгоспами, хлібозаводами, м’ясокомбінатами, молокозаводами і торговельними організаціями та ін.). У таких випадках платіж видається не за кожне окреме постачання, а загалом за певний період, що називається платіжним. Тривалість платіжного періоду коливається від 1 до 7 днів залежно від обсягу постачань. Термін платежу припадає, як правило, на середину платіжного періоду. Сума платежу визначається шляхом ділення договірного обсягу постачань на кількість днів у договірному періоді та множення результату на кількість днів у договірному періоді.

У встановлений день платежу платник надає своєму банку доручення із зазначенням, що це плановий платіж, і визначенням угоди, за якою він виробляється. Такі доручення повинні прийматися банком незалежно від наявності коштів на рахунку платника.

Після закінчення місяця чи іншого терміну за угодою сторін виробляється перерахунок суми платежу відповідно до фактичного постачання. На результати перерахунку можна відредагувати суму чергового планового платежу.

Розрахунки платіжними дорученнями дуже прості, зручні, забезпечують швидке виконання платежу. Проте мають істотний недолік – не гарантують платіж постачальнику. Щоб подолати це, у банківській практиці запроваджений акцепт платіжного доручення, а в останній час – навіть попередня оплата поставок. Але ці засоби, будучи вигідними для постачальників, ставлять у тяжке фінансове становище платників.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями – відносно нові та малопоширені. Вони застосовуються в розрахунках за поставлену продукцію, виконані роботи, послуги. Вимогу-доручення виписує постачальник після відвантаження товарів і разом з комерційними документами відсилає безпосередньо покупцеві.

Покупець перевіряє одержані документи на предмет дотримання постачальником умов договору і, якщо погоджується їх оплатити, видає відповідну вимогу-доручення своєму банку. Порядок і строки надання банку доручення про сплату встановлюються в договорі сторін і банком не контролюються. У договорі може передбачатися відповідальність платника за несвоєчасне подання платіжної вимоги-доручення у банк для сплати.

У разі відмови від оплати вимоги-доручення платник повинен повідомити постачальнику мотиви відмови у порядку та в терміни, передбачені договором.

Розрахунки чеками можуть застосовуватися в усіх видах платежів за поставлені товари, виконані роботи, послуги, а також у нетоварних платежах. На практиці чеки часто використовуються в місцевих розрахунках, рідше – в іногородніх. Але в цілому в Україні розрахунки чеками не дуже розвинені, порівняно із західними країнами, де чек є основним засобом безготівкових розрахунків. В Україні чек залишається винятково технічним засобом платежів за банківськими рахунками, що визначає обмеженість сфери його використання.

Відповідно до Положення про безготівкові розрахунки чеки використовуються в розрахунках між юридичними особами, фізичними та юридичними особами, проте їх використання заборонено у розрахунках між фізичними особами.

Оплата чеків гарантована, що забезпечується одним із трьох засобів:

депонуванням чекодавцем за рахунок власних коштів необхідної суми на окремому рахунку в своєму банку;
одержанням банківської гарантії, тобто оплата проводиться за рахунок кредиту банку в разі відсутності коштів на рахунку платника;
за рахунок бюджетних коштів, коли фінансові органи використовують чек для повернення підприємством зайво внесених до бюджету коштів.
Бланки чеків брошуруються в окремі книжки, які банки видають своїм клієнтам за їх заявою. У заяві повинно бути зазначено, з якого рахунка будуть оплачуватися чеки. Якщо гарантія оплати надається за рахунок власних коштів платника, то до заяви додається платіжне доручення на їх депонування на окремому рахунку.

При видачі клієнту чекової книжки банк проставляє на обкладинці ліміт, що дорівнює сумі заброньованих коштів чи банківській гарантії. Крім того, на кожному окремому чеку банк може зазначати граничну суму, на яку він може виписуватись.

Виписуючи чеки, платник реєструє їх у кінці книжки, зазначаючи дату, номер чека, кому вручений і на яку суму, залишок ліміту чекової книжки. Невикористані або зіпсовані чеки повертаються банку, а залишок ліміту книжки відновлюється на рахунок чекодавця.

Одержаний від платника чек чекодавець зобов’язаний здати в банк протягом 10 днів з моменту його виписки, не враховуючи дня виписки. Після закінчення цього терміну банк не приймає чеків до сплати. Чеки у банк здаються разом з реєстром, у якому даються їх основні реквізити. Кожний чек, що здається в банк, та їх реєстр завіряється підписом і печаткою чекоутримувача.

Банк перевіряє надані йому чеки та реєстр і зараховує зазначену суму на рахунок чекоутримувача. Якщо рахунки чекодавців відкриті в цьому ж банку, то зазначена сума одразу списується з цих рахунків і розрахунково-платіжна операція на цьому завершується. Якщо рахунки чекодавців відкриті в інших банках, то виникають вимоги між банками, що оплачуються в порядку міжбанківських розрахунків.

Розрахунки чеками мають ряд привілеїв:

гарантія оплати;
контроль платника за товарною угодою;
зближення оплати та постачання товару.
Чеки можуть обслуговувати не тільки оптовий, але й роздрібний обіг, де вони успішно конкурують з наявними грошима, якщо створені необхідні економічні та організаційно-правові передумови.

Розрахунки шляхом акредитивів – дуже поширена форма у ринковій економіці. Застосовується вона здебільшого в іногородніх розрахунках за товари та послуги, коли постачальник хоче забезпечити гарантію оплати, а також у міжнародних розрахунках.

Акредитив – це зобов’язання оплатити продукцію, що видається дорученням клієнта-постачальника його контрагенту-постачальнику. Складність взаємин між постачальником і покупцем визначає різноманітність видів акредитивів. Вони можуть бути:

покриті та непокриті (гарантовані);
відкличні та безвідкличні;
відкриті в банку платника та в банку постачальника;
що використовуються для оплати документів постачальника з акцептом платника або без нього.
Покритим називається акредитив, для здійснення платежів за яким заздалегідь бронюються кошти в повній сумі на окремому рахунку. Відкриття такого акредитива є обтяжливим для платника, оскільки відволікає засоби з його поточного обігу, але воно вигідне банку, в якому відкритий акредитив, та постачальнику товарів.

Непокритим називається акредитив, оплата за яким гарантується банком за рахунок його кредиту без попереднього бронювання коштів платника. Такий акредитив ще називають гарантованим. Він вигідний усім учасникам розрахунків.

Відкличний акредитив може скасовуватися або змінюватися після розпорядження платника, яке він дає через свій банк без попереднього узгодження з платником. Хоча для такого розпорядження у платника повинні бути вагомі підстави, відзивний акредитив не повною мірою захищає інтереси постачальника, і вони рідко погоджуються на нього.

Безвідкличний акредитив може скасовуватися або змінюватися покупцем тільки за згодою постачальника.

Акредитив з оплатою документів за акцептом представника платника зменшує ризик порушення постачальником умов договору, оскільки зазначений представник безпосередньо перевіряє відвантаження до оплати розрахункових документів. Проте такий акредитив помітно підвищує видатки постачальника на здійснення розрахунків, що є його недоліком.

Акредитив без акцепту не має цього недоліку, але й не забезпечує платнику належного контролю за діями постачальника.

У сучасних умовах (низька договірна та платіжна дисципліна) доцільніше відкривати в банках постачальників покриті, безвідзивні акредитиви з акцептом документів представника покупця. Відкривається акредитив для розрахунків тільки з одним постачальником. Для учасників таких розрахунків важливо правильно встановити термін платежу. Його збільшення підсилює відвернення коштів з обігу платника, що погіршує фінансовий стан. Зменшення терміну акредитива погіршує умови оплати документів постачальника. Термін акредитива, його вид та умови оплати визначаються у договорі сторін.

Для відкриття акредитива платник надає своєму банку (банку-емітенту) заяву, в якій зазначає всі необхідні реквізити: номер договору, яким передбачено відкриття акредитива; термін його дії; найменування постачальника та банку, що виконує акредитив; вид та умови його реалізації (вид товарів, що оплачуються); розрахункові документи, з їх акцептом або без акцепту та ін.; сума акредитива. Зазначені реквізити є обов’язковими, і за відсутності хоча б одного з них акредитив не відкривається.

Вивчивши одержану заяву, банк приймає рішення про відкриття акредитива платнику. При позитивному рішенні він бронює кошти чи надає гарантію платежу, відкривши для цього рахунок "Акредитиви" у себе чи в банку постачальника. Про відкриття акредитива відразу ж повідомляє постачальника, який може відвантажувати продукцію.

Відвантаживши продукцію, постачальник надає в свій банк реєстр рахунків з додаванням комерційних документів, передбачених умовою акредитива, до завершення терміну останнього. Банк ретельно перевіряє надані документи на предмет дотримання постачальником усіх умов акредитива. Якщо жодна умова не порушена, банк зараховує відповідну суму коштів на рахунок постачальника і одночасно списує її з рахунка "Акредитиви", якщо він відкритий у тому ж банку. Якщо наданий рахунок відкритий у банку платника, то гроші з нього будуть списані після надходження до цього банку дебетових авізо та товарних документів від банку постачальника.

Банки повинні контролювати терміни дії акредитивів. Акредитив закривається у таких випадках: якщо настає встановлений термін; при достроковому відкликанні акредитива платником; за заявою постачальника про припинення поставок проти відкритого акредитива; при достроковому використанні всієї суми акредитива. Якщо при закритті акредитива залишаються не використані для платежів кошти, вони перераховуються на той рахунок платника, з якого були списані при відкритті.

Зазвичай термін акредитива встановлюється для банку постачальника. Тому його закриття в банку платника здійснюється пізніше від терміну обігу документів між банками з додаванням деяких резервних днів (зазвичай п’яти).

Перевагою розрахунків за акредитивами є те, що вони гарантують оплату поставленої продукції. Недоліки цієї форми розрахунків полягають у тому, що в покупця відволікаються засоби з поточного обігу при бронюванні їх на акредитиві. Крім того, при затримці відкриття акредитива платником постачальник не може відвантажувати продукцію, що призводить до погіршення його фінансового стану.

Література

Антонов В. М. АРМ економіста, фінансиста, менеджера. – К.: Таксон, 1998. – 120 с.
Антонов В. Н. АРМ: Вопросы практического использования. – К.: Лыбидь, 1992. – 164 с.
Антонов В. Н. Архитектура интеллектуально-экспертной системы поддержки принятия решений // Информатизация и новые технологии. –1996. – № 4. – С. 16-18.
Антонов В. Н. Интеллектуально-экспертная графическая система // Информатизация и новые технологии. – 1996. – № 2. – С. 17-20.
Антонов В. Н. Интеллектуально-экспертная система обработки документов, подсказки принятия решений: метод построения и реализации // УСиМ. – 1995. – № 3. – С. 82-85.
Антонов В. Н. Проектирование объектно-ориентированых интеллектуальных АРМ// УСиМ. – 1997. – № 4/5. – С. 102-106.
Антонов В. Н., Антонова Ю. В. Основы проектирования интеллектуальных АРМ // Информатизация и новые технологии. – 1994. – № 1/2. – С. 27-29.
Банки на развивающихся рынках: В 2-х т. / Кол. авт. – М.: Финансы и статистика, 1994.
Банківська енциклопедія / Під ред. проф. А. М. Мороза – К.: Ельтра, 1993. – 328 с.
Велш Глен А., Шорт Денієл Г. Основи фінансового обліку. – К.: Основи, 1997. – 943 с.
Волошин І. Розрахунок резервів для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями за допомогою коефіцієнтного аналізу та повної моделі банку // Вісник НБУ. – 1999. – № 9. – С. 61-64.
Ганах Н. І., Мельниченко І. Г. До питання розвитку ринку інформаційного бізнесу в Україні // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – 3-ій вип. – Ч. 2. – Біла Церква, 1997. – С. 125-130.
Ганах Н. І., Мельниченко Г. І. Застосування методів експериментально-статистичного моделювання для дотримування маневрених характеристик виробництва // Проблеми праці, економіки та моделювання. – Ч. 1. – Хмельницький, 1998. – С. 52-54.
Ганах Н. І., Прокопенко Н. С. Особливості сучасного податкового законодавства України в контексті прийняття Податкового кодексу // Регион, город, предприятия в условиях переходной экономики. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2000. – С. 62-68.
Случайные рефераты:
Реферати - Життя і творчість Миколи Хвильового
Реферати - Леся Українка
Реферати - Дитяча творчість Івана Франка
Реферати - Життя та творчість Лесі Українки
Реферати - Життя і творчість Михайла Семенко
Реферати - Іван Франко життєвий та творчий шлях
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 44
    Гостей: 44
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта