Багатонаціональний радянський театр
Про радянський театр енциклопедії того часу писали пафосно так: “Багатонаціональний радянський театр, що виник у результаті перемоги Жовтневої революції, з'явився новим ступенем в історії світового театрального мистецтва. Розвиваючись на основі методу соціалістичного реалізму, радянський театр успадковує кращі, передові традиції дореволюційного реалістичного мистецтва. Стверджуючи і пропагуючи великі ідеї комунізму, театр став виразником дум і почуттів багатомільйонного радянського народу”.

Чи все так було насправді красиво і безхмарно? Спробуємо розглянути.

Декретом Ради Народних Комісарів 9 (22) листопада 1917 р. театри були передані у відання Відділу мистецтв Держкомісії по освіті. Дбайливе відношення до реалістичних традицій минулого і підтримка паростків нового, революційного мистецтва з боку Компартії забезпечили розвиток театрального мистецтва, знаходження їм нового, соціалістичного змісту, щоправда все інше, що не підпадало під партійні погляди вщент розбивалося і нищилося.

У розвитку цього процесу велике значення мав творчу взаємодію між найбільшими театрами (Малий театр, Московський Художній театр), що визначили свої художні традиції ще до 1917 р., виділеними в 1919 в особливу групу академічних театрів, і новими театрами, створеними в перші роки Радянської влади: Театр імені Вахтангова, Театр імені Маяковського, Театр імені Мосради.

Виникають театри для дітей: у 1918 – Дитячий театр Мосради, у 1921 – Московський театр для дітей, у 1922 – Театр юних глядачів у Петрограді. В перші роки Радянської влади на Україні, У Грузії, Вірменії, Азербайджану, Татарії були об'єднані й укріплені професійні трупи, що знаходилися раніше у вкрай важкому положенні; театри були прийняті на держбюджет і їм зроблена діюча допомога. У 1919 створений Київський драматичний театр, у 1920 – театр у Казані, Перший білоруський драматичний театр у Мінську, український театр імені Франко у Вінниці, Азербайджанський драматичний театр у Баку і Грузинський театр імені Руставелі в Тбілісі, у 1922 – театр «Березіль» у Києві.

У спектаклях масово стверджувалася героїчна тема народу, який робить революцію і робить нове життя («Містерія-буф» В. В. Маяковського, 1918). Створенню спектаклів політично гострим, перейнятим духом революційної романтики, сприяв розвиток масового агітаційного театру. Своєрідною формою з'явилися так називані «інсценівки» і масові вистави, що ставилися на вулицях і площах міст і етапи революційної боротьби, що виражали в, суспільно-монументальних образах («Дійство про III Інтернаціонал»,1919, «Містерія звільненої праці»,1920).

Важливе значення мало звертання театру до творів класичної драматургії, що давали можливість створення спектаклів, співзвучних революції. Персонажі класичних п'єс осмислювалися в цих спектаклях по-новому, вони виявлялися близькими глядачу своїм героїчним підйомом, бунтарським протестом, готовністю до боротьби в ім'я великих ідей. Нове сценічне втілення класики поступово починало виявлятися й у загостренні соціально-викривальних мотивів («Ревізор» Н. В. Гоголя в Мхаті, 1921).

Великий вплив на розвиток усього радянського театру зробив М. Горький, що був ініціатором створення Великого драматичного театру в Петрограді; йому належить ідея організації театральних вистав на різні теми по історії світової культури. П'єси основоположника соціалістичної драматургії ввійшли в репертуар Мхата, Малого театру, Театру драми в Петрограді, Театру імені Вахтангова.

Твори радянської драматургії, що визначили новий етап в історії російських радянських театрів, багато в чому сприяли розвитку театрів союзних республік. Наприкінці 20-х – 30-х значно розширюється мережа театрів. Створюються постійні російські театри в столицях союзних республік. На початку 30-х створюються театри для сільського глядача – так називані колгоспно-радгоспні театри, формуються перші театри Червоної Армії. Росте число театрів для дітей, широкий розвиток одержали театри ляльок.

Висока культура театрів СРСР, всебічне розкриття ідейного змісту драматичного твору нерозривно зв'язані з досягненнями режисерського мистецтва.

Розвиток радянської режисури визначалося творчими принципами К. С. Станіславського і В. І. Немирович-Данченко, спрямованими на розкриття «життя людського духу», як основи сценічного образа.

У 1939—40 кількість театрів СРСР збільшилося: до них приєдналися театральні колективи Західної України, Західної Білорусії, Латвії, Литви, Естонії.

В роки Вітчизняної війни діячі театру взяли активну участь у боротьбі радянського народу проти фашистської навали. Героїчний патріотичний пафос і глибока народність, характерні для радянського театру, яскраво проявилися в кращих виставах цих років: «Навала» Л. М. Леонова, «Росіяни люди» К. М. Сімонова, «Фронт» А. Е. Корнейчука.

В післявоєнні роки радянський театр продовжив роботу над спектаклями, що відбивають життя і боротьбу народів СРСР. Створення образа радянського патріота – учасника Великої Вітчизняної війни визначило пафос таких творів театрального мистецтва, як героїко-епічна постановка «Молодої гвардії» по однойменному романі А. А. Фадєєва (1947), «За тих, хто в морі!» Б. А. Лавреньова (1947), «Макар Діброва» А. Е. Корнейчука (1948). Працюючи над сучасною тематикою, театри ставили також історичні й історико-революційні п'єси: «Ярослав Мудрий» І. А. Кочерги (1947), «Ранок Сходу» Е. Мамедханлі (1947).

Наприкінці 40-х – початку 50-х у розвитку театру особливо різко позначилися тенденції, зв'язані з впливом на мистецтво культу особистості Сталіна. Вони виявлялися в штучному згладжуванні життєвих протиріч, у поверхневому зображенні радянської дійсності, збіднінні виразних засобів. Партія закликала діячів мистецтва до зміцнення зв'язку з життям, до посилення боротьби за художню майстерність. Боротьба проти вузького, догматичного розуміння соціалістичного реалізму, за багатство художніх шкіл і напрямків, стилів і жанрів, форм і прийомів проходить особливо плідно із середини 50-х, визначаючи підйом і розвиток радянського театру, новий, вищий його етап.

Головний напрямок радянського театру в 50 – 60-і – утілення тієї сучасності, яка утверджує високі морально-етичні норми: «Іркутська історія» А. А. Арбузова (1959), «У добру годину!» (1954) і «У день весілля» (1964) В. С. Рожева. У репертуарі театрів значне місце починає займати сучасна прогресивна драматургія – п'єси Б. Брехта, Е. Де Філіппо, А. Міллера. У цей період висувається плеяда режисерів і акторів більш молодого покоління, що зайняла видне місце в радянському театрі.

Світовим визнанням користається система К. С. Станіславського, що визначає метод роботи акторів над роллю, принципи створення спектаклю. Радянський театр дуже впливав на театральну культуру в усьому світі. Радянські театри з успіхом гастролювали за рубежем, одержуючи високу оцінку передової громадськості.

У радянському театрі, далекому національній обмеженості, розширювався обмін творчим досвідом, використання кращих зразків драматургії братерських народів. На сцені російських театрів йшли п'єси українських, вірменських, грузинських, латвійських, естонських авторів і авторів інших республік.

Список літератури

1. Введенський Б. А. Союз Радянських Соціалістичних Республік. Енциклопедичний довідник. - Москва, 1987.

2. Історія радянського драматичного театру. - Москва, 1996.

3. Нариси історії російського радянського драматичного театру. Москва – Ленінград, 1984-91.

4. Шикман А. П. Діячі вітчизняної історії. Біографічний довідник. Москва, 1997.
Случайные рефераты:
Реферати - Євген Фомін як дитячий письменник
Реферати - Володимр Сосюра
Реферати - Борис Ілліч Олійник
Реферати - Образ матері – страдниці у творчості Т.Г.Шевченка
Реферати - Життєвий і творчий шлях В. Г. Девдюка
Реферати - Микола Бажан
Реферати
  • Всі реферати
  • Архітектура
  • Астрономія, авіація
  • Аудит
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографія, автобіографія
  • Біологія
  • Бухгалтерський облік
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геологія
  • Гроші і кредит
  • Державне регулювання
  • Діловодство
  • Екологія
  • Економіка підприємства
  • Економічна теорія
  • Журналістика
  • Іноземні мови
  • Інформатика, програмування
  • Історія всесвітня
  • Історія України
  • Історія економічних вчень
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Культура
  • Література
  • Макроекономіка
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина та здоров'я
  • Менеджмент
  • Міжнародні відносини
  • Мікроекономіка
  • Мовознавство
  • Педагогіка
  • Підприємництво
  • Політологія
  • Право
  • Релігієзнавство
  • Промисловість
  • Сільське господарство
  • Сочинения на русском
  • Соціологія
  • Литература на русском
  • Страхування
  • Твори
  • Фізика
  • Фізична культура
  • Філософія
  • Фінанси
  • Хімія
  • Цінні папери
  • Логіка
  • Туризм
  • Психологія
  • Статистика


    Онлайн всего: 7
    Гостей: 7
    Пользователей: 0

    Партнеры сайта